14.08.2019 Справа № 910/6590/18
м. Суми
Господарський суд Сумської області у складі
судді Резніченко О.Ю.,
за участю секретаря судового засідання - Чепульської Ю.В.,
розглянув матеріали справи
за позовом Дочірнього підприємства «Сумський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»
до відповідача - Приватного акціонерного товариства «ВФ України»,
провитребування майна із чужого незаконного володіння,
за участю представників сторін:
від позивача - не з'явився,
від відповідача - Лисих Р.В. (адвокат, в режимі відеоконференції).
Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
Позивач 11.06.2018 звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить суд зобов'язати відповідача звільнити та повернути майно, а саме приміщення в адміністративній будівлі, загальною площею 15,2 кв.м., яке розташоване за адресою: 41300, Сумська область, Глухівський район, с. Береза, вул. Московська, 1 , яке належить позивачу на праві господарського відання. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що спірне майно було передано у користування відповідачу на підставі договору оренди нерухомого майна від 01.08.2011 № 11 (надалі - Договір), строк дії якого закінчився 30.06.2014. Однак відповідач об'єкт оренди не повернув та за відсутності правових підстав продовжує користуватися цим нерухомим майном.
03.08.2018 відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, в якому проти позовних вимог заперечує. Відповідач зазначає, що сторони не скористались своїм правом відмови від Договору після закінчення строку його дії, в зв'язку з чим Договір був поновленим сторонами з 01.07.2014 по 31.05.2017 (включно), а потім ще на 2 роки та 11 місяців, тобто з 01.06.2017 по 30.04.2020 (включно). Тому, позовні вимоги не підлягають задоволенню.
08.10.2018 позивач надав до суду відповідь на відзив, в якій зазначає, що не погоджується з доводами відповідача та вказує, що Договір припинився з 01.07.2014.
Рішенням господарського суду Сумської області від 14.08.2017 позовні вимоги було задоволено повністю. Рішення мотивовані тим, що у зв'язку з припиненням строку дії укладеного між сторонами Договору відповідач втратив статус орендаря і в силу положень чинного законодавства та умов Договору зобов'язаний повернути об'єкт оренди орендодавцю. 17.12.2018 на виконання зазначеного рішення було видано відповідний наказ. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.03.2019 вищезазначене рішення залишено без змін. Постановою Верховного Суду від 16.05.2019 було скасовано рішення суду першої інстанції та постанову апеляційної інстанції, а справу направлено на новий розгляд до господарського суду Сумської області.
Відповідач 04.07.2019 надав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що при вирішення спору повинно бути застосовано прямі приписи законів, беззастережні вказівки яких дозволяють дійти висновку про неодноразову «автоматичну» пролонгацію Договору.
Заяви (клопотання) учасників справи. Інші процесуальні дії, які вчинялись судом.
Позивач звернувся з даною позовною заявою до господарського суду міста Києва. Ухвалою зазначеного суду від 07.06.2018 позовну заяву передано за підсудністю до господарського суду Сумської області. Ухвалою суду від 12.07.2018 було відкрито провадження у справі та призначено підготовче провадження у справі.
20.06.2019, після розгляду справи судами апеляційної та касаційної інстанції, матеріали справи були повернуті на адресу господарського суду Сумської області з Верховного Суду. Ухвалою суду від 24.06.2019 було призначено підготовче засідання по справі. Ухвалою суду від 22.07.2019 було закрито підготовче провадження по справі та призначено справу до судового розгляду.
14.08.2019 позивач надав до суду заяву про слухання справи без участі позивача.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
01.08.2011 між сторонами було укладено Договір, за умовами якого позивач передає, а відповідач приймає у строкове платне користування нежитлове вбудоване приміщення для розміщення апаратної базової станції мобільного зв'язку загальною площею 15,2 м.кв, за адресою: 41300, Сумська обл., Глухівський р-н, с. Береза, вул. Московське шосе (Московська), 1 (а.с.12-14, том 1).
