ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
15 серпня 2019 року № 826/13467/18
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Шейко Т.І.,
розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
до Державної фіскальної служби України, Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві
провизнання протиправними та скасування акту про проведення перевірки та податкових повідомлень-рішень
встановив:
ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної фіскальної служби України, Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, в якому просила:
- визнати протиправним та скасувати акт перевірки від 11 червня 2018 року №2693/26/15-42-02-30/2656011400 ГУ ДФС у м. Києві;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 25 червня 2018 року №0072894202 про накладення штрафу в розмірі 510 грн.;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 25 червня 2018 року №0012884202 про накладення штрафу в розмірі 170 грн.;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 25 червня 2018 року №0072904202 про стягнення військового збору в розмірі 17182,34 грн., з яких: основний платіж 13745,87 грн. і штрафна санкція 3436,47 грн.;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 25 червня 2018 року №0072874202 про стягнення суми штрафу на збільшений податковий платіж в розмірі 206188,10 грн., з яких: 164950,48 грн. основний платіж і штрафна санкція 41237,62 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що акт перевірки від 11 червня 2018 року №2693/26/15-42-02-30/2656011400 ГУ ДФС у м. Києві був оскаржений до Державної фіскальної служби України, однак Головним управлінням ДФС у м. Києві до розгляду скарги в порядку статті 56 Податкового кодексу України прийнято податкові повідомлення-рішення. При цьому, на думку позивача, акт не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки в ньому не зазначено і не досліджено виникнення боргу у позивача, який був прощений банком та на підставі чого відбулось прощення такого боргу.
За твердженням позивача заборгованість за кредитом №11314836000 від 14 березня 2008 року була рефінансована відповідно до договору кредиту №11478793000 від 16 лютого 2016 року, відтак жодний борг не був прощений.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 вересня 2018 року відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.
Представник Державної фіскальної служби України проти позову заперечив, зазначивши, що вимоги до Державної фіскальної служби України відсутні.
Представник Головного управління ДФС у м. Києві також заперечив проти позову. Вказав, що податковий орган діяв у відповідності до положень чинного податкового законодавства, а відтак підстави для скасування податкових повідомлень-рішень відсутні.
Заслухавши доводи та заперечення сторін, дослідивши матеріали справи суд у встановленому порядку перейшов до розгляду справи у письмовому провадженні.
За наслідками оцінки наявних у справі доказів, суд дійшов наступних висновків.
Як вбачається із матеріалів справи Головним управлінням ДФС у м. Києві була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка з питань дотримання вимог своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору з отриманого доходу у вигляді додаткового блага платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) за період з 01.01.2016 по 31.12.2016, про що складено акт від 11 червня 2018 року №2693/26-15-42-02-30/ НОМЕР_1 .
Так, перевіркою встановлено, що платник податків - фізична особа ОСОБА_1 в 2016 році відповідно даних ЦБД ДРФО ДФС України мала взаємовідносини з АТ «Укрсиббанк» та отримала оподатковуваний дохід як додаткове благо у вигляді основної суми боргу, анульованої кредитором, що підтверджується інформацією АТ «Укрсиббанк» (лист від 06.09.2017 №14-2-2/14175).
АТ «Укрсиббанк» відповідно до вимог п.п. «б» п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України та дотримуючись порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум отриманого з них податку, подало до контролюючого органу податковий розрахунок за формою 1-ДФ за III квартал 2016 року, в якому відображено нарахований та виплачений дохід у вигляді анулювання (прощення) боргу за ознакою доходу - 126 (дохід, отриманий як додаткове благо) ОСОБА_1 в загальній сумі 916 391, 53 грн.
На лист ГУ ДФС у м. Києві від 13 червня 2017 року №16159/10/26-15-13-04-16 АТ «Укрсиббанк» направило відповідь листом від 06 вересня 2017 року №14-2-2/14175 щодо виплати доходу ОСОБА_1 , в якому повідомлено останню про прощення основної суми заборгованості шляхом повідомлення про анулювання (прощення) боргу у сумі 916 391,53 грн.
Платником податку не включено до загального річного оподатковуваного доходу за 2016 рік доходи, отримані у вигляді додаткового блага у сумі 916 391,53 грн., які підлягають відображенню платником в податковій декларації про майновий стан і доходи, а також не сплачено податок на доходи фізичних осіб з таких доходів. Недекларування таких доходів призвело до заниження військового збору за 2016 рік, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 13 745,87 грн.
