Справа № 826/26271/15 Головуючий у 1 інстанції: Кармазін О.А.
Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.
07 серпня 2019 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача Суддів За участю секретаряВівдиченко Т.Р. Ісаєнко Ю.А. Собківа Я.М. Борейка Д.Е.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 грудня 2017 року за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач - ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просила:
- визнати протиправним та визнати нечинним рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» та скасувати повідомлення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» № 8821/2816 від 23.09.2015 р. про нікчемність договору № 007-09505-180215 банківського вкладу (депозиту) від 18.02.2015 р.;
- зобов'язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб включити ОСОБА_1 до загального реєстру вкладників ПАТ «Дельта Банк», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 грудня 2017 року у задоволенні позову відмовлено у повному обсязі.
Не погодившись з рішенням суду, позивач - ОСОБА_1 звернулася з апеляційною скаргою, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, апелянт зазначає, що відповідачем не надано доказів на підтвердження нікчемності договору банківського вкладу, а також апелянт підкреслює, що рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії проблемних є банківською таємницею.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03 квітня 2018 року апеляційне провадження у справі було зупинено до набрання законної сили судовим рішенням Великої Палати Верховного Суду у справі №804/15159/15 за позовом ОСОБА_2 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії (головуючий суддя - Бабенко К.А.).
Дана справа разом з апеляційною скаргою на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 грудня 2017 року надійшла до Шостого апеляційного адміністративного суду, відповідно до ч. 3 ст. 29 КАС України, як визначеного ч. 6 ст. 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суду, якому передаються справи Київського апеляційного адміністративного суду, що ліквідований, згідно з Указом Президента України від 29 грудня 2017 року № 455/2017 "Про ліквідацію апеляційних адміністративних судів та утворення апеляційних адміністративних судів в апеляційних округах".
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2018 року справу 826/26271/15 було прийнято до провадження (суддя - доповідач Вівдиченко Т.Р.).
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 серпня 2019 року апеляційне провадження у справі поновлено.
Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Враховуючи, що особиста участь сторін в судовому засіданні не обов'язкова, колегія суддів визнала можливим проводити розгляд справи за відсутності сторін.
Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, з наступних підстав.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, постановою Правління Національного банку України № 692/БТ від 30 жовтня 2014 року ПАТ «Дельта Банк» віднесено до категорії проблемних банків та заборонено проведення будь-яких операцій, за результатами яких збільшується гарантована сума відшкодування за вкладами фізичних осіб Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, яка доведена до керівників структурних підрозділів банку 15 січня 2015 року. Наведене не спростовувалося сторонами та ними не заперечувалося, встановлено у судових рішеннях по справі № 826/25560 (ухвала ВАС України від 14.09.2017 р. (К/800/21866/16), номер рішення в ЄДРСР 68903617).
На підставі зазначеної постанови, наказом від 03 листопада 2014 року ПАТ „Дельта Банк" запровадило з 04 листопада 2014 року обмеження в своїй діяльності з метою стабілізації, в тому числі і шляхом не допущення проведення будь-яких операцій, за результатами яких збільшується гарантована сума відшкодування за вкладами фізичних осіб Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, крім договорів, укладених до 04 листопада 2014 року, умовами яких передбачено поповнення вкладів фізичних осіб за рахунок відсотків (п.1.2), що також встановлено у судових рішеннях по справі № 826/25560 (ухвала ВАС України від 14.09.2017 р. (К/800/21866/16), номер рішення в ЄДРСР 68903617).
18 лютого 2015 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Дельта Банк» укладено договір № 007-09505-180215 банківського вкладу (депозиту) «Найкращий від Миколая» у доларах США на суму 6 250 доларів США строком до 17 серпня 2015 року. Пунктом 1.8. договору передбачено, що зарахування вкладу здійснюється з власного поточного або вкладного (депозитного) рахунку вкладника, відкритого у Банку, або готівкою через касу Банку в день укладання договору.
Кошти на рахунок позивача надійшли 18 лютого 2015 року від ОСОБА_3 (резидента України) у розмірі 6 250 доларів США.
Як вбачається з пояснень Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, наданих до суду першої інстанції, на підставі постанови правління Національного банку України від 02 березня 2015 року № 150 «Про віднесення публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до категорії неплатоспроможних», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 02 березня 2015 року прийнято рішення за № 51 про запровадження з 03 березня 2015 року по 02 червня 2015 року тимчасової адміністрації та призначення Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ „Дельта Банк" Кадирова В.В. Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №147 від 03 серпня 2015 року строк здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ «Дельта Банк» продовжено до 02 жовтня 2015 року включно.
Згідно витягу з Протоколу засідання Комісії з перевірки правочинів (договорів) за вкладними операціями ПАТ „Дельта Банк" від 15 вересня 2015 року, призначеної наказом Уповноваженої особи № 408 від 29 травня 2015 року, Комісія дійшла до висновку, що договори банківських вкладів, укладені між Банком та фізичними особами після 16 січня 2015 року включно, за якими здійснювалося зарахування коштів на вкладні рахунки від фізичних осіб, які є одночасно кредиторами Банку, є нікчемними з підстав, визначених пунктом 7 частини 3 статті 38 Закону України „Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", що також встановлено у судових рішенням по вищезгаданій справі.
