ф
Іменем України
15 серпня 2019 року
Київ
справа №452/2305/16-а
адміністративне провадження №К/9901/44648/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., розглянувши у попередньому судовому засіданні
касаційну скаргуЛьвівської митниці Державної фіскальної служби
на постановуСамбірського міськрайонного суду Львівської області від 11.10.2016(суддя - Казан І.С.)
та ухвалуЛьвівського апеляційного адміністративного суду від 28.03.2017(колегія у складі суддів: Р.П. Сенник, Р.Б. Хобор, Я.С. Попко)
у справі № 452/2305/16-а
за позовомОСОБА_1
доЛьвівської митниці Державної фіскальної служби
провизнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення,
ОСОБА_1 звернувся до Самбірського міськрайонного суду Львівської області із позовом до Львівської митниці Державної Фіскальної Служби України у якому просив: скасувати постанову заступника начальника Львівської митниці ДФС Мірошіченка M.I. за №2801/20917/16 від 31.08.2016 про визнання винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого частиною третьою статті 470 Митного Кодексу України (далі - МК України), та накладення на нього стягнення у вигляді штрафу розміром 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на суму 8500 грн.; провадження у справі про вчинення порушення митних правил, передбаченого частиною третьою статті 470 МК України закрити за малозначністю, звільнивши його від адміністративної відповідальності та відповідно до статтею 22 Кодексу України про адміністративні правопорушення, обмежитись усним зауваженням.
Позовні вимоги вмотивовані тим, що фактично він не мав наміру порушувати митні правила, шляхом недотримання строку перебування автомобіля ввезеного в режимі «транзит», співвласником якого він фактично не був. Його шахрайським способом підговорили оформити автомобіль на себе, який навіть йому не потрібний, з огляду на відсутність водійського посвідчення.
Постановою Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 11.10.2016, залишеною без змін ухвалою позов задоволено. Скасовано постанову в справі про порушення митних правил №2801/20917/16 від 31.08.2016 заступника начальника Львівської митниці ДФС Мірошніченка М.І. про визнання його винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 470 МК України і накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 8500 грн.
Мотивами вказаних рішень стало те, що відповідач приймаючи оскаржувану постанову, у повній мірі не дослідив причетність позивача та його дійсний умисел щодо порушення вимог МК України в частині недотримання строку перебування автомобіля на митній території України, оформленого в режимі «транзит». При цьому згідно матеріалів судової справи, слідує, що позивач у шахрайський спосіб був введений в оману іншими особами, які і заволоділи ввезеним на ім'я позивача автомобіля. Висновки судів також підтверджуються тим, що позивач звернувся до правоохоронних органів по факту вчинення відносно нього шахрайства, у зв'язку із чим було порушено кримінальне провадження, про яке було повідомлено відповідача до прийняття ним постанови про порушення митних правил.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати у задоволені позову відмовити. Вказується, що позивач є суб'єктом адміністративної відповідальності, адже вчасно не вивіз раніше ввезений автомобіль в режимі «транзит» за межі України, чим допустив порушення вимог МК України. Обставини його звернення до правоохоронних органів з заявою про вчинення відносно нього шахрайських дій, не заперечуються, проте такі мали місце вже після складання на нього протоколу про порушення митних правил.
Переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно постанови посадової особи Львівської митниці ДФС від 31.08.2016 №2801/20917/16 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого частиною третьою статті 470 МК України та накладено на нього стягнення у виді штрафу розміром п'ятсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - 8500грн.; яке полягало в тому, що ОСОБА_1 12.09.2015 року о 17.25год. ввіз на митну територію України автомобіль марки «Mercedes-Benz E200» із державним реєстраційним номером НОМЕР_1 , кузов № НОМЕР_2 , через митний пост «Мостиська» Львівської митниці ДФС по смузі руху «зелений коридор» в митному режимі «транзит», перевищивши термін перебування під митним контролем більше ніж на десять діб; будь-яких підтверджуючих документів щодо аварії або дії обставини непереборної сили у відповідності до вимог статті 460 МК України, ОСОБА_1 до митного контролю не надав.
Також судами було з'ясовано, що такі дії позивач вчинив у зв'язку із зловживанням його довіри ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які неправомірно оформили на нього як співвласника автомобіль марки «Mercedes-Benz E200» із державним реєстраційним номером НОМЕР_1 , яким в подальшому незаконно заволоділи; доля даного автомобіля йому невідома; по даному кримінальному провадженню триває досудове розслідування і ОСОБА_1 визнаний потерпілим. Тому, ОСОБА_1 був позбавлений можливості доставити вищевказаний автомобіль для вивезення його з території України в передбачений законом строк. Дане підтверджується витягом з кримінального провадження №12016140290000835 від 09.07.2016 року, копією протоколу допиту потерпілого ОСОБА_1 , а також останній суду представив відповідь Самбірського відділу поліції №10618/56/16-2016 від 07.10.2016р. як підтвердження, що на даний час у кримінальному провадженні №12016140290000835 від 09.07.2016 року проводиться надалі досудове розслідування.
Не дивлячись на те, що дані обставини доводились позивачем відповідачу саме до винесення спірної у даній справі постанови, відповідач визнав винним позивача, з чим він не погодився та звернувся до суду, який відновив його права, з чим погоджується Верховний Суд, з огляду на наступне.
Стаття 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачає, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Судами попередніх інстанцій установлено, що позивача у справі притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення статті 470 Митного кодексу України, а саме перевищення встановленого статтею 95 цього Кодексу строку доставки товарів, транспортних засобів комерційного призначення, митних або інших документів на ці товари більше ніж на десять діб.
В теорії адміністративного права визначено, що адміністративне правопорушення складається з чотирьох обов'язкових елементів: суб'єкт, суб'єктивна сторона, об'єкт, об'єктивна сторона.
Об'єктивною стороною правопорушення, за яке позивача притягнуто до адміністративної відповідальності (стаття 470 МК України) є дії, які полягають у не вивезені автомобіля, який належить йому на праві приватної власності в 10 десятиденний термін, з огляду на ввезення його в режимі «транзит».
В свою чергу Порядок провадження у справах про порушення митних правил передбачено Главою 69 Розділу ХІХ МК України.
Зокрема, згідно із статтею 486 МК України завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню порушень митних правил, та запобігання таким правопорушенням.
Провадження у справі про порушення митних правил включає в себе виконання процесуальних дій, зазначених у статті 508 цього Кодексу, розгляд справи, винесення постанови та її перегляд у зв'язку з оскарженням.
Посадова особа при розгляді справи про порушення митних правил зобов'язана з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (частина перші статті 489 МК України).
Згідно із приписами частини першої статті 508 МК України у справі про порушення митних правил процесуальні дії проводяться з метою отримання доказів, необхідних для правильного вирішення цієї справи.
З огляду на зазначене, Верховний Суд, враховуючи вірні напрацювання судів попередніх інстанцій під час розгляду даної справи, вважає, що відповідач в порушення принципу юридичної визначеності, як елементу верховенства права прийняв передчасну постанову, якою притягнув позивача до адміністративної відповідальності.
Зокрема, постанова була прийнята відповідачем виходячи лише із факту своєчасного не вивозу позивачем автомобіля з митної території України, поміщеного в режим «транзит», тоді як зміст постанови не свідчить про встановлення всіх можливих фактів вчинення інкримінованого позивачу проступку. Іншими словами відповідач, допускаючи надмірний формалізм не надав правого значення наявності складу адміністративного проступку в діянні позивача.
Так, Верховний Суд вважає, що відповідачем не було з'ясовано, чи дійсна вина позивача у недотриманні режиму «транзит» та чи об'єктивно він мав на меті порушувати такий режим, виходячи із майбутнього наміру використовувати ввезений автомобіль для власного використання або продажу. Позивач повідомляв відповідача, що його ввели в оману, вказуючи конкретних осіб. Також позивач надав відповідачу відомості про порушення правоохоронними органами кримінального провадження щодо вчинення відносно нього кримінального злочину, передбаченого частиною другою статтею 190 Кримінального кодексу України (шахрайство).
Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що рішення суб'єкта владних повноважень винесене не у спосіб передбачений МК України.
В даному разі, Верховний Суд вважає за необхідне зауважити, що всі наведені дії, які не були вчинені відповідачем під час винесення спірної у даної справі постанови, були виконані судами попередніх інстанцій під час розгляду даної справи, що дає змогу ствердити про повне виконання ними завдання адміністративного судочинства України.
Доводи відповідача у касаційній скарзі даних висновків не спростовують, та не дають підстав вважати, що його постанова є законною та справедливою.
Таким чином, Верховний Суд вважає, що суди під час розгляду даної справи вірно визначились із необхідним обсягом спірних правовідносин, надали їм вірного правого обґрунтування.
Крім того, судові рішення судів попередніх інстанцій не дають змогу ставити під сумнів, що вони прийняті в супереч приписам процесуального права, адже всі необхідні для розгляду даної справи були оцінені в сукупності так і по однині. Такі дії вчинялися судами попередніх інстанцій допоки відпаде сумнів у законності актів суб'єкта владних повноважень.
Відповідно до частини третьої статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Керуючись статтями 341, 343, 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України,
1. Касаційну скаргу Львівської митниці Державної фіскальної служби залишити без задоволення, а постанову Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 11.10.2016 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 28.03.2017 - без змін.
2. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
В.П. Юрченко
І.А. Васильєва
С.С. Пасічник ,
Судді Верховного Суду