Справа № 761/22532/19
Провадження № 2-а/761/493/2019
09 серпня 2019 року Шевченківський районний суд м. Києва
у складі:
головуючого судді Осаулова А.А.
за участю секретаря Вольда М.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в спрощеному позовному провадженні без виклику сторін в залі суду в місті Києві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення, -
У червні 2019 ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся в порядку адміністративного судочинства з позовною заявою до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - відповідач), в якому просив суд визнати незаконною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення від 11.04.2019 року винесеної виконуючим обов'язки заступника начальника ГУ ДФС у м. Києві І.Якушко. Витрати на сплату судового збору покласти на відповідача.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є начальником Київського регіонального відділу продажу ТОВ «ВП «Полісан», відносно якого посадовою особою ГУ ДФС у м. Києві було складено протокол про адміністративне правопорушення за ст. 163-15 КУпАП. 11.04.2019 року на підставі зазначеного протоколу було винесено постанову про накладення на позивача адміністративного стягнення, яку він отримав 02.05.2019 року, та яку вважає незаконною. Зазначає, що не отримував жодних повідомлень про час розгляду справи і як наслідок його право бути присутнім при розгляді справи було порушено. Постанова розглянута і винесена заступником начальника ГУ ДФС у м. Києві Лагутіною З.В., а підписана виконуючим обов'язків заступника начальника ГУ ДФС у м. Києві Якушко І. Крім того, протокол від 02.04.2019 року на підставі якого винесено постанову заповнено нерозбірними почерком.
Позивач не погоджується з накладеним на його адміністративним стягнення, оскільки не вчиняв порушень. Так відповідно до п. 2 Постанови КМУ № 878 від 29.09.2010 року, звільнено від обов'язкового приймання спеціальних платіжних засобів для здійснення розрахунків за продані товари (надані послуги) підприємства торгівлі з торговельною площею до 20 кв. метрів (крім автозаправних станцій). Свою діяльність Київський регіональний відділ продажу ТОВ «ВП «Полісан» здійснює в приміщенні 9,6 кв.м., тому позивач як посадова особа ТОВ «ВП «Полісан» не може бути суб'єктом накладення адміністративного стягнення за ст. 163-15 КУпАП.
Ухвалою суду від 06.06.2019 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
У відзиві на позовну заяву від 03.07.2019 року, представник відповідача зазначив, що постанова про накладання адміністративного стягнення відповідає вимогам ст. 163-15 КУпАП, та санкція застосована правомірно з урахуванням усіх обставин справи та в межах чинного законодавства. Вказує, що в протоколі від 02.04.2019 року № 185 на зворотній стороні зазначено, що розгляд адміністративної справи стосовно ОСОБА_1 , відбудеться 11.04.2019 року в приміщенні ГУ ДФС у м.Києві, за адресою: м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19. Протокол отриманий ОСОБА_1 02.04.2019 року про що свідчить його підпис на протоколі. Доводи викладені в позовній заяві є необґрунтованими та безпідставними, такими, що спростовуються фактичними обставинами справи та доказами, наявними в матеріалах справи, в зв'язку з чим позовні вимоги не підлягають задоволенню.
23.07.2019 року позивачем через канцелярію суду подано відповідь на відзив, в якій зазначено, що відповідач у своєму відзиві посилається на зовсім інший протокол № 185, оскільки у примірнику протоколу, що знаходиться у позивача номер відсутній, а сам протокол заповнений нерозбірливим почерком. Наголошує, що копія постанови від 11.04.2019 року була отримана позивачем 02.05.2019 року, на підтвердження чого додано роздруківку з сайту «Укрпошта».
08.08.2019 року відповідачем через канцелярію суду подано заперечення на відповідь на відзив, в якому вказали, що ОСОБА_1 був присутній при складанні протоколу № 185 від 02.04.2019 року, що підтверджується його підписом на протоколі, та мав змогу уточнити окремі слова та цифри, що були йому не зрозумілі.