Таким чином перевіркою встановлено порушення платником податків - фізичною особою ОСОБА_1 : - п. 179.1 ст. 179 розділу IV Податкового кодексу України з урахуванням п.п. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України, не подано до ДПІ у Деснянському районі ГУ ДФС у м. Києві податкову декларацію про майновий стан і доходи з відповідними додатками за 2016 рік; - п.п. «а» п. 176.1 п.176, п. 44.1, п. 44.3 ст. 44 Податкового кодексу України, не надано до перевірки Книгу обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу; - п.п. 168.2.1 п. 168.1 ст. 168 з урахуванням вимог п.п. «д» п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст.164 Податкового кодексу України, не задекларовано річний оподатковуваний дохід за 2016 рік у сумі 916 391,53 грн., та не перераховано до бюджету податок на доходи фізичних осіб в сумі 164 950,48 грн.; - п.п.1.2, п.п. 1.3 п. 16-1 підрозділу 10 Розділу XX Перехідних положень Кодексу, не нараховано, не утримано та не перераховано до бюджету військовий збір за 2016 рік у сумі 13 745,87 грн.
За наслідками виявлених порушень Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві винесло податкові повідомлення-рішення від 25 червня 2018 року №0072894202 про накладення штрафу в розмірі 510 грн.; - №0012884202 про накладення штрафу в розмірі 170 грн.; - №0072904202 про стягнення військового збору в розмірі 17182,34 грн., з яких: основний платіж 13745,87 грн. і штрафна санкція 3436,47 грн.; - №0072874202 про стягнення суми штрафу на збільшений податковий платіж в розмірі 206188,10 грн., з яких: 164950,48 грн. основний платіж і штрафна санкція 41237,62 грн.
Не погоджуючись із складеним актом перевірки та винесеними податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернулась до суду за захистом своїх прав.
Вирішуючи спір суд виходив з наступного.
Регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства Податковий кодекс України.
Відповідно до п. 179.1 ст. 79 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до цього Кодексу.
Відповідно до п.п. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49 цього Кодексу податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розділом IV цього Кодексу.
Згідно положень п.п. «а» п. 176.1 ст. 176 Кодексу платники податку зобов'язані вести облік доходів і витрат в обсягах, необхідних для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, у разі якщо такий платник податку зобов'язаний відповідно до цього розділу подавати декларацію або має право на таке подання з метою повернення надміру сплачених податків, у тому числі при застосуванні права на податкову знижку.
Форми такого обліку та порядок його ведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику;
Статтею 44 Податкового кодексу України визначені вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності.
Так, п. 44.1 статті 44 встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.
Відповідно до п. 44.3 цієї статті платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених пунктом 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом не менш як 1095 днів (2555 днів - для документів та інформації, необхідної для здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статті 39 цього Кодексу) з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а в разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.
Порядок нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку до бюджету встановлений ст. 168 Податкового кодексу України.
Відповідно до п.п. 168.2.1 п. 168.2 ст. 168 Кодексу платник податку, що отримує доходи від особи, яка не є податковим агентом, та іноземні доходи, зобов'язаний включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу та подати податкову декларацію за наслідками звітного податкового року, а також сплатити податок з таких доходів.
Згідно п.п. «д» п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 25 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов'язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов'язаний виконати всі обов'язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.
Відповідно до п.п. 1.2, п.п. 1.3 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень Кодексу тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір, об'єктом оподаткування якого є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу.
Ставка збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.
Проаналізувавши витребувані ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 березня 2019 року від ПАТ «Укрсиббанк» документи щодо прощеного боргу ОСОБА_1 , судом встановлено таке.
14 березня 2008 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та громадянкою України ОСОБА_1 було укладено Договір про надання споживчого кредиту №11314836000, відповідно п. 1.1 якого Банк зобов'язується надати Позичальнику кредитні кошти (кредит) в іноземній валюті, Долар США (USD), в сумі 80000,00 (вісімдесят тисяч доларів США 00 цнт), що дорівнює еквіваленту 404000,00 (чотириста чотири тисячі грн. 00 коп.) за курсом НБУ на день укладення Договору, а Позичальник зобов'язується прийняти, належним чином використовувати і повернути Банку кредитні кошти (кредит) та сплатити за кредит у порядку та на умовах, зазначених у даному Договорі. При цьому Сторони обумовили, що гривневий еквівалент суми кредиту зазначається в Договорі лише в разі надання Банком кредиту в іноземній валюті.
