Справа № 240/7453/19
Головуючий у 1-й інстанції: Панкеєва Вікторія Анатоліївна
Суддя-доповідач: Сушко О.О.
14 серпня 2019 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Сушка О.О.
суддів: Мацького Є.М. Залімського І. Г.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 16 травня 2019 року (м. Житомир) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Корольовського відділу державної виконавчої служби міста Житомир Головного територіального управління юстиції у Житомирській області про визнання протиправною та скасування постанови,
позивач звернулась до суду з адміністративним позовом, в якому просила визнати протиправною та скасувати постанову №42977847, видану 13.11.2014 року старшим державним виконавцем Корольовського відділу державної виконавчої служби Рисіч О.В. про стягнення з неї виконавчого збору у розмірі 86206,69 грн. у виконавчому провадженні №57681267.
Відповідно до ухвали Житомирського окружного адміністративного суду від 16 травня 2019 року відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказану ухвалу та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що згідно положень, передбачених ч. 1 ст. 5, ч. 1 ст. 121, ч. 1 ст. 287 КАС України спір у даній справі належить виключно до юрисдикції адміністративних судів, відтак оскаржена ухвала суду першої інстанції є такою, що прийнята з порушенням зазначених норм КАС України.
Заслухавши, суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, з наступних підстав.
Відмовляючи у відкритті провадження, суд першої інстанції виходив з того, що юрисдикція спорів про оскарження постанови про стягнення виконавчого збору, вчинених на виконання судових рішень, залежить, зокрема, від суду, який видав виконавчий документ.
Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Так, 05 жовтня 2016 року набрала чинності нова редакція Закону України №1404-VІІІ "Про виконавче провадження" (далі - Закон України №1404-VІІІ).
Оскільки позивач звернулася до суду зі скаргою на дії державного виконавця у травні 2019 року, відтак на спірні правовідносини поширюється саме вимоги Закону №1404-VІІІ.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Згідно із ч. 2 ст. 74 Закону № 1404-VIII рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
Тобто, імперативною нормою - ч. 2 ст. 74 Закону № 1404-VIII закріплено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів, незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані.
До юрисдикції адміністративних судів належать також справи про оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби, прийнятих (вчинених, допущених) під час примусового виконання постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, як виконавчих документів в окремому виконавчому провадженні.
Тому, висновок суду першої інстанції про те, що даний спір не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства є безпідставним. Суд першої інстанції помилково ототожнив оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби, прийнятих (вчинених, допущених) під час примусового виконання судових рішень з оскарженням постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, прийнятих під час примусового виконання як судових рішень, так і рішень інших органів, у тому числі, й державного виконавця.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, ухвала суду першої інстанції скасуванню, а матеріали адміністративного позову направленню для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 320, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 16 травня 2019 року скасувати.
Справу направити до Житомирського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Сушко О.О.
Судді Мацький Є.М. Залімський І. Г.