14.08.2019 Справа № 920/184/19
м. Суми
Господарський суд Сумської області у складі
судді Резніченко О.Ю.,
за участю секретаря судового засідання - Чепульської Ю.В.,
розглянув матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лангр»
до відповідачів: 1. Приватного нотаріуса Сумського міського ноторіального округу Канівець Людмили Олександрівни,
2. Громадської організації Сумської обласної організації товариства сприяння обороні України,
третя особа - Освітній заклад Сумська автомобільна школа ТСО України,
про визнання протиправним, скасування рішення про державну реєстрацію права власності та визнання права власності,
за участю представників сторін:
від позивача - директор Міщенко В.О.,
від 1 відповідача - не з'явився,
від 2 відповідача - адвокат Матішинець В.В.,
третя особа - не з'явився.
Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача, третьої особи.
20.02.2019 позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить суд: визнати протиправним та скасувати рішення № 31007566 від 18.08.2016 державного реєстратора - приватного нотаріуса Сумського міського нотаріального округу Канівець Л.О. про державну реєстрацію права власності за другим відповідачем на виробничий будинок літ. З-1, прибудова з, прибудова з1, загальною площею 410,5 кв.м. за адресою: Сумська область, м. Суми, провулок Громадянський, 1 та зобов'язати першого відповідача внести запис до державного реєстру про скасування державної реєстрації права власності на вищезазначене приміщення/номер запису про право власності 15981207/; визнати за позивачем право власності на нежитлове приміщення, станція технічного обслуговування, площею 341,0 кв. м., позначене літ. З-1 за адресою: пров. Громадянський, 1 у м. Суми.
Позивач обгрунтовує позовні вимоги тим, що позивач побудував спірне приміщенння, однак воно у серпні 2016 року було зареєстровано на праві власності за іншою особою, яка його не будувала, не здійснювала його реконструкцію чи капітальний ремонт. Тому, реєстрація першим відповідачем приміщення, яке було побудоване позивачем, за другим відповідачем, є прямим порушенням прав позивача по справі.
20.03.2019 другий відповідач надав до суду заперечення, в яких зазначає, що заперечує проти позову та вказує, що при вчиненні реєстраційних дій реєстратор діяв виключно в межах наданих йому повноважень та у відповідності до вимог чинного законодавства вчинив державну реєстрацію права власності за другим відповідачем на спірний об'єкт. Тому, другий відповідач просить суд відмовити позивачу у задоволенні заявлених позовних вимог (а.с.65-68, том 1). Крім того, 26.04.2019 відповідачем були надані до суду заперечення (а.с.180-183, том 1).
20.03.2019 третя особа надала заперечення, в яких зазначила, що заперечує проти позовних вимог та просить суд відмовити позивачу в їх задоволенні. Третьою особою зазначені аналогічні доводи, що і другим відповідачем (а.с.110-113, том 1). Також, 26.04.2019 третьою особою були надані до суду заперечення (а.с.165-168, том 1).
29.03.2019 перший відповідач надав до суду заперечення, в яких проти позовних вимог заперечує. Відповідач зазначає, що заявником було надано вичерпний пакет документів, які відповідали та не суперечили нормам чинного законодавства, а тому 18.08.2016 ним було прийнято рішення про державну реєстрацію прав, його дії є правомірними (а.с.126-128, том 1).
16.05.2019 позивач надав до суду пояснення на заперечення (а.с.1-3, том 2).
11.06.2019 третя особа надала відповідь на письмові пояснення позивача (а.с.129-134, том 2).
Представник позивача (директор) в судовому засіданні усно зазначив, що стосовно спірного об'єкту позивачем проводилась реконструкція з 2011 року.
Заяви (клопотання) учасників справи. Інші процесуальні дії, які вчинялись судом.
Ухвалою суду від 25.02.2019 (суддя Спиридонова Н.О.) було відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання по справі. Ухвалою суду від 21.05.2019 було закрито підготовче провадження, а справа була призначена до судового розгляду по суті.
Згідно з Витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.06.2019, в зв'язку з відрядженням судді Спиридонової Н.О., суддею по справі було визначено суддю Резніченко О.Ю. Ухвалою суду від 21.06.2019 було призначено підготовче засідання по справі. Ухвалою суду від 15.07.2019 було закрито підготовче засідання по справі та призначено справу до судового розгляду по суті.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
На адресу позивача надійшов лист від другого відповідача, що позивач незаконно знаходиться в приміщенні площею 410 кв.м. за адресою: пров. Громадянський, 1 в м. Суми, літ. «З» (а.с.22, том 1). На підтвердження факту наявності права власності на вказане приміщення другим відповідачем була надана інформаційна довідка за № 66446485 від 23.08.2016, яка була сформована першим відповідачем (а.с.23, том 1). Із тексту довідки вбачається, що першим відповідачем за другим відповідачем було зареєстровано право власності на виробничий будинок « 3-1» по провулку Громадянському, 1 в м. Суми, 40021.
