Іменем України
15 серпня 2019 року
м. Київ
справа №806/3097/17
адміністративне провадження №К/9901/50912/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Кравчука В.М., суддів Берназюка Я.О., Коваленко Н.В.,
розглянув у письмовому провадженні
касаційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2018 року (колегія у складі суддів Франовської К.С., Іваненко Т.В., Кузьменко Л.В.)
у справі №806/3097/17
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області
про зобов'язання надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою.
І. РУХ СПРАВИ
1. 13.11.2017 до Житомирського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області.
2. Позивач просив зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області надати дозвіл ОСОБА_1 21.03.2017 на виготовлення проекту землеустрою для сінокосіння земельної ділянки орієнтовною площею 10.0 га, яка розташована за межами населених пунктів Брусилівської селищної об'єднаної територіальної громади (бувшої Хомутецький сільської ради Брусилівського району Житомирської області).
3. Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 27.11.2017 позов задоволено повністю.
4. Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 19.04.2018 скасовано постанову суду першої інстанції та прийнято нову, якою в задоволенні позову відмовлено.
5. 17.05.2018 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 . Просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
6. Ухвалою Верховного Суду від 05.06.2018 відкрито касаційне провадження.
7. 03.07.2018 від відповідача надійшов відзив на касаційну скаргу.
ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
8. Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 08.06.2017 у справі №806/1264/170 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, позов задоволено частково:
(1) визнано неправомірними дії Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області щодо неналежного надання відповіді на клопотання ОСОБА_1 від 21.03.2017 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для сінокосіння орієнтовною площею 10,0 га, яка розташована за межами населених пунктів Брусилівської селищної об'єднаної територіальної громади (бувшої Хомутецький сільської ради Брусилівського району Житомирської області), оформленої листом Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 21.04.2017 №Г-4366/0-4298/6-17;
(2) зобов'язано Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 21.03.2017 та надати відповідь у порядку та відповідно до вимог ст. 123 Земельного кодексу України.
9. На виконання судового рішення Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області розглянуло клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 21.03.2017 та листом від 29.06.2017 № 4366/0-7580/6-17 відмовило в наданні дозволу.
10. Відмову мотивовано тим, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 413 від 07.06.2017 «Про деякі питання удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними» Держгеокадастр та його територіальні органи під час передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності в оренду повинні у разі надходження заявок на отримання земельних ділянок для сінокосіння, випасання худоби, городництва, передавати в оренду лише за результатами земельних торгів, а також передавати земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності в оренду за наявності агрохімічного паспорта земельної ділянки.
ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН
11. Позивач позовні вимоги обґрунтував тим, що відповідач незаконно відмовив йому в наданні зазначеного дозволу, оскільки постанова КМУ від 07.06.2017 № 413 стосується стратегії удосконалення управління у сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними. Крім того, у постанові Житомирського окружного адміністративного суду від 08.06.2017 підстави відмови було вже оцінені судом та визнано їх такими, що не відповідали Земельному кодексу України.
12. Відповідач проти позову заперечував. Вважає, що виконував Постанову КМУ від 07.06.2017 № 413, а вимога щодо зобов'язання відповідача прийняти конкретно визначені рішення про надання дозволу, є формою втручання в дискреційні повноваження та виходить за межі завдань адміністративного судочинства.
ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
13. Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з того, що відповідач відмовив у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з підстав, не передбачених ч.3 ст.123 ЗК України. Постанова КМУ № 413 від 07.06.2017, на яку посилається відповідач, не є нормативно-правовим актом, що врегульовує порядок надання дозволу, а лише затверджує стратегію (план діяльності на певний період) удосконалення механізму управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними. Судове рішення про визнання відмови у наданні дозволу протиправною не відновлює порушеного права позивача, тому суд дійшов висновку, що необхідно зобов'язати відповідача надати позивачу дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
14. Суд апеляційної інстанції з цим не погодився. З посиланням на судову практику, цей суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови в позові, оскільки у позивача відсутні перешкоди для реалізації його прав. Ненадання дозволу на розробку проекту землеустрою або вмотивованої відмови у його наданні не перешкоджає розробленню проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, оскільки особа має право замовити розроблення такого проекту самостійно. Отже, зазначений дозвіл не є рішенням, без якого не може бути реалізоване право на отримання земельної ділянки.
V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ
15. Позивач у касаційній скарзі не погоджується з рішенням суду апеляційної інстанції. Вважає, що судові рішення, на які посилався суд апеляційної інстанції, не підлягали застосуванню до спірних правовідносин. оскільки вони стосуються надання дозволу на виготовлення проектної документації щодо безоплатної приватизації земельної ділянки в порядку ст. 118 ЗК України та несвоєчасного розгляду заяви про надання дозволу.
16. У випадку позивача, відповідач розглянув заяву. Тому підстав для самостійного виготовлення проекту землеустрою немає.
14. У відзиві на касаційну скаргу відповідач доводив законність підстав відмови у наданні позивачеві зазначеного дозволу.
VІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
17. Верховний Суд перевірив доводи касаційної, правильність застосування норм матеріального та процесуального права, і дійшов висновку про задоволення касаційної скарги з таких підстав.
18. У справі, що розглядається, предметом спору є правомірність відмови Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області надати ОСОБА_1 дозвіл на виготовлення проекту землеустрою за його заявою від 21.03.2017. При цьому, підстави відмови за його заявою від 21.03.2017 вже були оцінені судом в межах розгляду іншої судової справи №806/1264/170. Отже, йдеться також про вжиття судом ефективного способу захисту порушеного права позивача.
19. Вирішуючи спір, суд апеляційної інстанції застосував правові позиції Верховного Суду, викладені у постанові від 31.01.2018 (справа № 814/741/16), від 14.03.2018 (справа № 804/3703/16).
20. Проте колегія суддів не може погодитись з правильністю застосування судом апеляційної інстанції до спірних правовідносин норм ЗК України та зазначених правових позицій, з огляду на таке.
21. Верховний Суд у складі суддів Судової палати для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду, розглядаючи справу №509/4156/15-а (постанова від 17.12.2018) відступив від висновку, викладеного в постанові від 31.01.2018 (справа № 814/741/16) та від 14.03.2018 (справа № 804/3703/16), згідно з яким ненадання дозволу на розроблення проекту землеустрою за відсутності мотивованої відмови у його наданні не є для особи перешкодою для виготовлення такого проекту.
22. У справі № 509/4156/15-а Верховний Суд дійшов висновку, що згідно з абзацом 3 частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України особа має право замовити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки без згоди уповноваженого органу, якщо уповноважений орган у місячний строк не надав ні дозволу на його розроблення, ні мотивованої відмови у наданні такого дозволу.
Проте, цією нормою закріплено виключно право, а не обов'язок громадянина замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу та жодним чином не позбавляє його права на отримання від уповноваженого органу після спливу місячного строку дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або вмотивованої відмови у його наданні, а також права на судовий захист у випадку неможливості реалізації права на отримання відповідного дозволу (бездіяльності суб'єкта владних повноважень) або відмови у його надані після спливу місячного строку (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 10 липня 2018 року в справі № 806/3095/17).
Використання особою права замовити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки без згоди уповноваженого органу не позбавляє обов'язку відповідача розглянути заяву згідно із чинним законодавством та прийняти відповідне рішення.
Відтак, якщо зацікавлена особа замовила проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки без згоди уповноваженого органу у встановлений строк, вона не позбавляється права на оскарження бездіяльності відповідного органу.
23. У справі, що розглядається, правовідносини є подібними. З тією лише різницею, що йдеться про надання земельної ділянки у користування, а не у власність та уповноважений орган надав мотивовану відмову у наданні зазначеного дозволу, тобто відсутня бездіяльність Держгеокадастру.
24. З огляду на це, Суд вважає, що висновки Верховного Суду викладені у постанові від 31.01.2018 (справа № 814/741/16), від 14.03.2018 (справа № 804/3703/16), відступ від яких зроблено Верховним Судом у справі № 509/4156/15-а (постанова від 17.12.2018) не можуть застосовуватися у справі, що розглядається.
25. Відповідно до ст. 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
26. З огляду на допущені судом апеляційної інстанції порушення норм матеріального права та обґрунтованість висновків суду першої інстанції, Суд дійшов висновку про те, що касаційну скаргу слід задовольнити, постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 19.04.2018 скасувати, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 27.11.2017 залишити в силі.
27. Позивач не сплачував судовий збір за подання касаційної скарги, тому питання про розподіл судових витрат судом не вирішується.
Керуючись ст. ст. 343, 349, 352, 356 КАС України, Суд, -
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
2. Постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2018 року скасувати.
3. Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2017 року залишити в силі.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя В.М. Кравчук
Суддя Я.О. Берназюк
Суддя Н.В. Коваленко