Іменем України
15 серпня 2019 року
Київ
справа №814/3871/15
адміністративне провадження №К/9901/27329/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., розглянувши у попередньому судовому засіданні
касаційну скаргуДержавної податкової інспекції у Інгульському районі міста Миколаєва Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області
на постановуМиколаївського окружного адміністративного суду від 14.12.2015 (суддя - В.В. Біоносенко)
та ухвалуОдеського апеляційного адміністративного суду від 31.05.2016 (колегія у складі суддів: О.В. Яковлєв, А.В. Бойко, Т.М. Танасогло)
у справі № 814/3871/15
за позовомТовариства з додатковою відповідальністю «Южная транспортная компания»
доДержавної податкової інспекції у Інгульському районі міста Миколаєва Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області
проскасування податкового повідомлення-рішення,
Товариство з додатковою відповідальністю «Южная Транспортная Компания» (далі - Товариство) звернулося до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Корабельному районі м. Миколаєва ГУ ДФС у Миколаївській області (правонаступником якої є Державна податкова інспекція у Інгульському районі міста Миколаєва Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області, далі - ДПІ), у якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000242200 від 22.09.2015.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що висновки викладені в акті перевірки, щодо відсутності та непідтвердженості проведення господарської операції з його контрагентом за наслідком якої сформований податковий кредит є необґрунтованими, у зв'язку із чим відсутні підстави для сплати донарахованої суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі такого кредиту.
Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 14.12.2015, яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 31.05.2016 позов задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ № 0000242200 від 22.09.2015.
Рішення судів мотивовані безпідставністю висновків податкового органу про безтоварність господарської операції між позивачем та його контрагентом та як наслідок визначення спірним актом індивідуальної дії суми ПДВ в такому разі є неприйнятним.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати у задоволені позову відмовити. Зауважує, що позивач скориставшись податковими пільгами зменшив суму податкового навантаження за рахунок удаваної господарської операції з суб'єктом господарювання, що підтверджується відсутністю належного документального підтвердження. Крім того, відповідач вважає, що судами попередніх інстанцій не було перевірено зміст такої угоди та зміни в майновому стані її учасників і фактичного результату, якого прагнули учасники такої господарської операції.
Письмових заперечень на вказану касаційну скаргу до Суду не надходило, що не є перешкодою для розгляду даної справи.
Переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що з 12.08.2015 по 18.08.2015, податковим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні правових відносин з платником податків ТОВ БКФ «Аркада» у листопаді 2015 року.
За результатами вказаної перевірки податковим органом складено акт перевірки від 26.08.2015 № 253/14-05-22-00/38436360, яким встановлено порушення п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6, ст. 198, п. 201.1, п. 201.4, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України), внаслідок чого занижено податок на додану вартість за листопад 2015 року, у сумі 139040,80 грн.
На підставі висновків вказаного акту перевірки податковим органом 22.09.2015 прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000242200, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість, у сумі 173800 грн., з яких 139040 грн. - сума основного зобов'язання, 34 760 грн. - сума штрафних санкції.
Такий висновок відповідача був зумовлений виявленими перевіркою фактами, того що позивачем неправомірно віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ унаслідок документального оформлення нереальної господарської операції з придбання у ТОВ БКФ «Аркада» - запчастин, за відсутності законного (легального) джерела її походження, так як на такому підприємстві відбувається обрив ланцюга придбання/реалізації товару: ТОВ «БКФ «Аркада» документально оформило придбання гороху, пшениці, ячменю, кукурудзи, склотекстоліту проте реалізувало на адресу Товариства - автозапчастини.
Не погоджуючись із даним рішенням відповідача, позивач оскаржив його в адміністративному порядку, де не отримавши позитивного результату звернувся до суду, який визначив його незаконним, з чим погоджується Верховний Суд, виходячи із наступного.
