Справа № 420/4185/19
16 серпня 2019 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Радчука А.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Таврія-В" (65091, м. Одеса, вул. Мясоїдівська, 14, код ЄДРПОУ 19202597) до Одеської митниці ДФС (65078, м. Одеса, вул. Івана та Юрія Лип, 21а, код ЄДРПОУ 39441717) про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості та картки відмови, -
До Одеського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Таврія-В" з позовом до Одеської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості № UA 500060/2019/000042/2 від 17.04.2019 року та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA 500060/2019/00293 від 17.04.2019 року.
В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначив, що 03.10.2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Таврія-В" (Покупець) та фірмою "ARC INTERNATIONAL" (Франція) (Продавець) укладено зовнішньоекономічний контракт №172.
23.07.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Таврія-В" (Покупець) та фірмою "ARC INTERNATIONAL" (Франція) (Продавець) укладено додаткову угоду №10 до договору поставки №172 від 03.10.2011 року.
Після надходження товару до м. Одеса уповноваженою особою Позивача Столяр В.В. для митного оформлення вантажу 16.04.2019 року було подано до митного органу митну декларацію № UA500060/2019/010982, в якій митна вартість товару визначена за першим методом - за ціною договору.
Всі документи, які підтверджують вказані у декларації відомості, було подано до митного органу.
17.04.2019 року Відповідачем було ухвалено рішення № UA 500060/2019/000042/2 «Про коригування митної вартості товарів» та на підставі цього рішення про коригування митної вартості товарів, митним органом декларанту видана картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA 500060/2019/00293.
Позивач вважає, що декларантом були надані усі необхідні документи, які давали митному органу змогу визначити митну вартість товару, Відповідач витребував додаткові документи, навівши підстави їх витребування, що не свідчать про неможливість перевірки числових значень заявленої вартості товару. Одеською митницею не було обґрунтовано, в чому полягали об'єктивні сумнівну митній вартості, заявленій Позивачем.
З оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів № UA 500060/2019/000042/2 від 17.04,2019 року вбачається, що додаткові документи були витребувані Відповідачем від декларанта у зв'язку з тим, що документи, які були подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості. Разом з тим, у цьому рішенні відсутнє обґрунтування того, що зазначені недоліки впливають на митну вартість товару
Оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів не містить наявної в митного органу інформації (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом, та у ньому відсутнє належне обґрунтування числового значення митної вартості товару, скоригованої відповідачем та фактів, які вплинули на таке коригування.
Посилання Відповідача в рішенні про коригування митної вартості товару на відомості з баз даних ЄАІС Держмитслужби України не є доказом заниження митної вартості товарів в разі наявності у декларанта усіх документів, які підтверджують обґрунтованість заявленої митної вартості товару за ціною договору та не мають розбіжностей, які б не давали можливість визначити вартість товару.
Ухвалою судді від 17.07.2019 року відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
30.07.2019 року від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого, представник відповідача просить суд відмовити у задоволенні позову, посилаючись в цілому на те, що під час митного контролю товарів за митною декларацією (МД) № иА500060/2019/010982 від 16.04.2019 програмним комплексом автоматизованої системи аналізу та управління ризиками (АСАУР) сформовані форми контролю, які у зв'язку з можливим заниженням митної вартості товарів, передбачали необхідність здійснення митницею перевірки правильності визначення митної вартості із зверненням уваги на мигну вартість ідентичних або подібних (аналогічних) товарів; проведення перевірки відомостей, що містяться в документах, які підтверджують митну вартість товарів; здійснення запиту додаткових документів; а у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 Митного кодексу України - прийняття рішення про коригування митної вартості.
Також під час здійснення Одеською митницею ДФС контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митною декларацією (МД) № UА500060/2019/010982 від 16.04.2019 було встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, а також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Надані позивачем документи містили розбіжності та не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Зазначені обставини виключали можливість перевірки органом доходів і зборів числового значення заявленої митної вартості у відповідності до умов частини 1 статі 54 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI, виникла необхідність запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості.
Оскільки додаткових документів, подання яких вимагалося у відповідності до вимог чинного законодавства, позивачем надано не було, виникли підстави для прийняття рішення щодо коригування митної вартості товарів.
