Житомирський апеляційний суд
Справа №274/5936/18 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1
Категорія ст.539 КПК Доповідач ОСОБА_2
13 серпня 2019 року Житомирський апеляційний суд в складі:
головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретар ОСОБА_5 ,
за участю: прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Житомирі судове провадження №274/5936/18 за апеляційною скаргою засудженого ОСОБА_8 на постанову Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 06 грудня 2018 року відносно
ОСОБА_8 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , до засудження раніше судимого:
1) 21.12.93 за ч.3 ст.222 КК України 1960 року на 2 роки позбавлення волі;
2) 07.08.96 за ч.1 ст.229-6 КК України 1960 року на 1 рік 6 місяців позбавлення волі;
3) 12.09.97 за ст.ст.142 ч.2, 42 ч.3 КК України 1960 року на 5 років позбавлення волі;
4) 19.08.03 за ст.ст.185 ч.3, 263 ч.2, 70 КК України на 3 роки 6 місяців позбавлення волі;
5) 17.05.07 за ст.ст.186 ч.2, 75 КК України на 4 роки позбавлення волі з іспитовим строком 2 роки;
6) 30.05.08 за ст.ст.121 ч.2, 71 КК України на 7 років 6 місяців позбавлення волі;
21.07.12 звільнений умовно-достроково на 2 роки 4 місяці 26 днів,
В апеляційній скарзі з доповненнями засуджений ОСОБА_8 не погоджується з постановою суду першої інстанції, як незаконною, та просить скасувати її, а своїм рішенням закрити провадження відносно нього. При цьому, зазначає, що суд не повідомив його належним чином про судовий розгляд, таким чином, порушив його право на захист.
Згідно постанови Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області 06 грудня 2018 року, задоволено подання начальник ДУ «Бердичівської виправна колонія (№ 70)» ОСОБА_9 та встановлено відносно ОСОБА_8 адміністративний нагляд строком на 2 (два) роки, застосовано обмеження у виді заборони виходу з будинку (квартири) за місцем проживання з 22 години до 06 години наступного дня; заборони відвідувати ресторани, кафе, бари, відділи магазинів, в яких торгують спиртними напоями з метою їх придбання, заборони виїзду в особистих справах за межі міста (району) без дозволу органів поліції, реєстрації в поліції 4 рази на місяць.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення адвоката, яка просила апеляційну скаргу задовольнити, думку прокурора про залишення постанови суду без змін, перевіривши матеріали судового провадження та доводи апеляційної скарги, а також постанову суду першої інстанції в межах, передбачених ст.404 КПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
У відповідності до ч.4 ст.405 КПК України, неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження не перешкоджає проведенню розгляду, якщо такі особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду та не повідомили про поважні причини свого неприбуття. Якщо для участі в розгляді в судове засідання не прибули учасники кримінального провадження, участь яких згідно з вимогами цього Кодексу або рішенням суду апеляційної інстанції є обов'язковою, апеляційний розгляд відкладається.
Апеляційний суд зважає на те, що будь-яка особа - учасник провадження, у даному випадку засуджений, повинна добросовісно використовувати свої процесуальні права та обов'язки.
В ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» вказано, що стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов'язкова до застосування судами як джерело права.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
У рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини зробив, зокрема, висновок про те, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Передбачене ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).
Сукупність зазначених обставин, викликає обґрунтовані сумніви в добросовісності користування засудженим ОСОБА_8 своїми процесуальними правами та обов'язками.
Так, засуджений ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу на ухвалу суду першої інстанції, вказавши при цьому, що бажає брати участь в апеляційному розгляді справи, у зв'язку з чим просив викликати його в судове засідання.
Апеляційна скарга засудженого ОСОБА_8 надійшла до апеляційного суду 25.02.2019 року.
Розгляд апеляційної скарги неодноразово відкладався апеляційним судом з причин неповідомлення засудженого про час та місце розгляду справи.
Повістки апеляційного суду про призначений судовий розгляд провадження, направлені на адресу проживання засудженого ОСОБА_8 - АДРЕСА_1 , поверталися з відміткою - «не проживає».
Згідно до рапорту старшого ДОП Коростенського ВП майора поліції ОСОБА_10 (а.п.116), вручити повістку засудженому ОСОБА_8 є неможливим, оскільки останній після звільнення з виправного закладу до місця свого проживання ( АДРЕСА_1 ) не повернувся, встановити місце проживання засудженого та його перебування також є неможливим.
Як встановлено апеляційним судом засуджений ОСОБА_8 , відповідно до листа ДУ «Бердичівська виправна колонія (№70)» №9-765 від 19.03.2019 (а.п.60), звільнився із зазначеної виправної колонії, за відбуттям строку покарання, та відбув за адресою: АДРЕСА_2 , тобто на тимчасово окуповану територію держави Україна.
За весь період апеляційного провадження, засуджений судовим розглядом своєї апеляційної скарги не цікавився, будь-яких з цього приводу заяв та клопотань до апеляційного суду не подавав, змінив місце проживання та виїхав на непідконтрольну тимчасово окуповану територію України, цим самим унеможлививши належне повідомлення його про час та місце розгляду справи.
Апеляційний суд використав усі можливі процесуальні заходи щодо повідомлення засудженого ОСОБА_8 про час та місце розгляду його апеляційної скарги.
Зазначені обставини в сукупності вказують, що засуджений ОСОБА_8 штучно створив умови спрямовані на затягування судового процесу, що свідчить про недобросовісне користування ним своїми процесуальними правами та фактично ухилення від суду.