Згідно з пунктами 2.1-2.4 Договору відповідач вступає у строкове платне користування майном у термін, вказаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору, згідно з актом приймання-передачі вказаного майна. Передача майна в оренду не тягне за собою виникнення у відповідача права власності на це майно. Власником майна залишається позивач, а відповідач користується ним протягом строку дії договору оренди. У разі припинення цього договору майно повертається відповідачем позивачу за актом приймання-передачі у день закінчення дії договору. Майно вважається поверненим позивачу з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі. Обов'язок зі складання акта приймання-передачі покладається на сторону, яка передає майно іншій стороні договору.
Відповідно до пункту 9.1 Договору строк його дії становить 2 роки 11 місяців і діє з моменту його підписання обома сторонами. У разі закінчення терміну дії договору, а також у разі дострокового припинення відповідач зобов'язаний протягом 10 днів (після закінчення строку попередження) здати приміщення з оформленням акта приймання-передачі у належному стані, не гіршому ніж на час передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу і зі всіма виконаними в ньому поліпшеннями або відшкодувати позивачу збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової), орендованого майна з вини відповідача (пункт 4.13 Договору).
На виконання умов Договору позивач передав у користування відповідачу об'єкт оренди, про що сторонами було складено і підписано акт приймання-передачі орендованого майна від 01.08.2011 (а.с.18, том 1).
01.09.2017 позивач надіслав відповідачеві претензію № 06/795, в якій, посилаючись на припинення 01.07.2014 дії Договору, вимагав звільнити орендоване відповідачем нерухоме майно протягом 20 днів і повернути його шляхом підписання акта приймання-передачі протягом 10 днів із моменту звільнення приміщення. Цю претензію позивача було залишено відповідачем без відповіді та без задоволення. Зазначені обставини стали підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Позивачем не надано суду доказів (відправки поштовою рекомендованою кореспонденцією або кур'єром), які б підтверджували факти вчасного надіслання заяви про припинення (або зміну умов) Договору або листа з запереченнями, щодо продовження користування орендованим майном, протягом строку дії Договору та/або протягом одного місяця після закінчення терміну дії Договору.
Претензія позивача повинна була бути направлена відповідачу у строк до 30.06.2017, однак була направлена позивачем лише 07.09.2017. Враховуючи зазначене, пролонгація відбувалась два рази, а саме з 01.07.2014 по 31.05.2017 (включно), а потім ще на 2 роки та 11 місяців, тобто з 01.06.2017 по 30.04.2020 (включно). Тому, судом встановлено факт того, що Договір є пролонгованим і діє до 30.04.2020 (включно).
Крім того, згідно з ст. 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню. Позивач, відповідно до п. 3.2 та 3.3. Договору, на протязі зазначеного часу продовжував формувати, виставляти та направляти відповідачу рахунки на сплату орендної плати та продовжував отримувати від відповідача визначену Договором орендну плату у повному обсязі, що не заперечувалось та не спростовувалось позивачем, а тому зазначені факти не підлягають доказуванню.
Оцінка суду, висновки суду та законодавство, що підлягає застосуванню.
В Постанові Верховного суду від 16.05.2019 по даній справі було вказано, що при вирішенні справи суди не встановили і в рішеннях не зазначили, що позивач звернувся до відповідача з претензією № 06/795 про звільнення орендованого приміщення лише 01.09.2017. Суди не врахували, що у претензії позивач вимагав звільнити орендоване приміщення саме у зв'язку із закінченням строку його дії, а не з інших підстав, передбачених у пункті 9 Договору. Тому, під час нового розгляду справи суду необхідно надати належну правову оцінку претензії позивача та умовам пункту 9 Договору, яким визначено строк дії Договору та підстави його припинення, з урахуванням вимог частини 4 статті 284 ГК України та статті 764 ЦК України.
Згідно з ст. 316 ГПК України вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої та апеляційної інстанції під час нового розгляду справи.