Відповідно до п.п. 1.2.2. Договору Позичальник зобов'язаний повернути кредит у повному обсязі в терміни та розмірах, що встановлені графіком погашення кредиту згідно Додатку №1 до Договору (якщо сторонами визначено такий графік погашення та укладеного Додаток №1 до Договору), але в будь-якому випадку не пізніше 14 березня 2033 року, якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту відповідно до умов цього Договору та/або згідно умов відповідної угоди Сторін.
Згідно п.п. 1.3.1 п.1.3 Договору за користування кредитними коштами протягом перших 30 календарних днів, рахуючи з дати видачі кредиту, процентна ставка встановлюється у розмірі 12,40 % річних. Після закінчення цього строку та кожного наступного місяця кредитування процентна ставка підлягає перегляду відповідно до умов Договору. У випадку, якщо Банк не повідомив Позичальника про встановлення нового розміру процентної ставки на наступний місяць строку кредитування відповідно до умов Договору, застосовується розмір процентної ставки, діючий за цим Договором в попередньому місяці.
Відповідно до умов Договору кредиту Сторонами визначено графік погашення кредиту згідно з Додатком №1.
Невід'ємною частиною Договору про надання споживчого кредиту №11314836000 від 14 березня 2008 року є Додаток №2 «Графік платежів, визначення сукупної вартості кредиту» та Додаток №3 «Тарифи Банку».
На забезпечення виконання умов Договору про надання споживчого кредиту 14 березня 2008 року були укладені Договори поруки №187798 та №187800 та Договір іпотеки №79848.
В наданих АТ «УксСиббанк» суду матеріалах також міститься лист банку за вих. №31-5/52 від 19 лютого 2016 року, адресований ОСОБА_1 , під назвою «Повідомлення про анулювання боргу (в порядку пп. «д» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України)», відповідно до змісту якого Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» нагадувало ОСОБА_1 , що на підставі Договору про надання споживчого кредиту №11314836000 від 14 березня 2008 року станом на 19 лютого 2016 року за останньою обліковується кредитна заборгованість у сумі 34929,20 (тридцять чотири тисячі дев'ятсот двадцять дев'ять) доларів США 20 центів (924305,33 грн.) по курсу НБУ на 19 лютого 2016 року.
У вказаному повідомленні АТ «УкрСиббанк» як кредитор, з метою виконання вимог пп. «д» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України повідомило ОСОБА_1 як платника податку на доходи фізичних осіб - боржника, що АТ «УкрСиббанк» прийнято рішення про анулювання її кредитної заборгованості, що станом на 19 лютого 2016 року становить 34929,20 (тридцять чотири тисячі дев'ятсот двадцять дев'ять) доларів США 20 центів (924305,33 грн.) по курсу НБУ, а саме: - суми основного боргу (кредиту) 34630,14 (тридцять чотири тисячі шістсот тридцять) доларів США 14 центів (916391,53 грн.) по курсу НБУ станом на 19 лютого 2016 року; - суми відсотків 299,06 (двісті дев'яносто дев'ять) доларів США 06 центів (7913,80 грн.) по курсу НБУ станом на 19 лютого 2016 року.
Також, у вказаному листі, звернуто увагу ОСОБА_1 , що відповідно до пп. «д» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України анульована сума заборгованості за основним боргом (кредитом) є доходом останньої, отриманим як додаткове благо, і їй необхідно самостійно сплатити податок на доходи фізичних осіб з такого доходу та відобразити його у річній податковій декларації з податку на доходи фізичних осіб, а також сплатити військовий збір відповідно до п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України.
На даному листі міститься напис: «Оригінал повідомлення отримала особисто 19.02.2016 ОСОБА_1 підпис».
Згідно норм статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.
Відповідно до частин першої та другої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
З наданих АТ «УкрСиббанк» матеріалів вбачається, що позивачці ОСОБА_1 банк анулював кредитну заборгованість станом на 19 лютого 2016 року, що становить 34929,20 (тридцять чотири тисячі дев'ятсот двадцять дев'ять) доларів США 20 центів (924305,33 грн.) по курсу НБУ, а саме: - суми основного боргу (кредиту) 34630,14 (тридцять чотири тисячі шістсот тридцять) доларів США 14 центів (916391,53 грн.) та суми відсотків 299,06 (двісті дев'яносто дев'ять) доларів США 06 центів (7913,80 грн.), про що ОСОБА_1 повідомлена особисто під підпис в цей же день. Також повідомлена про обов'язок дотримання вимог пп. «д» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України.
Відповідно до п.п. 14.1.47 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку.
Відповідно до п.п. 14.1.54 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті та будь-яких інших пасивних (інвестиційних) доходів, сплачених резидентами України.
