Провадження № 22-ц/803/6424/19 Справа № 209/3439/18 Суддя у 1-й інстанції - Шендрик К. Л. Суддя у 2-й інстанції - Демченко Е. Л.
16 серпня 2019 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого - судді Демченко Е.Л.
суддів - Куценко Т.Р., Макарова М.О.
розглянувши у спрощеному позовному провадженні, без повідомлення учасників справи, в м.Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 17 квітня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Служба у справах дітей адміністрації Південного району Кам'янської міської ради, про визначення місця проживання дитини, зміну розміру аліментів та стягнення пені за прострочення сплати аліментів, -
У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини, зміну розміру аліментів та стягнення пені за прострочення сплати аліментів.
Вказувала, що з травня 2011 року по вересень 2014 року вона проживала в цивільному шлюбі з відповідачем, від якого у них народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Між ними наявний спір щодо визначення місця проживання дитини. Після припинення у вересні 2014 року їхніх з відповідачем стосунків вони почали проживати окремо, а їх син ОСОБА_3 проживав та проживає разом з нею в АДРЕСА_1 , де він і зареєстрований. Відповідач на протязі більше двох років не цікавиться життям сина, не приймає участі у його вихованні, не сплачує аліментів.
Зазначала, що рішенням Баглійського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 20 липня 2015 року з відповідача на її користь було стягнуто аліменти на утримання сина ОСОБА_3 в розмірі 1/6 частини з усіх видів його доходів, але не менше 30 процентів прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 30 червня 2015 року до повноліття дитини. Враховуючи, що мінімальний гарантований розмір аліментів на дітей було збільшено з 30 до 50 відсотків та те, що на одну дитину законом визначено розмір аліментів в розмірі 1/4 заробітку (доходу) платника аліментів, вона звернулася до суду з даним позовом про збільшення розміру аліментів.
Вказувала також на те, що заборгованість відповідача по аліментам за період з 30 червня 2015 року по 27 вересня 2018 року становить 25.867 грн. 72 коп. Загальна сума пені по аліментам за період з 30 червня 2015 року по вересень 2018 року складає 140.569 грн.30 коп.
Посилаючись на вказані обставини, позивач просила суд:
- визначити місце проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з нею, ОСОБА_1 , в АДРЕСА_1 ;
- збільшити розмір аліментів, стягуваних з відповідача на утримання сила ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 1/6 частини усіх видів заробітку (доходів), але не менше 30% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, до 1/4 частини усіх видів заробітку (доходів), але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, на її користь;
- стягувати аліменти з відповідача на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини від усіх видів його доходу, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця, на її користь;
- стягнути з відповідача на її користь неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів за період з 30 червня 2015 року по 27 вересня 2018 року в розмірі 25.867 грн. 72 коп.
Рішенням Дніпровського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 17 квітня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів за період з 30 червня 2015 року по 27 вересня 2018 року в розмірі 25.867 грн. 72 коп. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати рішення суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо зміни розміру аліментів та постановити в цій частині нове рішення, яким збільшити розмір аліментів з 1/6 частини усіх видів заробітку (доходів), але не менше 30% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, до 1/4 частини усіх видів заробітку (доходів), але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, на її користь.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що у позивача змінився сімейний стан (народилася донька) та те, що вона перебуває у декретній відпустці, тому змінився її матеріальний стан; законом збільшено мінімальний розмір аліментів на дитину; син сторін часто хворіє та потребує додаткових витрат на лікування.
Згідно з п.1 ч.1 ст.274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.
Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями встановленими цією главою.
Для цілей цього кодексу малозначними справами є: справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п.1 ч.6 ст.19 ЦПК України).
Зважаючи на те, що ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін.
Розглянувши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів не находить підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду.
Статтями 12,81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог.
Судом першої інстанції встановлено і підтверджується матеріалами справи, що сторони мають малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження, актовий запис № 460 (а.с.9).
Рішенням Баглійського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 20 липня 2015 року у справі № 207/2806/15-ц з відповідача на користь позивача стягнуто аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/6 частини з усіх видів заробітку (доходів) відповідача, але не менше 30% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 30 червня 2015 року до повноліття дитини, що підтверджується виконавчим листом від 28 липня 2015 року (а.с. 10).
