Житомирський апеляційний суд
Справа №295/3814/19 Головуючий у 1-й інст. Костенко С. М.
Категорія ч. 1 ст. 130 КУпАП Доповідач Ляшук В. В.
15 серпня 2019 року м.Житомир
Суддя Житомирського апеляційного суду Ляшук В.В., з участю секретаря Кусковської Т.А., особи, яка притягується до відповідальності ОСОБА_1 розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП щодо
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
встановив:
Постановою Богунського районного суду м. Житомира від 18 квітня 2019 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10200 (десять тисяч двісті) гривень з позбавленням права керування транспортними на строк один рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави в особі ДСА України судовий збір в розмірі 384, 20 гривні.
Відповідно до постанови, 09.03.2019 року о 03 годині 00 хвилин ОСОБА_1 в м. Житомирі, по вул. Покровській, 203/а керував автомобілем ГАЗ 33021212, д.н.з. НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп'яніння: нестійка хода, запах алкоголю з порожнини рота, невнятна мова. Від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку водій відмовився в присутності двох свідків.
На постанову суду ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій ставиться питання про поновлення строку на апеляційне оскарження, скасування постанови суду та закриття провадження у справі.
Зазначає, що він був позбавлений можливості бути присутнім в суді при розгляді справи, надавати пояснення та користуватися іншими правами передбаченими ст. 268 КУпАП України, оскільки суд розглянув справу у його відсутність, а про існування постанови суду йому стало відомо з ЄРДР, оскільки ні повісток, ні телефонних дзвінків з Богунського районного суду м. Житомира він не отримував, а тому вважає, що пропустив строк на її оскарження з поважних причин і просить його поновити.
На його думку, суддею при винесенні постанови не в повній мірі з'ясовані всі обставини справи, були порушені норми процесуального права, що призвело до прийняття незаконного рішення.
ОСОБА_1 на розгляд його апеляційної скарги 08.08.2019 та 15.08.2019 р. не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.
В судовому засіданні 18.06.2019 року ОСОБА_1 заявив клопотання про відкладення розгляду справи, в зв'язку з зайнятістю захисника у іншому процесі, однак документи підтверджуючі укладення угоди з адвокатом він суду не надав.
З метою дотримання прав особи на отримання правової допомоги апеляційним судом клопотання було задоволено та відкладено розгляд справи на 08.08.2019 року.
Однак, 08.08.2019 р., в судове засідання ОСОБА_1 не з'явився про причини неявки суд не повідомив.
08.08.2019 року на електронну адресу суду надійшов лист від адвоката Семеняки Р.М., який просив розгляд справи відкласти, оскільки перебуває у відпустці до 12.08.2019 р., однак документів, які б підтверджували його повноваження на надання юридичної допомоги ОСОБА_1 (ордер, договір, тощо) не надав.
Вдруге, з метою надання можливості ОСОБА_1 організувати свій захист, суд апеляційної інстанції відклав розгляд його апеляційної скарги та повідомив про день та час наступного судового засідання ОСОБА_1 та адвоката Семеняку Р.М. (а.с. 30)
Про те, 15.08.2019 року ОСОБА_1 та адвокат Семеняка Р.М. на визначений судом час 09:30 год., в судове засідання не з'явились, документи підтверджуючі повноваження захисника та про поважні причини їх неявки суду не надали, тому враховуючи, вимоги ч.6 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд вважає можливим проводити розгляд у їх відсутність.
Перевіривши матеріали справи відповідно до вимог ст. 294 КУпАП, прихожу до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Наведені апелянтом причини пропуску строку апеляційного оскарження постанови суду є такими, що дають підстави для поновлення, строку апеляційного оскарження, оскільки матеріали справи не містяться даних про своєчасне вручення (отримання) ОСОБА_1 копії постанови суду, а розгляд справи проводився у його відсутність.
