Справа № 320/6292/18 Суддя (судді) першої інстанції: Лапій С.М.
14 серпня 2019 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ганечко О.М.,
суддів Сорочка О.Є.,
Федотова І.В.,
розглянувши у письмовому провадженні заяву ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.04.2019 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Білоцерківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області, про визнання дій протиправним та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Білоцерківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області, у якому, просив суд:
- визнати протиправними дії Білоцерківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області щодо відмови ОСОБА_2 у перерахунку пенсії учасника ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи відповідно до частини третьої ст. 59 «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;
- зобов'язати Білоцерківське об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області провести ОСОБА_2 з 01.10.2018 перерахунок та виплату пенсії, обчисленої з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня відповідного року, відповідно до частини третьої ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
На обгрунтування вказаних позовних вимог, позивач зазначив, що відповідно до ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» має право на перерахунок пенсії в п'ятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, однак відповідач не виконує вимог указаного Закону та протиправно відмовляє у перерахунку пенсії.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2018 року адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії Білоцерківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області щодо відмови гр. ОСОБА_1 у перерахунку пенсії учасника ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи відповідно до частини третьої ст. 59 «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Зобов'язано Білоцерківське об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області провести гр. ОСОБА_1 з 01 червня 2018 року перерахунок та виплату пенсії, обчисленої з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня відповідного року, відповідно до частини третьої ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». У решті позовних вимог відмовлено.
За результатами апеляційного перегляду судового рішення, Шостим апеляційним адміністративним судом 11.04.2019 винесено постанову, якою апеляційну скаргу Білоцерківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області задоволено. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 26.10.2018 скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким в задоволенні позову відмовлено.
Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що право на перерахунок пенсії відповідно до частини третьої ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» мають особи, які проходили дійсну строкову службу.
Зважаючи на те, що позивач приймав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС не під час проходження дійсної строкової служби, відповідно підстави для перерахунку пенсії у відповідності до вищенаведених правових норм відсутні.
06.05.2019 за вх. № 8195 до Шостого апеляційного адміністративного суду від ОСОБА_1 надійшла заява про перегляд постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.04.2019 за виключними обставинами з підстав, передбачених п. 1 частини п'ятої ст. 361 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: у зв'язку із прийняттям 25.04.2019 Конституційним Судом України рішення у справі №1-р(ІІ)2019, яким визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), словосполучення «дійсної строкової служби», яке міститься у положеннях частини третьої ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
У вказаній заяві позивач просить задовольнити його заяву про перегляд постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.04.2019 за виключними обставинами, скасувати постанову суду апеляційної інстанції та прийняти нове рішення, яким залишити рішення суду першої інстанції в силі.
Сторони у судове засідання не з'явились, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Відповідно до ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи заяви про перегляд судового рішення за виключними обставинами, колегія суддів вважає, що заяву позивача необхідно задовольнити частково, а рішення суду апеляційної інстанції скасувати, з таких підстав.
Частиною першою ст. 361 КАС України, встановлено, що судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами.
Пунктом 1 частини п'ятої ст. 361 КАС України, вказано, що підставами для перегляду судових рішень у зв'язку з виключними обставинами є встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.
Так, рішенням Конституційного Суду України від 25.04.2019 у справі №1-р (ІІ)/2019 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), словосполучення «дійсної строкової служби», яке міститься у положеннях частини третьої ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яке застосовувалось судом апеляційної інстанції при ухваленні постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.04.2019, а тому наявні передбачені ст. 361 КАС України підстави для перегляду вказаного судового рішення за виключними обставинами.
Як свідчать матеріали справи, з 11.05.1986 по 12.05.1986 позивач, як військовозобов'язаний приймав участь в 30-км зоні (зоні відселення) у роботах по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, що підтверджується маршрутним листом від 11.05.1993 № 20/Н-70.
Наразі, позивач перебуває на обліку в Білоцерківському об'єднаному управлінні та до серпня 2018 року отримував пенсію по ІІ групі інвалідності відповідно до ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а з 28 серпня 2018 року отримує пенсію згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, і деяких інших категорій осіб» за вислугою років.
За даними довідки до акту огляду МСЕК серії КИО-І № 035267 від 29.09.1997 за результатами первинного огляду ОСОБА_2 встановлено другу групу інвалідності з 29.09.1997. Причиною інвалідності зазначено захворювання пов'язане з виконанням службових обов'язків по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Згідно посвідчення серії НОМЕР_1 ОСОБА_2 має правовий статус громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи.
