06 серпня 2019 рокуЛьвів№ 857/4261/19
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Святецького В.В.
суддів Гудима Л.Я., Довгополова О.М.
з участю секретаря судового засідання Цар М.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2019 року у справі № 0340/1900/18 (головуючий суддя Димарчук Т.М., час ухвалення 16:09 год., м. Луцьк, повний текст складений 07 березня 2019 року) за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
20 вересня 2018 року фізична особа-підприємець (ФОП) ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Волинській області від 08.08.2018 за №0346321306 , №0346341306 та податкову вимогу від 10.09.2018 за №33579-17.
Рішенням від 25 лютого 2019 року Волинський окружний адміністративний суд позовні вимоги задовольнив повністю.
Визнати протиправними і скасував податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Волинській області від 08 серпня 2018 року за №0346321306 та №0346341306.
Також суд визнав протиправною і скасував податкову вимогу Головного управління ДФС у Волинській області від 10 вересня 2018 року №33579-17 в частині визначення податкового боргу на суму 2 292 927,91 грн. та стягнув за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Волинській області на користь підприємця ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 8 810,00 грн.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, Головне управління ДФС у Волинській області подало апеляційну скаргу, оскільки вважає, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи, а обставини справи досліджені судом неповно та необ'єктивно.
В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що суд першої інстанції не звернув належної уваги на доводи податкового органу про те, що з метою проведення перевірки суцільним порядком позивачу вручена письмова вимога надати оригінали первинних документів щодо підтвердження доходів та витрат.
Однак, довірена особа позивача не надала усіх необхідних документів, у зв'язку з чим встановлена відсутність документального підтвердження витрат на придбання та оплату товарно-матеріальних цінностей на загальну суму 6801013,76 грн.
З огляду на викладене, відповідач вважає правомірними податкові повідомлення-рішення та податкову вимогу, а тому просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Позивач подала відзив на апеляційну скаргу, в якому спростовує доводи відповідача про невідповідність рішення суду першої інстанції вимогам матеріального та процесуального права.
Представник відповідача в судовому засіданні апеляційного суду підтримав вимоги апеляційної скарги та просить їх задовольнити в повному обсязі.
Представник позивача заперечив вимоги апеляційної скарги та просить відмовити у її задоволенні.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд вважає, що скарга не належить до задоволення з таких підстав.
Суд першої інстанції встановив та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець 28.11.2012, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, є платником податків та з 29.11.2012 перебуває на обліку в Луцькій ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області (том 1, а.с.26).
За наслідками проведеної посадовими особами відповідача документальної планової виїзної перевірки суб'єкта підприємницької діяльності СПД ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2016 по 31.12.2017, оформленої актом №11315/03-20-13-06/ НОМЕР_1 від 17.07.2018 (том 1, а.с.10-21), ГУ ДФС у Волинській області сформувало та надіслало позивачу податкові повідомлення-рішення: - від 08.08.2018 за №0346321306, яким ФОП ОСОБА_1 збільшено грошове зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на суму 1836273,72 грн., з яких 1224182,48 грн. основного платежу та 612 091,24 грн. штрафних (фінансових) санкцій;
- від 08.08.2018 за №0346341306, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання за платежем військовий збір у розмірі 127519,01 грн., з яких 102015,21 грн. основного платежу та 25503,80 грн. штрафних (фінансових) санкцій.
Також відповідач сформував та надіслав позивачу податкову вимогу від 10.09.2018 №33579-17 про сплату боргу на суму 2293437,91 грн. (том 1, а.с.7-9).
Висновки податкового органу базуються на тому, що позивач допустила порушення вимог: - п. 44.1 ст. 44, пп. 170.9.1, 170.9.2 п. 170.9 ст. 170, п. 177.2 ст. 177 Податкового кодексу України, що призвело до заниження за 2016 рік податку з доходів фізичних осіб на загальну суму 1224182,48 грн.;
- пп.162.1.1 п. 162.1 ст. 162, пп. 163.1.1 п.163.1 ст. 163, пп. 164.1.3 п. 164.1 ст. 164, пп. 1.3 п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, що призвело до заниження за 2016 рік військового збору на загальну суму 102015,21 грн.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем дотримані вимоги податкового законодавства та правомірно на підставі первинних документів віднесено до валових витрат у 2016 році витрати на придбання деревини в асортименті на суму 6001501,56 грн. та запчастин до автотранспортних засобів на суму 799512,24 грн., а всього на загальну суму 6801013,76 грн., та враховано їх при визначенні об'єкта оподаткування податком на доходи фізичних осіб.
