ф
Іменем України
15 серпня 2019 року
Київ
справа №810/3640/15
адміністративне провадження №К/9901/25716/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., розглянувши у попередньому судовому засіданні
касаційну скаргуДержавної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області
на постановуКиївського окружного адміністративного суду від 24.12.2015 (суддя - Кушнова А.О.)
та ухвалуКиївського апеляційного адміністративного суду від 23.06.2016(колегія у складі суддів: Шурко О.І., Василенко Я.М., Степанюк А.Г.)
у справі № 810/3640/15
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Рибний світ компані»
доДержавної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області
провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Рибний світ компані» (далі - Товариство) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області (далі - ДПІ), в якому, з урахуванням зміни (уточнення) позовних вимог просило: визнати визнання протиправним та скасування податкове повідомлення-рішення від 20.01.2015 №0000761502.
Позовні вимоги вмотивовані тим, що податковим законодавством не передбачено, що зміна значення рядків 23.1 податкової декларації з податку на додану вартість, які визначають напрям повернення суми бюджетного відшкодування, є порушенням законодавства, а тому дії щодо перенесення суми, зазначеної у таких рядках, що практично призводять до зміни напряму бюджетного відшкодування «на рахунок платника у банку», не можуть розцінюватись як порушення законодавства України.
Крім того, позивач зазначає, що чинне законодавство не обмежує право платника уточнити показники раніше поданих декларацій, виключно у зв'язку з виявленням помилок при декларуванні податкових зобов'язань та не містить жодних обмежень щодо зміни такою уточненою декларацією напрямку відшкодування; єдиним обмеженням для подання уточнюючого розрахунку є встановлення строків подання такого уточнення.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 24.12.2015, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23.06.2016 позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ від 20.01.2015 №0000761502.
Мотивами рішень стало те, що Товариство вправі самостійно приймати рішення про використання накопиченим бюджетним відшкодуванням, в тому числі шляхом зміни механізму нарахування, в тому числі поданням уточнюючої податкової декларації.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати у задоволенні позову відмовити. В більшості вказує на те, що суди попередніх інстанцій не врахували те, що бюджетне відшкодування, яке узгоджено було використано платником в рахунок майбутніх податкових платежів, а тому він втратив на нього право, подаючи уточнюючу податкову декларацію, в які забажав отримати його на банківський рахунок. При цьому наголошує, що платник не вправі змінювати механізм нарахування бюджетного відшкодування, подаючи уточнюючу податкову декларацію.
Письмових заперечень на вказану касаційну скаргу до Суду не надходило, що не є перешкодою для розгляду даної справи.
Переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 16.12.2014 відповідачем проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на додану вартість за листопад 2013 року (уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за листопад 2013 року) ТОВ «Рибний світ компані», за результатами якої складено акт про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість щодо виявлених помилок (порушень) №360/15-2/35001610 від 16.12.2014.
В акті перевірки зазначено, що ДПІ проведено перевірку з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних періодів за серпень-грудень 2013 року та складено довідку перевірки про результати документальної позапланової виїзної перевірки №140/15-2/35001610 від 01.04.2014.
В акті перевірки зазначено, що підприємство за лютий 2014 року декларувало позитивне значення ПДВ у розмірі 14542617,00 грн., з них згорнулось переплатою на картці особового рахунку в розмірі 13281596,00 грн., сформованої за період, що був перевірений та підтверджений довідкою про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Рибний світ компані» з питань перевірки достовірності нарахування бюджетного відшкодування ПДВ у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ за серпень-грудень 2013 року та достовірності декларування від'ємного значення з ПДВ за грудень 2013 року №140/15-2/35001610 від 01.04.2014.
Отже, підприємство скористалось правом, визначеним п. 200.6 ст. 200 Податкового кодексу, а саме зменшило сплату податкових зобов'язань з ПДВ на суму 14542617,00 грн.
У висновках акту перевірки зазначено, що в порушення п. 200.1, п. 200.2, п. 200.3, п. 200.4, п. 200.6 ст. 200 Податкового кодексу виявлено завищення рядка 23.1 уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за листопад 2013 року на суму 3168000,00 грн.
На підставі акту перевірки від 16.12.2014 №360/15-2/35001610 прийнято податкове повідомлення-рішення №0000761502 від 20.01.2015, яким зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість за листопад 2013 року на суму 3168000,00 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1584000,00 грн.
Не отримавши позитивного результату за наслідками подання заперечень на Акт перевірки та адміністративного оскарження вказаного податкового повідомлення-рішення позивач звернувся до суду. Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій з таких підстав.
