ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
15 серпня 2019 року № 640/18579/18
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Шейко Т.І.,
розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Іст Юроуп Петролеум»
до Державної фіскальної служби України
провизнання рішень протиправними та зобов'язання вчинити дії
Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на стороні позивача:
- Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Надра України»;
- Дочірнє підприємство Національної акціонерної компанії «Надра України» «Український геологічний науково-виробничий центр»;
- Дочірнє підприємство Національної акціонерної компанії «Надра України» «Західукргеологія»;
Товариство з обмеженою відповідальністю «Іст Юроуп Петролеум» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної фіскальної служби України, у якому просило суд:
- визнати протиправними дії Державної фіскальної служби України щодо відмови у прийнятті до реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних:
- розрахунку коригування кількісних і вартісних показників №5 від 09 жовтня 2018 року до податкової накладної №4 від 18 жовтня 2012 року;
- розрахунку коригування кількісних і вартісних показників №6 від 09 жовтня 2018 року до податкової накладної №8 від 13 листопада 2012 року;
- розрахунку коригування кількісних і вартісних показників №7 від 09 жовтня 2018 року до податкової накладної №16 від 20 грудня 2011 року;
- розрахунку коригування кількісних і вартісних показників №8 від 09 жовтня 2018 року до податкової накладної №35 від 27 грудня 2011 року;
- розрахунку коригування кількісних і вартісних показників №10 від 09 жовтня 2018 року до податкової накладної №28 від 18 серпня 2011 року;
- зобов'язати Державну фіскальну службу України прийняти та зареєструвати в операційні дні, коли їх було надіслано засобами електронного зв'язку, в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунки коригування кількісних і вартісних показників, а саме:
- 23 жовтня 2018 року - розрахунок коригування кількісних і вартісних показників №5 від 09 жовтня 2018 року до податкової накладної №4 від 18 жовтня 2012 року;
- 23 жовтня 2018 року - розрахунок коригування кількісних і вартісних показників №6 від 09 жовтня 2018 року до податкової накладної №8 від 13 листопада 2012 року;
- 23 жовтня 2018 року - розрахунок коригування кількісних і вартісних показників №7 від 09 жовтня 2018 року до податкової накладної №16 від 20 грудня 2011 року;
- 23 жовтня 2018 року - розрахунок коригування кількісних і вартісних показників №8 від 09 жовтня 2018 року до податкової накладної №35 від 27 грудня 2011 року;
- 23 жовтня 2018 року - розрахунок коригування кількісних і вартісних показників №10 від 09 жовтня 2018 року до податкової накладної №28 від 18 серпня 2011 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані дії відповідача вчинені з порушенням норм, зокрема, Податкового кодексу України, у зв'язку з чим є протиправними, з огляду на що розрахунки коригування підлягають реєстрації в ЄРПН.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 листопада 2018 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду у підготовчому судовому засіданні.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 березня 2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.
У судових засіданнях представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги повністю.
Представник контролюючого органу проти позову заперечив, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.
Представники третіх осіб до суду не прибули.
Представник Національної акціонерної компанії «Надра України» надав пояснення щодо позову, в яких підтримав позовні вимоги позивача.
Інші учасники справи свого відношення до позову не висловили.
Представники учасників справи у встановленому порядку подали клопотання про закінчення розгляду справи у порядку письмового провадження.
Відповідно до частини 3 статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням клопотання представника позивача, суд дійшов висновку про завершення розгляду справи у порядку письмового провадження.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Іст Юроуп Петролеум» у вересні 2018 року на виконання ухвалених Господарським судом міста Києва мирових угод здійснило перерахування коштів своїм контрагентам:
- на виконання мирової угоди по справі №910/22595/16, затвердженої ухвалою Господарського суду міста Києва від 19 квітня 2017 року, перераховано 331872,86 грн. з ПДВ;
- на виконання мирової угоди по справі №910/22593/16, затвердженої ухвалою Господарського суду міста Києва від 18 квітня 2017 року, перераховано 109516,22 грн. з ПДВ;
- на виконання мирової угоди по справі №910/22594/16, затвердженої ухвалою Господарського суду міста Києва від 12 грудня 2017 року, перераховано 35095,44 грн. з ПДВ;
- на виконання мирової угоди по справі №910/10529/14, затвердженої ухвалою Господарського суду міста Києва від 20 квітня 2017 року, перераховано 624767,82 грн. з ПДВ;
Дочірньому підприємству Національної акціонерної компанії «Надра України» «Західукргеологія»: на виконання мирової угоди по справі №910/23630/16, затвердженої ухвалою Господарського суду міста Києва від 18 січня 2018 року, перераховано 30450,00 грн. з ПДВ.