ОСОБА_1 , отримавши у 2016 році дохід у вигляді додаткового блага (анульований (прощений) борг за договором споживчого кредиту на загальну суму 924305,33 грн.), не виконала покладений податковим законодавством обов'язок.
Іншого позивачем не доведено та не підтверджено відповідними допустимими доказами.
Відповідно, контролюючий орган, встановивши порушення вищенаведених норм Податкового кодексу України правомірно виніс податкові повідомлення-рішення від 25 червня 2018 року №0072894202 про накладення штрафу в розмірі 510 грн.; - №0012884202 про накладення штрафу в розмірі 170 грн.; - №0072904202 про стягнення військового збору в розмірі 17182,34 грн., з яких: основний платіж 13745,87 грн. і штрафна санкція 3436,47 грн.; - №0072874202 про стягнення суми штрафу на збільшений податковий платіж в розмірі 206188,10 грн., з яких: 164950,48 грн. основний платіж і штрафна санкція 41237,62 грн.
При цьому, податковим органом визначена сума незадекларованого річного оподатковуваного доходу за 2016 рік у розмірі 916391,53 грн., що є сумою основного боргу (кредиту), а не пені чи штрафних санкцій як стверджував представник позивача у судовому засіданні.
Також позивач у позові вказувала, що нараховану банком заборгованість по кредиту оспорює в судах, проте жодного доказу цьому не надано, як і не надано жодного рішення з приводу такого спору.
Оскільки позивачем не виконано вимог податкового законодавства підстав для визнання протиправними та скасування виставлених Головним управлінням ДФС у м. Києві
25 червня 2018 року повідомлень-рішень №0072894202 про накладення штрафу в розмірі 510 грн.; - №0012884202 про накладення штрафу в розмірі 170 грн.; - №0072904202 про стягнення військового збору в розмірі 17182,34 грн., з яких: основний платіж 13745,87 грн. і штрафна санкція 3436,47 грн.; - №0072874202 про стягнення суми штрафу на збільшений податковий платіж в розмірі 206188,10 грн., з яких: 164950,48 грн. основний платіж і штрафна санкція 41237,62 грн. - суд не вбачає.
Що стосується визнання протиправним та скасування акта перевірки від 11 червня 2018 року №2693/26-15-42-02-30/2656011400, суд звертає увагу на наступне.
Відповідно до частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Отже, правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання її прав, свобод та інтересів.
Акт перевірки є лише службовим документом, що фіксує проведення перевірки та висновки інспектора щодо наявності чи відсутності порушень вимог законодавства, не породжує, не змінює та не звужує права особи, не встановлює для неї додаткових обов'язків та не покладає відповідальність, а тому не є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, яке може бути оскаржено до адміністративного суду.
При цьому дії службової особи щодо складання такого акта та включення до нього певних висновків не породжують обов'язкових юридичних наслідків, що не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов'язків для позивача.
Акт перевірки не порушує прав, свобод або інтересів платника податків, що, на підставі наведених вище положень частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, унеможливлює розгляд такої вимоги у порядку адміністративного судочинства.
Шостий апеляційний адміністративний суд у постанові від 22 квітня 2019 року у справі №620/3901/18 зазначив, що «спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства» слід тлумачити в більш широкому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, так і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду.
Таким чином, провадження у справі в частині позовних вимог щодо оскарження дій відповідача, які виражені актом перевірки підлягає закриттю.
Таку правову позицію висловлено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 9901/633/18, від 22 березня 2018 року у справі № 800/559/17, від 03 квітня 2018 року № 9901/152/18 та від 30 травня 2018 року у справі № 9901/497/18.
Аналогічну позицію у подібних правовідносинах було висловлено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 20 березня 2019 року по справі № 810/5854/14.
Отже провадження у справі №826/13467/18 в частині визнання протиправним та скасування акту перевірки від 11 червня 2018 року №2693/26/15-42-02-30/2656011400 ГУ ДФС у м. Києві - слід закрити.
Враховуючи все вище викладене, позов ОСОБА_1 є необгрунтованим, а відтак таким, що задоволенню не підлягає.
Оскільки у задоволенні позову відмовлено, судові витрати відсутні.
Керуючись статтями 2, 5, 77, 241-246, 251 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС у м. Києві щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 25 червня 2018 року №0072894202, №0012884202, №0072904202, №0072874202 - відмовити.
В частині визнання протиправним та скасування акту перевірки від 11 червня 2018 року №2693/26/15-42-02-30/2656011400 Головного управління ДФС у м. Києві - провадження закрити.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, встановлені статтями 295- 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Т.І. Шейко