Відповідно до частини 4 статті 284 ГК України строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором (стаття 764 ЦК України). Зазначені норми права є імперативними в силу закону. Вищезазначена правова позиція міститься і у Постанові Верховного Суду по даній справі.
Пунктом 4.13. Договору, а також п. 9.1 Договору не передбачено будь-яких застережень, умов або виключень, відносно того, що Договір не підлягає пролонгації або поновленню, або, що на умови укладеного Договору не розповсюджуються приписи діючого законодавства, а саме ч. 4 ст. 284 ГК України та/або ст. 764 ЦК України, ч. 2 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», в той час як вказані приписи є імперативними нормами. Крім того, обов'язковість застосування норм діючого законодавства було погоджено сторонами пунктом 9.8 Договору.
Тобто, діюче законодавство передбачає можливість застосування у договірних правовідносинах правового інституту пролонгації договору оренди після закінчення строку його дії (продовження договору на той же строк та на тих самих умовах), який реалізується внаслідок мовчазної згоди сторін по Договору.
Як вже зазначалось, відповідно до умов п. 9.1 Договору сторонами був встановлений строк дії Договору 2 роки та 11 місяців з моменту підписання його сторонами, тобто з 01.08.2011 до 30.06.2014 (включно). Позивач звернувся до відповідача з претензією про звільнення орендованого приміщення лише 01.09.2017, тобто більше ніж через 3 роки після закінчення строку дії Договору, встановленого в пункті 9.1 цього Договору. У претензії позивач вимагав звільнити орендоване приміщення саме у зв'язку із закінченням строку його дії, а не з інших підстав, передбачених у пункті 9 Договору. Жодних листів з будь-якими претензіями або запереченнями щодо подальшого користування відповідачем об'єктом орнеди, або вимог про дострокове розірвання (або зміну умов) Договору в період з 01.08.2011 (дата укладення сторонами Договору) по 30.06.2017 до відповідача не надходило.
Виникнення правових наслідків (повернення майна) пов'язано з фактом закінчення строку дії Договору оренди та отримання орендарем письмового повідомлення орендодавця з запереченнями, однак сторони двічі не скористались своїм правом відмови від пролонгації Договору після закінчення строку його дії - в зв'язку з чим, внаслідок мовчазної згоди сторін, договір був поновленим (продовженим) на 2 роки та 11 місяців з 01.07.2014 по 31.05.2017 (включно), а після закінчення зазначеного строку, за тих же умов, повторно був поновленим ще на 2 роки та 11 місяців, тобто з 01.06.2017 по 30.04.2020 (включно).
Тому, суд, враховуючи те, що зазначені норми права є імперативними в силу закону, не погоджується з доводами позивача, що Договір припинився, оскільки умовами Договору його сторонами, які відповідно до положень статей 6, 627 ЦК України є вільними у визначенні умов договору, не передбачено автоматичної пролонгації дії договору у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору.
Статтею 785 ЦК України визначено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Однак відповідач, на момент розгляду справи, правомірно продовжує користуватись орендованим майном на підставі Договору, не порушує цим права позивача, як орендодавця, з приводу правомірного використання орендованого майна відповідно до діючого Договору, Договір діє до 30.04.2020 (включно) та не припинений, а тому позовні вимоги є неправомірними, необгрунтованими та задоволенню не підлягають.
Розподіл судових витрат між сторонам.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи те, що судом в задоволенні позовних вимог відмовлено, то судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1762 грн покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст.123, 129, 130,185, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 ГПК України, суд
1. В задоволенні позову Дочірнього підприємства «Сумський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» до - Приватного акціонерного товариства «ВФ України», про витребування майна із чужого незаконного володіння - відмовити.
2. Судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1762 грн покласти на позивача - Дочірнє підприємство «Сумський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України».
3. Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
4. Згідно з ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 19.08.2019.
Суддя О.Ю. Резніченко