13 серпня 2019 рокуЛьвів№ 857/5612/19
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Довгополова О.М.,
суддів Гудима Л. Я., Святецького В. В.,
з участю секретаря судового засідання Сердюк О. Ю.,
представника позивача ОСОБА_1 ,
представника відповідача Прос Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27 березня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Івано-Франківської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації,-
суддя (судді) в суді першої інстанції - Гундяк В. Д.,
час ухвалення рішення: 12:09:55,
місце ухвалення рішення - м. Івано-Франківськ,
дата складання повного тексту рішення: 01.04.2019 р.,
ОСОБА_3 звернувся в суд з адміністративним позовом до Івано-Франківської митниці ДФС, в якому просив про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів № UA206000/2018/000985/1 від 05.12.2018 р. та картки відмови в прийнятті митної декларації за №UA206000/2018/01003.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27 березня 2019 року в задоволенні позову відмовлено.
Рішення мотивоване тим, що використання основних методів визначення вартості імпортованого товару не вбачалося можливим, оскільки у відповідача була відсутня інформація щодо ідентичного, аналогічного або подібного товару (тобто такі критерії, як строк експлуатації, пробіг, технічний стан). А тому суд першої інстанції дійшов висновку, що ціна транспортного засобу митним органом була скоригована і приведена у відповідність залежно від комплектації та технічного стану транспортного засобу, і визначена за резервним методом правомірно.
Не погодившись із ухваленим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, у якій, з посиланням на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що основним джерелом про вартість товару є контракт. Скаржник зазначає, що ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Вказує, що в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості не наведено жодного аргументу застосування другорядних методів визначення вартості, а також відповідачем не надано суду першої інстанції жодних доказів щодо обґрунтованості вибору підстав для визначення митної вартості транспортного засобу відповідно до вимог статей 59 і 60 Митного кодексу України. Також скаржник не погоджується з висновком суду першої інстанції про погодженість митної вартості ОСОБА_3 у новій декларації від 07.12.2018 р., зокрема зазначає, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості як станом на 07.12.2018 р., так і на час звернення до суду було чинним. Щодо незазначення відомостей за кодом розрахунку « 55» у графі 47 нової декларації від 07.12.2018 р. скаржник зазначає, що така графа не повинна була ним бути заповнена, оскільки позивач не скористався правом випуску товару у вільний обіг.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина перша статті 308 КАС України).
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 01.11.2018 року позивачем придбано у Wakula Sp. Z.o.o. (Республіка Польща) автомобіль Ореl Astra, 2012 року випуску (а.с. 12).
З метою митного оформлення ввезеного транспортного засобу декларантом було подано митному органу декларацію митної вартості № UA206000/2018/415078, в якій заявлено митну вартість товару, визначену за першим методом визначення вартості товару за ціною договору - 6 600 pln, рахунок-фактуру за №01/11/2018 від 08.11.2018 року, декларацію про походження товару за №0380 від 08.11.2018, акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 11.11.2018 року, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 19.01.2015 року, платіжний документ, що підтверджує вартість товару від 08.11.2018 року, паспорт громадянина України, копію митної декларації країни відправлення від 10.11.2018 року, сертифікат відповідності щодо індивідуального затвердження колісного транспортного засобу від 12.11.2018 року.
Під час митного оформлення та перевірки заявленої позивачем митної вартості товару, митним органом було повідомлено позивача про відсутність у документах, зазначених в ч.2 ст.53 МКУ, всіх відомостей, які підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена, або підлягає сплаті за ці товари та необхідність подачі товаросупровідних та реєстраційних документів, зазначених у графі 44 митної декларації, сервісної книжки, актів виконаних робіт, фотографій, технічної документації (а.с.42).
Натомість декларант 22.11.2018 року надав рахунок-фактуру за №7/2018 від 07.11.2018 року, відповідно до якого вартість автомобіля була вказана у розмірі 7 380 pln., з яких 6 000 pln. це ціна за автомобіль та 1 380 pln. - податок (а.с.41).
05.12.2018 року Івано-Франківською митницею прийнято оскаржувані рішення про коригування митної вартості за №UA206000/2018/01003 та картку відмови № UA206000/2018/000985/1, якими скориговано вартість товару у більшу сторону, а саме до 16 058,63 pln. (а.с.10-11).
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції керувався тим, що жодних документів, які б підтверджували заявлену митну вартість, позивачем подано не було, що подані документи містили розбіжності, тому митним органом у відповідності до положень п.2 ч.6 ст.54 МКУ, на переконання суду, правомірно відмовлено у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю та прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції і вважає його таким, що не відповідає правильно застосованим нормам матеріального та процесуального права з огляду на наступне.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із того, що відповідно до статей 49, 50 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.
Згідно із частиною першою статті 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VІІІ цього Кодексу та цією главою.
За приписами частини другої статті 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
Як встановлено частиною першою статті 53 Митного кодексу України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах 5 і 6 статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
За правилами частини третьої статті 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини.
Згідно з частиною першою статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Відповідно до частини четвертої статті 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний: здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування.
Частиною п'ятою статті 54 Митного кодексу України передбачено, що орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.