23 вересня 2015 року за № 8821/2816 на адресу позивача сформовано Повідомлення про нікчемність правочину. Зазначено, що на підставі постанови Правління НБУ від 02 березня 2015 року № 150 «Про віднесення Банку до категорії неплатоспроможних», виконавчою дирекцією Фонду 02 березня 2015 року прийнято рішення № 51 про запровадження в Банку з 03 березня 2015 року тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду на тимчасову адміністрацію.
Надалі, також, зазначено, що згідно з ч. 2 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов'язаний забезпечити перевірку правочинів, вчинених Банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації, на предмет виявлення правочинів, що є нікчемними з підстав, визначених ч. 3 цієї статті. При цьому, Уповноважена особа уповноважена Фондом на здійснення дій, передбачених ст. 38 Закону. Також, у повідомленні зазначено про нікчемність договору банківського вкладу, згідно з п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону. Наголошено, що відповідно до ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
З пояснень Фонду гарантування вкладів фізичних осіб також вбачається, що постановою правління Національного банку України від 02 жовтня 2015 року № 664 прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ „Дельта Банк". На виконання даної постанови Національного банку України від 02 жовтня 2015 року №664 виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб було прийнято рішення від 02 жовтня 2015 року № 181 „Про початок процедури ліквідації АТ „Дельта Банк" та делегування повноважень ліквідатора банку". Даним рішенням розпочато процедуру ліквідації цього Банку та призначено уповноважену особу Фонду гарантування з делегуванням їй всіх повноважень ліквідатора АТ „Дельта Банк", визначених ст.ст. 37, 38, 51, ч. 1 та 2 ст. 48 Закону України „Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", Кадирову В.В. на два роки з 05.10.2015 року по 04.10.2017 року включно.
Дата публікації про ліквідацію - Газета «Голос України» № 187 (6191) від 08 жовтня 2015 року.
Не погоджуючись з повідомленням відповідача про нікчемність договору, а також з невключенням до загального реєстру вкладників ПАТ «Дельта Банк», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, позивач звернулась до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23 лютого 2012 року №4452-VI визначено правові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодувань за вкладами, а також відносини між Фондом, банками, Національним банком України, повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків (далі - Закон №4452-VI).
Пунктом 3 частини 1 статті 2 Закону №4452-VI (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що вклад - це кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти.
Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 2 Закону № 4452-VI, вкладник - фізична особа (у тому числі фізична особа - підприємець), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.
Згідно з частиною 1 статті 3 Закону № 4452-VI, Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом.
Основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку (ч. 1 ст. 4 Закону № 4452-VI).
Частиною 1 статті 26 Закону № 4452-VI передбачено, що Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами. Виконання зобов'язань Фонду перед вкладниками здійснюється Фондом з дотриманням вимог щодо найменших витрат Фонду та збитків для вкладників у спосіб, визначений цим Законом, у тому числі шляхом передачі активів і зобов'язань банку приймаючому банку, продажу банку, створення перехідного банку протягом дії тимчасової адміністрації або виплати відшкодування вкладникам у строк, встановлений цим Законом.
Порядок визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами регулюється статтею 27 Закону № 4452-VI.
Відповідно до вимог ч.ч. 1-3 ст. 27 Закону № 4452-VI, Уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.
Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів. Нарахування процентів за вкладами припиняється з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Згідно з ч.ч. 5-6 ст. 27 Закону № 4452, протягом шести днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах "Урядовий кур'єр" або "Голос України" та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію формує перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до частини четвертої статті 26 цього Закону.
Відповідно до частини 1 статті 34 Закону № 4452-VI, Фонд розпочинає процедуру виведення неплатоспроможного банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації в банку на наступний робочий день після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних.
Виконавча дирекція Фонду не пізніше наступного робочого дня після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних призначає з числа працівників Фонду уповноважену особу Фонду (ч. 3 ст. 34 Закону № 4452-VI).
В силу частини 5 статті 34 Закону № 4452-VI, під час тимчасової адміністрації Фонд має повне і виняткове право управляти банком відповідно до цього Закону, нормативно-правових актів Фонду та вживати дії, передбачені планом врегулювання.
Згідно з п. 4 частини 2 ст. 37 Закону № 4452-VI, Уповноваженій особі, серед іншого, надано право повідомляти сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.
Відповідно до ч. 2 та п. 1 п. 4 ст. 37 Закону № 4452-VI, протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті. Уповноважена особа Фонду протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.
Відповідно до ч. 3 ст. 38 Закону № 4452-VI, правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: 1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; 2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; 3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору; 4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна; 5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність»; 6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України; 9) здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов'язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства. Порядок виявлення нікчемних договорів, а також дій Фонду у разі їх виявлення визначаються нормативно-правовими актами Фонду.