29 травня 2018 року позивач звернувся до Білоцерківського об'єднаного управління із заявою про перерахунок пенсії відповідно до частини третьої ст. 59 Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Відповідач листом від 07.06.2018 № 522/Н-01 відмовив позивачу у перерахунку пенсії з посиланням на те, що він брав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, проходячи службу в установі ЮА 45/35 (БВК-35) начальником загону, був співробітником МВС, тому право на проведення перерахунку пенсії відповідно до статті 59 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи», не має.
Не погоджуючись з такими діями відповідача та вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивач, перебуваючи у трудових відносинах з установою ЮА 45/35 (БВК-35), виконував свій військовий обов'язок по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та отримав у зв'язку з цим інвалідність, тому належить до числа осіб, на яких поширюється дія статті 59 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи» та яким на її підставі має бути здійснений перерахунок пенсії виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.
Разом з тим, скасовуючи рішення суду першої інстанції та приймаючи постанову про відмову у задоволенні позовних вимог суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивач приймав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС не під час проходження дійсної строкової служби, відповідно підстави для перерахунку пенсії у відповідності до вищенаведених правових норм відсутні.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду апеляційної інстанції, які містяться у постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2019 року, колегія суддів зазначає про таке.
Нормами ст. 46 Конституції України, передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Спірні правовідносини, що склались між сторонами регулюються Конституцією України, Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-XII (далі - Закон № 796-XII), який визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення.
Відповідно до ст. 1 Закону № 796-XII, встановлено мету та основні завдання цього Закону, а саме, що він спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв'язання пов'язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території; громадян, які постраждали внаслідок інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та розв'язання пов'язаних з цим проблем медичного і соціального характеру.
Отже метою та завданнями цього Закону є захист громадян, які постраждали внаслідок: 1) Чорнобильської катастрофи; 2) інших ядерних аварій та випробувань; 3) військових навчань із застосуванням ядерної зброї.
Частиною третьою ст. 59 Закону № 796-XII, у редакції Закону України «Про внесення змін до вказаного Закону від 05 жовтня 2006 року № 231-V» було визначено, що особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок чого стали інвалідами, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням цих осіб з п'ятикратного розміру заробітної плати, що був встановлений на час їхнього перебування в зоні відчуження.
Тобто, частина третя ст. 59 Закону № 796-XII, у редакції, чинній до 01 жовтня 2017 року, було визначено одну категорію осіб, які мали право на обчислення пенсії з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, а саме: особи, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок чого стали інвалідами.
Водночас, частиною третьою ст. 59 Закону № 796-XII, у редакції, чинній з 01 жовтня 2017 року, передбачено, що особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням таких осіб - з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої Законом на 1 січня відповідного року.
Отже, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» розширено перелік категорій осіб, на яких вказана норма розповсюджується: особа брала участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи; особа брала участь у ліквідації наслідків інших ядерних аварій та випробувань; особа брала участь у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї.
Проте, незмінною залишилася умова щодо проходження такими особами дійсної строкової служби у відповідний період.
Так, право виникає у зазначених осіб лише за наявності у сукупності трьох умов (розширене тлумачення зазначеної статті без внесення змін до частини третьої ст. 59 Закону № 796-XII не допускається): 1) особа має статус особи з інвалідністю; 2) особа отримала статус особи з інвалідність виключно внаслідок участі у ліквідації відповідних наслідків та у військових навчаннях; 3) особа брала участь у ліквідації відповідних наслідків та військових навчаннях лише під час проходження дійсної строкової служби.
Аналогічного висновку щодо одночасної необхідності дотримання вказаних вище критеріїв дійшов Верховний Суд у своїх постановах, зокрема від 11.12.2018 у справі № 822/1346/18, від 26.03.2019 у справі № 816/99/18.
Згідно частини п'ятої ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд повинен враховувати висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Разом з тим, вирішуючи дану справу, колегія суддів враховує Рішення Конституційного Суду України (другий сенат) за конституційними скаргами ОСОБА_3 та ОСОБА_4 щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини третьої ст. 59 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 25 квітня 2019 року № 1-р (ІІ)/2019 справа № 3-14/2019 (402/19, 1737/19).
У вказаному Рішенні Конституційний Суд України наголосив, що закріплений у Конституції України обов'язок громадян України потребує поваги, а статус військовослужбовців будь-яких категорій обумовлюється військовою службою, інститут якої надає їм спеціальний статус.
Вирішуючи порушені в конституційних скаргах питання, Конституційний Суд України зазначив, що аналіз положень статей 16, 17 Конституції України дає підстави для висновку, що особи, які під час проходження військової служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, мають спеціальний статус та особливі умови соціального захисту. За Конституцією України посилений соціальний захист вказаних категорій осіб вимагає від держави виконання обов'язку визначати такий обсяг їх соціального забезпечення, який гарантуватиме їм гідні умови життя, а також повне відшкодування заподіяної шкоди.
