Житомирський апеляційний суд
Справа №295/16373/18 Головуючий у 1-й інст. Слюсарчук Н. Ф.
Категорія 30 Доповідач Трояновська Г. С.
14 серпня 2019 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючої судді Трояновської Г.С.
суддів: Миніч Т.І., Павицької Т.М.
з участю секретаря судового засідання Кучерявого О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу № 295/16373/18 за позовом ОСОБА_1 до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду про відшкодування моральної шкоди
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Богунського районного суду м. Житомира від 03 липня 2019 року, постановлену під головуванням судді Слюсарчук Н.Ф. у м. Житомирі,
У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду із названим позовом, в обгрунтування вимог якого зазначила, що 28 серпня 2018 року вона звернулась до відповідача із запитом щодо стану розгляду справи №296/12002/13а. Вказала, що отримана нею відповідь надана із порушенням норм Закону України «Про доступ до публічної інформації» та свідчить про порушення її права, що призвело до спричинення їй моральної шкоди. Виходячи із наведеного, просила стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 100 000 грн.
Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 03 липня 2019 року провадження у справі закрито на підставі ст.255 ЦПК України.
Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу суду скасувати. Вважає, що суд неповно з'ясував обставини справи та його висновки їм не відповідають. Зокрема зазначила, що суд першої інстанції всупереч ухвалі Житомирського апеляційного суду не розглянув справу по суті та дійшов помилкового висновку про закриття провадження по справі.
У відзиві на апеляційну скаргу Верховний Суд просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін. Зокрема, зазначає, що позовні вимоги про визнання незаконними пов'язаних з розглядом судової справи дій/бездіяльності суду (судді чи посадових осіб суду), а також вимоги про зобов'язання суду (судді) до вчинення певних процесуальних дій не можуть розглядатися за правилами будь-якого судочинства, а отже ухвала суду першої інстанції постановлена із дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Відповідач просить розглянути справу без участі представника Верховного Суду.
ОСОБА_1 до суду апеляційної інстанції направила заяву про розгляд справи у її відсутності, зазначивши, що вимоги апеляційної скарги підтримує в повному обсязі.
З огляду на наведене апеляційний суд вважає за можливе справу розглянути у відсутності сторін, що узгоджується з приписами ч.2 ст. 372 ЦПК України.
Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах, визначених ст.367 ЦПК України, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що апеляційна скарга не може бути задоволена з таких підстав.
Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив із того, що позовна заява ОСОБА_1 не може розглядатися за правилами будь-якого судочинства.
Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції.
Відповідно до пункту першого частини першої ст.255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 звернулася із позовом до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду про відшкодування моральної шкоди у сумі 100 000 грн. Вказана шкода, на її думку, завдана судом внаслідок надання їй відповіді на запит на інформацію у справі № 296/12002/13а із порушенням норм Закону України «Про доступ до публічної інформації».
Матеріалами справи підтверджено, що 28.08.2018 ОСОБА_1 надіслала до Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду запит на інформацію по справі № 296/12002/13а у зв'язку із оскарженням нею рішення по цій справі в касаційному порядку, в якому просила повідомити повні прізвища імена по батькові суддів Берназюк Я.О., Гриців М.І., Коваленко Н.В., надати ряд копій документів по зазначеній справі, а саме протоколів авторозподілу касаційних скарг від 25.09.2017 та 19.10.2017, копії судових рішень вказаної вище колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у справі №296/12002/13-а та інше (а.с. 6-7).
У зв'язку з цим, листом за підписом голови Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Смоковича М.І. повідомлено, що згідно з даними Автоматизованої системи діловодства Верховного Суду для розгляду касаційних скарг у справі №296/12002/13а визначено склад суду Берназюк Ян Олександрович, Гриців Михайло Іванович , Коваленко Наталія Володимирівна . Щодо надання копій протоколів автоматизованого розподілу судової справи між суддями роз'яснено положення ст. 44 КАС України щодо можливості учасника справи ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень, а також учасники справи можуть за власний рахунок додатково замовити та отримати в суді засвідчені копії документів. Окрім того вказано, що запитувані ОСОБА_1 копії судових рішень по справі №296/12002/13-а неможливо надати, так як такі не ухвалювались судом. Також зазначено, що скарга від 16.06.2018 щодо передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду вирішується судом в порядку, визначеному КАС України, а відповідь в порядку, визначеному Законом України «Про звернення громадян» не надавалася, у зв'язку із чим надіслати її копію чи повідомити реєстраційні дані неможливо (а.с. 10-11).
