15 серпня 2019 року
Київ
справа №620/3527/18
адміністративне провадження №К/9901/22658/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Мельник-Томенко Ж.М.,
суддів Жука А.В., Мартинюк Н.М.
перевіривши касаційну скаргу Чернігівського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2019 року
у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій неправомірними та стягнення коштів,
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 в якому просив:
- визнати неправомірними дії ЧОВК щодо відмови листом від 10 жовтня 2018 року № 3191 у виплаті позивачу нарахованої, але не виплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року;
- стягнути з ЧОВК на користь позивача нараховану, але не виплачену індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року у розмірі 13495,70 грн.;
- визнати неправомірними дії ЧОВК щодо відмови листом від 24 жовтня 2018 року № 3310 у виплаті позивачу матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань;
- стягнути з ЧОВК на користь позивача матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у розмірі місячного грошового забезпечення - 11690,30 грн.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2018 року позов задоволено частково, а саме:
- визнано неправомірними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо відмови листом від 10 жовтня 2018 року № 3191 у виплаті ОСОБА_1 нарахованої, але не виплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року;
- стягнуто з ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 нараховану, але не виплачену індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року у розмірі 13495,70 грн.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2019 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Не погоджуючись із такими судовими рішеннями, відповідачем подано касаційну скаргу.
12 серпня 2019 року зазначена скарга надійшла до суду касаційної інстанції.
За правилами частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
У відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.
Пункт восьмий частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондують приписи статті 14 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» і статті 13 КАС України.
Згідно з частиною першою статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Водночас пунктом другим частини п'ятої цієї ж норми процесуального закону обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Своєю чергою, за змістом пункту першого частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, зокрема, справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України «Про запобігання корупції» займають відповідальне та особливо відповідальне становище.
Аналіз доводів касаційної скарги в сукупності з відображеними в судових рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій обставинами справи не дають підстав для висновку про наявність у даному випадку обставин, наведених у підпунктах "а"-"в" пункту другого частини п'ятої статті 328 КАС України.
Посада публічної служби, яку обіймав позивач (старший інструктор Ніжинського об'єднаного міського територіального центру комплектування та соціальної підтримки) та у зв'язку з перебуванням на якій виник цей спір, не відноситься до категорії службових осіб, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище в розумінні примітки до статті 50 Закону України «Про запобігання корупції».
Правила, запроваджені пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України щодо обмеження права на касаційне оскарження відповідають положенням статті 129 Конституції України, згідно якої основними засадами судочинства є, серед іншого, право на касаційний перегляд справи у визначених законом випадках.
Наведене повністю узгоджується з правовими позиціями сформованими Європейським судом з прав людини, згідно з якими умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви.
Зокрема, Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення від 21 грудня 2010 року у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України»).
Касаційний суд звертає увагу особи, яка звернулась із касаційною скаргою, що застосування критерію, який міститься у пункті другому частини п'ятої статті 328 КАС України, Верховним Судом у цій справі було передбачуваним, справу розглянули та вирішили повноважні суди двох інстанцій, а заявник не вказав наявності виключних обставин, які за положеннями КАС України могли вимагати касаційного розгляду справи.
Відповідно до пункту першого частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
За такого правового врегулювання та обставин справи підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.
На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 328, 333 КАС України, Суд -
Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою Чернігівського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій неправомірними та стягнення коштів.
Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач Ж.М. Мельник-Томенко
Судді А.В. Жук
Н.М. Мартинюк