Таким чином, на думку суду першої інстанції, висновки контролюючого органу про порушення позивачем п. 44.1 ст. 44, пп. 170.9.1, 170.9.2 п. 170.9 ст. 170, п. 177.2 ст. 177 ПК України, в наслідок чого за 2016 рік занижено податок з доходів фізичних осіб на загальну суму 1224182,48 грн. не відповідають дійсності, а прийняті на підставі таких висновків податкові повідомлення-рішення є протиправними.
Такі висновки суду першої інстанції відповідають фактичним обставинам справи, нормам матеріального і процесуального права та є вірними.
Так, частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 статті 164 Податкового кодексу (ПК) України ( в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що базою оподаткування податком з доходів фізичних осіб є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.
Базою оподаткування для доходів, отриманих від провадження господарської або незалежної професійної діяльності, є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається відповідно до пункту 177.2 статті 177 та пункту 178.3 статті 178 цього Кодексу.
Відповідно до 177.2 ст. 177 ПК України об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.
Згідно з п. 177.3 ст. 177 ПК України для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, не включаються до витрат і доходу суми податку на додану вартість, що входять до ціни придбаних або проданих товарів (робіт, послуг).
За змістом пункту 177.4 ст. 177 ПК України до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать: витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат (підпункт 177.4.1);
-витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу); обов'язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов'язкове страхування життя або здоров'я працівників у випадках, передбачених законодавством(підпункт 177.4.2);
-суми податків, зборів, які пов'язані з проведенням господарської діяльності такої фізичної особи - підприємця (крім податку на додану вартість для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, та акцизного податку, податку на доходи фізичних осіб з доходу від господарської діяльності, податку на майно); суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом; платежі, сплачені за одержання ліцензій на провадження певних видів господарської діяльності фізичною особою - підприємцем, одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, які пов'язані з господарською діяльністю фізичної особи - підприємця(підпункт 177.4.3);
-інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов'язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1 - 177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв'язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг(підпункт 177.4.4).
Підпунктом 177.4.5 пункту 177.4 ст. 177 ПК України визначено, що не включаються до складу витрат підприємця, зокрема, документально не підтверджені витрати.
Таким чином, до витрат фізичної особи - підприємця відносяться лише документально підтверджені витрати, пов'язані з її господарською діяльністю.
Статтею 1 Закону України ,,Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 9 Закону України ,,Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
З огляду на викладене апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
З матеріалів справи апеляційний суд вбачає, що відповідно до акту перевірки ФОП ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 здійснювала господарську діяльність на загальній системі оподаткування та була платником податку на додану вартість, податку на доходи фізичних осіб від підприємницької діяльності, податку з доходів фізичних осіб найманих працівників, єдиного соціального внеску та військового збору.
Перевіркою правильності визначення загального оподаткованого доходу, отриманого від провадження діяльності у 2016-2017 роках відображеного у розділі ІІІ податкових декларацій та додатку 5 (Ф4) до декларації порушень не встановлено.
У пункті 2.1.2 акту зазначено, що з метою проведення перевірки суцільним порядком самозайнятій особі ОСОБА_1 були вручені письмові вимоги, якими зобов'язано до 20.06.2018 та до 06.07.2018 надати оригінали первинних документів щодо підтвердження доходів та витрат за період, що перевіряється.
На лист - вимогу від 19.06.2018 довірена особа позивача надала пояснення, що частина документів буде надана 21.06.2018 у зв'язку із браком часу на їх підготовку.
05.07.2018 довірена особа ОСОБА_2 надала пояснення, що документи будуть надані 09.07.2018.