Керуючись нормами Податкового кодексу України позивач склав та відправив ПАТ «НАК «Надра України», ДП УГНВЦ та ДП «Західукргеологія» для здійснення ними реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних наступні розрахунки коригування кількісних і вартісних показників:
- №5 від 09 жовтня 2018 року до податкової накладної №4 від 18 жовтня 2012 року;
- №6 від 09 жовтня 2018 року до податкової накладної №8 від 13 листопада 2012 року;
- №7 від 09 жовтня 2018 року до податкової накладної №16 від 20 грудня 2011 року;
- №8 від 09 жовтня 2018 року до податкової накладної №35 від 27 грудня 2011 року;
- №10 від 09 жовтня 2018 року до податкової накладної №28 від 18 серпня 2011 року.
Згідно квитанцій №1 від 09 жовтня 2018 року, які направлені через автоматизовану систему «Єдине вікно подання електронних документів» Державної фіскальної служби України на адресу позивача реєстрація розрахунків коригування до податкових накладних зупинена відповідно до пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України.
Згідно інформації, зазначеної у квитанціях, документ не може бути прийнятий - порушено вимоги статті 102 Податкового кодексу України та пункту 6 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року №1246, а саме: дата складання податкової накладної не може бути меншою ніж 1095 календарних днів від дати складання самого розрахунку коригування.
За наведених обставин позивач вважає рішення контролюючого органу протиправними та такими, що порушують його права платника податків, а тому звернувся до суду за їх захистом.
При вирішенні даного спору по суті, суд виходить з такого.
Правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема: визначають вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулює Податковий кодекс України.
У розумінні підпунктів 14.1.60 пункту 14 статті 14 Податкового кодексу України (у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин), Єдиний реєстр податкових накладних - реєстр відомостей щодо податкових накладних та розрахунків коригування, який ведеться центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, в електронному вигляді згідно з наданими платниками податку на додану вартість електронними документами.
Таким органом центральної виконавчої влади, відповідно до положень Постанови Кабінету Міністрів України від 21 травня 2014 року № 236, є Державна фіскальна служба України.
Згідно з підпунктами «а», «б» пункту 185.1 статті 185 ПК України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.
У свою чергу, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг, згідно приписів норми пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України, вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (пункт 188.1 статті 188 Податкового кодексу України).
Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
За приписами пункту 74.2 статті 74 Податкового кодексу України, в Єдиному реєстрі податкових накладних забезпечується проведення постійного автоматизованого моніторингу відповідності податкових накладних/розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації таких податкових накладних / розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних. Критерії оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, для формування та реалізації єдиної державної податкової та митної політики (пункт 74.3 статті 74 Податкового кодексу України).
У відповідності до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року № 1246 «Про затвердження Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних» (далі - Порядок № 1246) податкова накладна - це електронний документ, який складається платником податку на додану вартість (далі - платник податку) відповідно до вимог Податкового кодексу України в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.
Згідно з пунктом 12 Порядку № 1246 після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов'язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200-1.3 і 200-1.9 статті 200-1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 01.07.2015); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; відповідності податкових накладних та/або розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатнім для зупинення їх реєстрації відповідно до пункту 201.16 статті 201 Кодексу; дотримання вимог Законів України «Про електронний цифровий підпис», «Про електронні документи та електронний документообіг» та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.
За результатами перевірок, визначених п. 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (пункт 13 Порядку № 1246).
Аналогічні норми містяться і у пункті 201.16 статті 201 Податкового кодексу України, згідно якого реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, у разі відповідності такої податкової накладної/розрахунку коригування сукупності критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлених відповідно до пункту 74.2 статті 74 цього Кодексу.
Відповідно до підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних платнику податку протягом операційного дня контролюючий орган в автоматичному режимі надсилає (в електронному вигляді у текстовому форматі) квитанцію про зупинення реєстрації такої податкової накладної/розрахунку коригування. Така квитанція є підтвердженням зупинення такої реєстрації. У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються: а) порядковий номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування; б) визначення критерію(їв) оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, на підставі яких було здійснено зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування; в) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та/або копії документів (за вичерпним переліком), достатніх для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію такої податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Як вбачається зі змісту квитанцій №1 від 09 жовтня 2018 року контролюючим органом було сформовано висновки, що порушено вимоги статті 102 Податкового кодексу України та пункту 6 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року №1246, а саме: дата складання податкової накладної не може бути меншою ніж 1095 календарних днів від дати складання самого розрахунку коригування.