У рішенні про коригування митної вартості № ІІА500060/2019/000042/2 від 17.04.2019 року наведено достатнє обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, також у цих рішеннях про коригування митної вартості визначені джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості, а саме: спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої інформаційної системи (ЄАІС), у яких міститься інформація, отримана за результатами здійснення митного контролю із зазначенням номерів митних декларацій, за якими здійснено митне оформлення аналогічних товарів у найближчий до митного оформлення час.
З наведених підстав відповідач вважає, що Одеською митницею ДФС правомірно, з дотриманням корм чинного законодавства та у межах своєї компетенції прийнято спірні рішення про коригування митної вартості товару та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення. При ньому прав та свобод позивача митницею порушено не було, а отже позовні вимоги задоволенню не підлягають.
01.08.2019 року до суду надійшла відповідь на відзив, в якій представник позивача додатково зазначив, що Позивачем були надані для митного оформлення імпортованого товару документи, що передбачені МК України, які у повній мірі дають можливість визначити митну вартість товару за першим методом визначення митної вартості за ціною договору (контракту).
Відповідач витребував додаткові документи, навівши підстави їх витребування, що не свідчать про неможливість перевірки числових значень заявленої вартості товару. Одеською митницею не було обґрунтовано, в чому полягали об'єктивні сумніви у митній вартості, заявленій Позивачем.
Об'єктивна неможливість застосування першого методу не була обґрунтована митним органом, а тому висновки щодо документального непідтвердження Позивачем митної вартості товару є необґрунтованими, а подальше коригування його вартості за допомогою іншого методу є протиправним.
У рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися органом доходів і зборів при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу. При обґрунтуванні неможливості застосування певних другорядних методів орган доходів і зборів повинен конкретизувати підстави незастосування цих методів.
Відповідач не виконав обов'язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів та за резервним методом .
Позивач зазначає, що митний орган наділений правом щодо самостійного визначення митної вартості товару, однак, на думку Позивача, таке визначення повинно відбуватись із дотриманням чинного законодавства, з використанням повноважень, обґрунтовано, тобто з врахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дій), з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, з врахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.
В судове засідання, призначене на 05.08.2018 року, сторони не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, та своєчасно.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 205 КАС України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Частиною 9 статті 205 КАС України передбачено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Враховуючи неприбуття в судове засідання сторін та відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд ухвалив про продовження розгляду справи в порядку письмового провадження на підставі наявних в матеріалах справи письмових доказів.
Відповідно до ч. 4 статті 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється
У зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, згідно приписів ч. 4 ст. 229 КАС України, не здійснювалося.
07.08.2019 року від відповідача до суду надійшли заперечення, які за своїм змістом фактично дублюють зміст відзиву.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, судом встановлено наступне.
03.10.2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Таврія-В" (Покупець) та фірмою "ARC INTERNATIONAL" (Франція) (Продавець) укладено зовнішньоекономічний контракт №172.
23.07.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Таврія-В" (Покупець) та фірмою "ARC INTERNATIONAL" (Франція) (Продавець) укладено додаткову угоду №10 до договору поставки №172 від 03.10.2011 року.
Після надходження товару до м. Одеса уповноваженою особою Позивача Столяр В.В. для митного оформлення вантажу 16.04.2019 року було подано до митного органу митну декларацію № UA500060/2019/010982, в якій митна вартість товару визначена за першим методом - за ціною договору.
Для підтвердження вказаних у декларації відомостей, до митного органу було також подано такі документи: пакувальний лист № 81210122 від 10.04.2019, пакувальний лист № 81210280 від 10.04.2019, пакувальний лист № 81212218 від 10.04.2019, пакувальний лист № 81214287 від 10.04.2019, пакувальний лист № 81215069 від 10.04.2019, рахунок-фактуру (інвойс) №7001453055 від 10.04.2019, автотранспортну накладну № 466347-01 від 10.04.2019, декларацію про походження товару (сертифікат походження) № 730802 від 12.04.2019; декларацію про походження товару (сертифікат походження) № 730803 від 12.04.2019; довідку, що підтверджує вартість перевезення товару №47 від 16.04.2019, зовнішньоекономічний договор (контракт) № 172 від 03.10.2011 року з додатковими угодами; специфікацію № 12 від 18.03.2019 р., копію митної декларації країни відправлення № 19FRD5620029350640 від 10.04.2019 року.
17.04.2019 року Відповідачем було ухвалено рішення № UA 500060/2019/000042/2 «Про коригування митної вартості товарів» та на підставі цього рішення про коригування митної вартості товарів, митним органом декларанту видана картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA 500060/2019/00293.
