Іменем України
15 серпня 2019 року
Київ
справа №804/3183/17
адміністративне провадження №К/9901/45733/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Желєзного І.В., суддів: Коваленко Н.В., Чиркіна С.М., розглянувши у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" Волкова Олександра Юрійовича за участю третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Фонду гарантування вкладників фізичних осіб та Публічного акціонерного товариства з обмеженою відповідальністю «Банк Михайлівський» про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити дії, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2017 року у складі колегії суддів: Дадим Ю.М., Уханенка С.А., Богданенка І.Ю.,
У травні 2017 року ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернулася до суду з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" Волкова Олександра Юрійовича (далі також - відповідач, Уповноважена особа Фонду) за участю третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Фонду гарантування вкладників фізичних осіб (далі також - третя особа, ФГВФО) та Публічного акціонерного товариства з обмеженою відповідальністю «Банк Михайлівський» (далі також - ПАТ «Банк Михайлівський»), у якому просила:
- визнати протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду щодо невключення позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладом у ПАТ "Банк Михайлівський" за рахунок ФГВФО відповідно до договору від 20 травня 2016 року №980-031-000243885 банківського вкладу "Перше знайомство" на суму 170 000,00 грн;
- визнати протиправним та скасувати рішення Уповноваженої особи Фонду про визнання нікчемним правочину зарахування 19 травня 2016 року грошових коштів в сумі 250 000,00 грн з рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитно-інвестиційний центр" (далі також - ТОВ «КІЦ») з призначенням платежу "Повернення коштів згідно з договором №980-031-000237082 від 11 травня 2016 року" на рахунок № НОМЕР_1 , який належить позивачу;
- зобов'язати Уповноважену особу Фонду внести дані позивача до переліку (реєстру) вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ "Банк Михайлівський" за рахунок ФГВФО згідно з договором від 20 травня 2016 року №980-031-000243885 банківського вкладу "Перше знайомство" на суму 170 000,00 грн;
- зобов'язати уповноважену особу Фонду подати до ФГВФО додаткову інформацію про позивача як вкладника ПАТ "Банк Михайлівський", який має право на відшкодування коштів за рахунок ФГВФО за договором від 20 травня 2016 року №980-031-000243885 банківського вкладу "Перше знайомство" на суму 170 000,00 грн, для внесення даних позивача до Загального реєстру вкладників ПАТ "Банк Михайлівський", які отримують кошти в межах гарантованої суми відшкодування за рахунок коштів ФГВФО.
В обґрунтування позову зазначила, що висновки відповідача про нікчемність переказу коштів (транзакцій), здійсненого ТОВ "КІЦ" на рахунки, що належать позивачу, є необґрунтованими, позивач має право на відшкодування коштів за вкладом в ПАТ "Банк Михайлівський" за рахунок ФГВФО.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 липня 2017 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду щодо невключення позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладом у ПАТ "Банк Михайлівський" за рахунок ФГВФО відповідно до договору від 20 травня 2016 року №980-031-000243885 банківського вкладу "Перше знайомство" на суму 170 000,00 грн. Визнано протиправним та скасовано наказ тимчасової адміністрації ПАТ «Банк Михайлівський» від 01 червня 2016 року № 42/1 в частині затвердження результатів перевірки та застосування наслідків нікчемності правочинів щодо позивача, а саме зарахування 19 травня 2016 року грошових коштів в сумі 250 000,00 грн з рахунку ТОВ «КІЦ» з призначенням платежу «Повернення коштів згідно з договором №980-031-000237082 від 11 травня 2016 року» на рахунок № НОМЕР_1 , який належить позивачу. Зобов'язано Уповноважену особу Фонду внести дані позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ "Банк Михайлівський" за рахунок ФГВФО згідно з договором від 20 травня 2016 року №980-031-000243885 банківського вкладу "Перше знайомство" на суму 170 000,00 грн. Зобов'язано Уповноважену особу Фонду подати до ФГВФО додаткову інформацію про позивача як вкладника, який має право на відшкодування коштів за рахунок ФГВФО згідно з договором від 20 травня 2016 року №980-031-000243885 банківського вкладу "Перше знайомство" на суму 170 000,00 грн, для внесення даних позивача до Загального реєстру вкладників ПАТ "Банк Михайлівський", які отримують кошти в межах гарантованої суми відшкодування за рахунок коштів ФГВФО. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Рішення суду мотивовано тим, що відповідач протиправно не включив позивача до списку осіб, які мають право на відшкодування коштів за рахунок ФГВФО.
Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу відповідача задоволено, постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 липня 2017 року скасовано та прийнято нову, якою у задоволені адміністративного позову відмовлено.
Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволені позовних вимог, виходив з того, що зарахування грошових коштів на рахунок позивача в сумі 250 000,00 грн з рахунку ТОВ «КІЦ» є нікчемним правочином та за своєю правовою природою не є вкладом.
Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, позивач звернулася із касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення апеляційної інстанції та залишити в силі постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 липня 2017 року.
Касаційну скаргу подано до Верховного Суду 01 листопада 2017 року.
Ухвалою Вищого адміністративного Суду України від 09 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження у справі №804/3183/17, витребувано адміністративну справу.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26 червня 2019 року для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів, суддею-доповідачем визначено суддю Желєзного І.В., суддів Саприкіну І.В. та Чиркіна С.М.
В порядку статті 31 та пункту 15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України) за результатами повторного автоматизованого розподілу від 14.08.2019 змінено склад суду у зв'язку з відпусткою судді, яка входить до складу колегії.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 11 травня 2016 року між позивачем та ТОВ "КІЦ" укладено договір №980-031-000237082. Згідно з договором грошові кошти в розмірі 250 000,00 грн передані ТОВ "КІЦ".
19 травня 2016 року з банківського рахунку ТОВ "КІЦ" на рахунок позивача повернуто кошти в розмірі 251 171,27 грн.
20 травня 2016 року позивачу видана готівка з поточного рахунку в сумі - 80 000,00 грн (довідка про стан рахунку від 31 серпня 2016 року № ЗГЗ/3413), сума 1171,27 грн зарахована на рахунок позивача.
20 травня 2016 року між позивачем та ПАТ «Банк Михайлівський» укладено договір №980-031-000243885 банківського вкладу "Перше знайомство".
Цього ж дня, позивач перерахувала в безготівковому порядку з рахунку № НОМЕР_1 на рахунок № НОМЕР_2 грошові кошти в сумі 170 000,00 грн на депозит згідно з договором від 20 травня 2016 року №980-031-000243885.
30 червня 2016 року позивач звернулась до Уповноваженої особи Фонду з заявою про повернення коштів за договором №980-031-000243885 від 20 травня 2016 року, строк якого закінчився, в межах суми відшкодування.
ПАТ "Банк Михайлівський" надано позивачу довідку про стан рахунку № НОМЕР_1 від 31 серпня 2016 року № ЗГЗ/3413, в якій повідомлено вкладника, що зарахування 19 травня 2016 року коштів в сумі 250 000,00 грн на вказаний рахунок з рахунку ТОВ "КІЦ" є нікчемним в силу положень статті 215 Цивільного кодексу України (далі також ЦК України) та пунктів 7-9 частини 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Не погодившись з бездіяльністю відповідача щодо невключення до повного переліку вкладників, позивач звернулась до суду з метою захисту своїх порушених прав та інтересів.
У касаційній скарзі скаржник просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2017 року та залишити в силі постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 липня 2017 року.
Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, враховуючи межі касаційного перегляду, визначені статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України), виходить з такого.
Частиною першою статті 3 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" визначено, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом.
Вкладником, згідно з пунктом 4 частини першої статті 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", є фізична особа (у тому числі фізична особа - підприємець), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.
Відповідно до частини першої статті 26 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 000,00 грн. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.
Стосовно порядку визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, то відповідно до частини першої статті 27 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Уповноважена особа Фонду складає перелік рахунків вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку.
Нарахування відсотків за вкладами припиняється у день початку процедури виведення Фондом банку з ринку (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність", - у день прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку).
