15 серпня 2019 року
м.Київ
справа №820/1030/18
адміністративне провадження №К/9901/22142/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Желтобрюх І.Л.,
суддів - Білоуса О.В., Блажівська Н.Є.,
перевіривши касаційну скаргу Харківського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 10 липня 2019 року у справі №820/1030/18 за позовом Публічного акціонерного товариства "Харківміськгаз" до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби в особі Харківського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про скасування податкового повідомлення-рішення,
Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 10 липня 2019 року відмовлено у відкритті провадження за апеляційною скаргою Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби в особі Харківського управління Офісу великих платників податків ДФС України на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17 травня 2018 року по справі № 820/1030/18 за позовом Публічного акціонерного товариства "Харківміськгаз" до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби в особі Харківського управління Офісу великих платників податків ДФС України про скасування податкового повідомлення -рішення.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою та вважаючи, що вона постановлена з порушенням норм процесуального права, відповідач подав касаційну скаргу.
В обґрунтування касаційної скарги її заявник посилається на те, що неможливість сплати судового збору є поважною причиною пропуску строку на оскарження судового рішення, та безумовною підставою для продовження строку на усунення недоліків, однак апеляційний суд цього не врахував і безпідставно відмовив у відкритті апеляційного провадження.
При вирішенні питання про наявність підстав до відкриття касаційного провадження за означеною скаргою, Верховний Суд виходить з такого.
Частиною третьою статті 295 КАС України (яка визначає загальний строк на апеляційне оскарження) передбачено, що строк на апеляційне оскарження може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Відповідно до частини третьої статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
У свою чергу, згідно з пунктом 4 частини першої статті 299 КАС України якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі.
Як вбачається зі змісту ухвалених у цій справі судових рішень, Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2018 року апеляційну скаргу залишено без руху, у зв'язку з не сплатою судового збору. 13 липня 2018 року відповідач звернувся із клопотанням про відстрочення або продовження строку для сплати судового збору. Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 липня 2018 року подане клопотання задоволено частково, продовжено строк на усунення недоліків зі сплати судового збору на сім днів з дня отримання зазначеної ухвали. 27 липня 2018 року апелянтом вдруге надіслано клопотання про продовження строку на сплату судового збору. Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 31 липня 2018 року клопотання задоволено, продовжено строк на сплату судового збору на 5 днів з дня отримання зазначеної ухвали. В подальшому, дану апеляційну скаргу Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 серпня 2018 року повернуто апелянту, у продовженні строку втретє на сплату судового збору відмовлено.
Вдруге апеляційна скарга подана апелянтом 13 травня 2019 року.
Другий апеляційний адміністративний суд, встановивши, що апеляційна скарга подана із значним пропуском передбаченого процесуальним законом строку, не містить клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, судовий збір не сплачено, ухвалою від 28 травня 2019 року залишив скаргу без руху і запропонував скаржнику у десятиденний строк з моменту отримання даної ухвали подати клопотання щодо поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.05.2018 року та надати документ про сплату судового збору.
На виконання вимог ухвали 11 червня 2019 року апелянтом було подано клопотання про продовження строку в частині сплати судового збору обґрунтоване тим, що станом на дату подання цього клопотання, видатки на сплату судового збору у апелянта відсутні. Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2019 року клопотання задоволено, продовжено строк на сплату судового збору на 10 календарних днів з дня отримання зазначеної ухвали.
На виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху 02 липня 2019 року апелянт повторно звернувся до суду з клопотанням про продовження строку на усунення недоліків. Ухвалою від 10 липня 2019 року, яка є предметом касаційного оскарження, Другий апеляційний адміністративний суд відмовив відповідачеві у повторному продовженні строку на усунення недоліків, у відкритті апеляційного провадження відмовлено. При цьому, суд виходив з того, що апелянтом не були виконані вимоги ухвали Другого апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2019 р. у встановлений судом строк, клопотання про поновлення строку на оскарження судового рішення не надано.
Так, статтею 44 КАС України передбачено обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Тобто, особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.
Це стосується і заявників, які діють як суб'єкти владних повноважень й, до того ж, є бюджетними установами, фінансування яких здійснюється з Державного бюджету України, в тому числі щодо видатків на сплату судового збору, а тому кошти на вказані цілі повинні бути передбачені у кошторисі такої установи своєчасно і у повному обсязі.
Відтак, органи влади (у тому числі й податкові), що діють як суб'єкти владних повноважень від імені Держави та є учасниками процесу, мають діяти вчасно та в належний спосіб, вони не повинні допускати затримки та невиправданого зволікання при виконанні своїх процесуальних обов'язків.
Наведене дає підстави для висновку, що поновлення встановленого процесуальним законом строку для подання апеляційної скарги здійснюється судом апеляційної інстанції у виняткових, особливих випадках й лише за наявності обставин об'єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права на апеляційне оскарження судового рішення.
Стосовно доводів скаржника, про те, що відмова в повторному продовженні строку на сплату судового збору є перешкодою в доступі до правосуддя, то колегія суддів вважає їх безпідставними, оскільки право на апеляційний перегляд судових рішень кореспондується з обов'язком дотримуватися процесуального законодавства щодо порядку, строків і умов реалізації цього права. Такі процесуальні обов'язки для всіх учасників судового процесу є однаковими, що забезпечує принцип рівності сторін.
Разом з тим, податковий орган, як при неодноразовому поданні апеляційної скарги, так і в межах встановленого у подальшому судом апеляційної інстанції строку, не вказав підстав для поновлення строку апеляційного оскарження, які б ґрунтувались на наявності обставин, що відповідають наведеним вище критеріям.
Зважаючи на викладене, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження у даній справі суд апеляційної інстанції не допустив порушення норм процесуального права, оскільки апеляційна скарга подана поза межами строку апеляційного оскарження, а наведені податковим органом підстави для поновлення цього строку обґрунтовано визнані судом неповажними.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
За змістом пункту 2 частини другої статті 333 КАС України у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), а також у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи), суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
За такого правового регулювання та обставин справи Верховний Суд дійшов висновку про необґрунтованість касаційної скарги та необхідність відмови у відкритті касаційного провадження.
Керуючись статтями 248, 333 КАС України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою Харківського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 10 липня 2019 року у справі №820/1030/18.
Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити скаржнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач І.Л. Желтобрюх
Судді О.В. Білоус
Н.Є. Блажівська