У рішенні Відповідачем зазначено наступне.
Стосовно митного оформлення ЕМД від 16.04.2019 року № UA500060/2019/010982 повідомляємо наступне. Подані документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, а саме:
1) відповідно до пп. В) п.1 ч.10 ст. 58 Митного кодексу України (далі-МКУ) при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних Із пакуванням. У зовнішньоекономічному договорі (контракті) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого до митного оформлення від 03.10.2011 №172 в розділі 4 зазначено, що упаковка є складової частиною вартості товару, але не зазначено скільки саме становить дана складова у вартості товару;
2) відповідно до ст. 3.1 зовнішньоекономічному договорі (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого до митного оформлення від 03.10.2011 №172 вказано, що товар постачається на умовах поставки Ex Work Іncoterms 2000, про те у наданому до митного оформлення Інвойсі від 10.04.2019 №7001453055 умови поставки FCA FRANCE ARQUES;
3) відповідно до ст.58 МКУ при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються, зокрема, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, витрати на страхування цих товарів. Поставка товарів здійснюється на умовах FCA FRANCE ARQUES. У наданих до митного оформлення документах відсутні страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування;
4) згідно п. 6 ч. 2 ст. 53 МКУ документами, які підтверджують митну вартість товарів, є транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Проте, до митного оформлення надано довідка про транспортні витрати від 16.04.2019 №47 в якій міститься інформація про вартість перевезення оцінюваних товарів не зазначені умови поставки товару;
5) у с 2-2 рахунку зовнішньоекономічному договорі (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого до митного оформлення від 03.10.2011 №172 зазначено що за даною поставкою має бути передоплата у розмірі 100%, проте до митного оформлення не надано жодного документу стосовно передоплати.
Враховуючи спрацювання профилю ризику автоматизованої системи аналізу та управління ризиками щодо можливого заниження митної вартості( орієнтовний показник митної вартості, розрахований відповідно до ПКМУ від 16.09.2015 № 724, вище ніж заявлено за МД), та враховуючи вищезазначене, відповідно до ч. 3 ст. 53 МКУ для підтвердження заявленої митної вартості декларант або уповноважена ним особа зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
виписку з бухгалтерської документації;
каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
копію митної декларації країни відправлення (з перекладом на українську мову);
висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
16.04.2019 року електронним повідомленням декларантом ТОВ «Таврія-В» було надіслане повідомлення № 16/04, в повідомленні вказано, що додаткові документи надати не мають можливості та прохання здійснити митне оформлення на підставі наданих документів. Таким чином вказані вище розбіжності усунені не були.
За результатом проведеної консультації між органом доходів і зборів та декларантом було обрано метод визначення митної вартості - другорядний: резервний за товаром №5 та щодо вартості операцій з подібними (аналогічними) товарами за товаром №3.
З метою забезпечення повноти оподаткування було проведено аналіз баз даних ЄАІС та встановлено, що:
по товару № 3 рівень митної вартості за товарами, митне оформлення яких вже здійснено, є більшим:- 3,05 долл. США/кг нетто (митна декларація №№ UA125110/2019/403172 від 22.02.2019), ніж заявлено декларантом -2,15 дол. США/кг нетто;
по товару №5 рівень митної вартості за товарами, митне оформлення яких вже здійснено, є більшим:- 2,70 долл. США/кг нетто (митна декларація № UA125220/2019/703510 від 15.03.2019), ніж заявлено декларантом - 2,38 дол. США/кг нетто.
Правовідносини, що виникли між сторонами у даній адміністративній справі врегульовано нормами МК України.
Згідно ст. 49 Митного кодексу України (далі - МК України) встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Частиною першою статті 54 МК України визначено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Статтею 543 МК України визначено, що безпосереднє здійснення державної митної справи покладається на органи доходів і зборів.
До митної справи відповідно до ст.7 МК України відносяться, крім іншого, встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення.
Згідно з п. 23, п. 24 ст.4 МК України митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.
Згідно положень Митного кодексу України орган доходів і зборів здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів, якою є відповідно до ст.49 МК України, їх вартість, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до статті 50 МК України відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки.
Згідно з частиною 1 статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Частинами 1, 2, 3 статті 52 МК України передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: 1) надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації; 2) на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу; 3) проводити цінову експертизу договору (контракту) шляхом залучення експертів за власні кошти; 4) оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення митного органу щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів та бездіяльність митного органу щодо неприйняття протягом строків, встановлених статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення, рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів; 5) приймати самостійне рішення про необхідність коригування митної вартості після випуску товарів; 6) отримувати від митного органу інформацію щодо підстав, з яких орган доходів і зборів вважає, що взаємозв'язок продавця і покупця вплинув на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари; 7) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 8) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих при коригуванні заявленої митної вартості, а також щодо підстав для здійснення такого коригування.
Відповідно до ч.1 ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Згідно ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Згідно із ч.3 ст.53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Тобто, вимоги вказаних норм дають змогу відокремити наступні обставини, за наявності яких митний орган має право зобов'язати декларанта подати додаткові документи для підтвердження митної вартості:
1) наявність розбіжностей між окремими документами;
2) наявність ознак підробки певних документів;
3) відсутність достатніх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Таким чином, висновок митного органу щодо наявності даних обставин повинен бути обґрунтованим та підтверджений відповідними доказами. Так, встановивши розбіжність між документами чи відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Відповідно до ч.3 ст.54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Згідно ч.ч.1, 2 ст.55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
Частиною першою статті 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Відповідно до частин 2, 3 статті 57 МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Частиною дев'ятою статті 58 МК України передбачено, що розрахунки при застосуванні методу визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню, а отже, враховуючи вищевикладені обставини не було можливим застосувати метод визначення митної вартості за ціною договору.
Частиною 8 статті 57 МК України встановлено, що у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Таким чином, органи доходів і зборів мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом та визначення митної вартості.
Відповідач в рішенні про коригування митної вартості зазначив, що подані документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів.
Проте суд не погоджується з зазначеними висновками відповідача з огляду на наступне.
Стосовно упаковки та її складової у вартості товару, судом встановлено, що умовами Договору витрати на пакування покладено на Продавця, а отже витрати на пакування не є складовими митної вартості, вони є виключно частиною ціни, яку Позивач не повинен доводити. Неважливо, які витрати на пакування ніс Продавець, за якими тарифами вони оплачені , яку частину цих витрат складає вартість пакувальних матеріалів, а яку - вартість робіт з пакування, оскільки, враховуючи умови зовнішньоекономічного Контракту, ці витрати не можуть вплинути на правильність визначення Позивачем митної вартості.
Стосовно умов поставки суд зазначає, що згідно до ст. 3.1 Договору, «Поставка Товара осуществляется на условиях Ex Work Incoterms 2000». Але, водночас, згідно до ст. 1.1 Додаткової угоди №1, що є невід'ємною частиною договору, «Считать статью 3-1 относительно условий поставки верной в такой редакции: «Поставка Товара осуществляется на условиях FCA Incoterms 2010. Поставка осуществляется одной партией транспортным средством - грузовой автомобиль». Таким чином, шляхом укладення Додаткової угоди,що є невід'ємною частиною Договору, був виконаний перехід від умов поставки Ex Work Incoterms 2000, до умов поставки FCA FRANCE ARQUES Incoterms 2010. З огляду на зазначене суд не вбачає жодних протиріч щодо умов поставки.
Щодо витрат на страхування судом встановлено, що страхові документи не надавалися декларантом до митного оформлення, оскільки Покупцем взагалі не здійснювалося страхування даної партії Товару. Суд зазначає, що декларант повинен підтвердити лише ті факти, які пов'язані з витратами, які, на його думку, входять до митної вартості товарів. Натомість, якщо митниця має сумніви щодо включення витрат на страхування до ціни товару чи вважає, що здійснене додаткове страхування, то саме митниця повинна довести наявність цього факту.
Щодо не зазначення умов поставки товару в довідці про транспортні витрати від 16.04.2019 №47 суд зазначає, що наявність технічної помилки у документі або відсутність певних відомостей у ньому не є підставою для висновку про недостовірність усієї інформації, що у ньому міститься. Відсутню інформацію орган доходів і зборів може встановити за допомогою решти інформації, що міститься у цьому ж документі, або інформації з інших документів, пов'язаних із цим документом. При цьому, той факт, що у зазначеній довідці не зазначені умови поставки товару, ніяк не впливає на визначення митної вартості Товарів.
