14 серпня 2019 р.Справа № 520/3827/19
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Сіренко О.І.,
Суддів: Мельнікової Л.В. , Калитки О. М. ,
за участю секретаря судового засідання Ткаченко А.О.
представників сторін: позивача - Альошина В.В., відповідача - Кезля М.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 11.06.2019 року, головуючий суддя І інстанції: Спірідонов М.О., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 12.06.19 року по справі № 520/3827/19
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Державної міграційної служби в Харківській області
про скасування рішення,
Позивач, ОСОБА_1 , звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області, в якому просить суд скасувати рішення ВГІРФО УМВС УМВС України в Харківській області, від 20.07.2009 про скасування посвідки на постійне проживання в Україні видану на ім'я громадянки Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
11.06.2019 року представником відповідача - Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області подано клопотання про залишення позовної заяви ОСОБА_1 без розгляду, у зв'язку із пропуском строку звернення до суду.
11.06.2019 року ухвалою Харківського окружного адміністративного суду адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області про скасування рішення - залишено без розгляду.
В апеляційній скарзі позивач просив ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 11.06.2019 року скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, що призвело, на його думку, до неправильного вирішення питання.
В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник позивача, наполягаючи на порушенні судом першої інстанції, при прийнятті рішення, норм процесуального права, просив скасувати оскаржувану ухвалу суду.
Представник відповідача, наполягаючи на законності та обгрунтованості ухвали суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Приймаючи ухвалу про залишення позовної заяви ОСОБА_1 без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем пропущено шестимісячний строк для звернення до суду та не надано поважних причин пропуску строку для звернення до суду.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Статтею 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Згідно з частиною першою статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Відповідно до пункту шостого частини п'ятої статті 44 КАС України учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Приписами ч. 1 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Приписами ч. 2 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлений шестимісячний строк, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Тобто, чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України" від 21.12.2010 року, заява № 45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі "Мельник проти України" від 28.03.2006 року, заява № 23436/03).
У пункті 45 рішення Європейського суду з прав людини "Перез де Рада Каванілес проти Іспанії" від 28.10.1998, зазначено про те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання; правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані.
У справі "Gradescolo S.R.L. проти Молдови" Суд послався на прецедентне право щодо дотримання вимог стосовно допустимості застосування процесуального закону, як важливого аспекту права на справедливий судовий розгляд. Роль позовної давності має велике значення під час інтерпретації преамбули конвенції, відповідна частини якої проголошує верховенство закону, що є обов'язком для країн, які підписали Конвенцію. Дотримання строку звернення є однією з умов реалізації права на позов і тісно пов'язано з реалізацією права на справедливий суд. Наявність такої умови запобігає зловживанням і погрозам звернення до суду. Її відсутність призводила б до постійного збереження стану невизначеності у правовідносинах.
Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Таким чином, для вирішення питання про правильність застосування судом першої інстанції строку звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів особи необхідно з'ясувати, яким саме рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені права цієї особи, коли розпочався перебіг цього строку.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач просить скасувати рішення ВГІРФО УМВС УМВС України в Харківській області, від 20.07.2009 про скасування посвідки на постійне проживання в Україні видану на ім'я громадянки Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_1 .
Також судом встановлено та підтверджено в ході апеляційного розгляду справи, що 08.11.2017 року ОСОБА_1 зверталась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області в якому просила скасувати дозвіл на імміграцію в України. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 23.01.2018 по справі №820/5275/17 адміністративний позов позивача залишено без задоволення. Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду у справі №820/5275/17 від 27.02.2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.01.2018 по справі №820/5275/17 скасовано, з прийняттям нового судового рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 .
Рішенням Харківського апеляційного адміністративного суду встановлено, що позивач зверталась до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області щодо дійсності посвідки позивача на постійне проживання в Україні та отримала відповідь від 01.11.2017 року №6301.8.1-319/63.1-17, яким повідомлено що рішенням ВГРІРФО УМВС України в Харківській області від 20.07.2009 року скасовано посвідку на постійне проживання в Україні.
Рішення Харківського апеляційного адміністративного суду набрало законної сили 07 травня 2018 року.
Відповідно до ч.4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач була обізнана про спірне рішення ВГІРФО УМВС України в Харківській області від 20.07.2009 року ще при зверненні до адміністративного суду 08.11.2017 року.
Вказане спростовує твердження апелянта про початок перебігу шестимісячного строку з дати отримання відповіді відповідача від 22.03.2019 року про відмову в обміні посвідки, оскільки перебіг строку починається з моменту, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення своїх прав, зокрема, про існування оскаржуваного рішення.
Позивач звернулась із зазначеним адміністративним позовом до Харківського окружного адміністративного суду 17.04.2019 року, що підтверджується штампом вхідної кореспонденції суду першої інстанції.
Таким чином, позивач звернулась до суду з порушенням шестимісячного строку встановленого ч. 2 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України.
При цьому, апелянтом не надано обгрунтованих доказів поважності пропуску строку на апеляційне оскарження
Згідно з ч. 1 ст. 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Колегія суддів вважає необхідним зазначити, що при вирішенні питання про поновлення строку суд надає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв'язку інтервалів часу: з моменту закінчення встановленого КАС України строку апеляційного оскарження до дати звернення з апеляційною скаргою вперше; з моменту повернення вперше поданої апеляційної скарги/відмови у відкритті апеляційного провадження за вперше поданою апеляційною скаргою до дати повторного звернення з апеляційною скаргою.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Підстави пропуску строку апеляційного оскарження можуть бути визнані поважними, строк поновлено лише у разі, якщо вони пов'язані з непереборними та об'єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання апеляційної скарги.
Отже, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у апеляційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку апеляційного оскарження з поважних причин.
Проте дослідивши матеріали справи, колегією суддів не вбачається поважних причин пропуску строку до суду щодо оскарження рішення ВГІРФО УМВС УМВС України в Харківській області, від 20.07.2009 про скасування посвідки на постійне проживання в Україні видану на ім'я громадянки Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Більше того, ані до суду першої інстанції, ані до суду апеляційної інстанції, позивачем не надано доказів на підтвердження поважності обставин пропущення строку звернення до суду.
Обґрунтовуючи висновки про обов'язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 07.07.1989 року у справі "UnionAlimentariaSanders S.A. v. Spain" Європейський Суд з прав людини зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов'язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Наведене вище узгоджується із правовими висновками, викладеними, зокрема, Верховним Судом у постановах від 02.11.2018 року по справі № 810/3539/17, та від 13.11.2018 року по справі № 804/958/17.
При цьому, колегія суддів зауважує, що при вирішенні справи суд застосовує верховенство права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини, а при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що строк звернення до суду пропущений позивачем без поважних причин, підстави для поновлення цього строку відсутні.
Згідно із ч. 3, 4 ст. 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Пунктом 8 ч. 1ст. 240 КАС України визначено, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертоюстатті 123 цього Кодексу.
Враховуючи, що позивачем пропущено строк звернення до суду та не надано належних і допустимих доказів поважності пропуску цього строку, а судом як першої, так і апеляційної інстанції не знайдено підстав для його поновлення, колегія суддів погоджується з висновком про застосування до адміністративного позову ОСОБА_1 наслідків пропущення цього строку, передбаченихст.123 КАС України та залишення позовної заяви без розгляду.
Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують .
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 11.06.2019 року по справі № 520/3827/19 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя (підпис)О.І. Сіренко
Судді(підпис) (підпис) Л.В. Мельнікова О.М. Калитка
Повний текст постанови складено 15.08.2019 року