Справа № 473/3187/19
іменем України
"16" серпня 2019 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області
у складі:
головуючого - судді Ротар М.М.
за участю секретаря: Сиверин Л.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Вознесенську цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа - Дорошівська сільська рада Вознесенського району Миколаївської області про встановлення факту
встановив
заявник звернувся до суду з заявою, в якій просить суд встановити факт спільного постійного проживання її з рідним братом ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Заявниця зазначила, що померлий ОСОБА_2 є її рідним братом, з яким вони спільно проживали з 2009 року по день його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 .
Померла ОСОБА_2 заповіт не складав. Заявниця є спадкоємицею другої черги, втім, коли вона звернулась до нотаріуса з метою отримання свідоцтва про право на спадщину, нотаріус відмовив у видачі свідоцтва, посилаючись на те, що шестимісячний строк на прийняття спадщини є пропущеним. Однак, ОСОБА_1 зазначила, що не пропускала строк для прийняття спадщини, оскільки фактично її прийняла як спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Втім, у зв'язку з тим, що у ОСОБА_2 , як місце реєстрації його проживання визначена інша адреса: АДРЕСА_1 , для підтвердження прийняття нею спадщини є необхідність встановити факт постійного проживання її як спадкоємця за законом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.
У судове засідання представник заявника подав заяву та просив задовольнити вимоги, розглянувши справу за його відсутності.
Заінтересована особа до судового засідання не з'явилась, на адресу суду надіслала заяву, в якій просила розгляд справи здійснювати без участі представника, проти задоволення заяви не заперечують.
Вивчивши та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.
Так, у судовому засіданні встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Дорошівка Вознесенського району Миколаївської області помер ОСОБА_2 , який є рідним братом заявника ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 . Факт родинних відносин ОСОБА_1 та померлого ОСОБА_2 підтверджується витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища та свідоцтвами про народження заявника серія НОМЕР_2 , свідоцтвом про народження ОСОБА_2 серії НОМЕР_3 .
На момент смерті у ОСОБА_2 залишилось майно у вигляді земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованих в межах території Дорошівської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області.
Заявниця ОСОБА_1 з метою отримання свідоцтва про право на спадщину звернулась до приватного нотаріуса Вознесенського районного нотаріального округу Миколаївської області.
28 серпня 2018 р. приватним нотаріусом Вознесенського районного нотаріального округу Миколаївської області була надана письмова відповідь, якою у прийнятті заяви було відмовлено у зв'язку з тим, що протягом шести місяців з моменту відкриття спадщини ОСОБА_1 не подала до нотаріуса заяву про прийняття спадщини, відтак пропустила шестимісячний строк на прийняття спадщини, а відтак з метою прийняття спадщини повинна звернутись до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини (копія надається).
Відповідно до відповіді завідувача Другої Вознесенської державної нотаріальної контори від 05.08.2019 року № 1027/01-09 після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 спадкова справа не заведена.
Втім, судом встановлено, що ОСОБА_1 не пропустила шестимісячний строк на прийняття спадщини, оскільки на момент смерті свого брата ОСОБА_2 проживала разом з ним в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою Дорошівської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області № 1189 від 19.07.2019 року.
Доводи заявника не викликають у суду будь-яких сумнівів та не суперечать вимогам діючого законодавства, судом достовірно встановлено факт спільного проживання заявника ОСОБА_1 з померлим ОСОБА_2 з 2009 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 рік (по день смерті ОСОБА_2 )
Відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Заявник проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, заяву нотаріусу у шестимісячний термін не подавав, про відмову від спадщини не заявляв.
Згідно з п. 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р. № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» діями, що свідчать про прийняття спадщини, є фактичний вступ заявника в управління чи володіння спадковим майном у межах шестимісячного строку з дня відкриття спадщини.
Метою заявника при зверненні до суду є встановлення факту його постійного проживання, як спадкоємця зі спадкодавцем на час відкриття спадщини для подальшого оформлення прав на спадкове майно в нотаріальному порядку на підставі ч. 3 ст. 1268 ЦК України.
Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу (шість місяців), він не заявив про відмову від неї.
Відповідно до п. 211 «Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», затвердженої наказом Міністра Юстиції України №20/5 від 03 березня 2004 року - доказом постійного проживання разом зі спадкодавцем можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом зі спадкодавцем; копія рішення суду, що набрало законної сили, про встановлення факту своєчасного прийняття спадщини; реєстраційний запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, та інші документи, що підтверджують факт постійного проживання разом зі спадкодавцем.
Відповідно до ухвали ВССУ № 505/2085/14-ц від 14.09.2016 року, суд дійшов висновку, що: «якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв'язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не про встановлення факту прийняття спадщини.
Згідно зі ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження. З наведених підстав колегія суддів погоджується із висновками апеляційного суду про те, що відсутність реєстрації спадкоємця за останнім місцем проживання спадкодавця сама по собі не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо обставини ч. З ст. 1268 ЦК України підтверджуються достатністю інших належних і допустимих доказів.»
Аналогічні правові висновки містяться в ухвалі Верховного Суду України № 6-7165св09 від 03 листопада 2010 року, рішенні Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6048327св14 від 11 листопада 2015 р., ухвалі Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6-20158св15 від 21 жовтня 2015 року.
Частиною 2 ст. 315 ЦПК України визначено, що в судовому порядку можуть бути встановлені факти від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Згідно з п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» - «якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у звязку з чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не про встановлення факту прийняття спадщини.».
Відповідно до ст. 4 ЦПК України, ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950р., кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу в ефективний спосіб, що є адекватним змісту порушеного права, характеру порушення та наслідкам, які це порушення потягло за собою, й повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості поновленнягарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
За вказаних обставин суд приходить до висновку, що вимоги заявника законні, обґрунтовані й підлягають задоволенню.
Керуючись ст. 258, 259,263,265,315 ЦПК України, ст.ст.1235,1236,1251,1264,1268 ЦК України, суд
ухвалив
встановити факт спільного постійного проживання ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженки с. Сінно Новогрудського району Гродненської області з ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Дорошівка Вознесенського району Миколаївської області з 2009 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 рік за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішення може бути оскаржене в Миколаївській апеляційний суд через Вознесенський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.
Суддя М.М. Ротар