Іменем України
14 серпня 2019 року
Київ
справа №372/1350/17
адміністративне провадження №К/9901/33812/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Чиркіна С.М.,
суддів: Стеценка С.Г., Шарапи В.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Обухівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області на постанову Обухівського районного суду Київської області від 06 червня 2017 року (головуючий суддя: Потабенко Л.В.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2017 року (головуючий суддя Кучма А.Ю, судді Аліменко В.О., Безименна Н.В.) у справі № 372/1350/17 за позовом ОСОБА_1 до Обухівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області про повернення безпідставно сплачених коштів ,
13 травня 2017 року ОСОБА_1 (далі -позивач) звернулась до Обухівського районного суду Київської області з позовом до Обухівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області (далі - відповідач), в якому просила визнати протиправними дії та зобов'язати повернути безпідставно сплачений збір на обов'язкове пенсійне страхування у розмірі 3841,78 грн, шляхом звернення з відповідним поданням до органів Державної казначейської служби України в Обухівському районі.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 12 вересня 2016 року між позивачем та ТзОВ «ОбухівЖитлоІнвест» було укладено договір купівлі-продажу квартири, який посвідчено приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Семенченко В.І., та зареєстровано в реєстрі за № 2696, згідно якого вона придбала квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Оскільки, згідно із статтею 49 Закону України «Про нотаріат» однією з підстав для відмови у вчиненні нотаріальної дії є не внесення встановлених законодавством платежів пов'язаних з її вчиненням особою, яка звернулася з проханням про вчинення нотаріальної дії, позивач була змушена сплатити збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 1% від вартості об'єкта купівлі-продажу, що становить 3841 грн 78 коп. В той же час, позивач зазначає, що квартира нею була придбана вперше, а тому вона відповідно до пункту 9 статті 1 Закону України від 26 червня 1997 року № 400/97-ВР «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» (надалі - Закон № 400/97-ВР) не повинна була сплачувати збір. На запит до відповідача з вимогою повернути безпідставно сплачені кошти, отримала відмову з тих підстав, що Пенсійний фонд України не володіє інформацією щодо прав власності громадян на нерухоме майно та відсутні дані, що підтверджують придбання нерухомого майна вперше. Вважає, що Обухівське об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області необґрунтовано відмовило їй у задоволенні звернення, а тому вона була змушена звернутися до суду з даним позовом.
Постановою Обухівського районного суду Київської області від 06 червня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2017 року, позов задоволено.
Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що відсутність в Україні єдиної системи реєстрації прав на нерухоме майно та позбавлення можливості Пенсійного фонду України та його територіальних відділень встановити придбання квартир конкретною особою вперше не може ставитись в провину особі, оскільки невизначення порядку виконання законодавчо закріплених норм не може призводити до порушення чи обмеження прав громадян, які наділені такими правами. В свою чергу, оскільки повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а таким органом є Пенсійний фонд України, то саме на Обухівське об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області і покладено обов'язок щодо формування та надання до органів Державної казначейської служби подання про повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач 11 жовтня 2017 року подав касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України. Касаційна скарга обґрунтована тим, що фізична особа в першу чергу сама зацікавлена в позбавлені можливості не сплачувати ці кошти, але цим не скористалася. При зверненні до відповідача не надала жодного документа , який би підтверджував, що майно придбане вперше, як зацікавлена сама в цьому. Звертає увагу, що приватний нотаріус перевіривши відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно не повинен був зобов'язувати позивача сплачувати збір, якщо вбачав, що житло придбавається вперше. Крім цього, зазначає, що Обухівське об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області не володіє інформацією щодо прав власності громадян на нерухоме майно та відсутні дані, що підтверджують придбання позивачем нерухомого майна вперше, тому відповідач не може повернути судовий збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі.
У зв'язку із початком роботи Верховного Суду, на виконання підпункту 4 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року, далі - КАС України) матеріали цієї справи передано до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
В порядку статті 31, пункту 15 Перехідних положень КАС України, за результатами повторного автоматизованого розподілу справи від 19 липня 2019 року визначений новий склад суду.
Ухвалою Верховного Суду від 12 серпня 2019 року справу прийнято до свого провадження та призначено до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до статті 345 КАС України.
Позивач правом на надання відзиву на касаційну скаргу не скористався.
Верховний Суд переглянув оскаржуване судове рішення у межах доводів касаційної скарги, з урахуванням вимог ст. 341 КАС України з'ясував повноту фактичних обставин справи, встановлених судом, перевірив правильність застосування норм матеріального і процесуального права та встановив, що відсутні підстави для задоволення касаційної скарги з огляду таке.
Судами попередніх інстанцій у межах спірних правовідносин встановлено, що між ТОВ «Обухівжитлоінвест» (продавець) та ОСОБА_1 (покупець) укладено договір купівлі-продажу квартири, який посвідчено приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області та зареєстровано в реєстрі за №2696, за умовами якого продавець передає у власність (продає), а покупець приймає у власність (купує), квартиру за АДРЕСА_1 , і оплачує її вартість за ціною та у порядку, що передбачені договором. Загальна площа квартири - 41,5 кв.м, житлова площа становить - 16,7 кв.м, кількість кімнат - 1 (одна).