Стосовно предоплати суд зазначає, що згідно до п. 3 Додаткової угоди №10 від 23.07.2018 року до Контракту №172 від 03.10.2011 року, що є невід'ємною частиною вказаного Контракту «Стороны обязуются изменить статьи 2-2 и 2-2-2 Договора следующим образом:
«Статья 2-2. Цена Товара фиксирована и не подлежит изменению даже в тех. Случаях, корда Товар не оплачен Покупателем. Покупатель обязуется оплатить Товар на следующих условиях: 90% в качестве предоплаты путем банковского перевода денежных средств. Остальные 10% оплачиваются Покупателем банковским переводом денежных средств в течение 15 дней от даты инвойса.
Если сумма поставленного Товара будет менше суммы, уплаченной в качестве предоплаты 90%, то Продавец обязуется возместить переплату на сет Покупателя в течение 15 банковских дней отдаты поставки Товара. Банковские сборы оплачиваются Покупателем».
На момент декларування товару у уповноваженої особи ТОВ «Таврія-В» були наявні документи, які засвідчують здійснення 90 % оплати за товар, а саме - банківський платіжний документ б/н від 28.03.2019 р., який підтверджує оплату згідно Контракту №172 від 03.10.2011 року.
З огляду на зазначене суд дійшов висновку, що надані уповноваженою особою позивача до Одеської митниці для митного оформлення товару документи відповідають вимогам частини 2 статті 53 Митного кодексу України, у повній мірі ідентифікують оцінюваний товар, не містять розбіжностей щодо даних, які підлягають обчисленню при визначені саме митної вартості товару та підтверджують ціну товару, яка сплачена Позивачем за ціною, вказаною в контракті (інвойсах, специфікації).
Суд зазначає, що встановивши розбіжність між документами чи відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки за наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти такі дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду від 20.02.2018 у справі №809/1884/16
Посилання Відповідача в рішенні про коригування митної вартості товару на відомості з баз даних ЄАІС Держмитслужби України не є доказом заниження митної вартості товарів в разі наявності у декларанта усіх документів, які підтверджують обґрунтованість заявленої митної вартості товару за ціною договору та не мають розбіжностей, які б не давали можливість визначити вартість товару.
Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого Позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб'єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Також слід урахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також Інформація щодо судових рішень із питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв'язку з чим така інформаційна база не містить всіх об'єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню»
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного суду від 21.02.2018 у справі №820/17417/14 та від 04.09.2018 у справі №818/1186/17.
Наявність у названій системі інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначення за другорядними методами, оскільки торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, сезонність, наявність знижок тощо), і сама по собі не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.
З огляду на зазначене суд дійшов висновку, що відповідачем протиправно було прийнято рішення про коригування митної вартості № UA 500060/2019/000042/2 від 17.04.2019 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA 500060/2019/00293 від 17.04.2019 року, у зв'язку з чим вони належать до скасування.
Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
В пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бендерський проти України» від 15 листопада 2007 року, заява № 22750/02, зазначено, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися в світлі обставин кожної справи.
Згідно з статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
Згідно зі ст. 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги належать до задоволення.
Відповідно до положень ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав Відповідачем у справі, або якщо Відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Позивачем, за звернення до суду з даним адміністративним позовом, було сплачено судовий збір у розмірі 3842 грн.
У зв'язку з задоволенням даного адміністративного позову суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат зі сплати судового збору в розмірі 3842 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 9, 72, 77, 90, 139, 205, 229, 242-246, 255, 293, 295 КАС України, суд -
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Таврія-В" (65091, м. Одеса, вул. Мясоїдівська, 14, код ЄДРПОУ 19202597) до Одеської митниці ДФС (65078, м. Одеса, вул. Івана та Юрія Лип, 21а, код ЄДРПОУ 39441717) про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості та картки відмови - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості № UA 500060/2019/000042/2 від 17.04.2019 року.
Визнати протиправним та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA 500060/2019/00293 від 17.04.2019 року.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці ДФС (65078, м. Одеса, вул. Івана та Юрія Лип, 21а, код ЄДРПОУ 39441717) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Таврія-В" (65091, м. Одеса, вул. Мясоїдівська, 14, код ЄДРПОУ 19202597) судові витрати у розмірі 3842 (три тисячі вісімсот сорок дві) грн.
Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.255 КАС України.
Рішення може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст. ст. 293, 295 КАС України.
Суддя А.А. Радчук.
.