18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
13 серпня 2019 року м. Черкаси справа № 925/783/19
Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Спаських Н.М., із секретарем судового засідання Волна С.В., за участі представників сторін:
від позивача: не з'явився (клопотання про розгляд без участі);
від відповідача: не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом Приватної організації "Українська ліга авторських і суміжних прав" (м. Київ) до фізичної особи - підприємця Садової Аліни Володимирівни (м . Черкаси) про стягнення 5 603,95 грн.
Заявлено позов про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 5 603,95 грн., з яких: 3 300,00 грн. основного боргу, 162,73 грн. інфляційних втрат, 41,22 грн. як 3% річних та 2 100,00 грн. штрафу за прострочення розрахунків на підставі договору № КБР-105/08/18А від 01.08.2018, укладеного між сторонами.
Справа слухається за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін за ініціативою суду, однак явка представників в засідання обов'язковою не визнавалася.
18.07.2019 позивачем подано суду заяву від 15.07.2019 про розгляд справи за відсутності свого представника.
В останнє засідання представник відповідача не з'явився. Ухвала повернулася без вручення за закінченням терміну зберігання. Попередню ухвалу про відкриття провадження та призначення першого судового засідання відповідачка отримала, що підтверджується поштовим повідомлення про вручення кореспонденції (а.с. 27). Відповідач повинен контролювати рух судової справи, про розгляд якої він належним чином повідомлений.
Заперечень проти позову відповідачем суду не подано.
У судовому засіданні 13.08.2019 відповідно до приписів ч. 1 ст. 240 ГПК України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
У відповідності до ст. 13,74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Доказів врегулювання спору у справу не подано.
За загальним правилом, у відповідності до ч. 4 ст. 165 ГПК України якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.
Оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного:
Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 175 ГК України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Згідно зі ст. 11 ЦК України та ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод (правочинів), передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
З положень ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України вбачається, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
У відповідності до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Об'єктами права інтелектуальної власності є літературні та художні твори, які в свою чергу є об'єктами авторського права (ч. 1 ст. 433 ЦК України), до складу яких входять музичні твори (з текстом або без тексту) (п. 1 ч. 1 ст. 433 ЦК України), а також виконання, фонограми, відеограми, передачі (програми) організацій мовлення, які в свою чергу є об'єктами суміжних прав (ч. 1 ст. 449 ЦК України).
До майнових прав інтелектуальної власності на твір відповідно до ч. 1 ст. 440 ЦК України відносяться: право на використання твору; виключне право дозволяти використання твору; право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.
До майнових прав інтелектуальної власності на об'єкт суміжних прав відповідно до ч. 1 ст. 452 ЦК України відносяться: право на використання об'єкта суміжних прав; виключне право дозволяти використання об'єкта суміжних прав; право перешкоджати неправомірному використанню об'єкта суміжних прав, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.
Як передбачено статтею 1 Закону України "Про авторське право і суміжні права" виключним правом є майнове право особи, яка має щодо твору, виконання, постановки, передачі організації мовлення, фонограми чи відеограми авторське право і (або) суміжні права, на використання цих об'єктів авторського права і (або) суміжних прав лише нею і на видачу лише цією особою дозволу чи заборону їх використання іншим особам у межах строку, встановленого цим Законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 32 Закону України "Про авторське право і суміжні права" автору та іншій особі, яка має авторське право, належить виключне право надавати іншим особам дозвіл на використання твору будь-яким одним або всіма відомими способами на підставі авторського договору. Відповідно до частин четвертої і п'ятої статті 32 Закону за авторським договором про передачу невиключного права на використання твору автор (чи інша особа, яка має авторське право) передає іншій особі право використовувати твір певним способом і у встановлених межах, при цьому за особою, яка передає невиключне право, зберігається право на використання твору і на передачу невиключного права на використання твору іншим особам. Право на передачу будь-яким особам невиключних прав на використання творів мають організації колективного управління, яким суб'єкти авторського права передали повноваження на управління своїми майновими авторськими правами.
Відповідно до ч. 3 ст. 48 Закону України "Про авторське право і суміжні права" встановлено, що повноваження на колективне управління майновими правами передаються організаціям колективного управління авторами та іншими суб'єктами авторського права і (або) суміжних прав на основі договорів, укладених у письмовій формі. Згідно частини п'ятої статті 48 Закону визначено, що на основі одержаних повноважень організації колективного управління надають будь-яким особам шляхом укладання з ними договорів невиключні права на використання об'єктів авторського права і (або) суміжних прав.
З матеріалів справи вбачається, що 01.08.2018 між приватною організацією "Українська ліга Авторських суміжних прав" (далі-УЛАСП, позивач по справі) та фізичною особою - підприємцем Садовою Аліною Володимирівною (далі - Користувач, відповідач по справі) укладено договір № КБР-105/08/18А (а.с. 24-27), у відповідності до якого користувач здійснює використання в комерційній діяльності музичних творів шляхом їх публічного виконання, а УЛАСП надає користувачу на умовах, визначених цим договором, право (невиключну ліцензію) на публічне виконання творів. Користувач, у свою чергу, зобов'язується виплатити винагороду (роялті) на поточний рахунок УЛАСП відповідно до умов цього договору та Закону (п. 3.1. договору).
Відповідно до п. 3.3. Договору користувач зобов'язується перерахувати на поточний рахунок УЛАСП винагороду (роялті), узгоджену сторонами у відповідних додатках до цього договору. Відповідний загальний щомісячний платіж, що є складовою частиною винагороди (роялті), має перераховуватись не пізніше ніж за 5 (п'ять) днів до початку місяця, за який він здійснюється.
Не зважаючи на дату укладання договору, користувач здійснює перший платіж за весь місяць (календарний період), в якому було укладено договір. Перший платіж здійснюється не пізніше трьох календарних днів після підписання договору.
Розмір винагороди (роялті) не залежить від кількості творів, що використовуватимуться користувачем під час дії договору, та частоти їх використання.
Пунктом 3.4. Договору передбачено, що користувач зобов'язується не пізніше 20-го числа місяця, наступного за звітним кварталом, надавати УЛАСП звіт про використані твори за формою, наведеною у Додатку №3 до договору.
Згідно п. 3.5. Договору сторони підтверджують сплату та збір винагороди (роялті) шляхом підписання щоквартального акту про виплату роялті. У разі необхідності підтвердження виплати винагороди (роялті) щомісячно, обов'язок щодо складання відповідного акта покладається на користувача.
Відповідно до п. 3.6. Договору якщо користувач прострочить платіж стосовно одного місяця на строк більший ніж 4 (чотири) місяці, то користувач повинен буде сплатити УЛАСП штраф, що складає 100% від розміру простроченого платежу. Крім цього, у разі зазначеної прострочки УЛАСП набуває право на дострокове отримання винагороди (роялті) за строк у повному обсязі.
Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 18.10.2019, а в частині невиконаних фінансових зобов'язань, фінансових санкцій та будь-яких інших зобов'язань - до їх повного виконання (п. 6.1. Договору).
Відповідно до п. 6.2. Договору у випадку, якщо жодна зі сторін не повідомить письмово іншу сторону про припинення дії договору протягом місяця до настання зазначеної у п.6.1. дати, дія договору вважається подовженою на той самий строк і на тих самих умовах, і так кожного разу, коли протягом місяця до завершення строку дії договору не буде належного повідомлення про припинення.
Отже на час розгляду справи слід вважати, що Договір між сторонами діє до 18 жовтня 2019, оскільки доказів його припинення суду не подано.
Пунктом 6.3. Договору сторони визначили, що цей договір є ліцензійним договором з приводу оплатного використання об'єктів права інтелектуальної власності, тобто творів.
Згідно додатку №1 до договору від 01.08.2018 (а.с.28) в переліку закладів, в яких Відповідач-користувач здійснює використання творів, вказано один заклад ("Чашка" кавярня-магазин у м . Києві по вул. Шота Руставелі буд. 15 з кількістю місць для відвідувачів 20).
За змістом Договору до Творів відносяться всі твори, фонограми та зафіксовані у них виконання, що входять у каталог УЛАСП (розділ 2).
01.08.2018 між сторонами у справі було укладено додаток № 2 (а.с.29), яким погоджено розмір платежу за використання творів:
- розмір щомісячного платежу має складати 300,00 грн. за кожен заклад користувача, зазначений у відповідних додатках до договору.
- загальний розмір річного платежу з дня набуття чинності договору становить 3 600,00 грн. Зазначена сума щомісячно перераховується Користувачем на розрахунковий рахунок УЛАСП відповідно до умов даного договору.
З доводів та розрахунків позивача вбачається, що відповідач повинен сплачувати по 300,00 грн. щомісячно з дня набуття чинності договором (тобто з 01.08.2018) протягом строку дії договору між сторонами. Однак відповідач з серпня 2018 року по червень 2019 року не сплачував щомісячні платежі з чого і виникла заборгованість, яка становить 3 300,00 грн.. Розрахунок (а.с. 5-6) позивачем проведено вірно.
Позивач просить суд примусово стягнути з відповідача заборгованість в сумі 3 300,00 грн. за щомісячний період з серпня 2018 року по червень 2019 року включно.
Доказів сплати вказаної заборгованості відповідачем суду не надано, чим порушено права позивача, за захистом яких він звернувся до суду з даним позовом. Строк виконання зобов'язання є таким, що настав.
Статтями 525 та 526 ЦК України, що кореспондуються за змістом з положеннями статті 193 ГК України, передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 300,00 грн. основного боргу є обґрунтованими та позов у зазначеній частині вимог підлягає задоволенню.
