06 серпня 2019 рокуЛьвів№ 857/5522/19
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Святецького В.В.
суддів Гудима Л.Я., Довгополова О.М.
з участю секретаря судового засідання Цар М.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28 січня 2019 року у справі № 813/1100/18 (головуючий суддя Гулкевич І.З., час ухвалення 16:57 год., м. Львів, повний текст складений 01 лютого 2019 року) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Давидівської сільської ради об'єднаної територіальної громади Пустомитівського району Львівської області, третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_2 , про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,-
22 березня 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Давидівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області, третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_2 , в якому з урахуванням уточнених позовних вимог просила: визнати бездіяльність Давидівської сільської ради протиправною в частині ненадання копії рішення згідно з протоколом від 28.10.2016 року; зобов'язати Давидівську сільську раду видати копію рішення від 28.10.2016 року, яким задоволено заяву ОСОБА_1 про виділення земельної ділянки площею 0,07 га для ведення особистого селянського господарства.
Позовні вимоги мотивовані тим, що їй (позивачу) була видана копія рішення Давидівської сільської ради № 478 від 28.10.2016 року, яким було відмовлено у виділенні земельної ділянки. Проте вона отримала з архіву Пустомитівської районної державної адміністрації копію протоколу засідання 14-ї сесії VII-го демократичного скликання Давидівської сільської ради від 28.10.2016 року, в якому було вказано, що заяву про надання земельної ділянки підтримали усі депутати одноголосно та було вирішено передати позивачу земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства.
Рішенням від 28 січня 2019 року Львівський окружний адміністративний суд позов задовольнив частково.
Визнав протиправною бездіяльність Давидівської сільської ради об'єднаної територіальної громади Пустомитівського району Львівської області в частині ненадання ОСОБА_1 рішення від 28.10.2016 року про надання земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в с.Давидів площею 0,07 га згідно протоколу засідання 14-ої сесії VII-го демократичного скликання Давидівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області від 28.10.2016 року .
Зобов'язав Давидівську сільську раду об'єднаної територіальної громади Пустомитівського району Львівської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в с. Давидів площею 0,07 га з врахуванням висновків, встановлених у рішенні суду.
В задоволенні решти позовних вимог суд відмовив.
Також суд стягнув з Давидівської сільської ради об'єднаної територіальної громади Пустомитівського району Львівської області на користь ОСОБА_1 судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 704,80 грн.
Частково не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій зазначає, що суд першої інстанції задовольнив першу її вимогу і визнав незаконним те, що відповідач не надав їй копію рішення сільської ради.
При цьому суд не задовольнив другу її вимогу і не зобов'язав відповідача видати їй копію цього рішення, а всупереч її інтересам зобов'язав відповідача повторно розглянути її заяву з урахуванням висновків, встановлених у рішенні суду.
Таке рішення суду, на думку позивача, передбачає, що Давидівська сільська рада повинна ще раз розглянути її заяву, і може вирішити цю заяву на власний розсуд. Але це суперечить обставинам справи, адже 28 жовтня 2016 року Давидіська сільська рада вже розглянула її заяву і задовольнила її.
Отже, в її інтересах отримати саме те рішення сільської ради, яким їй дали дозвіл на виготовлення проекту землеустрою.
Крім того, у рішенні суду нема жодних висновків, які б змушували відповідача ухвалити позитивне для позивача рішення. Тобто, ніщо не перешкоджає Давидівській сільській раді при повторному розгляді заяви відмовити у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою.
За таких обставин позивач вважає, що суд вирішив спір та не захистив її інтересів.
Крім того, позивач зазначає, що суд безпідставно відмовив їй у стягненні витрат на правничу допомогу. Суд вимагає від неї документів, які не передбачені нормами КАС України, а саме: подання доказів відображення адвокатом у книзі обліку доходів і витрат, отриманих від неї коштів. 28 січня 2019 року вона внесла кошти в сумі 2 250, 00 грн. на банківський рахунок адвоката Гаталяка М.Я., і цю банківську квитанцію подала в судовому засіданні до суду.