Уповноважена особа Фонду протягом 15 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку формує:
1) перелік рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню;
2) перелік рахунків вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4-6 частини четвертої статті 26 цього Закону;
3) переліки рахунків, за якими вкладники на індивідуальній основі отримують від банку відсотки за договорами, укладеними на умовах, що не є поточними ринковими умовами відповідно до статті 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність", або мають інші фінансові привілеї від банку та осіб, які використовують вклад як засіб забезпечення виконання іншого зобов'язання перед цим банком, що не виконане;
4) перелік рахунків вкладників, що перебувають під арештом за рішенням суду;
5) перелік рахунків вкладників, вклади яких мають ознаки, визначені статтею 38 цього Закону. Кошти за такими вкладами виплачуються Фондом після проведення аналізу ознак, визначених статтею 38 цього Закону, у тому числі шляхом надіслання запитів клієнтам банку, у порядку та строки, встановлені Фондом, а також підтвердження відсутності таких ознак.
Виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр відшкодувань вкладникам для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку рахунків, за якими вкладник має право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду. Фонд не пізніше ніж через 20 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку розміщує оголошення про початок відшкодування коштів вкладникам на офіційному веб-сайті Фонду.
Фонд також оприлюднює оголошення про початок відшкодування коштів вкладникам у газеті "Урядовий кур'єр" або "Голос України".
Інформація про вкладника в переліку рахунків вкладників має забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства.
Гарантії Фонду є формою участі держави у системі гарантування вкладів фізичних осіб, передбаченої Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб"; для виконання Фондом відповідних зобов'язань можуть залучатися бюджетні кошти; рішення та дії Фонду чи Уповноваженої особи Фонду щодо включення вкладника до переліку осіб, яким необхідно здійснити виплату відшкодування сум вкладів за рахунок коштів Фонду, є рішеннями та діями суб'єкта владних повноважень, який реалізує делеговані державою повноваження по виведенню з ринку неплатоспроможних банків (статті 2, 25).
Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти висновку про те, що держава через відповідні фінансові та організаційні механізми бере активну участь та створює належні умови для функціонування відповідно до цього Закону системи гарантування вкладів фізичних осіб шляхом забезпечення фізичній особі, яка на момент прийняття рішення Національним банком України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних та початку процедури виведення Фондом банку з ринку, мала у такому банку вклад (від 10 грн), відшкодування суми коштів, зокрема, розміщених на цьому вкладі, включаючи нараховані відсотки, за рахунок коштів ФГВФО у межах суми, встановленої адміністративною радою Фонду, яка не може бути меншою 200000,00 грн.
Отже, Закон України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" пов'язує можливість реалізації права на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами з настанням таких обставин:
1) прийняття Національним банком України рішення про віднесення відповідного банку до категорії неплатоспроможних (у разі, якщо на дату прийняття такого рішення дія договору банківського вкладу закінчилась) або рішення про відкликання банківської ліцензії;
2) наявність на дату віднесення банку до категорії неплатоспроможних у фізичної особи банківського вкладу за договором, укладеним до вказаної дати;
3) наявність на зазначеному банківському вкладі фізичної особи коштів разом з нарахованими відсотками на суму не менше 10 грн;
4) включення Уповноваженою особою Фонду фізичної особи до переліку рахунків, які мають право на відшкодування суми коштів за вкладами, з визначенням конкретної суми відшкодування;
5) затвердження виконавчою дирекцією Фонду реєстру відшкодувань вкладникам, за якими вкладник має право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, відповідно до складеного Уповноваженою особою Фонду переліку рахунків.
Як зазначалось, позивачем у ПАТ "Банк Михайлівський" були відкриті банківські рахунки, на який ТОВ "КІЦ" 19 травня 2016 року перерахувало 250 000,00 грн.
Разом з тим, Уповноваженою особою Фонду позивача не було включено до переліку вкладників банку, які мають право на відшкодування суми вкладу за рахунок коштів ФГВФО.
Відповідно до частини першої статті 34 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд розпочинає процедуру виведення неплатоспроможного банку з ринку не пізніше наступного робочого дня після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних.
Процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом, відповідно до пункту 16 частини першої статті 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", є тимчасовою адміністрацією.
Відповідно до частини другої статті 34 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" не пізніше наступного робочого дня після початку тимчасової адміністрації Фонд розміщує інформацію про запровадження тимчасової адміністрації в банку на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет і не пізніше ніж через 10 днів публікує її в газетах "Урядовий кур'єр" або "Голос України".
