Провадження № 22-ц/803/7309/19 Справа № 182/3880/19 Суддя у 1-й інстанції - Багрова А. Г. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П.
13 серпня 2019 року м.Кривий Ріг
Справа № 182/3880/19
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Зубакової В.П.
суддів - Барильської А.П., Бондар Я.М.
секретар судового засідання - Євтодій К.С.
сторони:
заявник - ОСОБА_1 ,
заінтересована особа - Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадженняапеляційну скаргу заявника ОСОБА_1 на ухвалу Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10 червня 2019 року, яка ухвалена суддею Багровою А.Г. у місті Нікополі Дніпропетровської області (відомості щодо дати складання повного судового рішення в матеріалах справи відсутні), -
У червні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою в порядку окремого провадження, просив суд встановити факт виконання ним, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 20 листопада 1987 року 19 грудня 1987 року робіт в зоні відчуження робіт, пов'язаних з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1987 році.
Заявник обґрунтовував вимоги заяви тим, що встановлення цього факту необхідно для захисту його порушеного права на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, відповідно до вимог статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Під час збору документів, необхідних для звернення до органів Пенсійного фонду України для призначення пенсії за віком, ОСОБА_2 виявив, що первинні документи, які містять відомості про період, протягом якого він перебував у зоні відчуження у 1987 році на теперішній час не збереглись.
Ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10 червня 2019 року відмовлено у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про встановлення юридичного факту, на підставі ч.4 ст. 315 ЦПК України, оскільки із поданої ОСОБА_1 заяви вбачається спір про право, встановлення факту виконання робіт в зоні відчуження по ліквідації наслідків аварії Чорнобильської АЕС з 20.11.987 року по 19.12.1987 року, пов'язується з наступним вирішенням спору про право, а саме з призначенням пенсії за віком на пільгових умовах.
Не погодившись з вказаною ухвалою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, вважає, що висновки суду, викладені в ухвалі не відповідають обставинам справи та ставить питання про скасування ухвали суду, а справу просить направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Зазначає, що він має статус ліквідатора наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1987 році 2-ї категорії, отже, відповідно до чинного законодавства, має безспірний статус ліквідатора наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, який виконував роботи в зоні відчуження не менше як 14 днів у 1987 році. В зв'язку з тим, що на теперішній час первинні документи не збереглись, він не має можливості надати довідку про конкретний період участі в ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС до територіального органу ПФУ у Дніпропетровській області для призначення пенсії
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Представник заінтересованої особи Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, будучи завчасно належним чином повідомленим про час і місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, надавши заяву про розгляд справи за його відсутності, що (у відповідності до ч.2 ст. 372 ЦПК України) не перешкоджає розглядові справи.
Заслухавши суддю-доповідача, представника заявника ОСОБА_1 - адвоката Ревту Д.Л., який підтримав доводи апеляційної скарги та наполягав на її задоволенні, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення. з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 має посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1987 році (Категорія Б) та просить суд встановити факт виконання ним робіт по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в зоні відчуження у період з 20.11.1987 року по 19.12.1987 року, посилаючись на те, що він має право на призначення пенсії з урахуванням положень п. 1 ч. 1 ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», однак в нього відсутній необхідний перелік документів, що додаються до заяви про призначення такої пенсії, визначений у Порядку надання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій, що може зумовити відмову органів пенсійного фонду України в призначенні йому пенсії у відповідності до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Відмовляючи у відкритті провадження за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту, який має юридичне значення, суд першої інстанції виходив з того, що заявлені вимоги не підлягають розгляду в порядку окремого провадження, оскільки заявлені вимоги щодо встановлення факту виконання роботи ОСОБА_1 в зоні відчуження по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС з 20.11.1987 року по 19.12.1987 року, заявником ОСОБА_1 пов'язуються з наступним вирішенням спору про право, а саме з призначенням пенсії за віком на пільгових умовах.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Частиною 1 статті 315 ЦПК України визначено перелік юридичних фактів, які можуть бути встановлені в судовому порядку.
Згідно з ч.2 ст.315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
В силу ч.4 ст.315 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.
Аналіз даних норм дає підстави для висновку, що справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: 1) факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них повинні залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; 2) встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право; 3) заявник не має іншої можливості одержати або відновити документ, що засвідчує факт, що має юридичне значення; 4) чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 569/7589/17 (провадження № 14-560цс18) зазначено, що чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб'єктивних прав громадян. Проте, не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.
Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них має залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету встановлення; встановлення факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов'язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах; заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред'явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо).
Вирішуючи питання про прийняття заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, суддя, окрім перевірки відповідності поданої заяви вимогам закону щодо форми та змісту, зобов'язаний з'ясувати питання про підсудність та юрисдикційність. Оскільки чинним законодавством передбачено позасудове встановлення певних фактів, що мають юридичне значення, то суддя, приймаючи заяву, повинен перевірити, чи може взагалі ця заява розглядатися в судовому порядку і чи не віднесено її розгляд до повноважень іншого органу.
Згідно Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою Правління пенсійного Фонду України від 25.11.2005 № 22-1, до заяви про призначення пенсії за віком, серед іншого, додаються посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 09 березня 1988 року № 122, або довідка військової частини, у складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, або довідка архівної установи, або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об'єкт, де особою виконувались роботи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для осіб, які належать до категорії 4 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи (за наявності)) та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями) (при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи").
Отже, для призначення пенсії на підставі ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» до органів пенсійного фонду надаються вищезазначені документи, а не рішення суду щодо встановлення періоду роботи в зоні відчуження з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
ОСОБА_3 просить суд встановити факт виконання ним робіт по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в зоні відчуження у період з 20.11.1987 року по 19.12.1987 року, однак такий факт не відноситься до переліку, що міститься у ч.1 ст.315 ЦПК України, та підтверджується виключно вищезазначеними документами, у зв'язку з чим суд першої інстанції не мав правових підстав для відкриття провадження у справі.
При цьому, судом враховано, що подання ОСОБА_1 заяви про встановлення факту виконання ним робіт по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС пов'язане з необхідністю в майбутньому звертатися до органів Пенсійного Фонду України, яким може бути прийнято рішення про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії у порядку ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», та правомірно роз'яснено останньому, що в такому випадку між сторонами вбачатиметься спір про право, у зв'язку з чим заявлені вимоги є передчасними та їх не можна вирішувати в окремому провадженні.
Доводи апеляційної скарги не спростовують наведених висновків суду, у зв'язку з чим не приймаються колегією суддів до уваги, як такі, що не мають правового значення для вирішення даної справи.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що ухвала суду постановлена з дотриманням норм процесуального законодавства, у зв'язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду - залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 374, 375,381,382 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10 червня 2019 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 14 серпня 2019 року.
Головуючий:
Судді: