ф
Іменем України
15 серпня 2019 року
Київ
справа №751/931/17
адміністративне провадження №К/9901/43219/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., розглянувши у попередньому судовому засіданні
касаційну скаргуОСОБА_1
на постановуНовозаводського районного суду міста Чернігова від 25.05.2017 (суддя - Цибенко І.В.)
та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25.07.2017 (колегія суддів: Бужак Н.П., Костюк Л.О., Троян Н.М.)
у справі № 751/931/17
за позовомОСОБА_1
дозаступника начальника Чернігівської митниці ДФС Коростовського Петра Анатолійовича, Чернігівської митниці ДФС
провизнання протиправними та скасування постанов у справах про порушення митних правил,
ОСОБА_1 звернувся до Новозаводського районного суду м. Чернігова з адміністративним позовом до заступника начальника Чернігівської митниці ДФС Коростовського Петра Анатолійовича, Чернігівської митниці ДФС (залучена судом першої інстанції), у якому просив скасувати постанови у справах про порушення митних правил від 03.02.2017: №0065/102030102/17; №0066/102030102/17; №0067/102030102/17; №0068/102030102/17;№0069/102030102/17;№0070/102030102/17№0071/102030102/17;№0072/102030102/17;№0073/102030102/17;№0074/102030102/17; №0075/102030102/17; №0076/102030102/17.
Позовні вимоги вмотивовані тим, що фактично спірні постанови були лише підписані уповноваженою на те особою, заступником митниці (одним із відповідачів по справі), проте такі розглядались без його участі, що є порушенням, яке є беззаперечною підставою для їх скасування. Він був притягнутий до адміністративної відповідальності поза межами строку, передбаченого Митним Кодексом України (далі - МК України), виходячи із того, що кожне із вчинених ним правопорушень не є триваючим. При цьому вважає, що відповідач, - підписант кожної із постанов, не вірно визначився з обсягом санкцій, оскільки застосував їх за кожне окреме правопорушення, а мав визначитись із кожним із них та в порівнянні серйозності санкцій за правопорушення застосувати одну але найбільшу санкцію.
Постановою Новозаводського районного суду міста Чернігова від 25.05.2017 позов задоволено частково, оскаржувані постанови у справах про порушення митних правил скасовані, а адміністративні матеріали про порушення митних правил направлено на новий розгляд до Чернігівської митниці ДФС України. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Суд першої інстанції зазначив про те, що спірні постанови не відповідають приписам статті 36 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), з огляду на те, що вони були прийняті в один час та одною і тією ж особою, що свідчить про неможливість притягнення позивача до адміністративної відповідальності за кожне діяння, визначене у кожній із постав.
Натомість постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.07.2017 постанову суду першої інстанції скасовано, у задоволені позову відмовлено. При цьому суд апеляційної інстанції зауважив, що жодних порушень, які лягли в основу рішення суду першої інстанції, відповідачами під час винесення оскаржуваних актів індивідуальної дії (постанов про порушення митних правил) допущено не було, а саме такі підписані та створені уповноваженою на те особою, санкції за які визначено правомірно з огляду на вчинення позивачем окремих за структурою правопорушень, які є триваючими. За змістом вчинених правопорушень вони не перевірялись судом апеляційної інстанції, так як обставини які покладені в їх основу не заперечуються позивачем.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та позов задовольнити.
В письмових запереченнях на вказану касаційну скаргу, які ще надійшли до Вищого адміністративного суду України відповідачем постановлено питання про залишення її без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції без змін.
Переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 21.01.2017 о 11 год. 47 хв. в зону митного контролю пункту пропуску «Славутич-Комарин» відділу митного оформлення №2 митного поста «Нові Яриловичі» Чернігівської митниці ДФС в напрямку «Україна - Республіка Білорусь» по смузі спрощеного митного контролю «зелений коридор» заїхав автомобіль марки «MITSUBISHI PAJERO SPORT», номер кузова - НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням громадянина ОСОБА_1 з двома пасажирами.
Проведеною перевіркою, відповідно до відомостей, наявних в АСМО «Інспектор», встановлено, що позивачем у період з 04.12.2011 через різні пункти пропуску ввезено на митну територію України відповідно до обраних митних режимів всього 12 автомобілів (в режимі транзиту - 3, в режимі тимчасового ввезення строком до 1 року - 9).