Держава може встановлювати певні відмінності щодо рівня соціального захисту вказаних категорій осіб, однак визначені законом відмінності не повинні: допускати жодних невиправданих винятків із конституційного принципу рівності, містити ознак дискримінації при реалізації зазначеними особами права на соціальний захист та порушувати сутність права на соціальний захист, а обґрунтування механізму нарахування соціальних виплат має відбуватись із урахуванням критеріїв пропорційності та справедливості.
Конституційний Суд України дійшов висновку, що військовослужбовці строкової служби, пенсія яким призначається за частиною третьою статті 59 Закону та обчислюється з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, в окремих випадках мають вищий рівень соціального захисту, оскільки розмір їх соціального забезпечення є значно більшим порівняно з іншими категоріями військовослужбовців (у тому числі військовозобов'язані під час участі у військових зборах), які брали безпосередню участь у ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС та її наслідків.
Таким чином, на думку Конституційного Суду України, законодавець не забезпечив певні категорії військовослужбовців, які виконують конституційно значущі функції щодо захисту Вітчизни, особливими умовами соціального захисту, обсяг яких має передбачати гідні умови їх життя й повне відшкодування заподіяної шкоди, чим порушив сутність конституційного права на соціальний захист, конституційні гарантії щодо безумовного забезпечення належного рівня їх соціального захисту.
Вказаним Рішенням Конституційний Суд України визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), словосполучення «дійсної строкової», яке міститься у положеннях частини третьої статті 59 Закону, за якими визначення розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС шкоди при обчисленні пенсії виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, поширюються лише на категорію військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, а тому воно втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Враховуючи викладені обставини, колегія суддів дійшла висновку, що положення частини третьої ст. 59 Зaкoну Укрaїни «Прo стaтус і сoціaльний зaxист грoмaдян, які пoстрaждaли внaслідoк Чoрнoбильськoї кaтaстрoфи» в частині «дійсної строкової» втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, а відтак позивач має право на перерахунок пенсії у п'ятикратному розмірі згідно частини третьої ст. 59 Зaкoну Укрaїни «Прo стaтус і сoціaльний зaxист грoмaдян, які пoстрaждaли внaслідoк Чoрнoбильськoї кaтaстрoфи» з 25 квітня 2019 року.
Колегія суддів враховує, що станом на день звернення позивача до відповідача із заявою про перерахунок пенсії останній діяв у відповідності до вимог чинного законодавства, відповідно колегія суддів не вбачає в його діях протиправності.
У той же час, у зв'язку з прийняттям Конституційним Судом України вказаного рішення від 25 квітня 2019 року № 1-р (ІІ)/2019 справа № 3-14/2019 (402/19, 1737/19), колегія суддів вважає, що з дати прийняття даного рішення у позивача виникло право на здійснення обумовленого вимогами частиною третьою ст. 59 Зaкoну Укрaїни «Прo стaтус і сoціaльний зaxист грoмaдян, які пoстрaждaли внaслідoк Чoрнoбильськoї кaтaстрoфи» перерахунку пенсії.
У зв'язку з чим колегія суддів дійшла висновку, що з метою належного та повного захисту прав позивача слід зобов'язати відповідача здійснити з 25 квітня 2019 року перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії, обчисленої з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої частиною третьою ст. 59 Зaкoну Укрaїни «Прo стaтус і сoціaльний зaxист грoмaдян, які пoстрaждaли внaслідoк Чoрнoбильськoї кaтaстрoфи» на 1 січня відповідного року.
Відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 368 КАС України за результатами перегляду рішення за виключними обставинами суд може задовольнити заяву про перегляд судового рішення за виключними обставинами, скасувати відповідне судове рішення та ухвалити нове рішення чи змінити рішення.
З огляду на зазначені вище обставини та вказані правові норми, колегія суддів вважає за необхідне задовольнити заяву позивача про перегляд справи за виключними обставинами: скасувати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду 11 квітня 2019 року у зв'язку з наявністю виключних обставин та прийняти нову постанову про часткове задоволення вимог апеляційної скарги, скасування рішення суду першої інстанції та прийняття нового рішення про часткове задоволення адміністративного позову.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 286, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 361, 368 КАС України, суд,
Заяву ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2019 року - задовольнити частково.
Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2019 року - скасувати.
Апеляційну скаргу Білоцерківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області - задовольнити частково.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2018 року скасувати та ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Зобов'язати Білоцерківське об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії, обчисленої з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня відповідного року, відповідно до частини третьої ст.59 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з 25 квітня 2019 року.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів, з урахуванням положень ст. 329 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя О.М. Ганечко
Судді О.Є. Сорочко
І.В. Федотов