Частинами третьою, п'ятою цієї статті також передбачено, що виконавча дирекція Фонду не пізніше наступного робочого дня після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних призначає з числа працівників Фонду уповноважену особу Фонду (кілька уповноважених осіб Фонду), якій Фонд делегує всі або частину своїх повноважень тимчасового адміністратора. Уповноважена особа Фонду повинна відповідати вимогам, встановленим Фондом. Рішення про призначення уповноваженої особи Фонду доводиться Фондом до головного офісу банку та до кожного відокремленого підрозділу банку негайно.
Під час тимчасової адміністрації Фонд має повне і виняткове право управляти банком відповідно до цього Закону, нормативно-правових актів Фонду та вживати дії, передбачені планом врегулювання.
Відповідно до частини першої статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Фонд набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.
За частиною третьою цієї ж статті правочини, вчинені органами управління та керівниками банку після початку процедури виведення Фондом банку з ринку, є нікчемними.
Закон України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" визначає порядок складання уповноваженою особою Фонду переліку вкладників, які мають право на відшкодування сум коштів за банківськими вкладами, а також підстави та умови, за наявності яких відшкодування суми коштів за банківським вкладом фізичним особам за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб не здійснюється.
Так, згідно з положеннями статей 37, 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд або його уповноважена особа наділені повноваженнями щодо виявлення факту нікчемності правочинів шляхом здійснення перевірки вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою статті 38 цього Закону.
Правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, зокрема, з підстав укладення банком правочинів (у тому числі договорів), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку (пункт 7 частини третьої статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб").
Зі змісту даної норми вбачається, що пункт 7 частини третьої статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" не може бути застосованим до договорів, укладених між позивачем та ПАТ "Банк Михайлівський", між позивачем та ТОВ "КІЦ", а також до транзакцій щодо переведення коштів від ТОВ "КІЦ" на рахунок позивача, оскільки на підставі цих правочинів у позивача не виникло переваг (пільг) стосовно інших кредиторів банку, а також умови цих правочинів не передбачають обов'язків банку перерахувати кошти або передати майно позивачці.
Відтак, метою пункту 7 частини третьої статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" є недопущення зменшення активів банку або якості (ліквідності) таких активів на шкоду інших кредиторів, а також захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.
Такий висновок узгоджується з правовою позицією щодо застосування пункту 7 частини третьої статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", викладеною, зокрема, у постановах Верховного Суду від 10 травня 2018 року у справі № 910/14681/17, від 30 травня 2018 року у справі № 910/23036/16, від 23 жовтня 2018 року у справі № 818/6992/15.
Відповідно до пункту 8 частини третьої статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" правочин є нікчемним, якщо банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України.
Статтею 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність" визначено перелік пов'язаних з банком осіб. Зокрема, до таких відносяться:
1) контролери банку;
2) особи, які мають істотну участь у банку, та особи, через яких ці особи здійснюють опосередковане володіння істотною участю у банку;
3) керівники банку, керівник служби внутрішнього аудиту, керівники та члени комітетів банку;
4) споріднені та афілійовані особи банку, у тому числі учасники банківської групи;
5) особи, які мають істотну участь у споріднених та афілійованих особах банку;
6) керівники юридичних осіб та керівники банків, які є спорідненими та афілійованими особами банку, керівник служби внутрішнього аудиту, керівники та члени комітетів цих осіб;
7) асоційовані особи фізичних осіб, зазначених у пунктах 1-6 цієї частини;
8) юридичні особи, в яких фізичні особи, зазначені в цій частині, є керівниками або власниками істотної участі;
9) будь-яка особа, через яку проводиться операція в інтересах осіб, зазначених у цій частині, та на яку здійснюють вплив під час проведення такої операції особи, зазначені в цій частині, через трудові, цивільні та інші відносини.
Згідно з положеннями частини другої статті 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність" банк зобов'язаний подавати Національному банку України інформацію про пов'язаних із банком осіб у порядку, встановленому нормативно-правовими актами Національного банку України.
Разом з тим, судами попередніх інстанцій на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановлено, що Уповноваженою особою Фонду у повідомленні про нікчемність правочину не уточнено, до якої категорії пов'язаних з банком осіб відноситься позивач, як і не доведено, що інформація про позивача як пов'язану з банком особу була направлена Національному банку України у силу вимог статті 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність".
Крім того, підставою нікчемності правочину є здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов'язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства (пункт 9 частини третьої статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб").
З аналізу пункту 9 частини третьої статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" вбачається, що нікчемність договорів (правочинів) банку за цим пунктом пов'язана з такими умовами:
1) здійснення операції у період віднесення банку до категорії проблемних;
2) укладення (переоформлення) договору призвело до збільшення витрат, пов'язаних з виведенням банку з ринку;
3) банківську операцію (укладення або переоформлення договору) здійснено з порушенням норм законодавства. Остання умова є обов'язковою для визнання договору (правочину) банківського вкладу (рахунку) або транзакцій, здійснених на підставі такого договору, нікчемними за пунктом 9 частини третьої статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Судами попередніх інстанцій встановлено, що транзакції, щодо яких Уповноваженою особою Фонду застосовано наслідки нікчемності, здійснено у період віднесення ПАТ "Банк Михайлівський" до категорії проблемних. Разом з тим, відповідачем не доведено, що такі транзакції здійснені з порушенням норм законодавства.
Аналогічна правова позиція щодо застосування пунктів 7-9 частини третьої статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" до правовідносин щодо виникнення наслідків нікчемності договорів банківського вкладу (рахунку), укладених з ПАТ "Банк Михайлівський", викладена у постанові Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі №822/1083/17.
Суд зазначає, що на позивача у цій справі поширюється конституційний принцип "для особи приватного права дозволено все, що не заборонено законом", який закріплений в частині першій статті 19 Конституції України та сформульований наступним чином: правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Тоді, як застосовуючи частину третю статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", Фонд або його уповноважена особа зобов'язані дотримуватися положень частини другої статті 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Забезпечуючи виконання статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" відповідач, фактично, позбавлений дискреційних повноважень, під якими слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Тобто, дискреційним є право суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною.
Крім того, колегія суддів враховує, що відповідач не довів належними та допустимими доказами того, що у момент укладення договору банківського вкладу та здійснення транзакції ПАТ "Банк Михайлівський" щодо зарахування суми коштів на банківський рахунок, позивач отримав перевагу стосовно інших вкладників банку та не обґрунтував, у чому така перевага полягала, а також не зазначив, які норми законодавства були порушені при здійсненні транзакцій щодо перерахування коштів на рахунок позивача або під час укладення договорів банківського рахунку з ПАТ "Банк Михайлівський". При виявленні нікчемних правочинів Фонд, його уповноважена особа чи банк не наділені повноваженнями визнавати правочини нікчемними. Правочин є нікчемним відповідно до закону, а не на підставі рішення уповноваженої особи Фонду. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення в силу закону (частини другої статті 215 ЦК України та частини третьої статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб") незалежно від того, чи була проведена передбачена частиною другою статті 38 цього ж Закону перевірка правочинів банку і прийняте відповідне рішення. Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону. При цьому, перелік передбачених частиною третьою статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" підстав, за яких правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, є виключним. Положення статті 228 ЦК України не можуть бути застосовані Уповноваженою особою Фонду при вирішення питання щодо віднесення правочинів до нікчемних для розширення переліку підстав нікчемності, визначених у частині третій статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 826/1476/15. Верховним Судом також постановами від 10 травня 2018 році у справі № 826/20429/14, від 21 червня 2018 року у справі №802/4016 та від 21 червня 2018 року у справі № 821/3601/15-а відмовлено у задоволенні заяви уповноваженої особи ФГВФО про перегляд рішень суду касаційної інстанції 2016 та 2017 років, якими було задоволено позови фізичних осіб у відносинах, що є аналогічними до відносин у справі № 804/3183/17.
Колегія судів також враховує, що право громадянина на власність як важлива складова правової держави і демократичного суспільства закріплено в Конституції України, у якій установлено основні положення щодо власності (статті 13, 41, 142 та 143 Конституції України), закріплено рівність усіх суб'єктів права власності (статті 1 та 13 Конституції України), гарантії права власності та обов'язки власників (статті 13 і 41 Конституції України). Крім того, стаття 41 Конституції України передбачає, що кожен має право володіти, користуватися, розпоряджатися своєю власністю, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, право приватної власності є непорушним.
Поширення на грошові кошти, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника), режиму права власності підтверджується положеннями статей 1058, 1066 ЦК України та статей 8, 22 Закону України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні", відповідно до яких, зокрема, власник рахунку має право у будь-який час розпоряджатися коштами, які перебувають на такому рахунку на умовах та у порядку, встановленому Законом та договором.
