ф
Іменем України
15 серпня 2019 року
Київ
справа №825/862/15-а
адміністративне провадження №К/9901/9536/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Приватного підприємства «Виробничо-комерційна фірма «Курсір» на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2015 року (суддя Скалозуб Ю.О.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2015 року (колегія у складі суддів: Романчук О.М., Глущенко Я.Б., Шелест С.Б) у справі № 825/862/15-а за позовом Приватного підприємства «Виробничо-комерційна фірма «Курсір» до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління ДФС у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування рішення, -
Приватне підприємство «Виробничо-комерційна фірма «Курсір» (далі - позивач або Підприємство) звернулось до Чернігівського окружного адміністративного суду із позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління ДФС у Чернігівській області (далі - відповідач або податковий орган), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення, якими застосовано штрафні санкції за порушення приписів Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні та Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
В обґрунтування позову зазначає, що вважає спірні податкові повідомлення-рішення такими, що підлягають скасуванню, оскільки несвоєчасне виконання запису в книзі обліку розрахункових операцій за наявності роздрукованого Z-звіту є порушенням її ведення і встановлене не можна розцінювати як неповне (несвоєчасне) оприбуткування готівки. Додатково зазначив, що існували об'єктивні причини роздрукування фіскального чеку за 13 лютого 2012 року лише 14 лютого 2012 року, оскільки відділення магазину ПП «ВКФ «Курсір» 13 лютого 2012 року було відключене від електричного живлення.
Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 29 червня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2015 року, у задоволені позову відмовлено.
Вирішуючи справу та відмовляючи у задоволені позову суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що сума у розмірі 2463,60 грн є несвоєчасно оприбуткованою, оскільки запис здійснено не у день одержання готівки в книзі обліку розрахункових операцій №2526009725р-3.
Не погодившись з рішенням судів першої та апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в який зазначає, що судові рішення ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.
У запереченні на касаційну скаргу податковий орган зазначає, що судами попередніх інстанцій надано належну оцінку доказам по справі, дотримано норм матеріального та процесуального права, просить залишити касаційну скаргу без задоволення.
Переглянувши судові рішення в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що працівниками ГУ ДФС у Чернігівській області проведено фактичну перевірку за дотриманням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулюванням обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, за результатом якої складено акт від 24 листопада 2014 року №0093/25/26/22/24836565.
В ході проведення перевірки магазину встановлено порушення: не забезпечення щоденного друку фіскальних звітних чеків, а саме: фіскальний звітний чек за 13 лютого 2012 року №0783 фактично роздрукований 14 лютого 2012 року о 08. год. 23 хв. Сума виторгу за 13 лютого 2012 року становить 2463,60 грн. Запис в розділі №2 книги обліку розрахункових операцій №2526009725р-3 щодо сум розрахунків за зазначеним несвоєчасно роздрукованим Z-звітом був фактично вчинений після його роздрукування, тобто наступного дня. Загальна сума розрахунку за вищевказаним несвоєчасно роздрукованим Z-звітом становить 2463,6 грн, яка є несвоєчасно оприбуткованою, а саме, запис здійснено не у день одержання готівки в книзі обліку розрахункових операцій №2526009725р-3.
Враховуючи вищенаведене, перевіркою встановлено порушення вимог:
- пункту 9 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», згідно якого встановлено, що суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, зокрема, зобов'язані щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) фіскальні звітні чеки у разі здійснення розрахункових операцій і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій.
- пункту 2.6 глави 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, згідно якого визначено, що уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.
За результатами перевірки ДПІ у м. Чернігові прийнято податкове повідомлення-рішення від 16 грудня 2014 року №0001062204 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 12658,00 грн.
Підприємство оскаржило в адміністративному порядку вищевказане податкове повідомлення-рішення до ГУ ДФС у Чернігівській області, яке своїм рішенням від 23 лютого 2015 в цій частині задовольнило скаргу Підприємства та скасувало податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Чернігові від 16 грудня 2014 року №0001062204 та прийняло нові податкові повідомлення-рішення, на суми штрафних (фінансових) санкцій окремо за кожне порушення норм законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби, які були встановлені фактичною перевіркою, а саме:
- податкове повідомлення-рішення від 2 березня 2015 року № 0000232204 про застосування суми штрафних санкцій у розмірі 12318,00 грн;
- податкове повідомлення-рішення від 2 березня 2015 року № 0000222204 про застосування суми штрафних санкцій у розмірі 340,00 грн.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що фіскальний звітний чек за 13 лютого 2012 року № 0783 на суму 2463,60 грн роздрукований 14 лютого 2012 року о 08. год. 23 хв. (арк. с. 49), що підтверджується свідченнями продавця ОСОБА_1 наданими у судовому засіданні та записом в розділі №2 книги обліку розрахункових операцій №2526009725р-3 (арк. с. 47).
В той же час, поза увагою судів першої та апеляційної інстанції залишилось те, що в розділі №2 книги обліку розрахункових операцій №2526009725р-3 внесено суму 2438,90 грн.
Судами попередніх інстанцій не усунуто вказану розбіжність, не встановлено, на підставі чого внесено саме таку суму, не встановлено, чи внесено у книгу ОРО суму 2463,60 грн, не встановлено, чи підклеєно Z-звіт за 13 лютого 2012 року на відповідне місце у розділі 1 книги ОРО.
За таких обставин Суд позбавлений можливості встановити фактичні обставини справи.
З урахуванням зазначеного, касаційний суд, розглядаючи касаційну скаргу позивача в межах її доводів, вважає висновки суду першої та апеляційної інстанцій про те, що сума у розмірі 2463,60 грн є несвоєчасно оприбуткованою передчасними, та такими, що зроблені без повного з'ясування обставин, що мають значення для вирішення справи, а оцінка наявних у матеріалах справи доказів здійснена без дотримання положень статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, а відтак такі судові рішення не є такими, що відповідають вимогам законності та обґрунтованості, що встановлені статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України.
Верховний Суд вважає за необхідне зазначити, що у відповідності до приписів статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинної на період розгляду судами попередніх інстанцій даної справи) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Не встановлення та ненадання правової оцінки обставинам, які мають суттєве значення у справі, свідчить про недотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при розгляді справи.
Як встановлено частиною 1 статті 242 статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України в чинній редакції, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Згідно з частиною 4 статті 9 статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України на суд покладається обов'язок вживати визначених законом заходів, необхідних для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
За правилами статті 341 статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Відповідно до частини четвертої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
Верховний Суд вважає, що вище встановлені порушення, допущені як судом апеляційної, так і судом першої інстанцій, відтак справа підлягає направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати всі фактичні обставини справи з перевіркою їх належними та допустимими доказами та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.
Відповідно до частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
Отже Суд приходить до висновку, що суди першої та апеляційної інстанцій допустили порушення норм процесуального права, не встановив фактичні обставини, що мають значення для справи, що є підставою для часткового задоволення касаційної скарги та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Касаційну скаргу Приватного підприємства «Виробничо-комерційна фірма «Курсір» задовольнити частково.
2. Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2015 року у справі № 825/862/15-а скасувати, а справу направити на новий розгляд до Чернігівського окружного адміністративного суду.
3. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
В.П. Юрченко
І.А. Васильєва
С.С. Пасічник ,
Судді Верховного Суду