З огляду на викладене, позивач просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині зобов'язання відповідача повторно розглянути її заяву та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі та стягнути з відповідача на її користь витрати на правову допомогу.
Давидівська сільська рада подала відзив на апеляційну скаргу, в якому обгрунтовує неможливість внесення змін до рішення № 477 від 28.10.2016 року та просить відхилити апеляцію.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд вважає, що скарга належить до задоволення частково з таких підстав.
Суд першої інстанції встановив та підтверджується матеріалами справи, що 10 грудня 2002 року Давидівська сільська рада Пустомитівського району Львівської області прийняла рішення № 75 ,,Про виділення земельної ділянки площею 0,07 га в с. Давидів", яким було вирішено виділити ОСОБА_3 , земельну ділянку площею 0,07 га, яка знаходиться в АДРЕСА_3 .
29 серпня 2016 року ОСОБА_1 звернулася до сільського голови Давидівської сільської ради ОСОБА_6 із заявою про виділення земельної ділянки, якою користувалася ОСОБА_3 , орієнтованою площею 0,07 га, для ведення особистого селянського господарства.
29 серпня 2016 року ОСОБА_3 звернулася до сільського голови Давидівської сільської ради ОСОБА_6 із заявою, в якій просила вилучити з її користування земельну ділянку площею 0,07 га, для ведення особистого селянського господарства, дану ділянку просить передати на користь ОСОБА_1 .
28 жовтня 2016 року Давидівська сільська рада Пустомитівського району Львівської області прийняла рішення № 477 ,,Про вилучення земельної ділянки", згідно якого було вирішено вилучити у гр. ОСОБА_3 з користування земельну ділянку площею 0,07 га для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться в с. Давидів Пустомитівського району Львівської області.
28 жовтня 2016 року Давидівська сільська рада Пустомитівського району Львівської області прийняла рішення № 478 ,,Про виділення земельної ділянки для ведення ОСГ", яким вирішила відмовити гр. ОСОБА_1 в наданні земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в с. Давидів Пустомитівського району Львівської області.
Згідно протоколу засідання 14-ої сесії VII демократичного скликання Давидівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області від 28.11.2016 року, було вирішено прийняте рішення № 477. У протоколі засідання було вказано, що слухали ОСОБА_5 , який зачитав заяву жительку с. Давидів гр. ОСОБА_1 про надання їй земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в с. Давидів та зачитав рекомендацію постійної комісії Давидівської сільської ради з питань земельних відносин, регулювання промисловості, будівництва, житлово - комунального господарства, управління комунального власністю, транспорту та зв'язку в наданні земельної ділянки гр. ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства в с. Давидів Пустомитівського району Львівської області. За дану пропозицію депутати проголосували ,,за" одноголосно. Вирішили : рішення прийнято (рішення № 478 додається).
Згідно позовної заяви позивачу стало відомо про вказані обставини у березні 2018 року, що стало підставою для звернення до суду з позовом про скасування рішення, яким ОСОБА_1 відмовлено у виділенні земельної ділянки.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 19.10.2018 року у справі № 1340/3532/18 позовні вимоги в частині скасування рішення №478 від 28.10.2016 року про відмову у виділенні гр. ОСОБА_1 земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в с. Давидів Пустомитівського району Львівської області задоволено. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19.12.2018 року рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19.10.2018 року в частині скасування рішення №478 від 28.10.2016 року залишено без змін.
Суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги щодо визнання протиправною бездіяльність Давидівської сільської ради об'єднаної територіальної громади Пустомитівського району Львівської області в частині ненадання ОСОБА_1 рішення від 28.10.2016 року про надання земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в с.Давидів площею 0,07 га згідно протоколу засідання 14-ої сесії VII-го демократичного скликання Давидівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області від 28.10.2016 року .
