14 серпня 2019 року
справа 756/7027/19
провадження № 22-ц/824/9937/2019
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача: Музичко С.Г.,
суддів: Болотова Є.В., Лапчевської О.Ф.,
при секретарі: Юрчуку С.В.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1
заінтересована особа - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 на ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 23 травня 2019 року ( суддя Луценко О.М.) в справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_2 , про встановлення факту належності правовстановлюючого документа,
Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 23 травня 2019 року у відкритті провадження у справі відмовлено.
В поданій апеляційній скарзі представник заявника просить ухвалу суду скасувати, та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що судом при постановленні ухвали про відмову у відкритті провадження помилково встановлено наявність спору про право. Зазначає, що спір між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відсутній. Крім того, заявником вже отримано свідоцтво про право власності на житло на спадщину за законом на Ѕ частину квартири, яка належала матері заявника на підставі свідоцтва про право власності. Вважає, що розгляд справи в порядку позовного провадження є неможливим.
В судове засідання учасники справи не з'явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялись належним чином.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню .
Суд, відмовляючи у відкритті провадження, виходив із того, що вимоги заявника зводяться до встановлення судом факту належності заявникові рівних у частках з ОСОБА_2 квартири у порядку спадкування, а не встановлення факту належності правовстановлюючого документу, відтак наявний спір про право, а тому справа має розглядатись в порядку позовного провадження.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту:
1) родинних відносин між фізичними особами;
2) перебування фізичної особи на утриманні;
3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню;
4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення;
5) проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу;
6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті;
7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження;
8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті;
9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.
Згідно з ч. 4 ст. 315 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України в пункті 1 постанови № 5 від 31.03.1995 року "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення" (із змінами внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України № 15 від 25.05.1998 року) в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо:
- згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян;
- чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення;
- заявник не має можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення;
- встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Таким чином, поняття «спір про право» пов'язане виключно з порушенням, оспоренням або невизнанням, а також недоведенням суб'єктивного права, при якому існують конкретні особи, які перешкоджають в реалізації права. При відсутності цих елементів не може бути й спору про право.
Звертаючись до суду із заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документу, заявник посилався на те, що Ѕ квартири належала на праві приватної власності його батьку ОСОБА_4 , інша Ѕ квартири - його матері ОСОБА_5 .
Після смерті батька спадщину фактично прийняла ОСОБА_5 - дружина ОСОБА_6 та матір заявника.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 померла. Після її смерті залишалась Ѕ частини квартири, яка належала їй на підставі свідоцтва про право власності, та Ѕ частини квартири, яку вона фактично прийняла у спадщину після смерті ОСОБА_4
25.11.2009 року ОСОБА_4 було складено заповіт, за яким він все своє майно заповідає ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с.22).
20.11.2009 року ОСОБА_5 було складено заповіт, за яким вона все своє майно заповідає ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с.21).
В квітні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса Малинського райнного нотаріального округу Житомирської області Тимошенко Н.С. про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом на Ѕ частку квартири, за адресою : АДРЕСА_1 .
Постановою приватного нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на Ѕ частку квартири відмовлено, у зв'язку із наявністю розбіжностей у свідоцтві про шлюб та у свідоцтві про право власності написання прізвища батька заявника ( ОСОБА_7 ) ( а.с.27)
Із змісту заяви вбачається, що встановлення факту, що має юридичне значення, необхідне ОСОБА_1 для отримання свідоцтва про право на спадщину після смерті батьків. При цьому із заяви та доданих до неї документів не вбачається наявності спору про право на стадії вирішення питання про відкриття провадження. Крім того, жодних заперечень на заяву від зацікавленої особи, до суду не надходило.
Таким чином, даних, які б спростовували викладені заявником обставини та свідчили б про наявність у справі спору про право, у суду на момент відкриття справи не було, у зв'язку із чим висновок суду про відмову у відкритті провадження з підстав, передбачених ч. 4 ст. 315 ЦПК України, є необґрунтованим та передчасним.
При цьому, колегія суддів зауважує, що в подальшому суд не позбавлений можливості залишити заяву ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, без розгляду, за умови встановлення судом в справі спору про право (ч. 4 ст. 315 ЦПК України).
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Згідно ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 задовольнити частково.
Ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 23 травня 2019 року скасувати. Справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повний текст постанови виготовлено 15.07.2019 року
Суддя-доповідач
Судді