про забезпечення позову
15 серпня 2019 року м. Київ № 320/3979/19
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панової Г.В., розглянувши заяву про забезпечення позову ОСОБА_1 у справі
за позовом ОСОБА_1
до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Дніпропетровської області
про визнання протиправним та скасування рішення,
До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Дніпропетровської області, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення дисциплінарної палати Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Дніпропетровської області від 16.05.2019 № 4/ДПР-19.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15.08.2019 відкрито провадження у справі № 320/3979/19 та вирішено її розгляд здійснювати за правилами загального позовного провадження.
13.08.2019 засобами поштового зв'язку на адресу суду надійшла заява про забезпечення позову ОСОБА_1 , відповідно до змісту якого позивач просить суд забезпечити позов, зокрема шляхом зупинення дії індивідуального акта - Рішення ДП КДКА Дніпропетровської області № 4/ДПР-19 від 16.05.2019.
В обґрунтування вказаної заяви позивач зазначає, що спірне рішення є протиправним та порушує права, свободи та інтереси позивача, оскільки прийняте з порушенням вимог дисциплінарного провадження, розглянуте з порушення строків. Крім того, позивач вказує, що комісією не було в повному обсязі досліджено обставини дисциплінарної справи, водночас, оскаржуваний акт прийнято неуповноваженою особою.
Таким чином, позивач зазначає, що усі викладені доводи свідчать про очевидність ознак протиправності оскаржуваного акта.
Разом з тим, позивач зазначає, що застосоване до неї оскаржуваним рішенням дисциплінарне стягнення у вигляді зупинення права на зайняття адвокатською діяльністю на строк один рік є таким, що тимчасово обмежує позивача у можливості здійсненні незалежної професійної діяльності та отримання винагороди за таку діяльність. Внаслідок прийняття спірного рішення, позивач позбавлена можливості здійснювати адвокатську діяльність за вже укладеними договорами, при цьому порушеними також є права фізичних осіб за укладеними договорами, у зв'язку з неможливістю надати їм належну правову допомогу.
Також, позивач звертала увагу суду, що на її утриманні перебувають діти: неповнолітня дитина 2009 року народження та 1999 року народження, а також ту обставину, що позивач немає жодних скарг від осіб, яким вона надавала правничу допомогу.
Відповідно до статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
При вирішенні питання щодо наявності підстав для забезпечення позову суд виходить з наступного.
Згідно з частиною першою статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Крім того, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Також суд має враховувати співрозмірність вимог заяви про забезпечення позову заявленим позовним вимогам та обставинам справи.
Аналогічна позиція викладена в Постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» від 06.03.2008 № 2.
Водночас, будь-яке забезпечення позову в адміністративній справі є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявністю об'єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.
Окрім зазначеного вище, суд звертає увагу на роз'яснення Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» та Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 №2 «Про практику застосування адміністративним судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства під час розгляду адміністративних справ», при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх доводів, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Отже, обов'язковою умовою для застосування судом заходів забезпечення позову є наявність хоча б однієї з таких обставин: очевидність небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; доведення позивачем того, що захист його прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат; очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого в адміністративній справі.
Дослідивши заяву про забезпечення позову та додані до неї матеріали, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову. Суд зазначає, що у даному випадку забезпечення позову є превентивним заходом щодо порушення прав позивача.
Як вбачається з матеріалів справи, вимоги заяви позивача про вжиття заходів забезпечення позову обґрунтовані тим, що на підставі оскаржуваного рішення ДП КДКА Дніпропетровської області до неї застосоване дисциплінарне стягнення у вигляді зупинення права на заняття адвокатською діяльністю строком на один рік.
Рішенням № 4/ДПР-19 Дисциплінарної палати Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Дніпропетровської області від 16.05.2019 притягнуто адвоката Дідковську Ірину Олександрівну (свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 4384 від 22.02.2011, видане Київською міською КДКА) до дисциплінарної відповідальності за порушення ст. 11 ч.1, ст. 34 ч.2 пп.2, 3,6, ст. 43, ст. 57 Закону № 5076-VІ, ст. 65 Правил адвокатської етики, та застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді зупинення права на заняття адвокатською діяльністю строком на 12 (дванадцять) місяців.
Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Частинами першою та третьою статті 23 Загальної декларації прав людини, прийнятої і проголошеної резолюцією 217 A (III) Генеральної Асамблеї ООН від 10 грудня 1948 року, передбачено, що кожна людина має право на працю, на вільний вибір роботи, на справедливі і сприятливі умови праці та на захист від безробіття. Кожний працюючий має право на справедливу і задовільну винагороду, яка забезпечує гідне людини існування, її самої та її сім'ї, і яка в разі необхідності доповнюється іншими засобами соціального забезпечення.
