Справа № 761/17664/19
Провадження № 2-а/761/459/2019
14 серпня 2019 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді: Піхур О.В.,
за участю:
секретаря судового засідання - Буцан Р.О.,
позивача - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в приміщенні Шевченківського районного суду м. Києва в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до поліцейського 1-го взводу роти №3 батальйону УПП в Херсонській області рядовий поліції Кочетова Руслана Ігоровича про скасування постанови та визнання дій незаконними, -
У квітні 2019 року до Шевченківського районного суду м. Києва подано позов ОСОБА_1 до поліцейського 1-го взводу роти №3 батальйону УПП в Херсонській області рядовий поліції Кочетова Руслана Ігоровича про скасування постанови та визнання дій незаконними.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 16.04.2019 року відповідачем винесено постанову про накладення адміністративного стягнення на підставі ст. 125 КУпАП. Ця постанова, на думку позивача, є незаконною та підлягає скасуванню, оскільки позивач не порушував п.9.8 ПДР, прохання позивача надати відеодокази було проігноровано відповідачем, не роз'яснено прав, не складено протокол, не вислухано пояснень, не надано можливості скористатися правовою допомогою та одноособово складено постанову про накладення адміністративного стягнення.
З урахуванням наведеного, позивач просив суд визнати дії відповідача щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності протиправними, скасувати постанову про адміністративне правопорушення серія НК №138765, винесену 16.04.2019 року про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ст. 125 КУпАп, а справу про адміністративне правопорушення щодо позивача закрити.
Ухвалою судді від 14.05.2019р. відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.
У судове засідання відповідач не з'явився, про дату та час судового засідання були повідомлені належним чином, про причини неявки суду не повідомили.
Відповідно до ч.1 ст.286 КАС України адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Враховуючи те, що справи, передбачені ст.286 КАС України віднесено до категорії термінових справ, у яких згідно з ч.3 ст.268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій, то суд приходить до висновку про можливість розгляду справи за відсутності осіб, які не з'явились у судове засідання.
Заслухавши пояснення позивача, повно, об'єктивно та всебічно дослідивши матеріали справи, суд приходить висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до вимог ч. 1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Судом встановлено, що 16.04.2019 року відповідачем винесено постанову серії НК №138765, згідно з якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.125 КУпАП, та до нього застосовано адміністративне стягнення у вигляді попередження. У постанові зазначено, що 16.04.2019 року о 11.20 водій керуючи транспортним засобом за межами міста не були ввімкнені денні ходові вогні чи фари ближнього світла, чим порушив п.9.8 ПДР.
Відповідно до ст.125 КУпАП інші порушення правил дорожнього руху, крім передбачених статтями 121 - 128, частинами першою і другою статті 129, статтями 139 і 140 цього Кодексу, тягнуть за собою попередження.
Пунктом 9.8 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001р. №1306, передбачено, що під час руху механічних транспортних засобів у світлу пору доби з метою позначення транспортного засобу, що рухається, ближнє світло фар повинно бути увімкнене: з 1 жовтня по 1 травня на всіх механічних транспортних засобах поза населеними пунктами повинні бути ввімкнені денні ходові вогні, а в разі їх відсутності в конструкції транспортного засобу - ближнє світло фар.
Постанова інспектора патрульної поліції від 16.04.2019 року на думку позивача, є незаконною та підлягає скасуванню, оскільки п. 9.8 ПДР він не порушував, фари були ввімкнені, вважає притягнення його до адміністративної відповідальності є незаконним та необґрунтованим.
Згідно з ч. 1 ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України (ч.1 ст.33 КУпАП).
При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, та за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису) (ч.2 ст.33 КУпАП).
Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.11.2015р. №1376 затверджено Інструкцію з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції (далі-Інструкція №1376), пунктами 1-3 Розділу ІІ якої визначено: складання протоколів про адміністративні правопорушення, протоколів про адміністративні затримання, протоколів про вилучення речей і документів, протоколів про огляд речей та особистий огляд, а також отримання пояснення від осіб, які притягаються до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків здійснюють уповноважені на те посадові особи органів поліції. У справах про адміністративні правопорушення, розгляд яких віднесено до відання органів поліції, зазначених у статті 222 КУпАП, протоколи відповідно до статті 255 КУпАП складають уповноважені на те посадові особи зазначених органів. Протоколи про адміністративні правопорушення не складаються у випадках, передбачених статтею 258 КУпАП.