Згідно квитанції № 647457 від 12 вересня 2016 року позивачем здійснено оплату на рахунок отримувача ГУДКСУ в Обухівському районі, банк отримувача ГУ ДКСУ у Київській області у розмірі 3841,78 грн з призначенням платежу - сплата збору з операцій купівлі-продажу нерухомого майна (1%).
17 листопада 2016 року позивач звернулась до відповідача з заявою щодо повернення сплаченого збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у сумі 3841,78 грн, мотивуючи свої вимоги тим, що при укладанні договору купівлі-продажу квартири від 12 вересня 2016 року, за яким позивач придбала квартиру НОМЕР_1 , житло нею було придбано вперше.
Листом №131/Х/-04 від 30 листопада 2016 року відповідач повідомив про відсутність правових підстав для повернення збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомості в розмірі 3841,78 грн з огляду на відсутність відповідного правового механізму перевірки інформації про факт придбання нерухомості вперше.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, Верховний Суд виходить з такого.
Згідно з положенням частини третьої статті 211 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та частини четвертої статті 328 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 159 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.
Норми матеріального права, в цій справі, суд застосовує в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.
Відповідно до пункту 9 частини першої статті 1 Закону № 400/97-ВР платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
Згідно із пунктом 15-1 Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 листопада 1998 року №1740, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
Пунктом 15-3 зазначеного Порядку встановлено, що нотаріальне посвідчення або реєстрація на біржі договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.
Зміст наведених норм свідчить, що нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється лише за наявності документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, однак, громадяни, які придбавають житло вперше, не є платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.
Аналогічні правовідносини вже були предметом розгляду у Верховному Суді, зокрема у постановах Верховного Суду від 30 січня 2018 року (справа № 819/1498/17) та 31 січня 2018 року (справа №819/1667/17).
Водночас, у постанові від 03 липня 2018 року (справа № 819/33/17) Верховний Суд дійшов правового висновку, що за відсутності відповідного правового механізму перевірки інформації про факт придбання нерухомості вперше саме держава в особі Пенсійного фонду України як уповноваженого суб'єкта владних повноважень зобов'язана доводити той факт, що у кожному конкретному випадку особа, що зобов'язана сплачувати збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, придбала житло не вперше. Держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов'язана забезпечити його реалізацію. В протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності належного правового регулювання покладаються саме на державу.
Відсутність в Україні єдиної системи реєстрації прав на нерухоме майно та позбавлення можливості Пенсійного фонду України та його територіальних відділень встановити придбання квартир конкретною особою вперше не може ставитись в провину особі, оскільки невизначення порядку виконання законодавчо закріплених норм не може призводити до порушення чи обмеження прав громадян, які наділені такими правами.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що у цій справі будь-яких належних та допустимих доказів, які б спростовували твердження позивача про придбання нею житла вперше, чи підтверджували б реєстрацію на праві приватної власності за нею будь-якого іншого нерухомого майна та свідчили б про відсутність у неї права на звільнення від сплати збору, відповідачем не надано, а судами не встановлено.
У свою чергу, процедура повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою (місцевими бюджетами) або під державні (місцеві) гарантії, визначена Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 03 вересня 2013 року № 787 (далі - Порядок № 787).
Пунктом 5 Порядку № 787 передбачено, що повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за ухвалою суду, яка набрала законної сили. Подання на повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджетів (крім зборів та платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи Державної фіскальної служби України) подається до відповідного органу Казначейства за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку. Подання за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку подається платником до органу Казначейства разом з його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ, або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету.
Відповідно до пп. 2 пункту 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2015 року № 215, Казначейство відповідно до покладених на нього завдань та в установленому законодавством порядку забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунка, відкритого у Національному банку, зокрема, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.
Отже, оскільки повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а таким органом є Пенсійний фонд України, то саме на відповідача покладено обов'язок щодо формування та надання до органів Державної казначейської служби подання про повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.
Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом у постанові від 28 листопада 2018 року у справі № 813/1126/17.
Відповідно до Порядку казначейського обслуговування доходів та інших надходжень державного бюджету, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 січня 2013 року № 43, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19 лютого 2013 року за № 291/22823, органи Державного казначейства України у процесі казначейського обслуговування державного бюджету за доходами та іншими надходженнями формують розрахункові документи і здійснюють повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету та здійснюють безспірне списання коштів державного бюджету на підставі виконавчого документа у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Виходячи із встановлених обставин справи та вимог чинного законодавства, колегія суддів Верховного Суду вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що позивач звільнений від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, як такий, що придбаває житло вперше, а тому помилково сплачений ним збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, під час укладання договору купівлі-продажу квартири, підлягає поверненню.
Касаційна скарга не містить належних та обґрунтованих доводів, які б спростовували наведені висновки суду.
Згідно із п.1 ч.1 ст.349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
За приписами ч.1 ст.350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Враховуючи наведене, Верховний суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права при ухваленні судових рішень і погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції у справі.
Рішення судів першої та апеляційної інстанції є законним та обґрунтованим, і не підлягає скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 356, 359 КАС України, суд
Касаційну скаргу Обухівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області залишити без задоволення.
Постанову Обухівського районного суду Київської області від 06 червня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2017 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Судді Верховного Суду С.М. Чиркін
С.Г. Стеценко
В.М. Шарапа