Справа № 2-а-934/10/0108
01 березня 2010 року
Суддя Керченського міського суду Автономної Республіки Крим Левченко В.П.,
розглянувши у порядку письмового провадження в місті Керчі адміністративний позов
ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Керченської міської Ради про визнання дій неправомірними та стягненні недоотриманої суми допомоги, -
Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, мотивуючи його тим, що він є учасником бойових дій та йому щорічно до 05 травня має призначуватися грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, проте незважаючи на вимоги ч.2 ст. 2 Закону про ветерани та п.3 ст. 22 Конституції України грошова допомога сплачується йому не в повному обсязі, тому просить суд визнати дії відповідача по виплаті не в повному обсязі щорічної разової матеріальної допомоги відповідно до ст. 12 Закону України « Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» неправомірними та стягнути недоотриману суму допомоги за 2008 та 2009 роки у розмірі 4245 грн. Позивач просить розглянути справу у його відсутність в порядку письмового провадження.
Відповідач в судове засідання не з'явився, надав суду заяву, у якій просить справу розглянути у відсутність їх представника в порядку письмового провадження, застосувати річний строк на звернення до суду з адміністративним позовом та у задоволенні позову відмовити.
Дослідивши матеріали справи, суд знаходить позов підлягаючим частковому задоволенню по наступних підставах.
Із сукупності зібраних по справі доказів судом встановлено, що позивач має статус
інваліда війни 1 групи ( а.с. 4). Отже, має право відповідно до ст.12-13 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантіях їх соціального захисту» на отримання щорічної одноразової допомоги за рахунок засобів Держбюджету, тим більш, що положення ЗУ «Про державний бюджет України на 2007 рік» № 489-V від 19.12.2006 р., яки призупиняли цю виплату, рішенням Конституційного суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007 р. визнані неконституційними, що не оспорюється відповідачем. Що стосується розміру належної позивачу допомоги за 2008-2009, то ст.13 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантіях їх соціального захисту», яка є діючою на цей час, визначений розмір допомоги для інвалідів війни 1 групи, до яких відноситься позивач, у розмірі 10-ти мінімальних пенсій за віком.
Отже позивач помилково просить стягнути з відповідача допомогу у розмірі 5-ти мінімальних пенсій за віком, замість 10-ти мінімальних пенсій за віком, посилаючись на норми ст. 12 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантіях їх соціального захисту» .
Ураховуючи неможливість порушення прав позивача, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та застосувати ч 2 ст. 11 КАСУ, з якої слідує, що суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
Згідно із ст. 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, становить з 1 січня - 470 грн., з 1 квітня - 481 грн., з 1 липня - 482 грн., з 1 жовтня - 498 грн.
Крім загальних строків позовної давності, встановлених ст. 99 КАС України, на позивача розповсюджуються вимоги ч. 4 ст. 17-1 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", згідно яких позивачу необхідно було звернутися щодо невиплати допомоги до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги. Проте позивач звернувся до суду тільки у січні 2010 року, таким чином пропустив без поважної підстави строк на звернення до суду. Відповідач наполягає на застосуванні пропущеного строку звернення до суду.
У частині 2 статті 19 Конституції України зазначено, що органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі , в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відсутність механізму виплат вказаної допомоги в законі відповідно до ст. 3 Конституції України не дає підстав Управлінню праці та соціального захисту населення м. Керчі АРК відмовити позивачу в її виплаті, оскільки норма ст. 13 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантіях їх соціального захисту» є діючою, а за відсутності закону, регулюючого дані правовідносини, повинен застосовуватися закон, що регулює подібні правовідносини, відповідно до вимог ч.4 ст. 8 і ч. 7 ст. 9 КАС України.
Проте реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
З огляду на п.4 ч.2 ст. 162 КАС України суд може прийняти постанову про стягнення з відповідача коштів.
Враховуючи, що позивач частково одержував разову грошову допомогу, заборгованість по виплатах за 2009 рік склала 4 440 грн. ( 498,00 х 10 -540 )
Таким чином, дії відповідача щодо невиплати позивачу у повному обсязі грошової допомоги у розмірі десяти мінімальних пенсій за віком, як інваліду війни 1-ї групи за 2009 рік є неправомірними та відповідно до п.4 ч.2 ст. 162 КАС України суд вважає, що з відповідача на користь позивача за 2009 рік підлягає стягненню сума у розмірі 4 440 грн.
На підставі викладеного й керуючись ст.ст. 7-12, 69-72, 76-79, 86, 99-100, 159-163 КАС України, суд
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково .
Визнати дії Управління праці і соціального захисту населення Керченської міської ради щодо виплати грошової допомоги, призначеної відповідно до вимог ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантіях їх соціального захисту», за 2009 рік неправомірними та стягнути з Управління праці і соціального захисту населення Керченської міської ради на користь ОСОБА_1 грошову допомогу за 2009 рік у сумі - 4 440 грн. ( чотири тисячі чотириста сорок гривень).
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Керченський міський суд шляхом подачі апеляційної скарги, з одночасним напрямком її копії в апеляційну інстанцію, протягом 20 днів від дня подачі заяви про апеляційне оскарження, яка подається в 10-денний строк з моменту складання постанови в повному обсязі, або в порядку ч. 5 ст. 186 КАС України.
Суддя / підпис/ ОСОБА_2
Копія вірна: суддя -
Постанова не набула законної сили. суддя -