Справа № 826/11645/16 Суддя першої інстанції: Добрівська Н.А.
13 серпня 2019 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Пилипенко О.Є.
суддів - Бєлової Л.В. та Костюк Л.О.,
при секретарі - Кузик О.С.,
за участю:
представника позивача: - Щепанського А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 квітня 2019 року у справі за адміністративним позовом Міністерства внутрішніх справ України до Міністерства юстиції України про визнання незаконної та скасування постанови,
У липні 2016 року позивач - Міністерство внутрішніх справ України звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Міністерства юстиції України про визнання незаконної та скасування постанови, в якому просив:
- визнати незаконною та скасувати постанову відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 06.07.2016 року ВП №51080328 про накладення штрафу на позивача за невиконання рішення суду.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 квітня 2019 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись з судовим рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення було неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального та процесуального права.
Відзив на апеляційну скаргу від Міністерства юстиції України до суду апеляційної інстанції не надходив.
Відповідно до ч.ч.1, 2, 3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
У відповідності до ст.. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що вимоги постанови державного виконавця та рішення суду не виконані Міністерством внутрішніх справ України без поважних причин у встановлений строк, у зв'язку з чим постанова відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 06.07.2016 року ВП №51080328 про накладення штрафу є обґрунтованою та такою, що прийнята відповідно до норм чинного законодавства.
Колегія суддів вважає вказаний висновок суду першої інстанції обґрунтованим, з огляду на наступне.
Як встановлено судом та вбачається з наявних матеріалів справи, у липні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання протиправною відмови МВС України щодо надання відповіді на запит стосовно переліку нагороджених (відзначених) короткоствольною вогнепальною зброєю громадян (до числа яких входять вищі посадові особи держави) з вказівкою на підстави нагородження, вид зброї (тип, марка, калібр) та зобов'язання надати відповідь на зазначений запит.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 03.11.2015 року в адміністративній справі №826/13298/15 у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 24.02.2016 року постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 03.11.2015 р. в адміністративній справі №826/13298/15 скасовано в частині відмови у задоволенні позову щодо визнання протиправною відмови МВС України у наданні ОСОБА_1 відповіді на запит стосовно переліку нагороджених (відзначених) короткоствольною вогнепальною зброєю громадян МВС України з вказівкою на підстави нагородження, вид зброї (тип, марка, калібр) та зобов'язання надати таку інформацію, постановлено в цій частині нове судове рішення про задоволення позову:
- визнано протиправною відмову МВС України щодо надання ОСОБА_1 відповіді на запит стосовно переліку нагороджених (відзначених) короткоствольною вогнепальною зброєю громадян МВС України з вказівкою на підстави нагородження, вид зброї (тип, марка, калібр);
- зобов'язано МВС України надати відповідь на запит ОСОБА_1 стосовно переліку нагороджених (відзначених) короткоствольною вогнепальною зброєю громадян МВС України з вказівкою на підстави нагородження, вид зброї (тип, марка, калібр);
в решті постанову суду першої інстанції залишено без змін.
На виконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 24.02.2016 року судом 08.04.2016 року видано виконавчий лист №826/13298/15.
ОСОБА_1 , як стягувач за виконавчим листом №826/13298/15, звернувся до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України із заявою про виконання рішення суду і відкриття виконавчого провадження.
Постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Думанської А.Л. від 13.05.2016 року відкрито виконавче провадження №51080328 з примусового виконання виконавчого листа №826/13298/15, виданого судом 08.04.2016 р. про зобов'язання МВС України надати відповідь на запит ОСОБА_1 стосовно переліку нагороджених (відзначених) короткоствольною вогнепальною зброєю громадян МВС України з вказівкою на підстави нагородження, вид зброї (тип, марка, калібр).
За цим виконавчим провадженням №51080328 стягувачем зазначено ОСОБА_1 , а боржником - МВС України. Боржнику встановлено строк для добровільного виконання судового рішення, згідно виконавчого документу, до семи днів з моменту винесення (отримання) постанови про відкриття виконавчого провадження.
У зв'язку з невиконанням рішення суду та законних вимог державного виконавця без поважних причин, на підставі статей 11, 89 Закону України «Про виконавче провадження» постановою державного виконавця від 06.07.2016 року ВП №51080328 накладено штраф у розмірі 680,00 грн.
Не погоджуючись із вказаною постановою про накладення штрафу, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правовідносини у сфері примусового виконання судових рішень на момент винесення відповідачем оскаржуваного рішення були врегульовані Законом України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року №606-XIV (далі - Закон №606-XIV у редакції на день виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до статті 1 Закону №606-XIV виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).
Статтею 2 Закону №606-XIV передбачено, що примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України..
Згідно статті 11 Закону №606-XIV державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до положення частини першої статті 19 Закону №606-XIV державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.
Згідно з частиною першою статті 25 Закону №606-XIV державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.
Частиною другою статті 25 Закону №606-XIV встановлено, що державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.
Так, як встановлено судом, на виконання зазначених приписів Закону, головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України 13.05.2016 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №51080328 щодо примусового виконання виконавчого листа №826/13298/15, виданого Окружним адміністративним судом м. Києва 08.04.2016 про зобов'язання МВС України надати відповідь на запит ОСОБА_1 стосовно переліку нагороджених (відзначених) короткоствольною вогнепальною зброєю громадян МВС України з вказівкою на підстави нагородження, вид зброї (тип, марка, калібр).
Копія постанови про відкриття виконавчого провадження від 13.05.2016 року направлена на адресу МВС України у порядку, встановленому діючим законодавством України.
Відповідно до абзацу 2 частини другої статті 25 Закону №606-XIV у постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.
Згідно з приписами частин першої і другої статті 75 Закону, після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, його виконання перевіряється не пізніше наступного робочого дня після відкриття виконавчого провадження.
У разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення. Згідно з вказаними положеннями Закону підставою для накладення штрафу за невиконання боржником рішення, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, є відсутність поважних причин невиконання.
Зі змісту вищевказаних положень Закону №606-XIV вбачається, що безумовною підставою для накладення штрафу є невиконання боржником рішення суду та постанови про відкриття провадження без поважних причин у визначений строк.
У зв'язку з відсутністю станом на 06.07.2016 року у головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Думанської А.Л. відомостей щодо виконання боржником судового рішення у справі №826/13298/15, останньою, в рамках виконавчого провадження №51080328, винесено постанову про накладення на МВС України штрафу у розмірі 680,00 гривень.
Копію вказаної постанови МВС України отримала 14.07.2016 року, про що свідчить відповідний штамп вхідної кореспонденції.
При цьому, як вбачається з матеріалів справи з моменту винесення постанови про відкриття виконавчого провадження до дати винесення оскаржуваної постанови про накладення штрафу, позивач не вжив заходів щодо своєчасного та належного виконання рішення суду та вимоги державного виконавця.
Водночас, обґрунтовуючи позовні вимоги та вимоги апеляційної скарги, позивач зазначив, що на виконання постанови державного виконавця та рішення суду листом МВС України від 18.07.2016 року №22/5-2085 ОСОБА_1 надано відповідь, у якій зазначено, що частиною 2 статті 21 Закону України «Про доступ до публічної інформації» у разі якщо задоволення запиту на інформацію передбачає виготовлення копій документів обсягом більш як 10 сторінок, запитувач зобов'язаний відшкодувати фактичні витрати на копіювання та друк. Отже, у разі відшкодування витрат відповідь буде надана у повному обсязі.
Колегія суддів вважає такі посилання позивача, як на поважність причин невиконання рішення суду та вимогу державного виконавця необґрунтованими, адже статтею 124 Конституції України встановлено, що рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій її території.
Крім того, у відповідності до частини 2 статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діяла до 15 грудня 2017 року) постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України.
Варто наголосити, що у позивача було достатньо часу на виконання рішення суду з моменту отримання постанови про відкриття виконавчого провадження до винесення постанови про накладення штрафу. Більше того, вказаний лист, на який позивач посилається як на підтвердження виконання рішення суду, був надісланий стягувачу уже після отримання постанови про накладення штрафу.
Судом першої інстанції вірно наголошено, що положеннями Закону України «Про виконавче провадження» на державного виконавця не покладено обов'язку надавати оцінку рішенню суду та встановлювати можливість чи неможливість його виконання боржником. Натомість, державному виконавцю надано повноваження вчиняти дії, направлені за забезпечення виконання рішення суду у повному обсязі та встановлені законом строки.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було правильно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права. У зв'язку з цим суд вважає необхідним апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 квітня 2019 року - без змін.
Керуючись ст..ст. 241, 242, 308, 310, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України - залишити без задоволення.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 квітня 2019 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя: О.Є.Пилипенко
Суддя: Л.В.Бєлова
Л.О.Костюк
Повний текст виготовлено 13 серпня 2019 року.