Згідно з частиною шостою статті 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Частиною сьомою статті 54 Митного кодексу України передбачено, що у разі, якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
Відповідно до статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним методом (тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)) та другорядними: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); за резервним.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
Колегія суддів враховує той факт, що, як слідує з оскаржуваної картки відмови та рішення про коригування митної вартості, процедура консультації не проводилась.
Зокрема, частиною першою статті 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів.
Відповідно до частини другої, третьої статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що органи доходів і зборів мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність в органу доходів і зборів обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Як видно з матеріалів справи, на підтвердження заявленої митної вартості згаданого вище транспортного засобу декларантом долучено декларацію митної вартості № UA206000/2018/415078, в якій заявлено митну вартість товару, визначену за першим методом визначення вартості товару за ціною договору - 6 600 pln, рахунок-фактуру за №01/11/2018 від 08.11.2018 року, декларацію про походження товару за №0380 від 08.11.2018, акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 11.11.2018 року, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 19.01.2015 року, платіжний документ, що підтверджує вартість товару від 08.11.2018 року, паспорт громадянина України, копію митної декларації країни відправлення від 10.11.2018 року, сертифікат відповідності щодо індивідуального затвердження колісного транспортного засобу від 12.11.2018 року, рахунок-фактуру за №7/2018 від 07.11.2018 року, відповідно до якого вартість автомобіля була вказана у розмірі 7 380 pln., з яких 6 000 pln. це ціна за автомобіль та 1 380 pln. - податок.
Підставою для витребування додаткових документів був висновок відповідача про те, що подані позивачем документи не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості.
Однак відповідачем не вказано конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також не обґрунтовано необхідність перевірки спірних відомостей та не зазначено документи, які зможуть усунути сумніви у їх достовірності.
Слід зазначити, що ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатньою підставою для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.
З огляду на вищенаведене, колегія суддів погоджується з твердженням скаржника про те, що ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Також колегія суддів погоджується з твердженням скаржника щодо неналежної оцінки судом першої інстанції змісту двох фактур, поданих скаржником для підтвердження митної вартості.
Зокрема, відповідно до фактури № 01/11/2018 від 18.11.2018 року продавцем був WAKULA Sp.z.o.o, а покупцем ОСОБА_3 , а за фактурою №7/2018 від 07.11.2018 року WAKULA Sp.z.o.o виступив покупцем, а ОСОБА_3 взагалі не був стороною договору купівлі-продажу. Тобто зі змісту досліджених фактур слідує, що WAKULA Sp.z.o.o придбав автомобіль за 6000 тис. pln, а ОСОБА_3 придбав даний автомобіль у WAKULA Sp.z.o.o за 6600 тис. pln.
Відповідно до глави 2 розділу ІІ Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 651 від 30.05.2012 року, графа 43 "Метод визначення вартості" заповнюється в разі заявлення товарів у митний режим імпорту або в інший, відмінний від митного режиму імпорту, митний режим, зі справлянням митних платежів. У лівому підрозділі графи зазначається порядковий номер методу визначення митної вартості, що використовувався. У разі наявності чинного рішення про коригування митної вартості товарів у правому підрозділі графи зазначається порядковий номер методу визначення митної вартості, що використовувався митним органом.
Колегія суддів зазначає, що у випадку спірних правовідносин оскаржуване рішення про коригування митної вартості як станом на 07.12.2018 р., так і на час звернення до суду було чинним, а тому позивач зобов'язаний був у лівому підрозділі проставити 1 (первинний метод), а у правому підрозділі графа 43 декларації - 6 (скоригований метод). Також у графі 44 "додаткова інформація/подані документи" нової декларації додатково зазначено картку відмови №UA206000/2018/01003 та оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів за №UА206000/2018/000985/1 від 05.12.2018 р.
Крім того, колегія суддів не може взяти до уваги доводи представника відповідача про самостійне визначення декларантом у новій декларації від 07.12.2018 митної вартості в сумі 118512,40 гривень (16058,630 РLN), так як позивач у графі 42 визначив ціну товару 6600,00 РLN, яка повністю відповідає митній вартості, визначеній у тій же графі первинної декларації.
Враховуючи викладене вище, колегія суддів приходить до висновку про те, що відповідач належними та допустимими доказами не довів обґрунтованість картки відмови в прийнятті митної декларації № UA206000/2018/01003, а також правомірність коригування митної вартості товару згідно з оскаржуваним рішенням від 05.12.2018 р. № UA206000/2018/000985/1.
За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції допущено неправильне застосування норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, що відповідно до пункту 4 частини першої статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та прийняття нової постанови про задоволення позову.
Керуючись статтями 310, 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.
Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27 березня 2019 року у справі № 300/154/19 скасувати та прийняти нове рішення, яким позов ОСОБА_3 до Івано-Франківської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів Івано-Франківської митниці ДФС від 05 грудня 2018 року № UA 206000/2018/000985/1.
Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Івано-Франківської митниці ДФС від 05 грудня 2018 року № 206000/2018/01003.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня її прийняття (проголошення), а у разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи - протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя О. М. Довгополов
судді Л. Я. Гудим
В. В. Святецький
Повне судове рішення складено 14.08.2019 р.