Суд, у порядку спрощеного позовного провадження без виклику у судове засідання сторін, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
Судом встановлено, що 02.04.2019 року відносно ОСОБА_1 як на начальника Київського регіонального відділу продажу ТОВ «ВП «Полісан», посадовою особою ГУ ДФС у м. Києві було складено протокол про адміністративне правопорушення (а.с.4).
11.04.2019 року, посадова ГУ ДФС у м. Києві, розглянувши протокол від 02.04.2019 року № 185, встановила порушення порядку проведення готівкових розрахунків за товар (послуги), а саме недотримання встановлених законодавством вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, чим порушено п. 11 Постанови КМУ № 878 від 29.09.2010 р. «Про здійснення розрахунків за товари (надані послуги) з використанням спеціальних платіжних засобів».
Так, постановою ГУ ДФС у м. Києві від 11.04.2019 року, притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності у вигляді накладення штрафу в сумі 3400 грн., за порушення ч. 1 ст. 163-15 КУпАП (а.с.5).
Відповідно до ст.7 Кодексу України про адміністративні правопорушення ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 163-15 КУпАП, порушення порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), у тому числі перевищення граничних сум розрахунків готівкою, недотримання установлених законодавством вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів - тягне за собою накладення штрафу на фізичну особу - підприємця, посадових осіб юридичної особи від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Дія, передбачена частиною першою цієї статті, вчинена особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за таке ж порушення, - тягне за собою накладення штрафу від п'ятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно зі статтею 234-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, органи доходів і зборів розглядають справи про адміністративні правопорушення, пов'язані з порушенням порядку приймання готівки для подальшого її переказу (стаття 163-13), порушенням порядку проведення готівкових розрахунків та розрахунків з використанням електронних платіжних засобів за товари (послуги) (стаття 163-15), ухиленням від подання декларації про доходи (стаття 164-1), порушенням законодавства про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (стаття 165-1), порушенням порядку припинення юридичної особи (частини третя - шоста статті 166-6), перешкоджанням уповноваженим особам органів доходів і зборів у проведенні перевірок (стаття 188-23). Від імені органів доходів і зборів розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники органів доходів і зборів та їх заступники, уповноважені ними посадові (службові) особи.
Вина особи, яка притягається до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (ст. 62 Конституції України).
Згідно із ч. 2 ст. 74 КАС України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Правові та організаційні засади проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів визначені Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 05.04.2011 року, Постановою КМУ № 878 від 29.09.2010 р. «Про здійснення розрахунків за товари (надані послуги) з використанням спеціальних платіжних засобів»
Відповідно до п. 14.12. ст. 14 Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», користувач зобов'язаний використовувати електронний платіжний засіб відповідно до вимог законодавства України та умов договору, укладеного з емітентом, і не допускати використання електронного платіжного засобу особами, які не мають на це права або повноважень.
Пунктом 1 Постанови КМУ № 878 від 29.09.2010 р. «Про здійснення розрахунків за товари (надані послуги) з використанням спеціальних платіжних засобів» встановлено, що суб'єкти господарювання, які провадять діяльність у сфері продажу товарів, громадського харчування та послуг і які відповідно до закону використовують реєстратори розрахункових операцій, повинні здійснити перехід на обов'язкове приймання спеціальних платіжних засобів для здійснення розрахунків за продані товари (надані послуги): до 1 липня 2011 р. - суб'єкти господарювання (крім суб'єктів малого підприємництва), які провадять господарську діяльність у населених пунктах з чисельністю населення понад 100 тис. осіб; до 31 грудня 2011 р.: - суб'єкти малого підприємництва, які провадять господарську діяльність у населених пунктах з чисельністю населення понад 100 тис. осіб; - суб'єкти господарювання, включаючи суб'єкти малого підприємництва, які провадять господарську діяльність у населених пунктах з чисельністю населення від 25 до 100 тис. осіб.
Відповідно до статті 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення завданнями провадження в справах про адміністративне правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідальності з законом.
Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Згідно статі 252 Кодексу України про адміністративні правопорушення орган (посадова особа), що розглядає справу про адміністративне правопорушення оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до вимог ст. 254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається у двох екземплярах, один з яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.
