Іменем України
15 серпня 2019 року
Київ
справа №823/316/17
адміністративне провадження №К/9901/16467/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Бучик А.Ю.,
суддів: Мороз Л.Л., Рибачука А.І.
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Приватного підприємства «Колос Чигиринщини» на постанову Черкаського окружного адміністративного суду в складі судді Гарань С.М. від 20 квітня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду в складі колегії суддів: Костюк Л.О., Бужак Н.П., Твердохліб В.А. від 06 липня 2017 року у справі №823/316/17 за позовом Приватного підприємства «Колос Чигиринщини» до Чигиринської районної державної адміністрації Черкаської області, Чигиринської міської ради, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Нібулон», ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування рішення, -
В лютому 2017 року Приватне підприємство «Колос Чигиринщини» звернулось до суду з адміністративним позовом до Чигиринської районної державної адміністрації Черкаської області, Чигиринської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - Товариство з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство «Нібулон» про визнання протиправним та скасування рішення, в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Чигиринського районного управління юстиції Черкаської області Грицаєнко Оксани Анатоліївни номер запису про інше речове право 15880507 дата та час державної реєстрації 15 березня 2016 року (17:45:53год.) про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки площею 1,7505 га, кадастровий номер НОМЕР_1 належної ОСОБА_1 за Товариством з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство «Нібулон» на підставі договору оренди землі б/н від 25.02.2010 року.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що в період дії договору оренди землі від 26.05.2011 укладеного між ПП «Колос Чигиринщини» та фізичною особою ОСОБА_1 , відповідачем проведено державну реєстрацію права оренди спірної земельної ділянки за ТОВ СП «Нібулон» на підставі договору оренди землі від 25.02.2010 № б/н та договору про внесення змін до договору оренди землі від 01.06.2016 б/н, що був укладений між ОСОБА_1 та ТОВ СП «Нібулон», що на думку позивача свідчить про подвійну реєстрацію речових прав та не відповідає вимогам чинного законодавства України.
Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2017 року, у задоволенні позову відмовлено повністю.
Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, ПП "Колос Чигиринщини" подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить скасувати судові рішення та прийняти нове про задоволення позову.
Касаційна скарга обґрунтована, фактично, доводами адміністративного позову, які свідчать про порушення державним реєстратором норм чинного законодавства, що призвело до одночасного існування державної реєстрації кількох прав оренди на одну і ту ж земельну ділянку.
У запереченнях на касаційну скаргу ТОВ СП "НІБУЛОН" посилається на те, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень матеріального та процесуального права при розгляді цієї справи, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та заперечень на неї, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання ними норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Судами встановлено, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 1,7505 га, кадастровий номер НОМЕР_1 (державний акт на право власності на земельну ділянку серія НОМЕР_2 , виданий 25.02.2010 відділом Держкомзему у Чигиринському районі).
26.05.2011 між ОСОБА_1 (Орендодавець) та Приватним підприємством «Колос Чигиринщини» (Орендар) укладено договір оренди землі № 80, у відповідності до якого в оренду підприємству терміном на 5 років передавалась вищевказана земельна ділянка (договір зареєстрований у відділі Держкомзему у Чигиринському районі Черкаської області 03.08.2011, про що в Державному реєстрі земель вчинено відповідний запис за №712548704000175).
03.08.2015 між ОСОБА_1 (Орендодавець) та Приватним підприємством «Колос Чигиринщини» (Орендар) укладено додатковий договір до договору оренди землі № 80, у відповідності до якого спірна земельна ділянка передавалась в оренду терміном на 10 років.
08.02.2017 позивачем були подані документи до державного реєстратора прав на нерухоме майно для проведення державної реєстрації права оренди спірної земельної ділянки за собою на підставі наведеного додаткового договору.
Рішенням державного реєстратора права від 08.02.2017 № 33758764 позивачеві було відмовлено у такій реєстрації, в зв'язку з тим, що були встановлені суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, а саме: заявлене право оренди щодо спірної земельної ділянки зареєстровано за іншим Орендарем та термін дії зареєстрованого договору оренди землі не закінчився.
З Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна ПП «Колос Чигиринщини» встановлено, що рішенням державного реєстратора Чигиринського районного управління юстиції Черкаської області Грицаєнко О.А. від 12.08.2016, індексний номер 30908521, за ТОВ СП «Нібулон» зареєстровано права оренди земельної ділянки площею 1,7505 га, яка розташована в адмінмежах Топилівської сільської ради Чигиринського району Черкаської області, кадастровий номер НОМЕР_1 терміном на строк 7 років з правом пролонгації, на підставі договору оренди землі від 25.02.2010 № б/н та договору про внесення змін до договору оренди землі від 15.03.2016 № б/н, що був укладений між ОСОБА_1 та ТОВ СП «Нібулон».
Вважаючи оскаржуване рішення державного реєстратора протиправним, ПП «Колос Чигиринщини» звернулось з відповідним позовом до суду.
Дослідивши спірні правовідносини, колегія суддів зазначає наступне.
Розглядаючи справу по суті заявлених позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій керувалися тим, що спір у цій справі є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів.
Проте такий висновок не ґрунтується на правильному застосуванні норм процесуального права.
Суди не звернули уваги на те, що критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Відповідно до статті 2 КАС України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 1 частини першої статті 3 КАС України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Згідно з правилами визначення юрисдикції адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ за статтею 17 КАС України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень.
У пункті 7 частини першої статті 3 КАС України в наведеній вище редакції визначено, що суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Водночас помилковим є застосування статті 17 КАС України та поширення юрисдикції адміністративних судів на усі спори, стороною яких є суб'єкт владних повноважень, оскільки при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і господарських справ недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення суб'єктного складу спірних правовідносин. Визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Публічно-правовим, вважається, зокрема, спір, у якому сторони правовідносин виступають одна щодо іншої не як рівноправні і в якому одна зі сторін виконує публічно-владні управлінські функції та може вказувати або забороняти іншому учаснику правовідносин певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.
Необхідною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення ним публічно-владних управлінських функцій. Ці функції суб'єкт повинен виконувати саме в тих правовідносинах, у яких виник спір.
До юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб'єктами стосовно їх прав та обов'язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб'єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єкта (суб'єктів), а останній (останні) відповідно зобов'язаний виконувати вимоги та приписи такого суб'єкта владних повноважень. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі №914/2006/17.
Спір, що розглядається, не є спором між учасниками публічно-правових відносин, оскільки державний реєстратор, приймаючи оскаржуване рішення про державну реєстрацію прав на нерухоме майно (право оренди на спірну земельну ділянку), не мав публічно-правових відносин саме з позивачем. Прийняте оскаржуване рішення про державну реєстрацію стосувалось реєстрації прав іншої особи, а не позивача.
Натомість, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення, як правило, майнового приватного права чи інтересу.
Визнання протиправним і скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права оренди на земельну ділянку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за третьою особою є захистом прав позивача на земельну ділянку від їх порушення іншою особою, за якою зареєстровано аналогічне право щодо того ж самого нерухомого майна.
Позивач фактично обґрунтував позовні вимоги наявністю у нього права оренди і відсутністю такого права у ТОВ "СП "Нібулон" і, як наслідок, відсутністю в останнього правомірного інтересу щодо фіксації свого права оренди у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Отже, ухвалюючи рішення, суди попередніх інстанцій не врахували того, що цей спір є спором про цивільне право, тобто має приватноправовий характер, а саме є спором позивача та ТОВ "СП "Нібулон" щодо права оренди на спірну земельну ділянку, яке підлягає державній реєстрації.
З урахуванням наведеного Верховний Суд вважає, що спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права оренди земельної ділянки має розглядатися як спір, що пов'язаний з порушенням цивільних прав позивача на земельну ділянку іншою особою, за якою зареєстровано аналогічне право щодо тієї ж земельної ділянки. Належним відповідачем у такій справі є особа, право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснено аналогічний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Участь державного реєстратора в якості співвідповідача (якщо позивач вважає його винним у порушені прав) у спорі не змінює його цивільно-правового характеру.