Дотримання прав вкладників банків передусім проявляється в законодавчих гарантіях повернення всієї суми вкладу та процентів на неї або доходів у іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором банківського вкладу (частина перша статті 1058 ЦК України). У разі визнання банку неплатоспроможним гарантією забезпечення прав вкладників є поетапне відшкодування в порядку, передбаченому законом, суми за вкладом: Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку; у частині, що перевищує суму, виплачену Фондом, в порядку загальних правил відшкодування за процедурами ліквідації.
Відповідно до позиції Конституційного Суду України, сформованої в Рішенні від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005, до обмеження прав належить звуження їх змісту й обсягу, проте сутність змісту основного права не може бути порушена. Крім того, у Рішенні від 22 травня 2018 року № 5-р/2018 Конституційний Суд України зазначив, що обмеження стосовно реалізації конституційних прав не можуть бути свавільними та несправедливими, мають установлюватися виключно Конституцією й законами, переслідувати легітимну мету, бути зумовленими суспільною необхідністю її досягнення, пропорційними й обґрунтованими.
Враховуючи вищенаведене, зміст статті 41 Конституції України поширюється на право вкладника - фізичної особи вимагати отримання відшкодування коштів за вкладом за рахунок Фонду.
Колегія суддів виходить також з того, що виплативши вкладнику кошти, Фонд на таку ж суму стає кредитором банку третьої черги (пункт 3 частини першої статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Відтак, загальний обсяг зобов'язань банку не змінився.
Колегія суддів також враховує, що у спірних правовідносинах банк виступав повіреним щодо залучення коштів фізичних осіб на користь третьої особи (небанківської фінансової установи - ТОВ "КІЦ").
15 листопада 2016 року прийнято Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо відшкодування фізичним особам через систему гарантування вкладів фізичних осіб шкоди, завданої зловживаннями у сфері банківських та інших фінансових послуг", яким, зокрема, статтю 55 Закону України "Про банки і банківську діяльність" доповнено частиною п'ятою такого змісту: "У разі виконання банком функцій повіреного, агента, іншого представника або посередника із залучення коштів фізичних осіб на користь третіх осіб (включаючи небанківські фінансові установи) банк зобов'язаний попередньо ознайомити у письмовій формі фізичних осіб про те, що такі кошти не є банківським вкладом фізичної особи, на який поширюються гарантії, встановлені Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Крім того, Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо відшкодування фізичним особам через систему гарантування вкладів фізичних осіб шкоди, завданої зловживаннями у сфері банківських та інших фінансових послуг" розділ X "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" доповнено пунктом 15 такого змісту:
"До вкладу прирівнюються кошти, які залучені від фізичної особи як позика або вклад до небанківської фінансової установи через банк, що виступив повіреним за відповідним договором і на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо відшкодування фізичним особам через систему гарантування вкладів фізичних осіб шкоди, завданої зловживаннями у сфері банківських та інших фінансових послуг" віднесений до категорії неплатоспроможних, якщо при цьому банком не було поінформовано фізичну особу під розпис про непоширення на такі кошти гарантій, передбачених цим Законом, а фізична особа, яка розмістила, надала такі кошти, прирівнюється до вкладника".
Таким чином, законом чітко встановлено, що на залучені від фізичної особи до небанківської фінансової установи кошти через банк, що виступив повіреним (агентом, іншим посередником) за відповідним договором, поширюються гарантії, визначені Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", зокрема, за наявності таких умов:
1) вкладника не поінформовано під розпис, що на такі кошти не поширюються відповідні гарантії;
2) на дату набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо відшкодування фізичним особам через систему гарантування вкладів фізичних осіб шкоди, завданої зловживаннями у сфері банківських та інших фінансових послуг" банк віднесено до категорії неплатоспроможних.
Даний висновок узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, що міститься у постанові від 12 грудня 2018 року у справі № 761/12676/17.