Згідно п. 1 розділу 4 вказаної Інструкції №1376 розгляд справ про адміністративні правопорушення здійснюють уповноважені посадові особи органів поліції відповідно до статті 222 КУпАП.
Відповідно до п.9 та п.10 розділу 3 Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07.11.2015р. №1395 (далі - Інструкція №1395) розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу. Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов'язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення (якщо складення протоколу передбачається КУпАП), заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання. Під час розгляду справи потерпілого може бути опитано як свідка. Поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Статтею 252 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (ст.280 КУпАП).
Доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу (ст. 251 КУпАП).
Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства по справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху і експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови повинен відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283, 284 КУпАП. При ньому повинні бути докази, на яких базується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, і вказано мотиви не взяття до уваги інших доказів, на які посилається правопорушник чи висловлені останнім доводи.
Згідно з частиною першою статті 268 Кодексу особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржувати постанову у справі. Крім того, у цій правовій нормі передбачено, що справа про адміністративне правопорушення повинна розглядатися в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; за відсутності такої особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Відповідно до ст.276 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення. Справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 80, 81, 121 -126, 127 1 - 129, частинами першою, другою, третьою і четвертою статті 130 і статтею 139 (коли правопорушення вчинено водієм) цього Кодексу, можуть також розглядатися за місцем обліку транспортних засобів або за місцем проживання порушників. Законами України може бути передбачено й інше місце розгляду справи про адміністративне правопорушення.
При цьому, термін «за місцем його вчинення» визначає адміністративно-територіальну одиницю, на яку поширюється юрисдикція відповідного органу, уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення.
Правова позиція по даному питанню висловлена Конституційним Судом України в рішення від 26.05.2015 року № 5-рп/2015 у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 276 КУпАП.
Відповідно до п.5 розділу IV Інструкції №1395 в редакції, що діяла станом на 12.04.2019 року постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі (додаток 5), складається у письмовій формі (заповнюється відповідно до вимог пункту 10 розділу ХІІІ цієї Інструкції) або за наявності технічної можливості в електронній формі у вигляді стрічки, яка роздруковується за допомогою спеціальних технічних пристроїв, із зазначенням відомостей, що відповідають пунктам постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, наведеної у додатку 5 до цієї Інструкції.
Згідно з пунктами 1, 2, 3 та 8 ч.1 ст.23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань: здійснює превентивну та профілактичну діяльність, спрямовану на запобігання вчиненню правопорушень; виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення; вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення; у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Так, постанова від 16.04.2019 року складена відносно позивача не містить після слова ПОСТАНОВИВ пункту 8 наступного змісту: «Права за статтею 268 КУпАП та строк оскарження за статтею 289 КУпАП мені роз'яснено _________ (підпис особи, притягнутої до адміністративної відповідальності», хоча це передбачено у формі постанови, затвердженої Інструкцією №1395 у додатку 5.
Щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення, то виходячи з тексту постанови, складеної 16.04.2019 року, розгляд справи проводився за місцем його вчинення, тобто в межах адміністративно-територіальної одиниці, на яку поширюється юрисдикція УПП.
При цьому суду не надано доказів щодо всебічного, повного та об'єктивного розгляду інспектором справи про адміністративне правопорушення відносно позивача та доказів на підтвердження порушення ним п.9.8 ПДР.
Відповідно до ст.222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (статті 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частина перша статті 44, стаття 89, частина друга статті 106-1, частини перша, друга, третя, четверта і шоста статті 109, стаття 110, частина третя статті 114, частина перша статті 115, стаття 116-2, частина друга статті 117, частини перша і друга статті 119, частини перша, друга, третя, п'ята і шоста статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша, друга, третя і п'ята статті 122, частина перша статті 123, 124-1, 125, частини перша, друга і четверта статті 126, частини перша, друга і третя статті 127, статті 128-129, стаття 132-1, частини перша, друга та п'ята статті 133, частини третя, шоста, восьма, дев'ята, десята і одинадцята статті 133-1, частина друга статті 135, стаття 136 (за винятком порушень на автомобільному транспорті), стаття 137, частини перша, друга і третя статті 140, статті 148, 151, частини шоста і сьома статті 152-1, статті 161, 164-4, статтею 175-1 (за винятком порушень, вчинених у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), статтями 176, 177, частини перша і друга статті 178, статті 180, 181-1, частина перша статті 182, статті 183, 192, 194, 195). Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень. Уповноваженими працівниками підрозділів Національної поліції штраф може стягуватися на місці вчинення адміністративного правопорушення незалежно від розміру виключно за допомогою безготівкових платіжних пристроїв.