Проте, довірена особа не надала документальне підтвердження повністю, а тому ревізор дійшов висновку, шо перевіркою правильності визначення документально підтверджених валових витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходу за 2016 рік встановлено їх завищення на загальну суму 6801013,76 грн., в частині придбання деревини в асортименті на суму 6001501,56 грн. та запчастин до автотранспортних засобів на суму 799512,24 грн., які не підтверджені документально. В ході проведення перевірки СПД ОСОБА_1 не надала структуру валових витрат за 2016-2017 роки.
Згідно додатку Ф2 до уточненої податкової декларації про майновий стан і доходи за 2016 рік ,,Розрахунок податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб та військового збору з доходів, отриманих самозайнятою особою", поданою 15.02.2017 ОСОБА_1 до податкового органу, позивачем задекларовано витрат на загальну суму 14355289, 29 грн., в тому числі: лісопильне та стругальне виробництво 13258220,50 грн., діяльність вантажного автомобільного транспорту 1097068,70 грн. (том 1, а.с.45-47).
Таким чином, проведеною перевіркою позивачу підтверджено задекларовані витрати за 2016 рік на загальну суму 7554075,53 грн.
Разом з тим, здійснивши аналіз наданих позивачем для перевірки документів відповідач зробив висновок про порушення позивачем пп. 177.4.1, 177.4.4 п. 177.4 ст. 177 ПК України, а саме завищення у 2016 році валових витрат на загальну суму 6801013,76 грн., які на думку відповідача не підтверджені документально.
Суд першої інстанції належним чином дослідив надані сторонами докази та встановив, що 09.07.2018 ФОП ОСОБА_1 надала для податкової перевірки 9 папок наступних оригіналів документів: 1) фідобанк ФОП ОСОБА_1 - 2016 рік; 2) банк ФОП ОСОБА_1 - 11.2016, 12.2016 ; 3) банк ФОП ОСОБА_1 01.07.2016 30.10.2016; 4) банк ОСОБА_1 за перше півріччя 2016 року; 5) журнал реєстрації перевірок №1 ФОП ОСОБА_1 за № 1334000063; 6) подорожні листи; 7) трудові угоди - звільнені; 8) трудові угоди; 9) договори найму (оренди) транспортних засобів (т.4 а. с. 110).
Після надання позивачем вказаних документів (в обсязі дев'яти папок), будь-яких додаткових первинних документів контролюючий орган не витребовував, так само як і не констатував та не повідомляв позивача про той факт, що такі документи (на думку податкового органу) надані не у повному обсязі.
Відповідно до пункту 85.6. ст. 85 ПК України у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.
Відповідач не надав доказів відмови ФОП ОСОБА_1 надати на вимогу контролюючого органу належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів на підтвердження валових витрат за 2016 рік.
На підтвердження валових витрат під час здійснення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1 у 2016 році позивач надала суду висновок судово-економічної експертизи від 14.12.2018 №48 з додатком (том 4, а.с.124-165).
Згідно висновку судово-економічної експертизи від 14.12.2018 №48, за результатами дослідження, в об'ємі наданих документів, документально підтверджуються первинними документами валові витрати, пов'язані з одержанням доходу за 2016 рік ФОП ОСОБА_1 , в частині придбання товарно-матеріальних цінностей, що реалізовані або використані у виробництві продукції та інших витрат, включаючи вартість виконаних робіт, наданих послуг (гр.5, гр.7 Додатку Ф2 до податкової декларації про майновий стан і доходи) в сумі 13640 200,96 грн. (дані відображені в Додатку 1 до експертного висновку).
За результатами дослідження, донарахування податкових зобов'язань по податку на доходи фізичних осіб ФОП ОСОБА_1 в сумі 1224182,48 грн. за даними акту перевірки ГУ ДФС у Волинській області №11315/03-20-13-06/ НОМЕР_1 від 17.07.2018 документально не підтверджується.
За результатами дослідження, донарахування податкових зобов'язань по платежу військовий збір ФОП ОСОБА_1 у розмірі 102015,21 грн. за даними акту перевірки ГУ ДФС у Волинській області №11315/03-20-13-06/ НОМЕР_1 від 17.07.2018 документально не підтверджується.
