ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 46/7001.02.10
За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Арда”
до Товариства з обмеженою відповідальністю “Солоха та Вакула”
простягнення 3 130,59 грн.
Суддя Омельченко Л.В.
Представники:
від позивача не з'явився
від відповідача не з'явився
У грудні 2009 року Товариство з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “АРДА” звернулося до суду з позовом про стягнення з Приватного підприємства “Солоха та Вакула” 1 718,58 грн. заборгованості з оплати вартості поставленого відповідачеві товару за договором від 14.12.2007 р. № 2091, 708,74 грн. пені, 609,62 грн. інфляційної складової боргу та 93,65 грн. 3 % річних.
Провадження у справі за вказаними вимогами порушено ухвалою Господарського суду міста Києва № 46/70 від 18.12.2009 р., яку призначено до розгляду на 15.01.2010 р.
Ухвалою від 15.01.2010 р. розгляд справи було відкладено на 01.02.2010 р. зважаючи на неподання витребуваних судом документів та неявку представників сторін.
28.01.2010 р. від Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Арда” до суду надійшло клопотання, в якому позивач підтримував позовні вимоги та просив розглядати справу за відсутності представника позивача.
У судове засідання, призначене на 01.02.2010 р., відповідач уповноваженого представника у судове засідання не направив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, вимоги ухвал суду у справі № 46/70 від 18.12.2009 р. та від 15.01.2010 р. не виконав, відзиву на позовну заяву не надав, заявлені вимоги не оспорив. Враховуючи клопотання позивача про розгляд справи за відсутності представника та відповідно до положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про взаємовідносини сторін.
Як вбачається з позовної заяви, вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Арда”, заявлені до Товариства з обмеженою відповідальністю “Солоха та Вакула” , мотивовані порушенням останнім умов укладеного сторонами договору поставки № 2091 від 14.12.2007 р. щодо належної оплати товару. На підтвердження заявлених вимог позивачем надано суду договір з додатками, накладні, генеральну довіреність на отримання цінностей.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
14.12.2007 р. Товариство з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Арда” в якості постачальника та Товариство з обмеженою відповідальністю “Солоха та Вакула” в якості покупця уклали договір № 2091 (надалі -договір), за умовами якого постачальник (позивач) зобов'язався поставити, а покупець (відповідач) прийняти та оплатити товар, зазначений у специфікації до цього договору, на умовах, ним визначених
Відповідно до п. 1.2 договору поставка товару на склад покупця здійснюється транспортом постачальника та за рахунок постачальника на умовах DDP (Інкотермс 2000).
Пунктом 4.1 договору передбачено, що поставка товару здійснюється окремими партіями, у кількості і у строк, визначений у замовленні на поставку покупця, які узгоджуються з постачальником, за цінами вказаними у специфікації.
Статтею 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Пунктом 3.2 договору передбачено, що оплата товару здійснюється покупцем за кожну партію товару не пізніше 14 календарних днів з дня поставки, але, у будь-якому випадку, не раніше моменту надання постачальником усіх необхідних документів, що засвідчують момент передачі товару, підтверджують його якість та відповідність установленим стандартам.
За твердженнями позивача, в рамках даного договору відповідачу за видатковими накладними від 20.12.2007 р. № 430201207, від 20.12.2007 р. № 429201207 та від 20.12.2007 р. № 428201207 позивач поставив товар загальною вартістю 1 718,58 грн.
Відповідач не оплатив поставлений товар заборгувавши 1 718,58 грн.
Згідно з ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Положеннями ст. 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч. 1-2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Отже, з наявних в матеріалах справи письмових доказів та позовної заяви судом встановлено, що на момент звернення позивача до суду з даним позовом відповідач прийняв товар вартістю 1 718,58 грн., але не оплатив його, чим порушив умови договору та чинне законодавство і його борг перед позивачем становить 1 718,58 грн.
Таким чином, наявність заборгованості відповідача перед позивачем у сумі 1 718,58 грн. за договором № 2091 від 14.12.2007 р. документально підтверджується, відповідачем не спростована, а тому підлягає стягненню з покупця на користь постачальника за договором поставки від 14.12.2007 р. № 2091.
Крім суми основного боргу, позивач також просить стягнути з відповідача 609,62 грн. інфляційної складової боргу, 93,65 грн. 3 % річних та 708,74 грн. пені.
Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України передбачено господарсько-правову відповідальність учасників господарських відносин, яку останні несуть за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Господарськими санкціями, в ст. 217 Господарського кодексу України, визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки, як-то відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Штрафні санкції визначаються ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України як господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Нормами ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до п. 5.5 договору у випадку порушення покупцем строків, визначених п. 3.2 договору, покупець сплачує постачальнику неустойку у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від простроченої суми за кожен день прострочення.
Приймаючи до уваги положення договору від 14.12.2007 р., а також наведені вище норми діючого законодавства, перевіривши розрахунок позивача, суд дійшов висновку про те, що стягненню з відповідача підлягає 184,07 грн. пені, 93,65 грн. 3 % річних з простроченої суми, а також 596,35 грн. збитків від інфляції відповідно до уточненого розрахунку, проведеного судом.
Згідно зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного підприємства “Солоха та Вакула” (03035, м. Київ, вул. Стадіонна, 6, кв. 55, ідентифікаційний код 35489797) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Арда” (49083, м. Дніпропетровськ, вул. Собінова, 1, ідентифікаційний код 32232867) 1 718 (одну тисячу сімсот вісімнадцять) грн. 58 коп. основного боргу, 184 (сто вісімдесят чотири) грн. 07 коп. пені, 596 (п'ятсот дев'яносто шість) грн. 35 коп. інфляційної складової боргу, 93 (дев'яносто три) грн. 65 коп. 3 % річних, 84 (вісімдесят чотири) грн. 47 коп. державного мита та 195 (сто дев'яносто п'ять) грн. 45 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. В іншій частині позову відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.
Суддя Л.В. Омельченко