Виходячи з положень ч.2, ст. 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі, а також порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису). У випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу (ч.4 ст.258 КУпАП).
Отже, складання протоколу про вчинення адміністративного правопорушення за ст.125 КУпАП не передбачено КУпАП.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно вимог ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу (ч.1 ст.77 КАС України).
Разом з тим, згідно з ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.1, ч.3 ст.90 КАС України).
Стаття 62 Конституції України закріплює принцип судочинства - презумпцію невинуватості, відповідно до якого особа, яка притягується до відповідальності може бути визнана винною і покараною лише за умови, якщо її вина буде доведена в передбаченому законом порядку і встановлена рішенням суду. Державні органи не мають права перекладати обов'язок доказування на особу, яка притягується до відповідальності. Усі сумніви щодо доведеності вини особи, тлумачаться на її користь.
Проте, відповідачем суду не надано доказів фіксації правопорушення за допомогою технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, покази свідків, у зв'язку з чим неможливо достовірно встановити, чи мав місце факт порушення позивачем Правил дорожнього руху, у зв'язку з чим було винесено постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ст. 125 КУпАП, а тому поліцейським не доведено належними доказами вини позивача у порушенні п.9.8 ПДР.
Пояснення свідків, інших осіб, які б підтвердили викладені інспектором в постанові від 16.04.2019 року обставини, також відсутні.
Позивач наголошував на тому, що не порушував п.9.8 ПДР і в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбачений ст.125 КУпАП.
Даючи юридичну оцінку зібраним по справі доказам, враховуючи те, що оскаржувана постанова не містить доказів порушення позивачем вимог ПДР, обов'язок щодо доказування покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, а тому постанова про накладення адміністративного стягнення серії НК №138765 від 16.04.2019 року є протиправною, а отже підлягає скасуванню, а провадження у справі підлягає закриттю.
При задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. (ч.1, ч. 5 ст. 139 КАС України).
На підставі ст. 139 КАС України підлягає стягненню з відповідача судовий збір в дохід держави в розмірі 768,40 грн.
Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.271 КАС України у справах, визначених статтями 273-277, 280-289 цього Кодексу, суд проголошує повне судове рішення. Копії судових рішень у справах, визначених цією статтею, невідкладно видаються учасникам справи або надсилаються їм, якщо вони не були присутні під час його проголошення.
Керуючись ст.62 Конституції України, ст.ст. 2, 5-10, 72-77, 90, 241-246, 250, 255, 262, 268, 269, 271, 272, 286, 293, 295, 297 КАС України; ст.ст.9, 23, 33, 122, 213, 217, 222, 251, 252, 254, 258, 279, 280, 283 КУпАП, ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію», суд, -
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до поліцейського 1-го взводу роти №3 батальйону УПП в Херсонській області рядовий поліції Кочетова Руслана Ігоровича (м. Херсон, пр-т. Сенявина, буд. 128) про скасування постанови та визнання дій незаконними - задовольнити.
Визнати протиправними дії поліцейського 1-го взводу роти №3 батальйону УПП в Херсонській області рядовий поліції Кочетова Руслана Ігоровича щодо складання постанови серії НК №138765 від 16.04.2019 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст. 125 КУпАП.
Постанову у справі про адміністративне правопорушення серії НК №138765 від 16.04.2019 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст. 125 КУпАП - скасувати.
Провадження у справі про притягнення до адміністративної ОСОБА_1 за ст. 125 КУпАП - закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Стягнути з поліцейського 1-го взводу роти №3 батальйону УПП в Херсонській області рядовий поліції Кочетова Руслана Ігоровича в дохід держави судовий збір в розмірі 768,40 грн.
Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Відповідно до п. 15.5 Перехідних положень КАС України (в редакції від 03.10.2017 року) : до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи: апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду. Відповідно до ч.1 ст. 186 КАС України, в редакції, що діяла до 15.12.2017р.: апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Виходячи з положень ч.4 ст.286, ч.2 ст.295 КАС України учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на подання апеляційної скарги з клопотанням про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.
Судові рішення за наслідками розгляду судами першої інстанції справ, визначених ст.286 КАС України, набирають законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Повний текст судового рішення складено 14.08.2019 року.
Суддя