Аналіз положень підпункту 14.1.18 пункту 14.1 статті 14, пунктів 200.1 - 200.4, 200.6, 200.7 статті 200 Податкового кодексу України зумовив висновок про те, що бюджетне відшкодування - це сума коштів платника податків, які він сплатив іншим платникам податку у зв'язку з веденням власної господарської діяльності, повернення яких гарантує держава та які тимчасово перебувають у розпорядженні Державного бюджету України. Якщо різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду платника податків та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду має від'ємне значення, і цей платник не має податкового боргу, він має право на бюджетне відшкодування суми податку на додану вартість, що фактично сплачена отримувачем товарів/послуг їх постачальникам. Законом установлено два шляхи бюджетного відшкодування: у зменшення податкових зобов'язань з цього податку в наступних звітних періодах або повернення суми бюджетного відшкодування з бюджету на рахунок платника. Визначити напрямок використання бюджетного відшкодування платник податку має право на власний розсуд протягом строку давності з моменту виникнення права на таке відшкодування.
Особи, які не мають права на отримання бюджетного відшкодування та умови такого окреслені положеннями пункту 200.5 статті 200 Податкового кодексу України, та в межах спірних відносин відсутні.
Зміст положень пункту 200.14 цієї статті встановлює правила за якими, якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки контролюючий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган: б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування; в) у разі з'ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування, що вказує на те, що законодавцем установлено вичерпний перелік підстав, за яких контролюючий орган зменшує бюджетне відшкодування податку на додану вартість, а платник не має права на таке бюджетне відшкодування.
Як установлено матеріалами справи, чому вірно була надана оцінка судами попередніх інстанцій задекларована в декларації за листопад 2013 року позивачем сума до бюджетного відшкодування була підтверджена довідкою №140/15-2/35001610 від 01.04.2014, про що не заперечує сам відповідач, вказуючи про це в Акті перевірки за наслідками якого винесене спірне у даній справі податкове повідомлення-рішення. При цьому факт не використання заявленого бюджетного відшкодування, як-то спершу просив позивач, у майбутніх його платежах підтверджує також відповідач, про що свідчить Акт перевірки ДПІ №306/1-13-22-2-21/35001610 від 18.09.2015 «Про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Рибний світ компані» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2014».
Крім того, обставини наявності у Товариства переплати ПДВ, в тому числі за рахунок бюджетного відшкодування, суму якого було зменшено відповідачем спірним у даній справі податковим повідомленням-рішення підтверджуються карткою особового рахунку позивача за період 2013-2014 рік. Іншого ДПІ під час розгляду даної справи не зазначила.
Щодо доводів відповідача про неможливість змінювати платником напрямок отримання бюджетного відшкодування шляхом подання уточнюючої податкової декларації, то з даного питання є напрацювання Верховного Суду, - постанова від 26.03.2019, справа 810/5429/15 (К/9901/19841/18), зміст якої зводиться до наступного.
Відповідно до пункту 50.1 статті 50 Податкового кодексу України, у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.
Відтак, зазначене право виправити самостійно виявлені помилки, що містяться у раніше поданій податковій декларації може бути обмежене виключно випадками, визначеними у Кодексі, норми якого не передбачають обмежень щодо виправлення платником податків самостійно виявлених помилок, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації, у будь-якому рядку такої декларації.
Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що податковим законодавством встановлено два випадки, коли платник податку не може виправити виявлену помилку, це закінчення строків давності, визначених у статті 102 Податкового кодексу України, а також заборона подавати уточнюючі розрахунки під час проведення документальних перевірок до поданих раніше податкових декларацій за звітний період, який перевіряється контролюючим органом (пункт 50.2 статті 50 Податкового кодексу України).
Таким чином, Верховний Суд вважає, що суди під час розгляду даної справи вірно визначились із необхідним обсягом спірних правовідносин, надали їм вірного правого обґрунтування.
Крім того, судові рішення судів попередніх інстанцій не дають змогу ставити під сумнів, що вони прийняті в супереч приписам процесуального права, адже всі необхідні для розгляду даної справи були оцінені в сукупності так і по однині. Такі дії вчинялися судами попередніх інстанцій допоки відпаде сумнів у законності актів суб'єкта владних повноважень.
Відповідно до частини третьої статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Керуючись статтями 341, 343, 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України,
1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 24.12.2015 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23.06.2016 - без змін.
2. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
В.П. Юрченко
І.А. Васильєва
С.С. Пасічник ,
Судді Верховного Суду