Апеляційний суд дослідив висновок експертизи та встановив, що висновок базується на системному дослідженні усіх первинних документів в розрізі контрагентів, із зазначенням дат, номерів та сум по операціях (накладні на придбання, платіжні документи, банківські виписки), а тому відхиляє доводи апеляційної скарги щодо невідповідності цього висновку фактичним обставинам справи.
Так, податковий орган, на якого в силу приписів ч.2 ст. 77 КАС України покладений тягар доказування правомірності своїх рішень, не спростував висновків експертизи, не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження факту відсутності реального характеру господарських операцій, первинні документи по яких були предметом експертного дослідження, не надав доказів невідповідності цих документів вимогам Закону України ,,Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", не надав доказів їх дефектності чи фальшивості.
Згідно з п. 44.6 ст. 44 ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності. Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.
Враховуючи наведену норму, колегія суддів погоджується з доводами відповідача, що ненадання первинних документів прирівнюється до їх відсутності.
При цьому колегія суддів вважає, що в даному випадку мова іде про ненадання документів на вимогу контролюючого органу. Тобто, метою ненадання може бути бажання суб'єкта господарювання приховати негативні для нього обставини, які містять первинні документи.
Під час перевірки ФОП ОСОБА_1 надавала посадовим особам відповідача усі первинні документи, які вони вимагали.
Відповідач не довів суду, що первинні документи, які були предметом експертного дослідження та які підтверджували витрати ФОП ОСОБА_1 в частині придбання деревини в асортименті на суму 6001501,56 грн. та запчастин до автотранспортних засобів на суму 799512,24 грн. не надавались ревізорам на їх вимогу.
За таких обставин колегія суддів відхиляє доводи відповідача щодо відсутності цих документів на час перевірки, оскільки основні документи, які підтверджують понесені витрати - платіжні доручення та банківські виписки щодо оплати придбаних товарів, відповідачем не спростовані не ставляться під сумнів.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо правомірності віднесення до валових витрат понесених позивачем витрат на суму 6801013,76 грн., оскільки даний факт підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами: видатковими накладними, актами виконаних робіт, надання послуг, платіжними дорученнями, банківськими виписками, квитанціями прибуткових касових ордерів, а також відповідно податковою звітністю з відображенням необхідних показників.
З огляду на викладене, колегія суддів визнає вірними та мотивованими належним чином висновки суду першої інстанції щодо протиправності оскаржених податкових-повідомлень-рішень.
Колегія суддів також вважає безпідставними доводи апеляційної скарги щодо відсутності правових підстав для скасування податкової вимоги.
Статтею 60 ПК України визначено, що податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо: рішенням суду, що набрало законної сили, скасовується повідомлення-рішення контролюючого органу або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі (підпункт60.1.4. пункту 60.1).
У випадках, визначених підпунктом 60.1.4 пункту 60.1 цієї статті, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними у день набрання законної сили відповідним рішенням суду (пункт 60.5).
Суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку щодо протиправності оскаржених податкових повідомлень-рішень, які були підставою для формування податковою вимоги, а тому правомірно визнав протиправною та скасував податкову вимогу.
Доводи апеляційної скарги про те, що у разу скасування податкового повідомлення-рішення контролюючого органу податкова вимоги вважається відкликаною, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки на час ухвалення рішення судом першої інстанції рішення щодо скасування повідомлення-рішення не набрало законної сили, а тому було чинним і у контролюючого органу не було підстав для відкликання податкової вимоги.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що для повного захисту прав позивача суд першої інстанції правомірно скасував податкову вимогу.
Наведені обставини спростовують доводи апеляційної скарги про невідповідність рішення суду першої інстанції нормам матеріального та процесуального права, а тому апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.
Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства (КАС) України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає.
Керуючись ч.3 ст. 243, ст. 310, п. 1 ч. 1 ст.315, ст. ст. 316, 321, 322 , 325, 328329 КАС України, суд,-
апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Волинській області залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2019 року у справі № 0340/1900/18 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя В. В. Святецький
судді Л. Я. Гудим
О. М. Довгополов
Повне судове рішення складено 14.08.2019.