У зв'язку з наведеним, апеляційний суд прийшов до висновку про можливий судовий розгляд апеляційної скарги ОСОБА_8 без участі останнього. На переконання апеляційного суду у такому випадку право на захист засудженого не буде порушено, оскільки такий захист забезпечено участю в судовому засіданні його захисника - адвокатом ОСОБА_7 .
Відповідно до ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим, тобто ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України; ухвалене на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до вимог ст.94 КПК України; з наведенням належних і достатніх мотивів та підстав його ухвалення.
Висновок суду про задоволення подання начальника ДУ «Бердичівської виправна колонія (№70)» ОСОБА_9 про встановлення адміністративного нагляду відносно ОСОБА_8 є обґрунтованим та базується на досліджених у судовому засіданні доказах, сукупності яких в ухвалі дана належна оцінка.
Згідно з п.«б» ст.3 Закону України «Про адміністративний нагляд за особами, які звільнені з місць позбавлення волі», відносно осіб засуджених до позбавлення волі за тяжкі, особливо тяжкі злочини або засуджених два і більше разів до позбавлення волі за умисні злочини, якщо під час відбування покарання їх поведінка свідчила, що вони вперто не бажають стати на шлях виправлення і залишаються небезпечними для суспільства, встановлюється адміністративний нагляд.
Як вбачається з матеріалів судового провадження, ОСОБА_8 раніше був неодноразово засуджений, так, вироком Солом'янського районного суду м.Києва від 11 червня 2013 року за ст.ст.187 ч.3, 71 КК України на 8 років 8 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна (а.п.5-6). Вироком Солом'янського районного суду м.Києва від 23 грудня 2014 року за ст.ст.377 ч.1, 71 КК України на 8 років 9 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна(а.п.7-8). Зараховано в строк покарання період перебування під вартою з 23.08.12 до 23.12.14. Ухвалою Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 17.02.16 зараховано в строк покарання строк попереднього ув'язнення з 23.08.12 до 24.12.13 та з 05.02.14 до 22.01.15 за правилами ч.5 ст.72 КК України.
Початок строку відбування покарання: 23.12.14; кінець строку: 04.02.19.
Засуджений ОСОБА_8 відбував покарання в Бердичівській виправній колонії (№ 70) з 23.01.14, де характеризується наступним чином: працювати на виробництві установи та приймати участь в суспільно- корисній праці не бажає. За час відбування покарання характеризується негативно. На даний час відбуває покарання на дільниці посиленого контролю. Систематично допускає порушення вимог режиму тримання, за що до дисциплінарної відповідальності притягувався 21 раз, з них 3 рази поміщався в ДІЗО та 2 рази до карцеру. Заохочень не має. У взаємовідносинах з іншими засудженими конфліктний. Стосунки підтримує із засудженими негативної спрямованості. Намагається підтримувати злочинні звичаї та традиції в місцях позбавлення волі. У взаємовідносинах з персоналом неоднозначний, під час спілкування схильний до нетактовної поведінки та проявів ворожості. Не утримує у чистоті та порядку спальне місце та приліжкову тумбочку, зовні та в побуті охайний. Не проявляє необхідної уваги та дбайливого ставлення до майна установи. Свідомо не виконує передбачені законом вимоги персоналу установи та публічно демонструє зневажливе ставлення до цих вимог. Умисно уникає робіт із самообслуговування, не бачить необхідності у самостійному їх виконанні. Безвідповідально ставиться до виконання робіт із благоустрою установи, не вбачає суспільної необхідності у їх виконанні. Соціально-корисні зв'язки на волі втрачені. Перебуває на профілактичному обліку в колонії, як «схильний до нападу» та як «схильний до вживання та розповсюдження наркотичних речовин».(а.п.3-4)
Як висновок - за час відбування покарання поведінка засудженого ОСОБА_8 свідчить про те, що він не став на шлях виправлення, залишається небезпечним для суспільства, тому після звільнення з місць позбавлення волі до нього доцільно встановити адміністративний нагляд згідно пункту „б” статті 3 Закону України “Про адміністративний нагляд за особами звільненими з місць позбавлення волі”.
Враховуючи вищевикладене, та те, що ОСОБА_8 раніше неодноразово судимий, з огляду на обставини вчинених ним правопорушень, того, що під час відбування покарання його поведінка свідчить, що він вперто не бажає стати на шлях виправлення - допустив порушення вимог режиму тримання, за що притягувався до дисциплінарної відповідальності, і залишається небезпечним для суспільства, тому останній підпадає під дію п.«б» ст.3 Закону України «Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі».
Доводи засудженого, викладені ним в апеляційній скарзі, що суд першої інстанції не повідомив його належним чином про судовий розгляд, таким чином, порушив його право на захист, є безпідставними та такими, що не відповідають матеріалам провадження.
Так, відповідно до акту від 03.12.2018 (а.п.20), останній був повідомлений про судовий розгляд подання начальника ДУ «Бердичівської виправна колонія (№ 70)» щодо нього 06.12.2018, однак відмовився від участі в судовому розгляді в категоричній формі, просив призначити захисника. У звязку з цим, провадження розглянуто судом першої інстанції без участі засудженого, однак за участю його захисника ОСОБА_7 .
За наведених обставин, постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, підстави для її скасування чи зміни відсутні.
Керуючись ст.ст.404, 405, 407 КПК України,
Апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_8 - залишити без задоволення, а постанову Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 06 грудня 2018 року, якою відносно ОСОБА_8 встановлено адміністративний нагляд - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді :