12 серпня 2019 р. Справа № 520/3158/19
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Любчич Л.В.
суддів: Перцової Т.С. , Чалого І.С.
за участю секретаря судового засідання Ващук Ю.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.05.2019, суддя Мороко А.С., майдан Свободи 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 13.05.19 по справі № 520/3158/19
за позовом ОСОБА_1
до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Міністерства оборони України
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі -відповідач-1, ІНФОРМАЦІЯ_2 ), Міністерства оборони України (далі - відповідч-2, МО України) в якому просив суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення МО України про відмову ОСОБА_1 , якому встановлено II групу інвалідності, внаслідок отриманої травми, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби, оформлене протоколом засідання комісії МО України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 15.02.2019 №19, п.21;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 повторно подати до МО України висновок можливості виплати одноразової грошової допомоги військовослужбовцю - ОСОБА_1 , якому встановлено II групу інвалідності - внаслідок отриманої травми, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби (додаток 13 до Положення, затвердженого наказом МОУкраїни № 530) та належним чином оформлений пакет документів, наданий ним разом із заявою про призначення і виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з інвалідністю від 01.03.2018 у відповідності до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12. 1991 №2011-ХІІ ( далі - Закон №2011), Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 ( далі - Порядок №975) та Положення про організацію в МО України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2014 № 530 (далі - Положення 530);
- зобов'язати МО України після отримання відповідного висновку ХОВК, щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги військовослужбовцю - ОСОБА_1 призначити, нарахувати та здійснити виплату через ІНФОРМАЦІЯ_2 одноразову грошову допомогу ОСОБА_1 в розмірі 200 - кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення йому ІІ групи інвалідності у відповідності до Закону №2011, Порядку №975 та Положення № 530.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 13.05.2019 відмовлено у задоволенні позовних вимог.
Не погодившись з даним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти по справі нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
В обгрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначив, що законодавством, чинним на час встановлення позивачу ІІ групи інвалідності внаслідок ориманої травми, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби, строків реалізації права на одноразову грошову допомогу не передбачено. У зв'язку з чим вважає помилковими висновки суду першої інстанції про відмову у задоволенні заявленого позову.
Ухвалами Другого апеляційного адміністративного суду від 24.06.2019 відкрито апеляційне провадження у справі№ 520/3158/19 та призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 09.07.2019 справу призначено у відкрите судове засідання на 12.08.2019.
Згідно з положеннями ч. 3 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які позивач посилається в апеляційній скарзі, прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судовим розглядом встановлені наступні обставини, які не оспорені сторонами.
Наказом заступника МО України - командувача Сухопутними військами від 28.04.1999 № 88 (по особовому складу) позивача звільнено з військової служби за станом здоров'я у військовому званні «підполковник» з правом носіння військової форми.
Згідно довідки військового госпіталю НОМЕР_1 та свідоцтва про хворобу № 159/8894 від 03.12.1998 ОСОБА_1 07.02.1997 під час виконання обов'язків військової служби отримав закриту черепно-мозкову травму - струс головного мозку, закритий перелом кісток носа, з приводу чого лікувався стаціонарно.
30 листопада 1998 року військово-лікарська комісія хірургічного циклу в/ч НОМЕР_1 провела огляд позивача та склала свідоцтво про хворобу № 159/8894 від 03.12.1998, згідно якого вищезазначена травма позивача від 07.02.1997 та наявні на час огляду захворювання пов'язані з проходженням військової служби та виконанням обов'язків військової служби.
З 15 лютого 2012 року позивачу первинно встановлено ІІІ групи інвалідності внаслідок отриманої травми, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби, що підтверджується Довідкою до акту огляду медико-соціальною експертною комісією МОЗ України серія 10ААА № 622539 від 15.02.2012 року зі строком дії до 01.03.2014.
З 01 березня 2014 року ОСОБА_1 , повторно безстроково встановлено ІІІ групи інвалідності внаслідок отриманої травми, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби , що підтверджується довідкою до акту огляду медико-соціальною експертною комісією МОЗ України Серія 10ААБ № 700063 від 19.02.2014.
У зв'язку з різким погіршенням стану здоров'я, з 09 листопада 2016 року ОСОБА_1 безстроково встановлено ІІ групу інвалідності внаслідок отриманої травми, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби, що підтверджується довідкою до акту огляду медико-соціальною експертною комісією МОЗ України серія 12ААА № 457521 від 09.11.2016.
01 березня 2018 року позивач звернувся до Харківського обласного комісара із заявою про призначення і виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності, внаслідок отриманої травми, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби, та надав увесь необхідний пакет документів згідно п. 4.7 Положення № 530 та п. 11 Порядку № 975, в тому числі і свідоцтво про хворобу ВЛК № 159/8894 від 03.12.1998 та довідку військового госпіталю НОМЕР_1 , якими встановлено причинний зв'язок між травмою заявника та виконання ним обов'язків військової служби.
Листом ХОВК від 06.07.2018 за вих. № 1982/ВСЗ ОСОБА_1 повідомлено, що його звільнено з військової служби в 1997 році, одноразова грошова допомога введена в дію з 01.01.2007, відповідно, право на отримання даної одноразової допомоги мають тільки військовослужбовці, які звільнені з військової служби після 01.01.2007. Щодо виплати даної допомоги в зв'язку з встановленням інвалідності по погіршенню стану здоров'я з 09.11.2016 на підставі довідки МСЕК серії 12ААА № 457521 від 09.11.2016 зазначено, що у разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги не здійснюється.
Зазначені обставини стали підставою для звернення позивача до суду.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 27.08.2018 по справі № 2040/5883/18 позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії задоволено.
Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка полягає у не поданні у 15-тиденний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновку щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги військовослужбовцю - ОСОБА_1 , якому встановлено ІІ групу інвалідності, внаслідок отриманої травми, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби (додаток 13 до Положення, затвердженого наказом МОУкраїни № 530) та належним чином оформлений пакет документів, наданий заявником разом з заявою про призначення і виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з інвалідністю від 01.03.2018у відповідності до Закону №2011, Порядку № 975 та Положення № 530.
Зобов'язано ХОВК подати до МО України висновок щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги військовослужбовцю - ОСОБА_1 , якому встановлено ІІ групу інвалідності, отриманої травми, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби та належним чином оформлений пакет документів, наданий заявником разом з заявою про призначення і виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з інвалідністю від 01.03.2018 у відповідності до Закону №2011, Порядку № 975 та Положення № 530.
Вказане рішення суду 02.10.2018 набрало законної сили.
Комісія МО України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум прийняла рішення, оформлене протоколом № 19 від 15.02.2019, пункт 21, яким відмовлено позивачу в призначенні одноразової грошової допомоги на підставі п. 4 ст. 16-3 Закону №2011, так як групу інвалідності змінено понад дворічний термін після первинного встановлення ступеня втрати працездатності та у зв'язку з тим, що заявника звільнено з військової служби до набуття чинності Закону України від 04.04.2006 № 3597-IV "Про внесення змін до Закону України "Про загальний військовий обов'язок і військову службу", яким запроваджено виплату одноразової грошової допомоги, а інвалідність встановлена до 01.01.2014, тобто до набуття чинності нової редакції ст. 16 Закону №2011.
Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач, як військовослужбовець строкової служби не має права на отримання одноразової грошової допомоги, оскільки інвалідність вперше була встановлена більше ніж через 10 років після звільнення зі строкової військової служби. Крім того група інвалідності була змінена понад дворічний термін після встановлення первинної інвалідності.
Колегія суддів з даними висновками суду першої інстанції не погоджується та зазначає наступне.
Стаття 46 Конституції України визначає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Частиною 5 статті 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Предметом спору у цій справі є дії щодо відмови нарахувати та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу як інваліду ІІ групи.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону №2011 ( в редакції чинній на час звернення із заявою) одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Пунктом 4 частини 2 статті 16 Закону №2011 передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті;
Відповідно до ч.9 ст. 16-3 Закону №2011 порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 2 постанови №975 установлено, що особам, які до набрання чинності Порядком, затвердженим цією постановою, мають право на отримання одноразової грошової допомоги допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.
Як встановлено під час судового розгляду ІІ група інвалідності встановлена 09.11.2016, під час огляду органами МСЕК ( довідка МСЕК №457521 від 09.11.2016).
Відповідно до Закону України "Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні" інвалідність це міра втрати здоров'я у зв'язку із захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими вадами, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження життєдіяльності особи, внаслідок чого держава зобов'язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.
Системний аналіз наведених правових норм (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) дає підстави зробити висновок, що у разі встановлення військовослужбовцю більшого відсотка втрати працездатності або у разі встановлення групи інвалідності, яка дає право на отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі, у нього виникає право на отримання відповідної допомоги, яка виплачується йому з урахуванням виплаченої раніше суми обов'язкового особистого державного страхування або одноразової грошової допомоги.
Аналогічна правова позиція вкладена в постановах Верховного Суду від 05.04.2019 у справі № 820/4143/18, від 12.06.2019 у справі № 822/473/18, від 13.06.2019 у справі № 820/3705/18.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає помилковими висновки суду першої інстанції про відсутнічть у позивача права на призначення спірної одноразової грошової допомоги.
Посилання відповідача-2 на відсутність підстав для призначення одноразової грошової допомоги у зв'язку зі зміною позивачу групи інвалідності понад дворічний термін, колегія суддів вважає необгрунтованими та зазначає наступне.
Відповідно до ч.2 ст.16 Закону №2011 встановлено вичерпний перелік підстав, за наявності яких призначається і виплачується одноразова грошова допомога, зокрема, за п.4 - встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.
Разом з тим, відповідно до ч. 4 ст. 16-3 Закону №2011 якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов'язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.
При цьому, відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", який набирав чинності з 1 січня 2017 року, пункт 4 статті 16-3 доповнено абзацом другим такого змісту: "У разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв'язку із змінами, що відбулися, не здійснюється".
З огляду на зазначене, саме з 01 січня 2017 року вказана норма Закону зазнала відповідних змін.
Враховуючи дату виникнення права у позивача на призначення одноразової грошової допомоги, зазначені положення закону не підлягають застосуванню до спірних правовідносин.
З урахуванням викладеного вище, колегія суддів прийшла до висновку про наявність підстав для скасування рішення комісії МО України про відмову ОСОБА_1 в призначенні одноразової грошової допомоги, оформленого протоколом засідання комісії МО України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 15.02.2019 №19, п.21. як протиправного.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Колегія суддів зазначає, що адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч. 3 ст. 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими у вказаній статті критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.
Згідно з Рекомендацією Комітету міністрів Ради Європи № R(80)2 державам-членам стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обрати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за певних обставин.
Дискреційні повноваження в більш вузькому розумінні - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 21 травня 2013 року у справі № 21-87а13.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів зазначає, що ключовим завданням суду є здійснення правосуддя, тобто контроль за легітимністю прийняття рішення суб'єктом владних повноважень.
Таким чином, колегія суддів прийшла до висновку про те, що зобов'язання МО України призначити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу, є дискреційними повноваженнями та належать до виключної компетенції МО України, як уповноваженого органу, який на постійній основі діє в системі виконавчої влади України.
З огляду на зазначене, належним способом захисту прав позивача є зобов'язання МО України повторно розглянути питання щодо призначення одноразової грошової допомоги військовослужбовцю - ОСОБА_1 в розмірі 200 - кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення йому 2-ої групи інвалідності у відповідності до Закону №2011, Порядку №975 та Положення № 530.
Відповідно до ч. 1-3 ст. 14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України.
Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
З урахуванням наведених вище норм права, оскільки судом визнано протиправним та скасовано рішення комісії МО України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, оформлене протоколом від 15.02.2019 №19, п.21. щодо відмови у призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 з зазначених підстав, суб'єкт владних повноважень зобов'язаний при прийнятті нового рішення враховувати позицію суду, викладену в мотивувальній частині рішення.
Щодо позовної вимоги про про зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_2 повторно подати МО України висновок щодо можливості виплати однорахової грошової допомоги та належним чином оформлений пакет документів, колегія суддів, з урахуванням ст. 2 КАС України, вважає передчасними, оскільки позивачем не наведено жодних неправомірних дій або бездіяльності ХОВК, а судовим розглядом не встановлено.
Оскільки діями чи бездіяльністю відповідача-1 права позивача порушені не були, то суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в цій частині.
Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
У пункті 50 рішення Європейського суду з прав людини "Щокін проти України" (№ 23759/03 та № 37943/06) зазначено про те, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Говорячи про "закон", стаття 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях цієї Конвенції (див. рішення у справі "Шпачек s.r.о." проти Чеської Республіки" (SPACEK, s.r.o. v. THE CZECH REPUBLIC № 26449/95). Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні (див. рішення у справі "Бейелер проти Італії" (Beyeler v. Italy № 33202/96).
Інші доводи і заперечення на висновки суду апеляційної інстанції не впливають.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа “Серявін проти України”, § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).
Крім того, судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи відповідачів, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.
З огляду на викладене та враховуючи положення ст. 317 КАС України, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги позивача та скасування рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 245, 246, 250, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.05.2019 по справі № 520/3158/19 змінити в частині підстав та мотивів прийнятого рішення.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13 травня 2019 року по справі № 520/3158/19 - скасувати.
Прийняти постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства оборони України про відмову ОСОБА_1 , якому встановлено II групу інвалідності, внаслідок отриманої травми, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби, оформлене протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 15.02.2019 №19, п.21.
Зобов'язати Міністерство оборони України повторно розглянути питання стосовно призначення та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням ІІ групи інвалідності відповідно до вимог Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975, з урахуванням правової позиції, наданої судом у цьому рішенні.
В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя (підпис)Л.В. Любчич
Судді(підпис) (підпис) Т.С. Перцова І.С. Чалий
Постанова складена в повному обсязі 15.08.2019