Станом на 27 вересня 2018 року відповідач має заборгованість перед позивачем по аліментам на утримання сина ОСОБА_3 в розмірі 25.867 грн. 72 коп., у зв'язку з чим відомості про нього внесені до Єдиного реєстру боржників, що підтверджується довідкою Дніпровського ВДВС м.Кам'янське за №17020 від 27 вересня 2018 року (а.с.11) та результатом пошуку фізичних осіб у Єдиному реєстрі боржників від 20 березня 2019 року (а.с.78).
Син сторін ОСОБА_3 мешкає разом з позивачем в АДРЕСА_1 , відповідач у вихованні сина участі не приймає, що підтверджується довідкою про склад сім'ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб №653 від 03 жовтня 2018 року (а.с.13), актом обстеження участі колишнього цивільного чоловіка ОСОБА_1 - ОСОБА_2 у вихованні ОСОБА_3 від 24 жовтня 2016 року (а.с.12), педагогічними характеристиками ОСОБА_3 (а.с.15,16).
Позивач знаходиться у відпустці по догляду за дитиною ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до досягнення нею трирічного віку, у зв'язку з чим їй призначено допомогу, інших видів соціальних виплат вона не отримує, що підтверджується довідкою за вих. № 1744 від 02 жовтня 2018 року (а.с.14) та наказом № 8 від 02 лютого 2018 року (а.с.17).
З відповідача також стягуються аліменти на користь ОСОБА_5 на утримання дочки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше 30% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 06 березня 2012 року до досягнення дитиною повнолітнього віку, що підтверджується виконавчим листом № 409/2710/12 від 10 травня 2012 року (а.с.75), копією свідоцтва про народження, актовий запис №555 (а.с.64) та результатом пошуку виконавчих проваджень в автоматизованій системі виконавчого провадження від 20 лютого 2019 року (а.с.62).
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в оскаржуваній частині зміни розміру аліментів, суд першої інстанції виходив з того, що перебування позивача у декретній відпустці та зміна законодавства не є підставами для зміни розміру аліментів, відсутність на утриманні відповідача інших осіб спростовується доказами, наданими позивачем, а саме: виконавчим листом № 409/2710/12 від 10 травня 2012 року (а.с.75), копією свідоцтва про народження ОСОБА_6 (а.с.64) та результатом пошуку виконавчих проваджень в Автоматизованій системі виконавчого провадження від 20 лютого 2019 року (а.с. 62), згідно якого на примусовому виконанні знаходиться виконавче провадження № 33231269.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, виходячи з наступного.
Відповідно до частин першої, другої, статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України №789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
За змістом статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Частина третя статті 181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
За положеннями статті 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
В частині першій статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Згідно з пунктом 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них.
Звертаючись з позовною вимогою про збільшення розміру аліментів позивач посилалась на те, що у неї змінився сімейний стан (народилася донька) та те, що вона перебуває у декретній відпустці.
Колегія суддів вважає, що наведені позивачем обставини не можуть бути підставою для збільшення розміру аліментів, що стягуються з відповідача, позивач не навела обставин покращення матеріального стану відповідача, розмір аліментів, визначений як 1/6 частина усіх видів заробітку відповідача не може бути змінений до 1/4, як на тому наполягала позивач, оскільки відповідач на утриманні має ще одну дитину - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Доводи апеляційної скарги про те, що законом збільшено мінімальний розмір аліментів на дитину, колегія суддів не приймає та звертає увагу, що Законом України від 03 липня 2018 року № 2475-VIII частину першу статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» доповнено абзацом другим, яким передбачено, що виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого Сімейним кодексом України. Тобто законодавством передбачений механізм, який надає можливість забезпечити виплату аліментів у розмірі не нижче мінімального гарантованого розміру, передбаченого СК України навіть при наявності постановлених раніше судових рішень про стягнення аліментів у розмірі, нижчому ніж мінімальний гарантований розмір аліментів, встановлений законом на час стягнення.
Доводи апеляційної скарги щодо стану здоров'я дитини та потреби останньої у додаткових витратах на лікування не можуть бути підставою для задоволення заявлених позовних вимог, оскільки питання щодо участі батьків у додаткових витратах на дитину вирішується відповідно до положень статті 185 СК України, вимог про стягнення додаткових витрат на дитину позивач не заявляла.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального права, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення в оскаржуваній частині має бути залишено без змін.
Керуючись ст.ст.367,374,375,381-383 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Дніпровського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 17 квітня 2019 року в оскаржуваній частині залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Повний текст постанови складено 16 серпня 2019 року.
Головуючий: Демченко Е.Л.
Судді: Куценко Т.Р.
Макаров М.О.