За нормою ст. 256 Кодексу України про адміністративні правопорушення у протоколі про адміністративне правопорушення зазначається, серед іншого, відомості про особу порушника. Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка вчинила адміністративне правопорушення. При складанні протоколу порушникові роз'яснюються його права і обов'язки, передбачені статтею 268 Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
У відповідності до ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
При цьому, суд не вбачає підстав для скасування постанови відповідача з огляду на наступне.
Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
Разом із тим, відповідно до положень ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На переконання суду, відповідачем в порядку ч. 2 ст. 77 КАС України було доведено правомірність свого рішення, оскільки в судовому засіданні було встановлено, що позивачем було вчинено порушення в частині недотримання встановлених законодавством вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 163-15 КУпАП.
Твердження позивача про те, що протокол про адміністративне правопорушення №185 від 02.04.2019 року складено з порушенням норм КУпАП, не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи.
Доводи позивача про те, що йому не повідомляли про час та місце розгляду справи спростовуються матеріалами справи, а саме: на зворотній стороні протоколу від 02.04.2019 року № 185 зазначено, що розгляд адміністративної справи стосовно ОСОБА_1 , відбудеться 11.04.2019 року в приміщенні ГУ ДФС у м.Києві, за адресою: м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19. Протокол отриманий ОСОБА_1 02.04.2019 року, про що свідчить його підпис на протоколі (а.с.4). Отже позивач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду протоколу.
Позивач зазначає, що ТОВ «ВП «Полісан» здійснює свою діяльність в приміщенні площею 9,6 кв.м., а тому з урахуванням положень п. 2 Постанови КМУ № 878 від 29.09.2010 р., він не може бути притягнутий до адміністративної відповідальності за ст. 163-15 КУпАП.
Відповідно до п. 2 Постанови КМУ № 878 від 29.09.2010 р., звільнити від обов'язкового приймання спеціальних платіжних засобів для здійснення розрахунків за продані товари (надані послуги) заклади громадського харчування закритого типу, які обслуговують певний контингент споживачів, зокрема особовий склад Збройних Сил та інших військових формувань, студентів, учнів та викладачів вищих, професійно-технічних, загальноосвітніх навчальних закладів, працівників промислових підприємств, підприємства торгівлі з торговельною площею до 20 кв. метрів (крім автозаправних станцій), а також суб'єкти господарювання, які провадять господарську діяльність у населених пунктах з чисельністю населення менше ніж 25 тис. осіб.
Як вбачається з договору суборенди нежитлового приміщення № 120 від 23.08.2017 року, ТОВ «ВП «Полісан» орендує частину нежитлового приміщення під розміщення складу ( заг. площа 5188,7 кв.м), що розташована на першому поверсі нежитлової будівлі за адресою: АДРЕСА_1 ; нежитлові приміщення під розміщення офісу № 2 ( площа 24,3 кв.м), № 4 (площа 24,5 кв.м), № 5 (площа 9,6 кв.м), загальною площею 58,4 кв.м, що розташовані на другому поверсі нежитлової будівлі за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.9-13).
Так, суд приходить до висновку, що ТОВ «ВП «Полісан» для ведення підприємницької діяльності використовує приміщення більше 20 кв.м, доказів, що саме торгівельна площа підприємства становить 9,6 кв.м суду не надано.
При розв'язанні спорів за позовами на рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень суди відповідно до частини третьої статті 2 КАС повинні перевіряти, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
У відповідності до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення.
За викладених обставин, враховуючи, що відповідачем винесено постанову з дотримання вимог закону, в задоволенні даного позову слід відмовити.
На підставі викладеного, та керуючись ст.ст. 19, 62 Конституції України, ст.ст. 2, 12, 25, 72, 77, 262, 286 КАС України, ст.ст. 7, 38, 163-15, 234-2, 245, 251, 252, 254, 256, 283, 284 КУПАП, Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення, - залишити без задоволення.
Рішення суду може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду до або через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частину рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту судового рішення.
Суддя: А.А.Осаулов (
Повний текст рішення виготовлено 09.08.2019 року