Відповідно до відомостей ЄАІС ДФС та АСМО «Інспектор», станом на 21.01.2017 фактів вивезення даних транспортних засобів за межі митної території України, а також їх митного оформлення в будь-якому іншому митному режимі, не встановлено.
Опитаний громадянин України ОСОБА_1 в своїх письмових поясненнях факти ввезення на митну територію даних транспортних засобів не заперечував.
Документів, підтверджуючих факт аварії, дії обставин інепереборної сили або протиправних дій третіх осіб - відносно транспортних засобів гр. України ОСОБА_1 надано не було.
По всім даним фактам у відношенні громадянина ОСОБА_1 складено 9 протоколів про порушення митних правих №0065-73/102030102/17 за частиною третьою статті 481 МК України та 3 протоколи про порушення митних правил №0074-76/102030102/17 за частиною тертою статті 470 МК України.
У зв'язку із чим, заступником начальника Чернігівської митниці ДФС Коростовським П.А. у відношенні позивача винесено 12 постанов, з яких 9-за порушення строку тимчасового ввезення транспортного засобу поміщеного в режим «тимчасове ввезення» на митну територію України і застосовано по 17000 грн. штрафних санкцій за кожне; 3-ма за порушення строку тимчасового ввезення транспортного засобу поміщеного в режимі «транзит» на митну територію України і застосовано по 8500 грн. штрафних санкцій за кожне.
Не погоджуючись із якими, позивач звернувся до суду, з яким суд апеляційної інстанції у задоволені позову відмовив, враховуючи правомірність їх винесення, з чим погоджується Верховний Суд, з огляду на наступне.
Верховний Суд, переглядаючи дану справу в касаційному порядку, вважає за необхідне зазначити про те, що позивач звертаючись до суду із позовом, оскаржує дії відповідачів лише в частині, що стосується процедури розгляду справ про порушення ним митних правил. Чим намагається довести, що такі акти суб'єкта владних повноважень мають бути скасовані на підставі 531 МК України.
З подібними доводами звертається позивач до Суду касаційної інстанції. Однак таке розуміння спірних правовідносин не відповідає змісту МК України.
Так, порядок провадження у справах про порушення митних правил передбачено Главою 69 Розділу ХІХ МК України.
Зокрема, згідно із статтею 486 МК України завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню порушень митних правил, та запобігання таким правопорушенням.
Провадження у справі про порушення митних правил включає в себе виконання процесуальних дій, зазначених у статті 508 цього Кодексу, розгляд справи, винесення постанови та її перегляд у зв'язку з оскарженням.
Посадова особа при розгляді справи про порушення митних правил зобов'язана з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (частина перші статті 489 МК України).
Крім того, згідно із приписами статей 522-524 та 526 МК України справи про порушення митних правил, передбачені статтями 468-470, 474, 475, 477-481, 485 цього Кодексу, розглядаються органами доходів і зборів.
Від імені митниць справи про порушення митних правил розглядаються керівниками цих митниць або їх заступниками, а від імені центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, - посадовими особами, уповноваженими на це відповідно до посадових інструкцій, або іншими особами, уповноваженими на це керівником центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Справа про порушення митних правил розглядається за місцезнаходженням органу доходів і зборів, посадові особи якого здійснювали провадження у цій справі.
Справа про порушення митних правил розглядається в присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за це правопорушення, та/або її представника.
Надаючи оцінку вказаних приписів в сукупності, судом апеляційної інстанції були досконало досліджених обставин, за яких відносно позивача приймались спірні у даній справі постанов, а тому Верховний Суд вважає, що відповідачами не допущено порушення його прав, які звузили б його можливість належним чином надавати свої пояснення в рамках розгляду справи про порушення митних правил. Зокрема згідно наявних постанов про порушення митних правил, позивач був присутній під час їх винесення, процесуальну участь якого в їх розгляду забезпечував його захисних, професійний адвокат, про що є посилання в самих постановах.
