07 серпня 2019 року м. Дніпросправа № 820/5215/17
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Панченко О.М. (доповідач),
суддів: Іванова С.М., Чередниченка В.Є.,
за участю секретаря судового засідання Чорнова Є.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2018 року (суддя Бабаєв А.І., м. Харків) у справі № 820/5215/17
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління ДФС у Харківській області
про скасування податкової вимоги, -
встановив:
У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом, в якому просив скасувати податкову вимогу ГУ ДФС у Харківській області № 9713-17 від 31.07.2017 про сплату податкового боргу з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються за результатами річного декларування за 2016 рік, у сумі 31 088 грн. (т. 1 а.с. 4-6).
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 08.10.2018 у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Вказане рішення суду мотивовано тим, що ОСОБА_1 має заборгованість зі сплати податку на доходи фізичних осіб, що є підставою для винесення ГУ ДФС у Харківській області вимоги про сплату такої заборгованості. З огляду на це, спірна вимога відповідача про сплату ОСОБА_1 заборгованості з податку на доходи фізичних осіб є правомірною та скасуванню не підлягає (т. 1 а.с. 160-162).
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку.
В обґрунтування апеляційної скарги скаржник зазначив, що стосовно підстав виникнення заборгованості, про сплату якої йде мова у оскаржуваній вимозі, на даний час існує цивільно-правовий спір. Зокрема, мова йде про отримання ним у власність об'єкта нерухомості відповідно до договору дарування від 07.05.2016 р., реєстраційний номер 916, питання недійсності якого є предметом розгляду у Комінтернівському районному суді м. Харкова. При цьому скаржник звертався до відповідача із заявами про відстрочення сплати наявного у нього податкового боргу, у задоволенні яких останнім було відмовлено. З огляду на це, а також те, що у разі визнання договору дарування від 07.05.2016 р. у судовому порядку недійсним, повернення сплаченої суми податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб буде неможливим. На думку скаржника, єдиним способом захисту його права є скасування спірної вимоги про сплату заборгованості з податку на доходи фізичних осіб у судовому порядку. Окрім цього, скаржник звертає увагу на те, що ним було подано декларацію про доходи як самозайнятою особою - адвокатом, а оскаржуване рішення прийнято у відношенні фізичної особи-громадянина ОСОБА_1 . Враховуючи викладене, скаржник просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог (т. 1 а.с. 169-171).
Відповідач із апеляційною скаргою не погодився, надав до суду відзив на апеляційну скаргу, у якій зазначив про правомірність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції з підстав наявності у ОСОБА_1 податкового боргу з податку на доходи фізичних осіб, що ним не спростовано. Водночас наявність цивільно-правового спору стосовно підстави виникнення у скаржника заборгованості не є підставою для скасування спірної вимоги. З огляду на це, відповідач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін (т. 1 а.с. 246-247).
Сторони, повідомлені належним чином про дату час та місце судового розгляду, не у судове засідання з'явились, своїх представників не направили.
Від ОСОБА_1 07.08.2019 засобами електронного поштового зв'язку надійшло клопотання про відкладення судового розгляду на іншу дату, у якому останній зазначив про перебування його по сімейним обставинам у Російській Федерації. Проте, доказів наведених у вказаному клопотанні обставин скаржником не надано, тому причина його відсутності визнана судом неповажною.
З огляду на це, враховуючи норми ч. 2 ст. 313 КАС України, розгляд справи здійснено без участі сторін та їх представників.
Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції правильно встановлено та сторонами не заперечується, що скаржником до Центральної ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області подано податкову декларацію про майновий стан і доходи (для громадян та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність) №1700007506 від 23.01.2017, у якій було задекларовано податок на доходи фізичних осіб у сумі 31122,00 грн. та військовий збір у сумі 9336,00 грн. (т. 1 а.с. 156-157).
03.02.2017 скаржником подано до Центральної ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області заяву, у якій останній просив вирішити питання відстрочення податкових зобов'язань зі сплати податку на доходи фізичних осіб у сумі 31 122,00 грн. та військового збору у сумі 9 336,00 грн. до моменту прийняття остаточного рішення Комінтернівським районним судом м. Харкова у справі № 641/4566/16-ц (т. 1 а.с. 8).
Центральна ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області на заяву скаржника відповіла листом № 2941/10/20-33-17-42 від 20.02.2017, у якому повідомила, що у заяві щодо надання відстрочення грошового зобов'язання не зазначено, які саме обставини є підставою для надання такого відстрочення, що передбачені переліком обставин, що свідчать про наявність загрози виникнення або накопичення податкового боргу, і доказів існування таких обставин, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку обставин, що свідчать про наявність загрози виникнення або накопичення податкового боргу, і доказів існування таких обставин» №1235 від 27.12.2010 (т. 1 а.с. 9).
