ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 47/49515.12.09
За позовом Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1
До Товариства з обмеженою відповідальністю "БМ Будмеханізація"
Про стягнення 45 459,54 грн.
Суддя Станік С.Р.
Представники сторін:
Від позивача: ОСОБА_2 -предст. (дов. у справі);
Від відповідача: не з'явився;
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення з останнього 45 139,56 грн. заборгованості по договорам -заявкам на перевезення вантажів автомобільним транспортом, з урахуванням простою, витрат з урахуванням індексу інфляції у розмірі 319,74 грн., а також про відшкодування витрат по сплаті державного мита у розмірі 454,59 грн. та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, а також 2 000,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.11.2009 було порушено провадження у справі № 47/495, розгляд справи було призначено на 26.11.2009.
Ухвалою від 26.11.2009р. у зв»язку з неявкою представників сторін у судове засідання розгляд справи було відкладено на 15.12.2009.
Відповідач своїх представників в судові засідання 26.11.2009 та 15.12.2009 не направив, вимоги ухвал суду від 16.11.2009 та від 26.11.2009 щодо надання витребуваних документів та відзиву на позов -не надав. Про проведення судових засідання 26.11.2009 та 15.12.2009 відповідач був повідомлений належним чином. Через канцелярію господарського суду міста Києва відповідач ніяких заяв та клопотань не подавав.
Представник позивача в судовому засіданні 15.12.2009 заявлені позовні вимоги про стягнення з відповідача боргу за наданні послуги з перевезення вантажів та витрат з урахуванням індексу інфляції, які прийняті відповідачем, проте не оплачені підтримав у повному обсязі. Просив суд позов задовольнити.
Справа розглядається в порядку ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.
Таким чином, розглянувши у судових засіданнях матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд міста Києва, -
Як стверджує позивач у позовній заяві 15.07.2009 між ним, в якості експедитора та відповідачем, в якості замовника, було укладено договір -заявку №15/07 на перевезення вантажів автомобільним транспортом, відповідно до умов якого, сторони домовились про здійснення позивачем для відповідача перевезення за маршрутом: Німеччина -Україна, сума фрахту 1 900,00 Євро, умови оплати: безготівковий розрахунок в гривнях по курсу НБУ на день розвантаження протягом 5 банківських днів по оригіналу рахунку, оригіналу акту виконаних робіт, оригіналу CMR з відміткою вантажоотримувача, оригіналу договору -заявки, копії свідоцтва про реєстрацію, копії свідоцтва платника ПДВ.
Крім цього, 15.07.2009 між позивачем, в якості експедитора та відповідачем, в якості замовника, було укладено договір -заявку №15/07-2 на перевезення вантажів автомобільним транспортом, відповідно до умов якого, сторони домовились про здійснення позивачем для відповідача перевезення за маршрутом Німеччина -Україна, сума фрахту 1 350,00 Євро, умови оплати: безготівковий розрахунок в гривнях по курсу НБУ на день розвантаження протягом 5 банківських днів по оригіналу рахунку, оригіналу акту виконаних робіт, оригіналу CMR з відміткою вантажоотримувача, оригіналу договору -заявки, копії свідоцтва про реєстрацію, копії свідоцтва платника ПДВ.
У вищевказаних договорах-заявках зазначено про те, що експедитор (позивач) зобов»язаний підтвердити ці договори по факсу, при цьому, факсимільна копія даних договорів - заявок має повну юридичну силу і вступає в силу з моменту його підписання обома сторонами, обміну договорами -заявками з підписами та печатками сторін по системі факсимільного зв»язку і діє до виконання сторонами своїх зобов»язань.
Відповідно до міжнародної товаро-транспортної накладної (СMR) № 101251 від 17.07.2009 позивачем було здійснено для відповідача перевезення вантажу автомобільним транспортом, а відповідачем було отримано вантаж, про свідчить відмітка відповідача у графі 24 зазначеної СMR.
Міжнародна товаро-транспортна накладна (СMR) № 101261 від 17.07.2009, яка, як стверджує позивач у позовній заяві підтверджує здійснення позивачем перевезення для відповідача згідно договору-заявки №15/07-2 від 15.07.2009, не містить у графі 24 відмітки відповідача, яка свідчить про отримання товару.
Як стверджує позивач у позовній заяві, відповідно до реєстрів відправлення листів позивача від 12.08.2009 та 19.08.2009 та відповідних фінансових чеків поштової установи, позивачем було направлено на адресу відповідача оригінали рахунків №СФ-0000961 від 23.07.2009 на суму 20 697,36 грн., №СФ -0001038 від 31.07.2009 на суму 24 442,22 грн. (в тому числі за простій -9 736,20 грн.), відповідні податкові накладні, оригінали актів виконаних робіт № ОУ-0000964 від 23.07.2009 на суму 20 697,36 грн. та №ОУ -0001043 від 31.07.2009 на суму 24 444,22 грн., які підписані збоку позивача, оригінали CMR №101251 від 17.07.2009 з відміткою вантажоотримувача та №101261 від 17.07.2009, оригінали договорів -заявок №15/07 від 15.07.2009 та №15/07-02 від 15.07.2009, копії свідоцтва про реєстрацію, копії свідоцтва платника ПДВ. Відповідно до повідомлень про вручення рекомендованих поштових відправлень № 14311000 від 12.08.2009 та № 144889 від 19.08.2009 відповідачем було отримано вищевказані документи 14.08.2009 та 21.08.2009 відповідно.