У зв'язку з тим, що судами не встановлено повідомлення позивача банком про те, що на кошти, які надійшли на його рахунок від третьої особи, не поширюються гарантії, визначені Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", а також станом на 19 листопада 2016 року (дата набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо відшкодування фізичним особам через систему гарантування вкладів фізичних осіб шкоди, завданої зловживаннями у сфері банківських та інших фінансових послуг") ПАТ "Банк Михайлівський" віднесено до категорії неплатоспроможних, з урахуванням встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи відсутні підстави вважати, що позивач не набув статусу вкладника ПАТ "Банк Михайлівський" та на кошти, розміщені на рахунку позивача, не поширюються гарантії, визначені Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
На цій підставі колегія суддів дійшла висновку, що відповідачем не доведено наявності правових підстав вважати правочини щодо переказу коштів, здійснених ТОВ "КІЦ" 19 травня 2016 року на банківські рахунки позивача нікчемними, як і не доведено наявність інших правових підстав, визначених Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", для невключення позивача до переліку рахунків, які мають право на відшкодування суми вкладу за рахунок коштів ФГВФО, тобто Уповноважена особа Фонду як суб'єкт владних повноважень та сторона у справі всупереч вимогам частини другої статті 77 КАС України не довела правомірності своїх дій (рішень) у спірних правовідносинах з позивачем.
Таким чином, Уповноваженою особою Фонду неправомірно не було включено позивача до переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів з посиланням на те, що правочин є нікчемним як такий, що порушує публічний порядок.
Отже, позивач є особою, яка набула право на гарантоване державою відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, і невключення позивача в перелік рахунків, згідно з яким вона має право на відшкодування коштів за вкладами, дає підстави для зобов'язання Уповноваженої особи Фонду подати до Фонду зміни та/або доповнення до переліку рахунків щодо позивача як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом, що передбачено пунктом 5 розділу II Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09 серпня 2012 року № 14.
Враховуючи, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку по суті спору в частині позовних вимог, проте помилково вказав у резолютивній частині про необхідність включення позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладом у ПАТ "Банк Михайлівський" за рахунок ФГВФО, в той час, як за висновками мотивувальної частини, повинен був зазначити про необхідність включення позивача до переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладом у ПАТ "Банк Михайлівський" за рахунок ФГВФО, колегія суддів дійшла висновку про необхідність зміни абзацу 1, 2 та абзацу 3 резолютивної частини постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 липня 2017 року, та викласти їх в наступній редакції:
«Визнати протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" Волкова Олександра Юрійовича щодо невключення ОСОБА_1 до переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладом у Публічному акціонерному товаристві "Банк Михайлівський" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб відповідно до договору від 20 травня 2016 року №980-031-000243885 банківського вкладу "Перше знайомство" на суму 170 000,00 грн.
Зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" Волкова Олександра Юрійовича доповнити даними про ОСОБА_1 перелік рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами в Публічному акціонерному товаристві "Банк Михайлівський" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб згідно з договором від 20 травня 2016 року №980-031-000243885 банківського вкладу "Перше знайомство" на суму 170 000,00 грн.
Зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" Волкова Олександра Юрійовича подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб зміни та доповнення про ОСОБА_1 до переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за договором від 20 травня 2016 року №980-031-000243885 банківського вкладу "Перше знайомство" на суму 170 000,00 грн, для внесення даних ОСОБА_1 до Загального реєстру вкладників Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський", які отримують кошти в межах гарантованої суми відшкодування за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.".
Разом з тим, суд касаційної інстанції не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для визнання протиправним та скасування наказу тимчасової адміністрації Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» від 01 червня 2016 року № 42/1 в частині затвердження результатів перевірки та застосування наслідків нікчемності правочинів щодо позивача, а саме, зарахування 19 травня 2016 року грошових коштів в сумі 250 000,00 грн з рахунку ТОВ «КІЦ» з призначенням платежу «Повернення коштів згідно з договором №980-031-000237082 від 11 травня 2016 року» на рахунок № НОМЕР_1 , який належить позивачу.
Згідно із частинами 1, 2, 10 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд (Уповноважена особа Фонду) зобов'язаний забезпечити збереження активів і документації банку, зокрема, протягом дії тимчасової адміністрації забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною 3 цієї статті.
За результатами перевірки, здійсненої відповідно до статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", виявляються правочини, які є нікчемними в силу приписів (на підставі) закону. При виявленні таких правочинів Фонд, його Уповноважена особа Фонду чи банк не наділені повноваженнями визнавати або встановлювати правочини нікчемними.