Проте з даним висновком фіскального орану суд не погоджується виходячи з наступного.
До спірних правовідносин застосовуються положення пункту 192.1 статті 192 Податкового кодексу України, згідно з якими якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Відповідно до підпункту 192.1.1 пункту 192.1 статті 192 Податкового кодексу України, якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то:
а) постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов'язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок;
б) отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв'язку з отриманням таких товарів/послуг.
Постачальник має право зменшити суму податкових зобов'язань лише після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунку коригування до податкової накладної.
Аналіз наведених норм свідчить про відсутність у них умов, що пов'язували б обов'язок коригування податкових зобов'язань з податку на додану вартість при поверненні товару з датою виникнення таких зобов'язань.
Положення пункту 192.1 статті 192 Податкового кодексу України встановлюють особливості коригування зобов'язань за податковими накладними, що складені до 1 лютого 2015 року, однак до них не належать строки давності, на які посилається відповідач у справі.
У пункті 102.5 статті 102 Податкового кодексу України передбачено, що заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.
Аналіз вказаної норми Податкового кодексу не передбачає обмежень у часі з огляду на час настання першої події (передачі товару), а саме не обмежує позивача провести відповідне коригування сум податкових зобов'язань за результатами податкового періоду та надіслання отримувачу розрахунку коригування податку, а також відображення у складі податкової декларації за звітний податковий період у порядку, визначеному центральним органом державної податкової служби результатів перерахунку податкових зобов'язань і податкового кредиту.
До коригування податкових зобов'язань з податку на додану вартість, відображення у податковому обліку його результатів, у платника податку не можуть бути зменшені податкові зобов'язання, за рахунок чого у передбачених законом випадках виникнути право на відшкодування податку.
Суд не приймає до уваги те, що у разі, якщо повернення товарів відбувається після спливу 1095 днів з періоду, в якому були визначені податкові зобов'язання з податку на додану вартість, то платник податків - продавець таких товарів не може застосовувати норми пункту 192.1 статті 192 Податкового кодексу України і відкоригувати податкові зобов'язання з податку на додану вартість. Таке твердження ґрунтується на помилковому тлумаченні норм податкового законодавства.
Судом не встановлювалась подача позивачем заяв про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених Податковим кодексом України, подання яких є предметом правового регулювання у пункті 102.5 статті 102 цього Кодексу.
Податковий кодекс України не містить норм, які б обмежували у часі відображення від'ємного значення сум податку на додану вартість, що переноситься платником на майбутні податкові періоди, а відтак застосування контролюючим органом у розглядуваному випадку положень пункту 102.5 статті 102 Податкового Кодексу України, який встановлює, що заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування, є помилковим.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі №803/940/16 та від 19 квітня 2018 року у справі №810/30/16.
За таких обставин, приймаючи до уваги необґрунтованість дій відповідача, щодо не прийняття розрахунків коригування, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для визнання їх протиправними.
Стосовно позовної вимоги про зобов'язання ДФС зареєструвати в Єдиному реєстрі розрахунки коригування:
- №5 від 09 жовтня 2018 року до податкової накладної №4 від 18 жовтня 2012 року;
- №6 від 09 жовтня 2018 року до податкової накладної №8 від 13 листопада 2012 року;
- №7 від 09 жовтня 2018 року до податкової накладної №16 від 20 грудня 2011 року;
- №8 від 09 жовтня 2018 року до податкової накладної №35 від 27 грудня 2011 року;
- №10 від 09 жовтня 2018 року до податкової накладної №28 від 18 серпня 2011 року, суд зазначає таке.
Відповідно до підпункту 201.16.4 пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна/розрахунок коригування, реєстрацію якої в Єдиному реєстрі податкових накладних було зупинено, реєструється у день настання однієї із таких подій: а) прийнято рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних; б) набрало законної сили рішення суду про реєстрацію відповідної податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Приписами пункту 20 Порядку № 1246 передбачено, що у разі надходження до ДФС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду.
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України відповідно до статті 9 Конституції України, як чинний міжнародний договір, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. Ратифікація Конвенції відбулася на підставі Закону України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР та набула чинності для України 11 вересня 1997 року.
Частинами 1 та 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Так, Європейський суд з прав людини у пункті 50 рішення від 13 січня 2011 року (остаточне) по справі "Чуйкіна проти України" (case of Chuykina v. Ukraine) (Заява № 28924/04) зазначив, що суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21.02.1975 у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom), пп. 2836, Series A № 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункті 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для п. 1 ст. 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), заява № 58112/00, п. 45, від 10.07.2003, та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II).
