Справа № 761/24254/19
Провадження № 1-кс/761/16901/2019
13 серпня 2019 року
Слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,
за участю представника власника арештованого майна - ОСОБА_2
при секретарі ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Шевченківського районного суду м. Києва клопотання Виробничо-комерціної фірми «Кріопром» про скасування арешту на майно, накладеного ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м.Києва від 27 серпня 2018 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22017000000000325,
У провадження слідчого судді Шевченківського районного суду м.Києва надійшло клопотання володільця майна - ТОВ ВКФ «КРІОПРОМ» про скасування заходів забезпечення кримінального провадження - арешту майна, накладеного ухвалою слідчого суддв Шевченківського районного суду м.Києва від 27 серпня 2018 року в рамках кримінального провадження, внесеного в ЄРДР за № 22017000000000325.
В обґрунтування клопотання заявником зазначено, що 27.08.2018 року в рамках вищезазначеного кримінального провадження ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва було задоволено клопотання слідчого старшого слідчого в ОВС 2 відділу 1 управління досудового розслідування Головного слідчого управління СБ України ОСОБА_4 та накладено арешт на перелік тимчасово вилученого майна, зазначеного в ухвалі суду, яке було вилучене в ході проведення огляду місця події - зони митного контролю вантажного терміналу ТОВ «Сільгосппостач», за адресою: м. Одеса, вул. Новомосковська дорога, 23, перелік якого наведений в ухвалі суду.
Як підставу для скасування арешту майна щодо якого йдеться у клопотанні, заявник посилається на те, що насьогодні відпала потреба у подальшому арешті такого майна, зокрема з підстав того, що у ході досудового розслідування не було встановлено ознак кримінального правопорушення за ст. 111 КК України, а тому саме кримінальне провадження з ГСУ СБ України передано до регіонального.
Представник володільця арештованого майна у судовому засіданні підтримав клопотання та просив про його задоволення з наведених у ньому підстав, додатково зазначивши, що ним було отримано відповідь від СБ України про те, що відносно службових осіб «Кріопром» кримінальне провадження насьогодні не здійснюється, оскільки воно закрите, а у СБУ Одеської області знахрлиться інше кримінальне провадження, яке не має відношення до майна «Кріопром».
Слідчий, за клопотання якого накладено арешт, у судове засідання не з*явився, направивши на адресу суду письмові пояснення, у яких вказав на те, що у кримінальному провадженні за № 22017000000000325, в межах якого було накладено арешт ухвалою слідчого судді від 27.08.2018 р, відповідною постановою прокурора від 04.04.2019 р. було виділено матеріали щодо вчинення невстановленими службовими особами ТОВ ВКФ «Кріопром» порушення порядку здійснення міжнародних передач товарів, що підлягають державному експортному контролю, за ч.1 ст. 333 КК України, яким визначено реєстраційний номер провадження № 22019000000000082 та спрямовано для подальшого розслідування до УСБУ у Одеській області. Також зазначив, що у слідчих ГСУ СБУ відсутні повноважєення для участі у судовомсу засіданні у зв*язку із відсутністю матеріалів кримінального провадження
Слідчий суддя, вивчивши доводи учасників кримінального провадження, матеріали клопотання про скасування арешту майна та подані слідчим копії матеріалів провадження, вважає, що клопотання не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Так, відповідно до положень ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Згідно ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Слідчим суддею встановлено, що 27.08.2018 року в рамках розслідування кримінального провадження, внесеного в ЄРДР № 22017000000000325 від 01.09.2017, за фактом вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 14, ч. 1 ст. 111 КК Україниухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва було задоволено клопотання слідчого старшого слідчого в ОВС 2 відділу 1 управління досудового розслідування Головного слідчого управління СБ України ОСОБА_4 та накладено арешт на перелік тимчасово вилученого майна, зазначеного в ухвалі суду, яке було вилучене в ході проведення огляду місця події - зони митного контролю вантажного терміналу ТОВ «Сільгосппостач, за адресою: м. Одеса, вул. Новомосковська дорога, 23.
Зі змісту вказаної ухвали слідчого судді вбачається, що підставою для накладення арешту слугувала наявність обгрунтованих відомостей про те, що вказане майно, на яке слідчий просив накласти арешт, відповідає вимогам ст. 98, ч. 2 ст. 170 КПК України, оскільки останні відповідають ознакам речових доказів, а тому потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи власника майна, про які йдеться в клопотанні прокурора.
Наведена обставина також підтверджена ухвалою Апеляційного суду м.Києва від 18.09.2018 року, у якій йдеться про те, що підстав сумніватися в співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження не вбачається, оскільки обставини кримінального провадження на час прийняття рішення вимагали вжиття такого методу державного регулювання як накладення арешту.
Так, відповідно до практики Європейського суду, для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Розумна рівновага має зберігатися між загальними інтересами суспільства та вимогами дотримання основних прав особи (рішення у справі "АГОСІ" проти Сполученого Королівства" (AGOSI v. the United Kingdom від 24 жовтня 1986 року, серія А, № 108, п. 52). Іншими словами, заходи щодо обмеження права власності мають бути пропорційними щодо мети їх застосування.
Враховуючи викладене вище слідчий суддя приходить до висновку, що доводи представника володільця майна про те, що арешт накладено не обгрунтовано або насьогодні у застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешту майна Товариства відпала потреба, належним чином у клопотанні не наведено та відповідними доказами не обгрунтовано, що, у відповідності до вимог ст. 22 КПК України, покладається на сторони у кримінальному процесі, оскільки досудове розслідування у кримінальному провадженні за ч.1 ст. 333 КК України щодо дій службових осіб ТОВ ВКФ «Кріопром» наразі триває.
Приймаючи до уваги вищевикладене, виходячи із завдань кримінального провадження, беручи до уваги ознаки складу кримінального правопорушення, який розслідується в межах даного кримінального провадження, а також факт не доведення необґрунтованості застосування даного заходу забезпечення кримінального провадження, як і не надання доказів того, що відпали підстави для накладення зазначеного арешту, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання є необґрунтованим та таким, що задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 170-174, 309, 372, 392 КПК України, слідчий суддя, -
У задоволенні клопотання Виробничо-комерціної фірми «Кріопром» про скасування арешту на майно, накладеного ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м.Києва від 27 серпня 2018 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22017000000000325 - відмовити.
Ухвала окремому оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1