Справа № 2-а-1115/10
22 березня 2010 року Микитівський районний суд м. Горлівки Донецької області в складі: головуючого судді Федько Г.М., при секретарі Мотрич В.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Горлівці адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Микитівському районі м. Горлівки про зобов'язання вчинити певні дії,
Звернувшись до суду з адміністративним позовом, ОСОБА_1 просить визнати противоправною відмову Управління Пенсійного Фонду України у Микитівському районі м. Горлівки відносно виплати їй щомісячної доплати до пенсії у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком, починаючи з січня 2006 року; зобов'язати відповідача нарахувати та сплатити їй недоплачену доплату до пенсії як дитині війни за 2006-2008 роки у сумі 4471,20 грн., посилаючись на те, що відповідно до ст. 1 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” має статус дитини війни. Відповідно до ст.6 вказаного Закону йому повинна виплачуватись щомісячна доплата до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Відповідачем у 2006-2007 роках така доплата взагалі не виплачувалась, а у 2008 році виплачувалась у неналежному розмірі, лише 10% мінімальної пенсії за віком, що не відповідає вимогам зазначеного Закону. Внаслідок цього утворилась недоплата за 2006-2008 роки у розмірі 4471,20 грн.
Крім того, просить поновити їй строк на звернення до суду, оскільки по причині похилого віку, слабкого здоров'я та своєї необізнаності вона не змогла своєчасно звернутися до суду.
Позивачка ОСОБА_1 належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи в судове засідання не з'явилась, надавши суду заяву про розгляд справи за її відсутності.
Представник відповідача - Управління Пенсійного фонду України в Микитівському районі м. Горлівки, будучи належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, у судове засідання не з'явився, надавши суду заяву про розгляд справи за його відсутності, а також письмові заперечення проти позову, в яких зазначив, що Законом України „Про Державний бюджет України на 2006 рік” дія ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» була зупинена на 2006 рік. Законом України „Про Державний бюджет України на 2007 рік” була передбачена виплата надбавки, як дітям війни, лише особам, які визнані інвалідами. Позивач інвалідом не визнаний, тому йому така надбавка у 2007 році не нараховувалась і не виплачувалась. У 2008 році щомісячна надбавка позивачу, як дитині війни, нараховувалась і виплачувалась відповідно до Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, згідно якому розмір набдавки дітям війни складав: з 01.01.2008 року - 47,00 грн., з 01.04.2008р. - 48,10 грн., з 01.07.2008р. - 48,20 грн., з 01.10.2008р. - 49,80 грн. Вважав свої дії протягом спірного періоду часу правомірними, а також, посилаючись на положення ч.2 ст. 99 КАС України, просив у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Дослідивши всі обставини по справі та перевіривши їх доказами, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають з наступних підстав.
Позивачка ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, відповідно до вимог ст.1 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” має статус дитини війни (посвідчення № 32456).
Відповідно до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” (в редакції, яка діяла до 01.01.2007 р.) - дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
У судовому засіданні встановлено, що Управлінням ПФУ в Микитівському районі м. Горлівки протягом 2006-2007 років підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком позивачу не нараховувалось і не виплачувалось, а протягом 2008 року згідно Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” було нараховано та виплачено у наступних розмірах:
- з 01.01.2008р. по 31.03.2008р. - по 47,00 грн. щомісячно,
- з 01.04.2008р. по 30.06.2008р. - по 48,10 грн. щомісячно,
- з 01.07.2008р. по 30.09.2008р. - по 48,20 грн. щомісячно,
- з 01.10.2008р. по 31.12.2008р. - по 49,80 грн. щомісячно.
Зазначені обставини визнані та не заперечувались сторонами у справі.
Суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 в частині зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити йому підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, як дитині війни, за період з 01.01.2006р. по 31.12.2008р. задоволенню не підлягають, оскільки позивачем пропущений річний строк звернення до адміністративного суду, передбачений ч.2 ст. 99 КАС України, перебіг якого обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачка дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав на час невиплати їй зазначеного підвищення пенсії протягом 2006-2007 років, але до суду звернулася з позовом лише 24.02.2010 року.
При цьому, наведені позивачкою причини пропуску строку, передбаченого ч.2 ст.99 КАС України, суд вважає неповажними, а її клопотання про відновлення пропущеного строку для звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів таким, що не підлягає задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст. 100 КАС України - пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Відмовляючи в задоволені позову з підстав пропуску річного строку звернення до суду, суд зауважує, що в даному випадку не підлягають застосуванню вимоги статті 46 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, відповідно до яких суми пенсії, не отримані своєчасно з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачується за минулий час без обмеження.
Законом України „Про соціальний захист дітей війни” визначено основи соціального захисту дітей війни та гарантовано їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки.
Статтею 6 цього Закону передбачено виплату державної соціальної підтримки дітей війни, яка додатково виплачується до пенсії. Вказана соціальна підтримка не може розцінюватись як пенсія або її складова частина. Тобто, йдеться про різні види правовідносин в системі соціального забезпечення та державної соціальної підтримки.
Одночасно, суд вважає такими, що не підлягають задоволенню позовні вимоги ОСОБА_1 в частині визнання відмови відповідача виплати йому щомісячну соціальну допомогу у розмірі 30 процентів мінімальної пенсії за віком протиправною, оскільки позивачкою не надано доказів на підтвердження факту письмового звернення до відповідача з зазначеним питанням; факту офіційної відмови відповідача у вчиненні певних дій.
Керуючись ст.ст. 100, 160-161 КАС України, суд
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання противоправною відмови Управління Пенсійного Фонду України у Микитівському районі м. Горлівки відносно виплати їй щомісячної доплати до пенсії у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком, починаючи з січня 2006 року; зобов'язання відповідача нарахувати та сплатити їй недоплачену доплату до пенсії як дитині війни за 2006-2008 роки у сумі 4471,20грн., - відмовити.
На постанову до Донецького апеляційного адміністративного суду через Микитівський районний суд м. Горлівки може бути подана апеляція протягом 20 днів, після подання протягом 10 днів з дня проголошення постанови, заяви про апеляційне оскарження.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано, або закінчення строку передбаченого ст. 186 КАС України про подання апеляційної скарги.
Суддя Г.М.Федько