14 серпня 2019 року
справа 367/6815/17
провадження № 22-ц/824/7452/2019
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача: Музичко С.Г.,
суддів: Болотова Є.В, Лапчевської О.Ф,
при секретарі: Юрчуку С.В.,
учасники справи:
позивач -акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк»
відповідач - ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» - Крилової Олени Леонідівни на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 20 лютого 2019 року у складі судді Саранюк Л.П. в справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
У жовтні 2017 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у якому просило стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором №б/н від 09.10.2012 р. у розмірі 12846,60 грн., що складається з: 368,16 грн. - тіло кредиту, 5752,31 грн. - відсотки за користуванням кредиту, 5637,75 грн. - пеня, 500 грн. - штраф (фіксована частина), 587,93 грн. - штраф (процентна складова) .
Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 20 лютого 2019 року в задоволенні позову Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовлено.
В поданій апеляційній скарзі представник позивача просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про задоволення позову, судові витрати покласти на відповідача.
В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що підписуючи анкету заяву на отримання кредитних коштів, відповідач погодився з Умовами та правилами надання банківських послуг, а також регулярно знайомитися зі змінами надання банківських послуг на сайті банку. Відповідач не заперечував проти наявності між сторонами кредитних зобов'язань, зустрічних позовних вимог не заявляв, розрахунок заборгованості не спростовувався, таким чином судом помилково відмовлено в задоволенні позовних вимог.
В судовому засіданні представник позивача апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити.
В судовому засіданні відповідач проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з наступних підстав.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з їх недоведеності та безпідставності.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 була заповнена та підписана анкета-заява про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у ПриватБанку 09.10.2012 року (а.с.10).
Згідно вищезазначеної заяви ОСОБА_3 підтвердила, що вона погоджується з тим, що ця заява разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг, а також тарифами становить між ним та Банком договір про надання банківських послуг.
Відповідно до п. 2.1.1. Витягу з Умов та Правил надання банківських послуг, вказані умови використання кредитних карт ПАТ КБ Приватбанку, Пам'ятка клієнта/Довідка про умови кредитування, Тарифи на випуск і обслуговування кредитних карт (Тарифи), а також Заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, встановлюють правила випуску, обслуговування і використання кредитних карт Банку. Дані Умови регулюють відносини між банком і клієнтом по випуску і обслуговуванню карт. Банк випускає клієнту картку на основі заяви, належним чином заповненої і підписаної клієнтом. Випуск картки і відкриття рахунку картки здійснюється у випадку прийняття банком позитивного рішення щодо можливості випуску клієнту картки. Клієнт зобов'язується виконувати правила випуску, обслуговування і використання карт банку і за наявності додаткових карт забезпечити виконання правил утримувачами додаткових карт.
Згідно п. 2.1.1.2 Витягу з Умов та Правил надання банківських послуг, для надання послуг банк видає клієнту картку, її вид визначений у Пам'ятці клієнта/Довідці про умови кредитування і заяві, підписанням якої клієнт і банк укладають договір про надання банківських послуг. Датою укладення договору являється дата отримання картки, вказана в заяві.
Згідно до статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (позика), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.
Відповідно до ст. 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі.
Положеннями ч.ч.1, 2 ст. 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Аналіз зазначених норм матеріального права свідчить про те, що право кредитора вимагати повернення кредиту наступає у разі прострочення позичальником повернення кредиту та сплати відсотків за користування ним, тому позивач повинен був надати суду докази у підтвердження даних обставин, а також довести розмір заборгованості, яку просить стягнути з відповідача.
Згідно з підпунктом 2.2. пункту 2 Постанови Національного банку України від 12 листопада 2003 року № 492 «Про затвердження Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах», ідентифікація клієнта не є обов'язковою, якщо клієнт уже має рахунки в цьому банку і був раніше ідентифікований відповідно до вимог законодавства України.
Таким чином, приєднання відповідача до Умов та Правил надання банківських послуг надало йому право на користування банківськими послугами без укладення окремого договору.
Проте, позивачем не надано до суду доказів, чи пройшов відповідач ідентифікацію у банку, підписуючи анкету-заяву від 09.10.2012 року, внаслідок чого повторне заповнення будь-яких анкет-заяв не вимагалося.
З анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг ПАТ КБ «ПриватБанк» від 09.10.2012 року року, слідує, що в ній зазначено особисту інформацію відповідача, а саме: прізвище, ім'я по-батькові, серію та номер паспорта, дату народження, ідентифікаційний код, адресу проживання, адресу реєстрації, номери засобів зв'язку, тощо. Втім, заява не містить відомостей про те, що відповідач не лише ознайомився зі змістом Умов та правил надання банківських послуг ПАТ КБ «ПриватБанк», а й отримав ці умови та правила, з якими він погодився. За відсутності у сторони цих стандартних умов та правил банку, які є невід'ємною частиною договору, оскільки містять його істотні умови, які в анкеті-заяві не викладені, сторона не має можливості свідомо здійснити своє волевиявлення при укладенні договору та дотримуватися його умов, тобто визначити свою поведінку за цими правилами, що є необхідною умовою для вільного волевиявлення особи при укладенні правочину, передбаченого частиною третьою статті 203 ЦК України.
Звертаючись до суду з позовом, позивач посилався на те, що між сторонами укладено договорів у відповідності до якого відповідач отримав кредит у розмірі 5000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.
Також позивачем надано розрахунок заборгованості відповідача за кредитним договором №б/н від 09.10.2012 року, у відповідності до якого у відповідача, станом на 10.09.2017 року, виникла заборгованість у розмірі 12846,60 грн, яка складається з: 368, 61 - тіло кредиту, 5752 ,31 грн - нараховані відсотки, 5637,75 грн - нарахована пеня, 1087,93 грн - заборгованість по судовим штрафам.
Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду (справа №342/180/17) Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які не містять підпису позичальника, не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви-анкети. Заява-анкета позичальника не містить положень щодо розміру процентів, неустойки. Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов'язань.
Крім того вказано, що за відсутності належних та допустимих доказів погодження умов договору, АТ «КБ «Приватбанк» має право вимагати захисту своїх прав шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів, а саме залишок отриманих та не повернутих коштів в сумі 368, 61 гривень.
Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:
1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку, що судом першої інстанції неповно з'ясовані обставини справи, неправильно застосовані норми матеріального права, які призвели до неправильного вирішення спору по суті, як наслідок оскаржуване рішення суду слід скасувати та постановити нове рішення про часткове задоволення позову в сумі 368, 61 гривень.
Керуючись ст.ст.367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» - Крилової Олени Леонідівни задовольнити частково.
Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 20 лютого 2019 року скасувати.
Позов Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриваБанк» задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» 368 гриень 61коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» судові витрати у розмірі 112 грн.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повний текст виготовлено 15.08.2019 року
Суддя-доповідач
Судді