Частиною першою статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Слід зауважити, що у разі внесення до Єдиного державного реєстру адвокатів України відомостей про рішення щодо зупинення права на зайняття адвокатською діяльністю право адвоката Дідковської І.О. на здійснення адвокатської дальності та права інших осіб на правову допомогу є обмежене. Поновлення в повній мірі таких прав у випадку задоволення позову стане неможливим як для позивача так і для осіб інтереси яких він представляє як адвокат.
Так, з наданих до суду матеріалів вбачається, що позивачем було укладено ряд договорів з фізичними та юридичними особами про надання правової допомоги. Крім того, з письмових пояснень позивача вбачається що нею було також розірвано договори про надання правової допомоги, у зв'язку з прийняттям спірного рішення.
Таким чином, усунення заявника від участі в якості захисника у справах, де вона є представником, призведе до порушення її права на здійснення незалежної професійної діяльності та гарантованого Конституцією України права на працю, оскільки позивач фактично буде позбавлений можливості надавати професійну правничу допомогу, що призведе до довгострокового розірвання договорів та необхідності повернення гонорарів за адвокатські послуги.
Відтак, позивач не зможе надати професійну правничу допомогу, що призведе до позбавлення позивача будь-яких засобів існування, а його клієнтів права на правничу допомогу, у зв'язку з чим невжиття заходів забезпечення адміністративного позову істотно ускладнить поновлення порушених прав позивача.
Разом із тим, задоволення заяви про забезпечення позову для відповідача не несе будь-яких негативних наслідків, не покладає на відповідача додаткових обтяжень.
У той час, як відмова у задоволенні заяви про забезпечення позову у даному випадку призведе до того, що захист прав, свобод та інтересів позивача, третіх осіб стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
Відповідно до вимог пункту 17 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 від 06.03.2008 року «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень. Суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Згідно Рекомендації N R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Міністрів Ради Європи 13 вересня 1989 року рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта.
Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
Разом з цим, вказані позивачем доводи в якості обґрунтування заяви про забезпечення позову щодо очевидності ознак протиправності оскаржуваного рішення не приймаються судом до уваги, оскільки у даному випадку наявність очевидних ознак протиправності оскаржуваного рішення, може бути виявлена судом тільки на підставі з'ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості і достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв'язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності за результатом розгляду справи.
Водночас, враховуючи ту обставину, що основним видом діяльності позивача є надання професійної правничої допомоги, а позбавлення її права на здійснення такої діяльності призведе до позбавлення будь-яких засобів до існування, з урахуванням того, що на утриманні ОСОБА_1 перебуває двоє дітей, з метою належного захисту прав позивача, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заяви позивача про забезпечення позову.
Таким чином, належним видом забезпечення позову в даному випадку є зупинення дії індивідуального акту - рішення дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Дніпропетровської області від 16.05.2019 про притягнення адвоката Дідковської Ірини Олександрівни (свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 4384 від 22.02.2011, видане Київською міською КДКА) до дисциплінарної відповідальності за порушення ст. 11 ч.1, ст. 34 ч.2 пп.2, 3,6, ст. 43, ст. 57 Закону № 5076-VІ, ст. 65 Правил адвокатської етики, та застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді зупинення права на заняття адвокатською діяльністю строком на 12 (дванадцять) місяців до набрання законної сили судовим рішенням в справі.
Такий вид забезпечення позову відповідає і є співмірним із заявленим позовним вимогам, безпосередньо пов'язаний з предметом спору, необхідний і достатній для забезпечення виконання судового рішення.
Керуючись статтями 150-157, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
1. Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову - задовольнити.
2. Зупинити дію рішення дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Дніпропетровської області від 16.05.2019 № 4/ДПР-19 про притягнення адвоката Дідковської Ірини Олександрівни (свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 4384 від 22.02.2011, видане Київською міською КДКА) до дисциплінарної відповідальності за порушення ст. 11 ч.1, ст. 34 ч.2 пп.2, 3,6, ст. 43, ст. 57 Закону № 5076-VІ, ст. 65 Правил адвокатської етики, та застосування дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення права на заняття адвокатською діяльністю строком на 12 (дванадцять) місяців до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 320/3979/19.
3. Копію ухвали про забезпечення позову негайно надіслати сторонам.
4. Ухвала підлягає негайному виконанню з дні її постановлення незалежно від її оскарження.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвалу може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Суддя Панова Г. В.