Іменем України
14 серпня 2019 року
Київ
справа №426/5692/15-а
адміністративне провадження №К/9901/11605/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Стрелець Т.Г.,
суддів: Стеценка С.Г., Тацій Л.В.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу №426/5692/15-а
за заявою ОСОБА_1 , поданою у порядку статті 267 Кодексу адміністративного судочинства України, про визнання неправомірною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області по виконанню рішення суду від 24 грудня 2012 року у справі №2-а/460/13 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області, управління Пенсійного фонду України в місті Рубіжному Луганської області про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити дії, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Сватівського районного суду Луганської області від 29 червня 2016 року (головуючий суддя - Гашинський М.А.,) та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 09 листопада 2016 року (колегія суддів у складі головуючого судді - Васильєвої І.А., суддів: Жаботинської С.В., Казначеєва Е.Г.)
Короткий зміст позовних вимог
1. 24 лютого 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (далі - ГУ ПФУ у Луганській області), управління Пенсійного фонду України в м. Рубіжному Луганської області (далі - УПФУ в м. Рубіжному), в якій, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив суд визнати неправомірною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області по виконанню постанови Ленінського районного суду м. Луганська від 24 грудня 2012 року у справі № 2-а/460/13, застосувати до ГУ ПФУ у Луганській області судові заходи, передбачені статтею 267 Кодексу адміністративного судочинства України.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
2. Постановою Сватівського районного суду Луганської області від 29 червня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 09 листопада 2016 року, у задоволенні заяви ОСОБА_1 , поданої у порядку статті 267 Кодексу адміністративного судочинства України, про визнання неправомірною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області по виконанню рішення суду від 24 грудня 2012 року у справі №2-а/460/13, відмовлено.
3. Рішення судів мотивовані тим, що відповідач у повному обсязі виконав рішення суду, оскільки резолютивна частина рішення суду, на виконання якої видано виконавчий лист, містила вимоги лише про зобов'язання ГУ ПФУ у Луганській області розглянути питання щодо зарахування періоду роботи ОСОБА_1 в якості електромонтера основних технологічних цехів з 21.02.1980 по 31.12.1991 до стажу роботи у важких та шкідливих умовах праці за Списком № 1 у відповідності до чинного законодавства, а не зобов'язання управління зарахувати цей стаж.
При цьому, подана позивачем заява аргументована його незгодою із висновками рішення ГУ ПФУ у Луганській області від 14 січня 2016 року. У даному рішенні вказано, що воно може бути оскаржене в Пенсійному фонді України або в судовому порядку, проте позивач таким правом не скористався. Таким чином, суди дійшли висновку про відсутність протиправності в діях відповідача.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
4. Не погоджуючись з ухваленими по справі рішеннями, ОСОБА_1 звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
5. Касаційна скарга аргументована тим, що оскаржувані судові рішення суперечать висновкам, викладеним у постанові Ленінського районного суду м. Луганська від 24 грудня 2012 року по справі № 2а-460/2013, залишеною без змін рішеннями судів апеляційної та касаційної інстанцій.
Даною постановою зобов'язано ГУ ПФУ в Луганській області розглянути питання зарахування періодів роботи позивача в якості електромонтера основних технологічних цехів з 21.02.1980 по 31.12.1991 до стажу роботи за Списком № 1 - набрала законної сили, при цьому відповідачем ГУ ПФУ у Луганській області вказане рішення, яке набрало законної сили та підлягає виконанню - проігноровано та не виконано, а ВПВР УДВС ГТУЮ у Луганській області, в свою чергу, протиправно прийнята постанова про закінчення виконавчого провадження.
6. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28 листопада 2016 року відкрито провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Сватівського районного суду Луганської області від 29 червня 2016 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 09 листопада 2016 року.
7. Верховний Суд ухвалою від 12 серпня 2019 року прийняв до провадження вищезазначену касаційну скаргу.
8. Відповідач надав заперечення на касаційну скаргу, в яких просив залишити її без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.
9. 24 грудня 2012 року Ленінським районним судом м. Луганська за результатами розгляду позовної заяви ОСОБА_1 винесено постанову по справі № 2а-460/2013, якою визнано протиправним рішення комісії при Головному управлінні ПФУ в Луганській області від 17 січня 2012 року за № 01/13 про відмову в зарахуванні періоду роботи ОСОБА_1 в якості електромонтера основних технологічних цехів з 21 лютого 1980 року по 31 грудня 1991 року до стажу важких і шкідливих умовах праці за списком № 1; зобов'язано ГУ ПФУ у Луганській області розглянути питання щодо зарахування періоду роботи ОСОБА_1 в якості електромонтера основних технологічних цехів з 21 лютого 1980 року по 31 грудня 1991 року до стажу важких і шкідливих умовах праці за списком № 1 у відповідності до чинного законодавства.
10. Вказане вище рішення суду першої інстанції ухвалами Донецького апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2013 року (справа № 2а-460/12/1213) та Вищого адміністративного суду України від 08 травня 2014 року (по справі № К/800/25867/13) залишено без змін та набрало законної сили.
11. Позивач, отримавши виконавчий лист від 05 жовтня 2015 року по даній справі, подав його для виконання до ВПВР УДВС ГТУЮ у Луганській області, на підставі якого старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Луганській області 24 грудня 2015 року відкрито виконавче провадження за вказаним виконавчим листом № 2а-460/2013 від 05 жовтня 2015 року про зобов'язання ГУ ПФУ у Луганській області розглянути питання щодо зарахування періоду роботи ОСОБА_1 в якості електромонтера основних технологічних цехів з 21.02.1980 по 31.12.1991 до стажу роботи у важких та шкідливих умовах праці за Списком № 1 у відповідності до чинного законодавства (арк. справи 22).
12. На адресу ГУ ПФУ в Луганській області надійшла постанова державного виконавця УДВС ГУЮ у Луганській області від 24 грудня 2015 року про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого листа Сватівського районного суду № 2а-460/2013 (виданого 05 жовтня 2015 року ) про: «зобов'язання ГУ ПФУ у Луганській області розглянути питання щодо зарахування періоду роботи ОСОБА_1 в якості електромонтера основних технологічних цехів з 21.02.1980 по 31.12.1991 до стажу роботи у важких та шкідливих умовах праці за Списком № 1 у відповідності до чинного законодавства» (арк. справи 22).
13. Після отримання вказаного виконавчого листа комісія при головному управлінні Пенсійного фонду України в Луганській області повторно розглянула заяву позивача та прийняла відповідне рішення від 14 січня 2016 року № 01/15 (арк. справи 8, 25-26) про відсутність законних підстав для зарахування спірних періодів роботи до стажу роботи позивача у важких та шкідливих умовах праці за Списком № 1.
14. Про вказане рішення відповідач повідомив відділ примусового виконання рішення, на підставі чого 19 січня 2016 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Луганській області прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження (ВП № 49736963) (арк. справи 5).
15. Конституція України.
15.1. Стаття 19. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
16. Кодекс адміністративного судочинства України в редакції, чинній до 15.12.2017 року.
16.1. Частина 2 статті 2. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
16.2. Стаття 267. Судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах
1. Суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
2. За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання постанови суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штраф у розмірі від десяти до тридцяти мінімальних заробітних плат.
4. Половина суми штрафу стягується на користь позивача, інша половина - до Державного бюджету України.
5. Питання про накладення штрафу вирішується за клопотанням позивача або за ініціативою судді у судовому засіданні з повідомленням сторін. Неприбуття у судове засідання сторін, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду цього питання.
6. Суддя за клопотанням органу чи посадової особи, відповідальних за виконання постанови, на підставі відповідних доказів зменшує розмір штрафу на користь Державного бюджету України за невиконання або неналежне виконання постанови на суму штрафу, який було накладено за ці ж дії державним виконавцем відповідно до законодавства про виконавче провадження.
7. Ухвала суду про накладення штрафу, що набрала законної сили, направляється для виконання до державної виконавчої служби. З наступного дня після набрання ухвалою законної сили на суму заборгованості без додаткового рішення суду нараховується пеня у розмірі трьох відсотків річних з урахуванням індексу інфляції.
8. Сплата штрафу не звільняє від обов'язку виконати постанову суду і подати звіт про її виконання. Повторне невиконання цього обов'язку тягне за собою застосування наслідків, установлених частинами першою і другою цієї статті, але розмір нового штрафу при цьому збільшується на суму штрафу, який було або мало бути сплачено за попередньою ухвалою.
9. Особа-позивач, на користь якої ухвалено постанову суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такої постанови суду або порушення прав позивача, підтверджених такою постановою суду.
У такій заяві зазначаються:
1) найменування адміністративного суду, до якого подається заява;
2) ім'я (найменування) позивача, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі;
3) ім'я (найменування) відповідача, посада і місце служби посадової чи службової особи, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі;
4) ім'я (найменування) третіх осіб, які брали участь у розгляді справи, поштова адреса, номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі;
5) номер адміністративної справи;
6) відомості про набрання постановою законної сили та про наявність відкритого касаційного провадження;
7) інформація про день отримання виконавчого листа та пред'явлення його до виконання;
8) інформація про хід виконавчого провадження;
9) документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати за подання відповідної заяви;
10) перелік документів та інших матеріалів, що додаються.
На підтвердження обставин, якими обґрунтовуються вимоги, позивач зазначає докази, про які йому відомо і які можуть бути використані судом.
До заяви додаються докази її надсилання рекомендованим поштовим відправленням з повідомленням про вручення відповідачам і третім особам не раніше семи робочих днів до дня подання заяви до суду.
Заява підписується позивачем або його представником із зазначенням дня її підписання. У разі якщо заява подається представником, у ній зазначаються ім'я представника, його поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі. Одночасно із заявою подається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника.
Таку заяву може бути подано протягом десяти днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не пізніше дня завершення строку пред'явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідною постановою суду.
У разі відповідності заяви вказаним вище вимогам вона підлягає розгляду та вирішенню в порядку письмового провадження або в судовому засіданні на розсуд суду протягом десяти днів з дня її отримання. Неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду такої заяви.
У разі невідповідності заяви вказаним вище вимогам вона ухвалою суду, прийнятою в порядку письмового провадження, повертається заявнику. Така ухвала суду може бути оскаржена.
10. За відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. У разі наявності підстав для задоволення заяви суд ухвалює одну із постанов, що передбачені частиною другою статті 162 цього Кодексу.
Така постанова може бути оскаржена лише в апеляційному порядку.
11. Окремі ухвали, а також ухвали щодо накладення штрафу, постановлені відповідно до цієї статті, можуть бути оскаржені лише в апеляційному порядку".
12. Судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснюється також у порядку, встановленому статтею 181 цього Кодексу.
17. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.
18. Аналізуючи доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на наступне.
19. Як вбачається зі встановлених по справі обставин, позивач просив суд визнати неправомірною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області по виконанню постанови Ленінського районного суду м. Луганська від 24 грудня 2012 року по справі № 2-а/460/13 із застосуванням до нього судових заходів, передбачених статтею 267 Кодексу адміністративного судочинства України.
З цього приводу суди вказали, що постанова державного виконавця УДВС ГУЮ у Луганській області від 24 грудня 2015 року про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого листа Сватівського районного суду № 2а-460/2013 від 05 жовтня 2015 року містила вимогу про: «зобов'язання ГУ ПФУ у Луганській області розглянути питання щодо зарахування періоду роботи ОСОБА_1 в якості електромонтера основних технологічних цехів з 21.02.1980 по 31.12.1991 до стажу роботи у важких та шкідливих умовах праці за Списком № 1 у відповідності до чинного законодавства» (арк. справи 22).
На виконання зазначеної вище постанови державного виконавця комісія при головному управлінні Пенсійного фонду України в Луганській області повторно розглянула заяву позивача та прийняла відповідне рішення від 14 січня 2016 року № 01/15.
Даним рішенням відповідач відмовив позивачу у зарахуванні спірних періодів роботи у важких та шкідливих умовах праці за Списком № 1.
Дану відмову аргументував тим, що право на призначення пільгової пенсії реалізовано позивачем до внесення змін до Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (арк. справи 8).
В подальшому, у зв'язку із прийняттям зазначеного вище рішення, державним виконавцем прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження.
Зважаючи на те, що резолютивна частина постанови Ленінського районного суду м. Луганська від 24 грудня 2012 року по справі № 2-а/460/13 та виконавчий лист, виданий на підставі даного судового рішення, містить зобов'язання ГУ ПФУ у Луганській області розглянути питання щодо зарахування періоду роботи ОСОБА_1 , а не зарахувати період роботи позивача в якості електромонтера основних технологічних цехів з 21.02.1980 по 31.12.1991 до стажу роботи у важких та шкідливих умовах праці за Списком №, суди попередніх інстанцій дійшли правильних висновків про відсутність у діях відповідача протиправної бездіяльності.
Колегія суддів звертає увагу, що підставою для звернення до суду із даною заявою стала незгода позивача із фактичним виконанням рішення, а саме - прийняттям комісією при головному управлінні Пенсійного фонду України в Луганській області рішення від 14 січня 2016 року № 01/15 про відмову у зарахуванні позивачу спірних періодів роботи у важких та шкідливих умовах праці за Списком № 1.
При цьому, правомірність/протиправність висновків відповідача, покладених в основу зазначеного вище рішення від 14 січня 2016 року № 01/15 може бути предметом дослідження суду при розгляді справи про визнання протиправним та скасування такого рішення, а не в порядку, передбаченому частиною 9 статті 267 КАС України (в редакції, чинній до 15.12.2017 року) для розгляду заяви, пов'язаних із виконанням судових рішень в адміністративних справах.
20. Щодо вимог позивача про застосування до відповідача судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, передбачених статтею 267 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів зазначає, що частиною 1 даної статті визначено право суду, який ухвалив рішення в адміністративній справі, зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
В свою чергу, частиною 10 статті 267 КАС України встановлено, що суд залишає заяву без задоволення у разі відсутності обставин, які вказують на протиправність відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача.
При цьому, як правильно зазначили суди попередніх інстанцій, задоволення такої заяви можливе лише на стадії прийняття судом рішення по суті справи.
У разі, коли заява про зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення подана після прийняття постанови у справі - суд ухвалою відмовляє у задоволенні такої заяви.
21. Як вбачається з матеріалів даної справи, судами під час винесення рішень по справі № 2-а/460/13 про зобов'язання ГУ ПФУ у Луганській області розглянути питання щодо зарахування періоду роботи ОСОБА_1 в якості електромонтера основних технологічних цехів з 21.02.1980 по 31.12.1991 до стажу роботи у важких та шкідливих умовах праці за Списком № 1 у відповідності до чинного законодавства не встановлювався судовий контроль за їх виконанням.
22. Таким чином, суди попередніх інстанцій при розгляді даної справи дійшли правомірних висновків про відсутність з боку відповідача протиправної бездіяльності та підстав для застосування до нього заходів судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, передбачених статтею 267 Кодексу адміністративного судочинства України.
23. Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
24. З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.
25. Зважаючи на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.
26. Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Сватівського районного суду Луганської області від 29 червня 2016 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 09 листопада 2016 року - залишити без задоволення.
2. Постанову Сватівського районного суду Луганської області від 29 червня 2016 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 09 листопада 2016 року по справі №426/5692/15-а - залишити без змін.
3. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Т.Г.Стрелець
Судді С.Г. Стеценко
Л.В. Тацій