14 серпня 2019 року
Київ
справа №813/3142/18
адміністративне провадження №К/9901/21938/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Блажівської Н.Є.,
суддів: Білоуса О.В., Желтобрюх І.Л.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДФС у Львівській області на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 4 липня 2019 року у справі за позовом Приватного підприємства «Грандбудсервіс» до Головного управління ДФС у Львівській області, Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
Приватне підприємство «Грандбудсервіс» звернулось до суду із позовом до Головного управління ДФС у Львівській області, Державної фіскальної служби України, в якому просило: - визнати протиправним та скасувати рішення від 16 травня 2018 року №702692/35065590 про відмову у реєстрації податкової накладної №5 від 30 квітня 2018 року; - зобов'язати Державну фіскальну службу України зареєструвати у день надходження у Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну Приватного підприємства «Грандбудсервіс» від 30 квітня 2018 року №5, виписаної на Товариство з обмеженою відповідальністю «Стрім-Львів».
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2018 року позов задоволено.
Не погоджуючись із ухваленим судовим рішенням, Головним управлінням ДФС у Львівській області подано апеляційну скаргу.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2019 року апеляційну скаргу залишено без руху у зв'язку з тим, що скаржником при поданні апеляційної скарги не додано документ про сплату судового збору та встановлено строк для усунення вказаного недоліку.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2019 року скаржнику продовжено строк для усунення недоліків апеляційної скарги.
12 березня 2019 року Восьмий апеляційний адміністративний суд ухвалою відмовив у задоволенні повторного клопотання Головного управління ДФС у Львівській області про продовження процесуального строку для усунення недоліків апеляційної скарги та повернув останню особі, яка її подала.
24 травня 2019 року Головне управління ДФС у Львівській області повторно звернулось з апеляційною скаргою разом з клопотанням про поновлення строку апеляційного оскарження, в обґрунтування якого зазначено про сплату судового збору за подання цієї апеляційної скарги.
Восьмим апеляційним адміністративним судом ухвалою від 11 червня 2019 року залишено апеляційну скаргу без руху в зв'язку з тим, що наведені скаржником причини пропуску строку на апеляційне оскарження є неповажними та надано десятиденний строк з дня отримання ухвали на усунення вказаного недоліку.
До закінчення встановленого судом строку відповідач подав клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження, в якому як на поважні підстави для цього посилався на відсутність можливості вчасно сплатити судовий збір за подання апеляційної скарги.
Проте вказані відповідачем підстави для поновлення строку апеляційного оскарження визнані неповажними, а тому відповідно до приписів пункту четвертого частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 4 липня 2019 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2018 року.
Головне управління ДФС у Львівській області звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 4 липня 2019 року та направити справу до апеляційного суду для продовження розгляду.
Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, відповідач посилається на те, що апеляційний суд допустив порушення норм процесуального права і, як наслідок, дійшов помилкового висновку про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження у справі.
Перевіряючи доводи касаційної скарги колегія суддів виходить з такого.
Відповідно до вимог пункту 5 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
Пункт 2 частини другої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), а також у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи), суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України визначено строк на апеляційне оскарження судового рішення, а пунктом першим частини п'ятої статті 296 цього Кодексу закріплено вимоги щодо форми та змісту апеляційної скарги, в тому числі щодо надання документа про сплату судового збору.
За правилами частини третьої статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними (пункт четвертий частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України).
Статтею 44 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом (пункти 6, 7 частини п'ятої цієї статті).
Отже, наведеними нормами чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, зокрема, щодо дотримання строку апеляційного оскарження.
Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені чинним законодавством.
Окрім цього, пунктом другим частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом віднесено до основних засад (принципів) адміністративного судочинства, зміст якого розкриває стаття 8 цього Кодексу, й визначає, що усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом.
Такі приписи наведених правових норм процесуального права знайшли своє відображення і у статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України, частина перша якої вказує, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов'язки.
Отже, органи державної влади, маючи однаковий обсяг процесуальних прав та обов'язків поряд з іншими учасниками справи, мають діяти вчасно та в належний спосіб, дотримуватися своїх власних внутрішніх правил та процедур, встановлених в тому числі нормами процесуального закону, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їх порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтерміновувати виконання своїх процесуальних обов'язків.
Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій.
Підстави пропуску строку апеляційного оскарження можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов'язані з непереборними та об'єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк, подання апеляційної скарги.
Згідно з частиною першою статті 45 Кодексу адміністративного судочинства України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд апеляційної інстанції виходив з того, що вказані в ухвалі від 11 червня 2019 року про залишення апеляційної скарги без руху недоліки апеляційної скарги не усунуто, оскільки у поданій заяві про поновлення строку на апеляційне оскарження не зазначено поважних підстав. При цьому апеляційну скаргу повторно подано через значний період часу у зв'язку з зволіканням її подачі з боку податкового органу після сплати судового збору більш як через місяць.
Виходячи з викладеного, суд апеляційної інстанції, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження у цій справі, правильно застосував норми процесуального права.
Отже, подана Головним управлінням ДФС у Львівській області касаційна скарга на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 4 липня 2019 року є необґрунтованою. Правильне застосовування апеляційним судом норм процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, що відповідно до вимог пункту 5 частини першої та частини другої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження у справі.
Керуючись статтею 333 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДФС у Львівській області на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 4 липня 2019 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МКС Фасад» до Головного управління ДФС у Львівській області, Державної фіскальної служби України про визнання протиправним і скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.
Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити скаржнику, а копію касаційної скарги залишити в суді касаційної інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Н.Є. Блажівська
Судді О.В. Білоус
І.Л. Желтобрюх