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно положень ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Відповідно до частини четвертої ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Так, у постанові Верховного Суду від 21 листопада 2018 року в справі №757/43355/16-ц зазначено, що здійснюючи правосуддя суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів у будь-який спосіб забороняється і тягне за собою відповідальність, установлену законом (частина перша і третя статті 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Закони України не передбачають можливість розгляду в суді позовних вимог про визнання незаконними дій/бездіяльності іншого суду після отримання останнім позовної заяви та визначення складу суду для її розгляду чи про зобов'язання іншого суду до вчинення процесуальних дій, оскільки такі дії/бездіяльність є пов'язаними з розглядом судової справи навіть після його завершення. Вирішення у суді спору за такими позовними вимогами буде втручанням у здійснення правосуддя іншим судом.
Оскарження діянь суддів (судів) щодо розгляду та вирішення справ, а також оскарження судових рішень поза порядком, передбаченим процесуальним законом, не допускається. Суди та судді не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їхніх дій чи бездіяльності під час розгляду інших судових справ, про оскарження їх рішень, ухвалених за наслідками розгляду цих справ, а також про зобов'язання судів та суддів до вчинення певних процесуальних дій.
Вчинення (невчинення) суддею (судом) процесуальних дій під час розгляду конкретної справи, а також ухвалені у ній рішення можуть бути оскаржені до суду вищої інстанції у порядку, передбаченому процесуальним законом для тієї справи, під час розгляду якої вони відповідно були вчинені (мали бути вчинені) чи ухвалені.
Усі процесуальні порушення, що їх допустили суди після отримання позовної заяви та визначення складу суду для її розгляду, можуть бути усунуті лише у межах відповідної судової справи, в якій такі порушення були допущені.
Оскарження вчинення (невчинення) судом (суддею) у відповідній справі процесуальних дій і ухвалених у ній рішень не може відбуватися шляхом ініціювання нового судового процесу проти суду (судді).
Приписи «заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства» (пункт 1 частини другої статті 122 ЦПК України у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року; пункт 1 частини першої статті 186 ЦПК України у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року), «заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства» (пункт 1 частини першої статті 109 КАС України у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року), «позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства» (пункт 1 частини першої статті 170 КАС України у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року) стосуються як позовів, які не можуть розглядатися за правилами відповідного цивільного чи адміністративного судочинства, так і тих позовів, які взагалі не можуть розглядатися судами.
Позовні вимоги про визнання незаконними пов'язаних з розглядом судової справи дій/бездіяльності суду (судді чи посадових осіб суду), а також вимоги про зобов'язання суду (судді) до вчинення певних процесуальних дій не можуть розглядатися за правилами будь-якого судочинства.
Згідно з приписами норм процесуального законодавства /ч.16 ст.33, ст.272 ЦПК України/ надсилання копій протоколів автоматизованого розподілу справи, а також копії судового рішення входить до компетенції суду під час здійснення правосуддя у конкретній справі, тому позовна вимога про оскарження дій/бездіяльності посадових осіб відповідача стосується вчинення (не вчинення) судом передбачених процесуальним законом дій.
Зважаючи на те, що предмет спору в даній справі не пов'язаний із виконанням Верховним Судом адміністративних функцій як органу влади, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що вимоги до Верховного Суду про відшкодування моральної шкоди не підлягають розгляду за правилами будь-якого судочинства, тому доводи скарги не слід вважати обґрунтованими.
Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для закриття провадження у даній справі згідно положень п.1. ч.1 ст. 255 ЦПК України.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , що згідно постанови Житомирського апеляційного суду від 15.01.2019 Богунський районний суд м. Житомира повинен був розглянути позовну заяву по суті не заслуговують на увагу, оскільки у зазначеній постанові розглядалося питання визначення підсудності цієї цивільної справи. Направлення справи до Богунського районного суду м. Житомира для продовження розгляду не є зобов'язанням суду першої інстанції розглянути справу виключно з винесенням судового рішення по суті спору.
Вказане відповідає, також, позиції Європейського суду з прав людини викладеній, зокрема, у тексті п. 36 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Плахтєєв та Плахтєєва проти України» від 12.03.2009 року (заява №20347/03): «Суд зазначає, що позов заявників було залишено без розгляду по суті, оскільки відповідачем не міг бути суд, захищений імунітетом від такого позову. Суд нагадує, що питання імунітету суддів вже зустрічалося при розгляді однієї із справ, і в ній Суд дійшов висновку, що такий імунітет мав законну мету, оскільки був засобом забезпечення належного здійснення правосуддя. Суд також постановив, що, з огляду на обставини тієї справи, таке обмеження було пропорційним».
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що ухвала постановлена з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст.ст.259,268,367-368,374-375,381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Богунського районного суду м. Житомира від 03 липня 2019 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 15.08.2019.
Головуючий Судді