Також Верховний Суд вважає, що оскільки позивач не був заявником стосовно оскаржуваних реєстраційних дій, тобто останні були вчинені за заявою іншої особи, такий спір є спором про цивільне право незалежно від того, чи здійснено державну реєстрацію прав на нерухоме майно з дотриманням державним реєстратором вимог законодавства та чи заявляються, окрім вимог про скасування оспорюваного рішення, запису в державному реєстрі прав, також вимоги про визнання недійсними правочинів, на підставі яких прийнято оспорюване рішення, здійснено оспорюваний запис.
Отже, спір у цій справі не є публічно-правовим. Оскарження рішення про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки безпосередньо пов'язане із захистом позивачем свого цивільного права у спорі щодо земельної ділянки з особою, яка не заперечує законності дій державного реєстратора з реєстрації за нею права оренди цієї ж земельної ділянки. Такий спір має приватноправовий характер. Залежно від суб'єктного складу сторін спору і тих осіб, на чиї інтереси впливає таке рішення, він має вирішуватися за правилами господарського або цивільного судочинства.
Такий висновок сформулювала Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 вересня 2018 року у справі №823/2042/16, відступивши від своїх попередніх висновків щодо належності до юрисдикції адміністративних судів спорів за позовами осіб, які не були заявниками вчинення реєстраційних дій, до державного реєстратора про скасування його рішень чи записів у державному реєстрі стосовно державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
Велика Палата Верховного Суду вказала, що такий критерій визначення юрисдикції спору як наявність порушень вимог чинного реєстраційного законодавства у діях державного реєстратора під час державної реєстрації прав на земельну ділянку не завжди є достатнім та ефективним, адже наявність цих порушень можна встановити лише при розгляді справи по суті, а не на момент звернення позивача з позовною заявою.
Крім того, скасування державної реєстрації права, належного одній особі, за заявою іншої особи в порядку адміністративного судочинства не дозволяє остаточно вирішити спір між цими особами. Тож не виконується основне завдання судочинства. У таких спорах питання правомірності укладення цивільно-правових договорів, на підставі яких відбулись реєстраційні дії, обов'язково постають перед судом, який буде вирішувати спір, незалежно від того, чи заявив позивач вимогу щодо оскарження таких договорів.
Отже, в зазначеній категорії справ вирішуються спори про цивільне право між особами, які вимагають скасування державної реєстрації, й особами, за якими зареєстровано право чи обтяження. А тому мають розглядатися судами господарської або цивільної юрисдикції залежно від суб'єктного складу сторін спору.
Суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, установлених відповідно статтями 238, 240 КАС України. Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 цього Кодексу, є обов'язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги (стаття 354 КАС України).
Згідно з пунктом 1 частини першої статті стаття 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Отже, постанова Черкаського окружного адміністративного суду від 22 березня 2017 року та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2017 року підлягають скасуванню із закриттям провадження у справі.
Верховний Суд вказує, що спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно чи обтяження такого права за іншою особою у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно є цивільно-правовим, а тому вирішення таких спорів здійснюється за правилами цивільного або господарського судочинства залежно від суб'єктного складу сторін.
Належним відповідачем у справах за позовом про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права чи обтяження має бути особа, право чи обтяження якої зареєстровано.
Керуючись статтями 345, 354, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Касаційну скаргу Приватного підприємства "Колос Чигиринщини" задовольнити частково.
Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2017 року у справі № 823/316/17 скасувати.
Провадження у справі №823/316/17 за позовом Приватного підприємства «Колос Чигиринщини» до Чигиринської районної державної адміністрації Черкаської області, Чигиринської міської ради, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Нібулон», про визнання протиправним та скасування рішення закрити.
Роз"яснити право позивача на звернення до суду з цим позовом в порядку господарського судочинства.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий А.Ю. Бучик
Судді Л.Л. Мороз
А.І. Рибачук