26.04.2017 скаржником подано заяву до Центральної ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області, в якій, керуючись ст. 100 ПК України, останній просив вирішити питання відстрочення податкових зобов'язань зі сплати податку на доходи фізичних осіб у сумі 31 122,00 грн., та військового збору - 9 336,00 грн. до моменту прийняття остаточного рішення Комінтернівським районним судом м. Харкова у справі № 641/4566/16-ц (т. 1 а.с. 10).
Центральна ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області на заяву скаржника відповіла листом №7513/10/20-33-17-42 від 18.05.2017, яким повідомила, що у заяві щодо надання відстрочення грошового зобов'язання не зазначено, які саме обставини є підставою для надання такого відстрочення, що передбачені переліком обставин, що свідчать про наявність загрози виникнення або накопичення податкового боргу, і доказів існування таких обставин, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку обставин, що свідчать про наявність загрози виникнення або накопичення податкового боргу, і доказів існування таких обставин» №1235 від 27.12.2010 (т. 1 а.с. 11).
ГУ ДФС у Харківській області винесено податкову вимогу № 9713-17 від 31.07.2017 на суму 31 088,00 грн. з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування (т. 1 а.с. 7).
14.09.2017 ОСОБА_1 подано скаргу про скасування податкової вимоги до ГУ ДФС у Харківській області, в якій останній просив скасувати як передчасну податкову вимогу № 9713-17 від 31.07.2017 ГУ ДФС в Харківській області про сплату платником податків ОСОБА_1 податкового боргу з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються за результатами річного декларування за 2016 рік у сумі 31 088,00 грн. (т. 1 а.с. 12-13).
Листом від 27.09.2017 № 2797/ФОП/20-40-17-09-22 ГУ ДФС у Харківській області повідомила про відсутність підстав для скасування вимоги № 9713-17 від 31.07.2017 (т. 1 а.с. 14).
06.10.2017 ОСОБА_1 повторно подано скаргу на податкову вимогу № 9713-17 від 31.07.2017 ГУ ДФС в Харківській області, яка залишена без розгляду відповідно до рішення ДФС України від 30.10.2017 № 14321/Б/99-99-17-01-14 (т. 1 а.с. 15-18).
Правомірність винесення ГУ ДФС у Харківській області вимоги № 9713-17 від 31.07.2017 є предметом судового розгляду у межах цієї справи.
Спірні правовідносини врегульовані нормами Податкового кодексу України та постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку обставин, що свідчать про наявність загрози виникнення або накопичення податкового боргу, і доказів існування таких обставин» №1235 від 27.12.2010.
Так, відповідно до пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Пунктом 179.7 ст. 179 ПК України визначено, що фізична особа зобов'язана самостійно до 1 серпня року, що настає за звітним, сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену в поданій нею податковій декларації.
Згідно з п. 54.1 ст. 54 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Як правильно встановлено судом першої інстанції та скаржником не заперечується, узгоджена сума грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за 2016 рік, що визначена ОСОБА_1 у податковій декларації про майновий стан і доходи останнім у встановлений законом строк не сплачена.
Відповідно до пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом
Крім того, п. 56.11 ст. 56 ПК України встановлено, що не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.
Пунктом 59.1 ст. 59 ПК України визначено, що у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
З огляду на наявну у позивача заборгованість з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що контролюючий орган мав правові підстави для винесення оскаржуваного рішення.
Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про правомірність винесення ГУ ДФС у Харківській області податкової вимоги № 9713-17 від 31.07.2017.
Щодо посилання скаржника у апеляційній скарзі на факт його неодноразового звернення до відповідача із заявами про відстрочення сплати наявної у нього заборгованості, а також відсутності цивільно-правових норм щодо регулювання вказаного питання, колегія суддів зазначає, що предметом спору у межах цієї справи є питання правомірності винесення відповідачем спірної податкової вимоги, а не дії відповідача щодо відмови у відстроченні сплати податкового боргу.
Щодо посилання скаржника на те, що спірна податкова вимога винесена щодо фізичної особи - громадянина ОСОБА_1 в той час, коли декларацію про доходи ним подано як самозайнятою особою адвокатом, колегія суддів зазначає, що форма спірної податкової вимоги передбачає зазначення саме прізвища, ім'я та по батькові платника податків. Водночас, зі змісту вказаної вимоги чітко вбачається про який саме податковий борг йде мова - сума податкового боргу за узгодженими податковими зобов'язаннями з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування. Отже, неоднозначне тлумачення наявного податкового боргу в цьому випадку відсутнє.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції об'єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, та ухвалив судове рішення без порушення норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.
Керуючись статтями 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 327, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2018 року у справі № 820/5215/17 залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених ч. 5 ст. 291, п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови складений 14.08.2019 р.
Головуючий суддя О.М. Панченко
Суддя С.М. Іванов
Суддя В.Є. Чередниченко