13 серпня 2019 рокуЛьвів№ 857/6374/19
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
Головуючого судді Сеника Р.П.,
суддів Іщук Л.П., Хобор Р.Б.,
з участю секретаря судового засідання Коваль Т.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові апеляційну скаргу Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 13 травня 2019 року у справі № 500/829/19 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
суддя в 1-й інстанції - Баранюк А.З.,
час ухвалення рішення - 13.05.2019 року, 10:45 год,
місце ухвалення рішення - м. Тернопіль,
дата складання повного тексту рішення - 16.05.2019 року,
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду із позовом до Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області (далі - відповідач), в якому просить:
- визнати протиправними дії Тернопільського об'єднаного Управління ПФУ Тернопільської області, щодо непроведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за період з 04.12.2018 по 31.12.2018 в розмірі 90% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, з суми 47574,00 грн. відповідно до довідки виданої Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України у Тернопільській області №237 від 17.12.2018 року та за період з 01.01.2019 з суми 51867,00 грн. відповідно до довідки виданої Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України у Тернопільській області №37 від 22.01.2019 протиправними;
- зобов'язати Тернопільське об'єднане управління Пенсійного фонду України Тернопільської області здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за період з 04.12.2018 по 31.12.2018 в розмірі 90% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, з суми 47574,00 грн. відповідно до довідки виданої Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України у Тернопільській області №237 від 17.12.2018 року та за період з 01.01.2019 з суми 51867,00 грн. відповідно до довідки виданої Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України у Тернопільській області №37 від 22.01.2019 без обмежень граничного розміру, з врахуванням раніше виплачених сум.
Позовні вимоги мотивовані тим, що з 04 грудня 2018 року змінилася суддівська винагорода суддів відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 04.12.2018 року №11-р в зв'язку із зміною розміру посадового окладу судді.
У зв'язку з вищенаведеним 17 грудня 2018 року позивач подав до Тернопільського об'єднаного управління ПФУ Тернопільської області заяву про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання та довідку №237 від 17.12.2018 року видану Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України у Тернопільській області про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Крім того, з 01 січня 2019 року змінилася суддівська винагорода в зв'язку із зміною (збільшенням) прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно до Закону «Про державний бюджет України на 2019 рік», відтак 22 січня 2019 року позивач звернувся до управління з заявою про перерахунок призначеного йому щомісячного довічного грошового утримання з 01 січня 2019 року, долучивши довідку Територіального управління Державної судової адміністрації України у Тернопільській області №37 від 22.01.2019 року.
22 лютого 2019 року позивач подав до Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області заяву, в якій мотивував необхідність перерахування йому щомісячного довічного грошового утримання в розмірі 90% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, згідно вказаних довідок Територіального управління Державної судової адміністрації України у Тернопільській області.
Проте листом за підписом голови комісії з припинення Глух Т.Г. за №74/Б-11 від 12 березня 2019 року позивача повідомлено, що на підставі поданих ним заяв від 17.12.2018 року та 22.01.2019 року проведено перерахунок його щомісячного довічного грошового утримання з 01.01.2019 року та з 01.02.2019 року в розмірі 84 % суддівської винагороди згідно представлених ним довідок Територіального управління Державної судової адміністрації України у Тернопільській області.
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 13 травня 2019 року у справі № 500/829/19 позовні вимоги задоволено.
Рішення суду першої інстанції оскаржив відповідач, подавши на нього апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що рішення суду першої підлягає скасуванню.
В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що виплати за рішенням судів, якими зобов'язано органи Пенсійного фонду України здійснити перерахунок та виплату пенсії без обмеження строком, продовжуються до внесення змін до норм законодавства, якими керувався суд при винесенні рішення, або до змін умов пенсійного забезпечення одержувача.
Просить скасувати рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 13 травня 2019 року у справі № 500/829/19 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не прибули, про дату, час і місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином, а тому, суд апеляційної інстанції, відповідно до ч. 4 ст. 229, п.2 ч. 1 ст. 311 та ч. 2 ст. 313 КАС України, вважає можливим проведення розгляду справи за їхньої відсутності без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, дослідивши обставини справи, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів приходить до переконання, що вона не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Задовольняючи позовні вимоги у справі, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем протиправно відмовлено в проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання в розмірі 90 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді за період з 04 грудня 2018 року по 31 грудня 2018 року з суми 47574,00грн., відповідно до довідки виданої Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України у Тернопільській області №237 від 17 грудня 2018 року, та за період з 01 січня 2019 року з суми 51867,00 грн, відповідно до довідки виданої Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Тернопільській області №37 від 22 січня 2019 року.
Розглядаючи спір, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Встановлено, підтверджено матеріалами справи, що 18 березня 1994 року ОСОБА_1 призначено на посаду судді Тернопільського міського суду Тернопільської області та 17 червня 2004 року його було обрано суддею Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області безстроково.
Постановою Верховної Ради України від 22.09.2016 року за №1600- VIII позивача звільнено з посади судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області у відставку відповідно до п.п.2,3 та п.9 ч.5 статті 126 Конституції України.
У відповідності до вищевказаної постанови Верховної Ради України, наказом голови Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 03.10.2016 року № 277-К, ОСОБА_1 звільнено з посади судді з 03 жовтня 2016 року, у зв'язку із відставкою, відповідно до п.2, 3 та п.9 ч.5 статті 126 Конституції України, ст. ст. 120, 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
17.12.2018 позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці до якої додав довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці №237 від 17.12.2018 року видану Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України у тернопільській області, згідно якої суддівська винагорода, яка враховується при перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, складає 47574,00 грн.