Рішення суду першої інстанції в цій частині вирішення позовних вимог сторонами не оскаржене, а тому в силу приписів ч.1 ст. 308 КАС України, згідно якої суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів не переглядає справу в частині вирішення зазначених позовних вимог.
Ухвалюючи рішення про зобов'язання Давидівської сільської ради повторно розглянути заяву ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що це є належним способом захисту прав позивача.
Однак, колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з таких підстав.
В апеляційній скарзі позивач мотивовано посилається на правові позиції Верховного Суду України, згідно яких рішення суду, у випадку задоволення позову, має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду.
Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії, чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалось примусове виконання рішення.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги, що зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача не відповідає неведеним вище вимогам до судового рішення, оскільки дає можливість сільській раді прийняти рішення на свій розсуд, в тому числі відмовити у задоволенні заяви, що потягне за собою нові звернення до суду з тих же питань.
Протиправність рішення Давидівської сільської ради Пустомитівського району від 28 жовтня 2016 року № 478 ,,Про виділення земельної ділянки для ведення ОСГ", яким відмовлено ОСОБА_1 в наданні земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в с. Давидів Пустомитівського району Львівської області встановлена рішеннями судів першої та апеляційної інстанції у справі № 1340/3532/18, які набрали законної сили.
За змістом ч.4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
В силу приписів ч.7 ст. 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Відповідно до ч.4 ст. 245 КАС України суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Згідно цієї норми такі повноваження суд реалізує в разі встановлення факту порушення прав, свобод та інтересів позивача і необхідність їх відновлення таким способом, який б гарантував повний захист прав, свобод та інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечував його виконання та унеможливлював необхідність наступних звернень до суду.
Слід зазначити, що на законодавчому рівні поняття ,,дискреційні повноваження" суб'єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення (постанова Верховного Суду від 11 квітня 2018 року № 806/2208/17).
Водночас, повноваження суб'єкта владних повноважень не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень.
Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку.
Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом у постанові від 27 червня 2018 року (справа №807/3072/14), а відповідно до ч.5ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду.
Враховуючи відсутність, передбачених ч.7 ст. 118 Земельного кодексу України підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а також волевиявлення депутатів сільської ради щодо задоволення заяви позивача, колегія суддів дійшла висновку, що сільська рада може прийняти тільки єдине рішення про задоволення заяви ОСОБА_1 .
Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства (КАС) України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
В силу приписів пункту 2 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Відповідно до ч. 4 ст. 317 КАС України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає правильним змінити резолютивну частину рішення суду першої інстанції, доповнивши третій абзац зобов'язанням відповідача ухвалити рішення про задоволення заяви позивача у відповідності до приписів ст. 118 Земельного кодексу України.
Вимоги апеляційної скарги в частині стягнення витрат на правову допомогу задоволенню не підлягають.
Так, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При цьому, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.
Оскільки всупереч правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 15 травня 2018 року у справі № 821/1594/17, позивач не надала доказів відображення адвокатом доходів, отриманих від незалежної професійної діяльності, як самозайнятої особи, а саме: не надала доказів ведення адвокатом Книги обліку доходів та витрат, суд першої інстанції мотивовано відмовив у задоволенні позовних вимог в частині стягнення витрат на правову допомогу.
Керуючись ч.3 ст. 243, ст. 310, п. 2 ч. 1 ст.315, ч.4 ст. 317, ст. ст. 321, 322 , 325, 329 КАС України, суд,-
апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Змінити рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28 січня 2019 року у справі № 813/1100/18, виклавши третій абзац резолютивної частини в такій редакції : ,,Зобов'язати Давидівську сільську раду об'єднаної територіальної громади Пустомитівського району Львівської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в с.Давидів площею 0,07 га та ухвалити рішення про задоволення зави у відповідності до приписів статті 118 Земельного кодексу України.
В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя В. В. Святецький
судді Л. Я. Гудим
О. М. Довгополов
Повне судове рішення складено 14.08.2019.