Позивач вважає, що дії другого відповідача, які спрямовані на оформлення та реєстрацію за собою права власності на спірний об'єкт, які знайшли своє вираження у реєстрації першим відповідачем приміщення за другим відповідачем, порушують права позивача і здійснені першим відповідачем із порушенням вимог чинного законодавства - ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та п. 41 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України № 1127 від 25.12.2015, а тому така реєстрація має бути скасована (п.3 прохальної частини позовної заяви). Тому, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Згідно з документами, наданими другим відповідачем першому відповідачу для державної реєстрації права власності, а саме з довідки-характеристики нежитлового приміщення від 9 серпня 2016 року № 139-16 убачається, що виробничий будинок з прибудовами (літ. «З-1») збудований у 1989 році та згідно з Інструкцією про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна не належить до самочинного будівництва, станом на 3 липня 2015 року право власності на нього зареєстровано не було (а.с.92, том 1). На вказаний виробничий будинок виготовлено технічний паспорт (а.с.88-91, том 1).
Представником другого відповідача надано копії інвентарної картки № 69 обліку основних засобів, якими, на його думку, підтверджується факт існування цієї будівлі ще в 1989 році, а також копію акта прийняття-передачі основних засобів від 8 серпня 2016 року, складеного на підставі наказів № 28-од «Про передачу основних засобів» та № 27/1-од «Про створення комісії для повернення основних засобів», які, як він вважає, свідчать про належність виробничого будинку (літ. «З-1») не позивачу, а іншій особі (а.с.86-96, том 1). На думку другого відповідача, позивач не здійснював роботи з будівництва станції технічного обслуговування, а лише проводив самочинну реконструкцію без дозволу на те орендодавця нерухомого майна.
Позивач зазначає, що обставинами, які надають позивачу право звернутись до суду з даним позовом (п. 4 прохальної частини позовної заяви - про визнання права власності) та підтверджують, що саме ним побудовано спірне приміщення, є те, що постановою Сумського окружного адміністративного суду від 13.10.2015 по справі № 818/3362/15, якою було задоволено адміністративний позов ТОВ «Лангр» про скасування постанови Управління Державно архітектурно-будівельної інспекції в Сумській області № 7 від 24.06.2015 про накладення штрафу, було встановлено факт того, що ТОВ «Лангр» саме у 2011 році, а не пізніше, були виконані роботи із будівництва нежитлових приміщень під розміщення станції технічного обслуговування автомобілів самочинно, без реєстрації жодних дозвільних документів (а.с.47-48, том 1).
Суд звертає увагу, що сам позивач у позовній заяві з адміністративної справи вказував, про що зазначено в мотивувальній частині зазначеної постанови, що 16.05.2015 за заявою позивача (аркуш адміністративної справи 40) була проведена перевірка законності виконання будівельних робіт з реконструкції нежитлового приміщення під розміщення станції технічного обслуговування автомобілів за адресою: м. Суми, пров. Громадянський, 1, які здійснювались ТОВ «Лангр» у 2011 році (абз. 2 зворотнього боку а.с. 47, том 1). Отже, в мотивувальній частині постанови зазначено саме, що мала місце реконструкція в 2011 році, а не будівництво спірного об'єкта. Тому, вказана постанова не підтверджує факт будівництва позивачем спірного об'єкту.
Також, 27.06.2015 була складена декларація про готовність об'єкта до експлуатації (а.с.49-51, том 1). Суд дослідив вказану декларацію і дійшов висновку, що вказанний документ не є доказом, що позивачем здійснювалось будівництво спірного об'єкта, оскільки у п. 11-1 вказаної декларації зазначено, що інформація про документ що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або договір суперфіцію не зазначено, оскільки цей пункт не заповнюється згідно вимог ч. 4 ст. 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», так як реконструкція здійснюється без зміни зовнішніх геометричних розмірів фундаментів у плані. Також, у вказаній деклаларції зазначена загальна площа саме реконструкції та в п. 12 вже зазначено про наявний об'єкт з фундаментом з бетонних конструкцій, стін із цегли, цегляних перегородок, цегляні опоряджені фасади.