Правочин є нікчемним відповідно до закону, а не наказу Уповноваженої особи Фонду. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення в силу закону (частина 2 статті 215 Цивільного кодексу України та частина 3 статті 38 Закону № 4452-VI) незалежно від того, чи проведена передбачена частиною 2 статті 38 цього ж Закону перевірка правочинів ПАТ "Банк Михайлівський" із затвердженням її результатів відповідною комісією. Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону. Наказ Уповноваженої особи Фонду не є підставою для застосування таких наслідків. Такий наказ є внутрішнім розпорядчим документом, який прийнято уповноваженою особою, що здійснює повноваження органу управління банку.
Така позиція відображена у постановах Великої Палати Верховного Суду у справах № 910/12294/16 від 11 квітня 2018 року, № 910/24198/16 від 16 травня 2018 року та №819/353/16 від 4 липня 2018 року та Верховного суду у постанові від 26 березня 2019 року у справі № 826/11564/15.
Оскільки наказ про нікчемність правочинів є внутрішнім документом банку, який приймається особою, що здійснює повноваження органу управління банку, він не створює жодних обов'язків для третіх осіб (у тому числі й вкладників банку), тому не може порушувати будь-які права таких осіб унаслідок прийняття цього наказу.
Із зазначеного можна зробити висновок, що права позивача в цій справі не можуть бути порушені внаслідок ухвалення внутрішнього документа банку, сфера застосування якого обмежується внутрішніми відносинами відповідного банку як юридичної особи.
Отже, встановлена правова природа згаданого наказу унеможливлює здійснення судового розгляду вимог про визнання протиправним та скасування наказу тимчасової адміністрації Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» від 01 червня 2016 року № 42/1 в частині затвердження результатів перевірки та застосування наслідків нікчемності правочинів щодо позивача, а саме зарахування 19 травня 2016 року грошових коштів в сумі 250 000,00 грн з рахунку ТОВ «КІЦ» з призначенням платежу «Повернення коштів згідно з договором №980-031-000237082 від 11 травня 2016 року» на рахунок № НОМЕР_1 , який належить позивачу, відтак не може бути розглянута у судовому порядку (в тому числі в адміністративних, цивільних, господарських судах), а тому провадження у цій частині адміністративної справи підлягає закриттю.
Вказана правова позиція була викладена і в постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 802/8351/16-а.
Відповідно до статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право, зокрема, скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.
Згідно із статтею 354 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статей 238, 240 цього Кодексу.
Керуючись статтями 345, 351, 354, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд, -
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2017 року скасувати.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 липня 2017 року скасувати в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу тимчасової адміністрації Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» від 01 червня 2016 року № 42/1 в частині затвердження результатів перевірки та застосування наслідків нікчемності правочинів щодо позивача, а саме зарахування 19 травня 2016 року грошових коштів в сумі 250 000,00 грн з рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитно-інвестиційний центр" з призначенням платежу «Повернення коштів згідно з договором №980-031-000237082 від 11 травня 2016 року» на рахунок № НОМЕР_1 , який належить позивачу, а провадження у справі у цій частині закрити.
В іншій частині постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 липня 2017 року змінити, виклавши абзац 1, 2 та абзац 3 резолютивної частини у наступній редакції:
Визнати протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" Волкова Олександра Юрійовича щодо невключення ОСОБА_1 до переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладом у Публічному акціонерному товаристві "Банк Михайлівський" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб відповідно до договору від 20 травня 2016 року №980-031-000243885 банківського вкладу "Перше знайомство" на суму 170 000,00 грн.
Зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" Волкова Олександра Юрійовича доповнити даними про ОСОБА_1 перелік рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами в Публічному акціонерному товаристві "Банк Михайлівський" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб згідно з договором від 20 травня 2016 року №980-031-000243885 банківського вкладу "Перше знайомство" на суму 170 000,00 грн.
Зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" Волкова Олександра Юрійовича подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб зміни та доповнення про ОСОБА_1 до переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за договором від 20 травня 2016 року №980-031-000243885 банківського вкладу "Перше знайомство" на суму 170 000,00 грн, для внесення даних ОСОБА_1 до Загального реєстру вкладників Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський", які отримують кошти в межах гарантованої суми відшкодування за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач І.В. Желєзний
Судді: Н.В. Коваленко
С.М. Чиркін