При цьому всі 12 постанов про порушення митних правил були підписані безпосередньо заступником начальника митниці, як це передбачено у наведеному положенню МК України. Доводи позивача про те, що такі складались не ним чи у його відсутність, не знаходять свого підтвердження та спростовуються матеріали справи. При цьому судом апеляційної інстанції повністю було досліджено дані обставини, та спростовані у належний спосіб. В тому числі, суд апеляційної інстанції в судовому засіданні прослухав звукозапис засідання суду першої інстанції, оглядав оригінали протоколів та постанов про порушення митних правил, з'ясовував численні питання, про що свідчить журнал судового засідання від 25.07.2017 (а.с.151-154).
З огляду на повноту розгляду даної справи судом апеляційної інстанції зроблений вірний, на думку Касаційного Суду, висновок про відсутність підстав задоволення позову. При цьому Верховний Суд наголошує, що позивачем не заперечується факт вчинення ним правопорушень, визначених спірними постановами відповідачів.
Щодо оскаржуваної в касаційному порядку постанови суду першої інстанції, то Верховний Суд не надаватиме їй оцінку з огляду на те, що така скасована постановою суду апеляційної інстанції.
В частині строків притягнення позивача до відповідальності, то Верховний Суд вважає за необхідне зазначити, що за змістом частини першої статті 467 МК України, якщо справи про порушення митних правил відповідно до статті 522 цього Кодексу розглядаються органами доходів і зборів, адміністративне стягнення за порушення митних правил може бути накладено не пізніше, ніж через шість місяців з дня вчинення правопорушення, а у разі розгляду органами доходів і зборів справ про триваючі порушення митних правил, у тому числі передбачені статтями 469, 477 - 481, 485 цього Кодексу, - не пізніше, ніж через шість місяців з дня виявлення цих правопорушень.
Аналіз наведеної правової норми свідчить про те, що перелік триваючих правопорушень, визначений у статті 467 МК України, не є вичерпним.
Верховний Суд відзначає, що триваючими визначаються правопорушення, які, почались з якоїсь протиправної дії або бездіяльності та здійснюються в подальшому безперервно шляхом невиконання обов'язку. Початковим моментом такого діяння може бути активна дія або бездіяльність, коли винний, або не виконує конкретний покладений на нього обов'язок, або виконує його не повністю чи неналежним чином.
Отже, використання транспортного засобу, що перебуває в режимі «транзит» або «тимчасове ввезення» та щодо якого існує обов'язок вивезення за межі митної території протягом певного строку (10 днів та 1 рік відповідно) є триваючим правопорушенням, оскільки в даному випадку особа перебуває в безперервному стані протиправної бездіяльності через невиконання свого обов'язку, а відтак, виявивши вказане порушення 21.01.2017 та, приймаючи 03.02.2017 спірні постанови, адміністративні стягнення за порушення митних правил накладені відповідачами в межах строку, передбаченого статтею 467 МК України, а саме не пізніше, ніж через шість місяців з дня виявлення правопорушення.
Щодо порядку застосування приписів статті 36 КУпАП до даних правовідносин, то Верховний Суд також погоджується із позицією суду апеляційної інстанції, згідно із якою провадження про порушення митних правил розглядається згідно приписами МК України.
Крім цього є вірним висновки суду апеляційної інстанції про те, що кожна із постанов про порушення митних правил стосуються окремих складів правопорушення, вчиненого позивачем, відповідальність за кожне із таких має наставати окремо незалежно від часу та місця її накладення.
Доводи позивача у касаційній скарзі даних висновків не спростовують, та не дають підстав вважати, що оскаржувані ним постанови є незаконними та несправедливими.
Таким чином, Верховний Суд вважає, що суд апеляційної інстанції під час розгляду даної справи вірно визначився із необхідним обсягом спірних правовідносин, надав їм вірного правого обґрунтування.
Крім того, судове рішення суду апеляційної інстанції не дає підстав ставити під сумнів, що воно прийнято в супереч приписам процесуального права, адже всі необхідні для розгляду даної справи обставини були правильно встановлені і оцінені в сукупності так і по однині. Такі дії вчинялися судом апеляційної інстанції допоки відпаде сумнів у законності актів суб'єкта владних повноважень.
Відповідно до частини третьої статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Керуючись статтями 341, 343, 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України,
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25.07.2017 - без змін.
2. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
В.П. Юрченко
І.А. Васильєва ,
С.С. Пасічник
Судді Верховного Суду