В січні 2019 Тернопільським об'єднаним управлінням ПФУ Тернопільської області проведено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі поданої позивачем заяви з 01.01.2019 в розмірі 84% із суддівської винагороди в сумі 47574,00 грн. та призначений розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 01.01.2019 склав 39962,16 грн.
22.01.2019 позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці до якої додав довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці №37 від 22.01.2019 року видану Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України у тернопільській області, згідно якої суддівська винагорода, яка враховується при перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці складає 51867,00 грн.
В січні 2019 Тернопільським об'єднаним управлінням ПФУ Тернопільської області проведено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі поданої позивачем заяви з 01.01.2019 в розмірі 84% із суддівської винагороди в сумі 51867,00 грн. та призначений розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 01.01.2019 склав 43568,28 грн.
З приводу спірних правовідносин колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до частин четвертої, п'ятої статті 142 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII (далі - Закон № 1402-VIII) у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання. Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.
Статтею 135 Закону № 1402-VIII визначено, що суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за:
1) вислугу років;
2) перебування на адміністративній посаді в суді;
3) науковий ступінь;
4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.
Перерахунок щомісячного довічного утримання проводиться з 01 числа місяця, наступного за місяцем, у якому змінилися розміри складових суддівської винагороди судді, який працює за відповідною посадою . Подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008 №3-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 20.03.2017 №5-1), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.03.2008 за №200/14891. (далі Порядок №3-1)
Колегія суддів апеляційного суду зазначає, що право позивача на виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі саме 90% встановлено постановою Тернопільського міськрайонного суду від 14.12.2016 року, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 09.02.2017 року, а також рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 03.12.2018 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13.03.2019 року.
Відповідно до частини 4 статті 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Крім того, частиною третьою статті 135 Закону № 1402-VІІІ базовий розмір посадового окладу судді визначається, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що з 01.01.2018 посадовий оклад суддів встановлювався, виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 1762,00 гривні, а тому саме з цієї дати зміна грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, є обставиною, що обумовлює необхідність у проведенні перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці.
Посилання відповідача на пункт 4 розділу ІІ Порядку №3-1 є невірним, оскільки зазначений пункт визначає період в якому має бути здійснено відповідний перерахунок, що помилково ототожнюється відповідачем з періодом за який може бути здійснений такий перерахунок. Суд звертає увагу на те, що дата з якої у відповідача виник обов'язок здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання позивача в даному випадку не є тотожнім поняттям з датою з якої позивач набув право на такий перерахунок.
Законом України "Про Державний бюджет України" на 2019 рік встановлено прожитковий мінімум в розрахунку на місяць для працездатних осіб у розмірі 1921 гривень з 1 січня 2019 року.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що відповідачем протиправно відмовлено в проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання в розмірі 90 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді за період з 04 грудня 2018 року по 31 грудня 2018 року з суми 47574,00грн., відповідно до довідки виданої Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України у Тернопільській області №237 від 17 грудня 2018 року, та за період з 01 січня 2019 року з суми 51867,00 грн, відповідно до довідки виданої Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Тернопільській області №37 від 22 січня 2019 року.
Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що провадження у зразковій справі №200/86519-а (№Пз/9901/2/19) закрито 18.03.2019 року на підставі пункту 8 частини першої статті 238 КАС України, а саме: суд закриває провадження у справі щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо оскаржувані порушення були виправлені суб'єктом владних повноважень і при цьому відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання рішень, дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправними після такого виправлення.
Конституційний Суд України висловив правову позицію у рішенні від 03.06.2013 №3-рп/2013 (справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного грошового утримання суддів у відставці) зазначивши, що будь-яке зниження рівня гарантій незалежності суддів суперечить конституційній вимозі неухильного забезпечення незалежного правосуддя та права людини і громадянина на захист прав і свобод незалежним судом, оскільки призводить до обмеження можливостей реалізації цього конституційного права, а отже, суперечить частині першій статті 55 Конституції України (абзац 2 пункту 3 мотивувальної частини).
Таким чином, Конституційний Суд України наголошує, що конституційний статус суддів, які здійснюють правосуддя, та суддів у відставці передбачає їх належне матеріальне забезпечення, яке повинне гарантувати здійснення справедливого, незалежного, неупередженого правосуддя.
Відповідно до пункту 6.4 Європейської хартії про закон "Про статус суддів" (Лісабон, 8-10 квітня 1999 року) судді, які досягли встановленого законом віку для виходу у відставку з суддівської посади і виконували суддівські обов'язки протягом певного терміну, повинні отримувати пенсію по виходу у відставку, рівень якої повинен бути якомога ближче до рівня їхньої останньої заробітної плати в якості судді.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 КАСУ України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, а доводи апелянта на правомірність прийнятого рішення не впливають та висновків суду не спростовують.
Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «РуїзТорія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.
У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.
Інші зазначені відповідачем в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.
Згідно ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. 229, 308, 310, 311, 313, 315, 316, 321, 322, 325,328, 329 КАС України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області - залишити без задоволення.
Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 13 травня 2019 року у справі № 500/829/19- залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку лише з підстав, визначених в статті 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя Р. П. Сеник
судді Л. П. Іщук
Р. Б. Хобор
Повне судове рішення складено 15.08.19 року