16.08.2019 м. Дніпро Справа № 904/2371/18
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії
головуючий суддя Парусніков Ю.Б. (доповідач)
судді Верхогляд Т.А., Коваль Л.А.
розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Зернопоставка-М» на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 05.06.2019 у справі № 904/2371/18 (суддя Рудь І.А.) про повернення позовної заяви третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача
за позовом Національного банку України, м. Київ
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Приватофис», м. Дніпро
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк», м. Київ
про звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 11.03.2009 № 43, -
Національний банк України звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою від 23.05.2018 № 18-0016/28583, в якій просить суд:
- в рахунок погашення заборгованості ПАТ КБ «ПриватБанк» за кредитним договором № 19 від 03.03.2009 (з усіма змінами та доповненнями до нього) перед Національним банком України в сумі 3674478038,00 грн, звернути стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором № 43 від 11.03.2009, укладеним між Національним банком України та ТОВ «Істей Сервіс», правонаступником всіх прав та обов'язків якого є ТОВ «Приватофис», що посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Вербою В.І. та зареєстрований в реєстрі за № 411, а саме на наступне майно: нежитлові приміщення, літ. «А-7», загальною площею 2864,20 кв. м, що розташовані за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Мечникова, буд. 18;
- встановити спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», за початковою ціною 45299575,00 грн. без ПДВ.
02.04.2019 на адресу суду надійшла позовна заява третьої особи з самостійними вимогами - ТОВ «Тайлон» в порядку ст. 49 ГПК України, в якій заявник просить суд визнати відсутнім у Національного банку України право вимагати повернення ТОВ «Приватофис» усієї суми заборгованості за кредитним договором від 03.03.2009 № 19, укладеним між Національним банком України та ПАТ КБ "ПриватБанк".
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 05.06.2019 позовну заяву ТОВ «Тайлон» про визнання відсутнім у Національного Банку України права вимагати повернення ТОВ «Приватофис» усієї заборгованості за кредитним договором № 19 від 03.03.2009 - повернуто без розгляду.
Ухвала суду мотивована тим, що подана ТОВ «Тайлон» позовна заява не відповідає вимогам ст. 49, ч. ч. 1, 2 ст. 180 ГПК (не пов'язана з первісним позовом у межах справи № 904/2371/18, подана з пропуском процесуального строку), а тому підлягає поверненню без розгляду.
Не погодившись з ухвалою місцевого господарського суду ТОВ «Зернопоставка-М» оскаржує її в апеляційному порядку до Центрального апеляційного господарського суду і просить: скасувати оскаржувану ухвалу повністю та передати позовну заяву ТОВ «Тайлон» з додатками на розгляд Господарського суду Дніпропетровської області.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт зазначив, що оскаржувана ухвала порушує його права, оскільки він є учасником Товариства з обмеженою відповідальністю "Приватофіс".
Відповідно до частини 1 статті 254 ГПК України учасники справи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
Таким чином ГПК України передбачено право особи, яка не брала участі у розгляді справи оскаржити саме рішення суду першої інстанції, яким вирішено питання про її права та обов'язки.
Особа, яка не була залученою у справу має право оскаржити судове рішення лише за наявності порушення її прав інтересів та обов'язків, тобто судом має бути розглянутий і вирішений спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов'язки цієї особи у відповідних правовідносинах. Рішення є таким, що прийняте про права та обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов'язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов'язки такої особи. Саме до таких висновків дійшов Верховний Суд у своїй постанові від 11.07.2018 у справі № 911/2635/17.
Оскаржуваною ухвалою не вирішувалися питання про права та обов'язки ТОВ "Зернопоставка-М", тому скаржник, як особа яка не є учасником даної справи, відповідно до положень ст. 254 ГПК України не наділений правом оскарження ухвали суду, якою не вирішено справу по суті спору.
У пункті 37 Рішення Європейського суду з прав людини від 18.11.2010 у справі "Мушта проти України" зазначено, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі застереження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні мати легітимну мету та передбачати розумний ступінь пропорційності між застосованими засобами та визначеними цілями.
Апеляційний господарський суд зазначає, що у наведених скаржником доводах в обґрунтування вимог апеляційної скарги відсутня легітимна мета оскарження ухвали суду, а його дії спрямовані виключно на затягування судового процесу і своєчасного вирішення спору судом. Сам лише факт наявності у скаржника корпоративних правовідносин з відповідачем у даній справі, не свідчить про порушення його прав та обов'язків оскаржуваною ухвалою місцевого господарського суду.
Відповідно до ч. 2 ст. 42 ГПК України, учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу, сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Згідно ч. 1 ст. 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 43 ГПК України, залежно від конкретних обставин справи, суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, зокрема, спрямованих на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення.
Суд наголошує на тому, що завданням та основними засадами господарського судочинства є, зокрема, розумність строків розгляду справи судом та неприпустимість зловживання процесуальними правами (пункти 10, 11 ч. 3 ст. 2 ГПК України).
Згідно п. 5 ч. 5 ст. 13 ГПК України суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
Згідно ч. 3 ст. 43 ГПК України, якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.
Виходячи з системного аналізу наведених норм ГПК України, з метою запобігання зловживанням апелянтом процесуальними правами, недопустимості порушення прав позивача та перешкоджання розгляду справи, колегія суддів визнає зловживанням з боку скаржника процесуальними правами, а тому вважає необхідним повернути апеляційну скаргу.
Керуючись пунктами 10, 11 ч. 3 ст. 2, п. 5 ч. 5 ст. 13 статтями, 43, 234, Господарського процесуального кодексу України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, -
Визнати подання апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 05.06.2019 у справі № 904/2371/18 Товариства з обмеженою відповідальністю "Зернопоставка-М" зловживанням процесуальними правами.
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Зернопоставка-М" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 05.06.2019 у справі № 904/2371/18 повернути.
Ухвала набирає законної сили з моменту ії підписання суддями та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів.
Головуючий суддя Ю.Б. Парусніков
Судді Т.А. Верхогляд
Л.А. Коваль