Крім того, у декларації зазначено місцезнаходження об'єкта - м. Суми, пров. Громадянський, 1, але не зазначено, яке саме приміщення. Крім того, загальна площа реконструкції складає 341 кв.м., в той час, як другим відповідачем було зареєстровано право власності на об'єкт площею 410,5 кв.м.
Також, позивач зазначає, що рішенням господарського суду Сумської області від 21.03.2017 у справі № 920/1073/16 було встановлено факт того, що позивач дійсно будував спірне нежитлове приміщення, таким чином залучаючи кошти на розвиток інфраструктури міста (а.с.53-54, том 1). Предметом дослідження у вказаній справі не було питання, які саме дії вчинялись позивачем будівництво чи реконструкція, в той час, як інші матеріали справи свідчать в своїй сукупності про те, що здійснювалась саме реконструкція спріного об'єкта. Тому, вказане рішення, на думку суду, не підтверджує факт будівництва позивачем спірного об'єкту та не може бути покладено в основу судового рішення про визнання права власності, оскільки факти, про які зазначає позивач, не підтверджені іншими належними та допустимими доказами по справі.
Представник позивача - директор ТОВ «Лангр», в судовому засіданні усно підтвердив, що з 2011 року орендував спірні приміщення і здійснював в них саме реконструкцію.
Також, перший відповідач зазначив, що ні права власності, ні права користування на земельну ділянку за адресою: м. Суми, провул. Громадянський, 1 у позивача не було і немає, ним також не укладався договір суперфіцію. Таким чином, ніякого права у позивача на проведення будь-яких будівельних робіт з реконструкції приміщення чи будівництва на цій земельній ділянці, не має. Позивачем вказаних доводів першого відповідача не спростовано належними та допустимими доказами, в той час, якщо одна із сторін заявляє про відсутність певних фактичних обставин, то такі обставини можуть бути спростовані іншою стороною лише шляхом доведення факту наявності таких обставин.
Оцінка суду, висновки суду та законодавство, що підлягає застосуванню.
Згідно із частиною другою статті 16 ЦК України передбачено такий спосіб здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом як відновлення становища, яке існувало до порушення. Відновленням становища, яке існувало до порушення, є також поновлення в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записів про право власності позивача.
На думку суду, позивачем по справі повинен бути власник спірного майна, інший правонабувач, сторона правочину, у яких виникло речове право на спірне майно. Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. В той же час, позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що позивач є власником спірного майна. Крім того, вимога позивача про визнання за позивачем права власності на нежитлове приміщення, станція технічного обслуговування, площею 341,0 кв. м., позначене літ. З-1 за адресою: пров. Громадянський, 1 у м. Суми, взагалі не містись ні фактичних, ні матеріально-правових підстав позову та не підтверджена належними та допустимими доказами. Тому, вимога позивача про визнання права власності на вищезазначене майно є неправомірною, необґрунтованою та задоволенню не підлягає.
Як вже зазначалось, позивачем за позовом про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса може бути власник, право власності якого порушено виданням актів указаним органом. Відповідачем за цим позовом є згідно з положеннями статті 393 ЦК України орган державної влади. Умовою для подання цього позову є невідповідність актів, прийнятих зазначеним органом, вимогам закону, а також порушення цими актами права власності. Незаконність може полягати як у невідповідності акта компетенції органу, який його прийняв, так і в безпосередньому порушенні права власності виданням такого акта.
На думку суду, вимога позивача про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса є похідною від вимоги про визнання права власності, а оскільки вимога про визнання права власності є необґрунтованою та позивачем не доведено, що він є власником спірного майна, то першим відповідачем не можуть бути порушені права позивача, шляхом проведення державної реєстрації, а тому відсутні правові підстави для задоволення зазначеної позовної вимоги, відповідно до ст. 4 ГПК України.
Розподіл судових витрат між сторонам.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи те, що судом в задоволенні позовних вимог відмовлено, то судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 3683 грн покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст.123, 129, 130,185, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 ГПК України, суд
1. В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Лангр» до Приватного нотаріуса Сумського міського ноторіального округу Канівець Людмили Олександрівни та Громадської організації Сумської обласної організації товариства сприяння обороні України, третя особа - Освітній заклад Сумська автомобільна школа ТСО України, про визнання протиправним, скасування рішення про державну реєстрацію права власності та визнання права власності - відмовити повністю.
2. Судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 3683 грн покласти на позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Лангр»
3. Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
4. Згідно з ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 19.08.2019.
Суддя О.Ю. Резніченко