Окрім того, у зв'язку з порушенням відповідачем взятих на себе зобов'язань з оплати винагороди за Договором, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних на загальну суму 41,22 грн. та втрати від інфляції на загальну суму 162,73 грн. за період з 04.08.2018 по 27.05.2019 (а.с. 6-8).
Згідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Так, перевіривши наданий позивачем перерахунок 3 % річних та втрат від інфляції, нарахованих позивачем у зв'язку із порушенням відповідачем взятих на себе зобов'язань зі сплати щоквартальної винагороди, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних на загальну суму 41,22 грн. є вірним, а після перерахунку судом сума інфляційних втрат за належним розрахунком складає лише 150,76 грн. за вказаний позивачем період. Тому позов у даній частині вимог підлягає до часткового задоволення.
Доказів проведення розрахунку за інфляційними втратами та 3% річних відповідачем суду не подано.
Тому до примусового стягнення з відповідача на користь позивача належить лише 150,76 грн. інфляційних втрат та 41,22 грн. як 3% річних. В стягненні решти інфляційних втрат позивачу слід відмовити через помилки у розрахунках.
Позивач також просить суд стягнути з відповідача штраф у розмірі 2100,00 грн., який передбачений п. 3.6. Договору в якому сторони погодили, що якщо користувач прострочить платіж стосовно одного місяця на строк більший ніж 4-ри (чотири) місяці, то користувач повинен буде сплатити УЛАСП штраф, що складає 100% від розміру простроченого платежу. Крім цього, в разі зазначеної прострочки УЛАСП набуває право на дострокове отримання винагороди (роялті) за строк в повному обсязі.
Доказів визнання недійсною цієї умови договору чи наявність підстав вважати її нікчемною сторонами у справу не подано.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).
Згідно ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п. 1 ст. 612 ЦК України).
Судом встановлено порушення відповідачем умов укладеного між сторонами Договору стосовно строків щоквартальної оплати винагороди (роялті). При цьому, оплата щомісячних платежів за серпень 2018 по лютий 2019 на час подачі позову і розгляду справи прострочена на строк, більший ніж 4 місяці. За таких обставин, враховуючи положення пункту п. 3.6 Договору, вимога позивача про стягнення 2 100,00 грн. штрафу підлягає до задоволення (розрахунок а.с. 8).
Доказів сплати штрафу відповідачем суду не подано, тому штраф слід стягнути примусово.
З урахуванням наведеного, позовні вимоги позивача є обґрунтованими, але підлягають частковому задоволенню.
З цих підстав з відповідача на користь позивача слід примусово стягнути лише 3 300,00 грн. основного боргу, 150,76 грн. інфляційних втрат, 41,22 грн. як 3% річних, 2 100,00 грн. штрафу на підставі договору № КБР-105/08/18А від 01.08.2018 року.
В решті вимог у позові слід відмовити.
Також заявою від 15.07.2019 позивачем заявлено до стягнення з відповідача 5 000,00 грн. фактично понесених витрат професійну правничу допомогу (а.с. 45-50).
Статтею 123 ГПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно зі ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
На підтвердження понесення заявлених витрат до матеріалів справи надано копію договору № 8.47-А про надання професійної правничої допомоги від 08.03.2019 (а.с.30-31), копію свідоцтва про зайняття адвокатською діяльністю на Хлєбнікова С.Г. та Сербуль О.Ю. (а.с. 34-35), копію платіжного доручення № 401 від 29.03.2019 на суму 5 000,00 грн. (а.с. 51), акт затвердження сторонами обсягу надання правничої допомоги в суді першої інстанції від 29.03.2019 (а.с. 52).
У відповідності до ч. 6 ст. 126 ГПК України обов'язок доведення неспівмірності витрат на професійну правничу допомогу покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідач не подавав клопотання про зменшення суми витрат позивача на професійну правничу допомогу, а тому такі витрати стягуються із відповідача повністю в сумі 5 000,00 грн.
Згідно з ч. 9 ст. 129 ГПК України, враховуючи вину відповідача у виникненні спору, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача повністю, з якого на користь позивача слід стягнути 1921,00 грн.
Керуючись ст. 238, 240 ГПК України, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з фізичної особи - підприємця Садової Аліни Володимирівни ( ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_4 ) на користь Приватної організації "Українська ліга авторських і суміжних прав" (ідентифікаційний код 37396233, м. Київ, вул. Євгена Сверстюка, 23 офіс 1016) -- 3 300,00 грн. основного боргу, 150,76 грн. інфляційних втрат, 41,22 грн. як 3% річних, 2 100,00 грн. штрафу на підставі договору № КБР-105/08/18А від 01.08.2018 року, 5 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу і 1921,00 грн. на відшкодування судового збору.
В решті вимог у позові відмовити.
Наказ видати.
Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.
Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду протягом 20 днів.
Повне судове рішення складено 16 серпня 2019
Суддя Н.М. Спаських