Разом з тим вважаю, що суд першої інстанції при розгляді даної справи всебічно та повно дослідив всі наявні у справі докази, дав їм належну оцінку та прийшов до правильного висновку про винність ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП підтверджується, доказами, які досліджувались в суді першої інстанції, а зокрема протоколом про адміністративне правопорушення серія ОБ № 006068 від 09.03.2019 року (а.с.1), письмовими поясненнями ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , з яких вбачається, що ОСОБА_1 у їх присутності було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці за допомогою приладу «Драгер» або в медичному закладі, від якого останній відмовився.
Відповідальність за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння передбачена ч. 1 ст. 130 КпАП України.
Як вбачається з матеріалів справи, в тому числі протоколу про адміністративне правопорушення, пояснень свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , працівники поліції мали усі підстави для проведення огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння, оскільки певні ознаки (різкий запах алкоголю, порушення координації рухів) свідчили, що останній може перебувати в стані алкогольного сп'яніння, а також керував автомобілем.
Однак, як засвідчують ці ж матеріали, ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку (за допомогою спеціальних технічних засобів працівником поліції у присутності двох свідків та у закладі охорони здоров'я) відмовився.
Зазначені докази, а також відсутність у ОСОБА_1 будь-яких заперечень при складанні протоколу щодо правомірності дій працівників поліції, спростовують його доводи про те, що він не відмовлявся від проходження медичного огляду.
Доказів, які б свідчили про невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи апелянт не надав.
Апеляційний суд не вбачає підстав для скасування судового рішення з огляду на твердження апелянта про розгляд справи у його відсутність.
Так, згідно матеріалів справи ОСОБА_1 завчасно знав, що стосовно нього у Богунському районному суді перебуває на розгляді протокол про адміністративне правопорушення, розгляд якого призначено на 11.04.2019 року.
Про те, 11.04.2019 р. ним подано клопотання про відкладення розгляду справи для отримання юридичної допомоги (а.с. 8), хоча до цього ОСОБА_1 мав достатньо часу, щоб організувати свій захист, оскільки протокол про адміністративне правопорушення щодо нього був складений, ще 09.03.2019 року, а він був завчасно повідомлений про час та місце судового розгляду (а.с.10).
Суд задовольнив вказане клопотання та відклав розгляд справи на 18.04.2019 року, про що ОСОБА_1 належним чином був повідомлений (а.с. 9).
Проте, як вбачається з матеріалів справи в судове засідання, призначене на 18.04.2019 року, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи ОСОБА_1 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи суду не подавав.
Зазначена поведінка ОСОБА_1 , який мав достатньо часу щоб підготувати свій захист та скористатись юридичною допомогою, в тому числі і 18.04.2019 року та не вказував про поважну причину своєї неявки, свідчить про зловживання ним своїми процесуальними правами з метою уникнення адміністративної відповідальності.
За таких обставин висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП суд апеляційної інстанції вважає правильними та такими, що обґрунтовані належними та допустимими доказами.
Доводи апелянта про неповноту та однобічність судового розгляду суд апеляційної інстанції вважає безпідставними, оскільки матеріали справи зазначені обставини не підтверджують.
Даних, які б ставили під сумнів рішення суду першої інстанції щодо винності ОСОБА_1 у вчиненні вказаного правопорушення, в матеріалах справи не має, не надані такі дані і при апеляційному розгляді справи.
Стягнення ОСОБА_1 судом першої інстанції призначено у мінімальному розмірі, передбаченому санкцією ч. 1 ст. 130 КУпАП, а тому підстав вважать його таким, що не відповідає тяжкості вчиненого правопорушення та особі правопорушника через його суворість апеляційний суд не вбачає.
За таких обставин апеляційний суд вважає постанову суду законною і обґрунтованою та не знаходить підстав для її скасування.
Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-
постановив:
Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Богунського районного суду м. Житомира від 18 квітня 2019 року щодо нього - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили після її винесення є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Житомирського
апеляційного суду В.В. Ляшук