Як зазначає позивач у позовній заяві, оскільки відповідач не здійснив оплату за здійснені позивачем перевезення на суму 20 697,36 грн. по договору -заявці №15/07 від 15.07.2009 та на суму 24 442,22 грн. (в тому числі за простій -9 736,20 грн.) за договором -заявкою №15/07-02 від 15.07.2009, позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про стягнення з останнього 45 139,56 грн. заборгованості з урахуванням простою, витрат з урахуванням індексу інфляції у розмірі 319,74 грн., а також про відшкодування витрат по сплаті державного мита -454,59 грн. та 236,00 грн. -витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, а також 2 000,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката.
Відповідно до ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, електронно-числового підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Відповідно до ст. 208 Цивільного кодексу України до правочинів, які належить вчиняти у письмовій формі зокрема відносяться правочини між юридичними особами.
Відповідно до п. 1 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Відповідно до статті 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Згідно зі статтею 909 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Стаття 530 Цивільного кодексу України встановлює, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Згідно з нормами ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, а боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що договори -заявки №15/07 від 15.07.2009 та №15/07-02 від 15.07.2009 не підписані як з боку позивача (експедитора) так і збоку відповідача (замовника), печаток Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 та ТОВ «БМ Будмеханізація» на них не міститься, а наявний лише напис «З оригіналом згідно»Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1, а тому суд приходить до висновку про те, що це суперечить вимогам ст.207 Цивільного кодексу України, у зв»язку з чим суд вважає, що вказані договори-заявки не можуть прийматися судом як належні та допустимі докази у справі, а між сторонами, в свою чергу, було укладено договори перевезення відповідно до ст.181 Господарського кодексу України шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, про що свідчить міжнародна товаро-транспортна накладна (СMR) № 101251 від 17.07.2009, відповідно до якої позивачем було здійснено для відповідача перевезення вантажу автомобільним транспортом, а відповідачем було отримано вантаж, про свідчить відмітка відповідача у графі 24 зазначеної СMR.
Міжнародна товаро - транспортна накладна (СMR) № 101261 від 17.07.2009, яка, як стверджує позивач у позовній заяві підтверджує здійснення позивачем перевезення для відповідача згідно договору-заявки №15/07-2 від 15.07.2009, не містить у графі 24 відмітки відповідача, яка свідчить про отримання товару, а тому, суд приходить до висновку про те, що вона не підтверджує фактичне отримання відповідачем вантажу за цією накладною, а тому вона не є належним та допустимим доказом у справі.
Крім цього, відповідно до наявних у справі матеріалів, позивачем, відповідно до реєстрів відправлення листів позивача від 12.08.2009 та відповідного фінансового чеку поштової установи, було направлено на адресу відповідача оригінал рахунку №СФ-0000961 від 23.07.2009 на суму 20 697,36 грн. за здійснене за міжнародною товарно-транспортна накладною (СMR) № 101251 від 17.07.2009 перевезення, відповідну податкову накладну, оригінал акту виконаних робіт № ОУ-0000964 від 23.07.2009 на суму 20 697,36 грн., який підписаний з боку позивача, оригінал CMR №101251 від 17.07.2009 з відміткою вантажоотримувача про отримання товару, оригінал договору-заявки №15/07 від 15.07.2009, копію свідоцтва про реєстрацію, копію свідоцтва платника ПДВ, які відповідно до повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення №14311000 від 12.08.2009 були отримані відповідачем 14.08.2009, однак оскільки між сторонами не було належним чином погоджено строк оплати за здійснене позивачем перевезення, а позивач не звертався до відповідача із листом-вимогою відповідно до ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України, то станом на день розгляду спору строк оплати відповідачем за здійснене позивачем перевезення не настав, а отже підстав для задоволення позовних вимог по зазначеній CMR у суду не має.
Крім того, суд приходить до висновку про те, що оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів належного здійснення перевезення згідно міжнародної товаро - транспортної накладної (СMR) № 101261 від 17.07.2009, яка не містить у графі 24 відмітки відповідача про отримання товару (у зв»язку з чим позивачем виставлено відповідачу для оплати рахунок-фактуру №СФ -0001038 від 31.07.2009 на суму 24 442,22 грн. (в тому числі за простій -9 736,20 грн.), то підстав для задоволення позовних вимог позивача по вказаній CMR у суду також немає.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, стороні, на користь якої відбулося рішення, господарській суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов”язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову -на відповідача: при відмові в позові -на позивача; при частковому задоволенні позову -на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -
1. У позові відмовити.
2. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до вимог 84 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя С.Р. Станік
підписано: 01.02.2010