Відповідно до приписів підпункту «а» пункту 198.1 та пунктів 198.2, 198.3 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
В силу положень пункту 201.10 статті 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
За вимогами пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Проведення господарських операцій суб'єкта господарювання, за змістом статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Згідно частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» на даних бухгалтерського обліку базується фінансова, податкова, статистична та інша звітність. Таким чином первинні документи по відображенню господарчих операцій є основою для податкового обліку.
Зважаючи на вимоги вищенаведених норм суд апеляційної інстанції, вирішуючи спір по суті, дійшов правильного висновку, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту та складу витрат наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів, робіт та послуг з метою їх використання у власній господарській діяльності, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, які містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.
Судами було досліджені всі первинні документи та встановлено дотримання позивачем спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум, віднесених до податкового кредиту на підставі податкових накладних виданих контрагентами, які на час здійснення господарських операцій були зареєстровані у встановленому законодавством порядку.
При цьому, правильно взято до уваги, що податковий орган в обґрунтування прийнятого спірного податкового повідомлення-рішення не навів обставин, які б вказували на безтоварність операцій. Висновки відповідача ґрунтуються на податкової інформації відносно контрагента позивача, а не на аналізі суті та наслідків господарських операцій, які мали місце у перевіряємому періоді, що, в свою чергу, не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних операцій за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи.
Так судом апеляційної інстанції досліджено зміст, та дійсність настання наслідків по укладеному, - 01.02.2014 між позивачем та його контрагентом, - ТОВ БКФ «Аркада» договору комісії № 0214, згідно з предметом якого позивач (комітент) доручає, а ТОВ БКФ «Аркада» (комісіонер) зобов'язується за винагороду здійснити за рахунок комітента від свого імені придбання товарів, робіт, послуг, за винагороду, що зумовлене наявністю сформованих по ним похідними документами (податкові накладні, видаткові накладні, рахунки фактури, довіреності на отримання товарів, оборотно-сальдові відомості за листопад 2014 року, картки рахунків, платіжні доручення, що підтверджують безготівкову оплату товарів і інше). На підтвердження використання отриманих товарів від комісіонера, позивачем надано накладні на переміщення товарів всередині підприємства, а також акти списання отриманих товарів.
Доводи відповідача, які викладені в касаційній скарзі не спростовують зазначеного. При цьому за своїм змістом вони повторюють висновки акту перевірки, яким, на думку Верховного Суду, у повній мірі була надана оцінка судами попередніх інстанцій. В тому числі, спростовано виявлений факт удаваності названого договору комісії від 01.02.2014 №0214 шляхом дослідження необхідних бухгалтерських та первинних документів, що були сформовані під час, та за наслідком його виконання, місцезнаходження та численність штату контрагента позивача. Будь-яких суперечних доказів, які б змогли ствердити зворотне відповідачем протягом розгляду даної справи у судах відповідачем на надано.
Враховуючи вищенаведене, Суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанції, не спростованими доводами касаційної скарги, про те, що позивач правомірно включив до складу податкового кредиту відповідні суми за перевіряємий період за операціями із контрагентом, що свідчить про протиправність прийняття спірного у даній справі податкового повідомлення-рішення.
Відповідно до частини третьої статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
03.11.2018 до Верховного Суду надійшло клопотання про заміну Державної податкової інспекції у Корабельному районі м. Миколаєва ГУ ДФС у Миколаївській області на її правонаступника, - Державну податкову інспекцію у Інгульському районі міста Миколаєва Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області, що підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 341, 343, 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України,
1. Клопотання Державної податкової інспекції у Інгульському районі районі міста Миколаєва Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області задовольнити. Замінити Державну податкової інспекції у Корабельному районі м. Миколаєва ГУ ДФС у Миколаївській області на її правонаступника, - Державну податкова інспекція у Інгульському районі міста Миколаєва Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області.
2. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Інгульському районі міста Миколаєва Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 14.12.2015 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 31.05.2016 - без змін.
3. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
В.П. Юрченко
І.А. Васильєва ,
С.С. Пасічник
Судді Верховного Суду