Суд вважає, що в даному випадку, зобов'язання відповідача зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних подані позивачем розрахунки коригування:
- №5 від 09 жовтня 2018 року до податкової накладної №4 від 18 жовтня 2012 року;
- №6 від 09 жовтня 2018 року до податкової накладної №8 від 13 листопада 2012 року;
- №7 від 09 жовтня 2018 року до податкової накладної №16 від 20 грудня 2011 року;
- №8 від 09 жовтня 2018 року до податкової накладної №35 від 27 грудня 2011 року;
- №10 від 09 жовтня 2018 року до податкової накладної №28 від 18 серпня 2011 року є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений, та належним способом захисту порушеного права.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Суд враховує, що чинним законодавством покладено на комісію ДФС обов'язок щодо прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних. Тобто, фіскальному органу надано права вільно обирати одне з двох рішень, яке на його думку є законодавчо обґрунтованим та правильним. А отже, «свобода розсуду» фіскального органу, у разі встановлення судом протиправності відмови у реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, звужується до єдиного юридично допустимого рішення, в даному випадку рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Виходячи з наведеного, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для зобов'язання ДФС зареєструвати розрахунки коригування:
- №5 від 09 жовтня 2018 року до податкової накладної №4 від 18 жовтня 2012 року;
- №6 від 09 жовтня 2018 року до податкової накладної №8 від 13 листопада 2012 року;
- №7 від 09 жовтня 2018 року до податкової накладної №16 від 20 грудня 2011 року;
- №8 від 09 жовтня 2018 року до податкової накладної №35 від 27 грудня 2011 року;
- №10 від 09 жовтня 2018 року до податкової накладної №28 від 18 серпня 2011 року в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що вимоги позивача за поданим адміністративним позовом є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З наведеного слідує, що за правилами частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки в даному випадку суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, то судові витрати підлягають відшкодуванню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
Керуючись статтями 2, 77, 139, 242 - 246, 251 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Іст Юроуп Петролеум» задовольнити.
Визнати протиправними дії Державної фіскальної служби України щодо відмови у прийнятті до реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних:
- розрахунку коригування кількісних і вартісних показників №5 від 09 жовтня 2018 року до податкової накладної №4 від 18 жовтня 2012 року;
- розрахунку коригування кількісних і вартісних показників №6 від 09 жовтня 2018 року до податкової накладної №8 від 13 листопада 2012 року;
- розрахунку коригування кількісних і вартісних показників №7 від 09 жовтня 2018 року до податкової накладної №16 від 20 грудня 2011 року;
- розрахунку коригування кількісних і вартісних показників №8 від 09 жовтня 2018 року до податкової накладної №35 від 27 грудня 2011 року;
- розрахунку коригування кількісних і вартісних показників №10 від 09 жовтня 2018 року до податкової накладної №28 від 18 серпня 2011 року.
Зобов'язати Державну фіскальну службу України прийняти та зареєструвати в операційні дні, коли їх було надіслано засобами електронного зв'язку, в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунки коригування кількісних і вартісних показників, а саме:
- 23 жовтня 2018 року - розрахунок коригування кількісних і вартісних показників №5 від 09 жовтня 2018 року до податкової накладної №4 від 18 жовтня 2012 року;
- 23 жовтня 2018 року - розрахунок коригування кількісних і вартісних показників №6 від 09 жовтня 2018 року до податкової накладної №8 від 13 листопада 2012 року;
- 23 жовтня 2018 року - розрахунок коригування кількісних і вартісних показників №7 від 09 жовтня 2018 року до податкової накладної №16 від 20 грудня 2011 року;
- 23 жовтня 2018 року - розрахунок коригування кількісних і вартісних показників №8 від 09 жовтня 2018 року до податкової накладної №35 від 27 грудня 2011 року;
- 23 жовтня 2018 року - розрахунок коригування кількісних і вартісних показників №10 від 09 жовтня 2018 року до податкової накладної №28 від 18 серпня 2011 року.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Іст Юроуп Петролеум» (04123, м. Київ, вулиця Западинська, будинок 13-А, код ЄДРПОУ 35251246) за рахунок бюджетних асигнувань Державної фіскальної служби України (код ЄДРПОУ 39292197, адреса: 04053, м. Київ, Львівська площа, 8) понесені судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 8810,00 грн.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, встановлені статтями 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Т.І. Шейко