Як вбачається з матеріалів справи, 18 лютого 2015 року між позивачем та ПАТ «Дельта Банк» укладено договір № 007-09505-180215 банківського вкладу (депозиту) «Найкращий від Миколая» у доларах США на суму 6 250 доларів США строком до 17 серпня 2015 року (а.с. 8).
Відповідно до платіжного доручення в іноземній валюті для фізичної особи, яка не здійснює підприємницької діяльності №46061584 від 18 лютого 2015 року, ОСОБА_3 було перераховано на рахунок позивача 6 250 доларів США (а.с. 9).
Згідно повідомлення про нікчемність правочину №8821/2816 від 23 вересня 2015, позивача повідомлено про нікчемність договору банківського вкладу (депозиту) № 007-09505-180215 від 18 лютого 2015 року на підставі пункту 7 частини 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (а.с. 10).
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до частини 4 статті 38 Закону № 4452-VI, Фонд, зокрема, протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.
З аналізу вищенаведеного слідує, що Уповноважена особа дійсно наділена правом перевірки правочинів на предмет виявлення серед них нікчемних, але це право не є абсолютним та кореспондується з обов'язком встановити обставини, з якими закон пов'язує нікчемність правочину. Висновок про нікчемність правочину має ґрунтуватися виключно на встановлених та доведених обставинах, які за законом тягнуть за собою застосування певних наслідків, зокрема щодо не включення особи до переліку вкладників банку для отримання в подальшому гарантованої суми вкладу.
Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верхового Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 24 квітня 2019 року у справі №826/24778/15.
Матеріали справи свідчать, що Уповноваженою особою визнано нікчемним договір банківського вкладу між банком і позивачем з підстави, передбаченої пунктом 7 частини 3 статті 38 Закону № 4452-VI.
Разом з тим, зі змісту даної норми вбачається, що пункт 7 частини 3 статті 38 Закону № 4452-VI не може бути застосованим до договору, укладеного між ОСОБА_1 та ПАТ «Дельта Банк», оскільки на підставі цього договору у позивача не виникло переваг (пільг) стосовно інших кредиторів банку, а також умови цього договору не передбачають обов'язків банку перерахувати кошти або передати майно позивачу.
Колегія суддів зазначає, що будь-яких документальних доказів на підтвердження факту надання банком, за результатами укладення договору банківського вкладу (депозиту) з позивачем, переваг третім особам перед іншими кредиторами в отриманні відшкодування з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб понад законодавчо гарантовану суму коштів, відповідач, всупереч вимог КАС України, суду не надав.
Також, апелянтом не надано доказів, які б свідчили, що зазначений правочин є таким, що порушує публічний порядок чи спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави та/або про визнання в судовому порядку недійсними договору банківського вкладу (депозиту).
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції наголошував на тому, що, відповідно до договору банківського вкладу (депозиту) від 18 лютого 2015 року, кошти на рахунок повинні були бути зараховані позивачем. Зарахування коштів на вкладний рахунок позивача від третьої особи не передбачено договором банківського вкладу, і в свою чергу, це є порушенням пункту 5.11 Правил банківського обслуговування у ПАТ «Дельта Банк», затверджених рішенням Ради Директорів Банку протоколом № 14 від 20 березня 2013 року.
Колегія суддів не погоджується з даним твердженням, оскільки положення пункту 5.11 зазначених Правил (у редакції, чинній на час укладення договору банківського вкладу) забороняють зарахування на вкладний (депозитний) рахунок грошових сум для вкладника від третіх осіб, крім випадків, передбачених нормами діючого законодавства або Продуктами банку. Так, договір банківського вкладу від 18 лютого 2015 року № 007-09505-180215 не містив жодних заборон щодо зарахування коштів на вкладний (депозитний) рахунок, а тому, на думку колегії суддів, не може вважатись таким, що суперечить нормам чинного законодавства.
Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 10 квітня 2019 року у справі №826/11156/16.
Твердження суду першої інстанції про те, що позивачу були встановлені індивідуальні умови за договором банківського вкладу, зокрема, він отримав окремі переваги в порівнянні з іншими вкладниками шляхом укладення додаткової угоди № 1 до договору, так як йому було дозволено здійснити поповнення депозитного рахунку шляхом перерахування грошових коштів від третьої особи, колегія суддів вважає безпідставним, оскільки в матеріалах справи відсутня додаткова угода №1 до договору банківського вкладу, що також підтверджується апелянтом в апеляційній скарзі.
На обґрунтування відмови у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, також, посилався на той факт, що договір банківського вкладу укладено у період дії постанови Національного банку України № 692/БТ від 30 жовтня 2014 року «Про віднесення ПАТ „Дельта Банк" до категорії проблемних», за якою, зокрема, зупинено відкриття поточних рахунків фізичним особам та зарахування на рахунки фізичних осіб коштів, що переказуються з рахунків, відкритих в АТ „Дельта Банк".
Колегія суддів зазначає, що наявність вказаного рішення Національного банку України не може впливати на спірні правовідносини, оскільки, вказана постанова, відповідно до положень статті 75 Закону України «Про банки і банківську діяльність», є банківською таємницею, доказів обізнаності позивача про встановлені для ПАТ «Дельта Банк» обмеження відповідачем не надано. При цьому невиконання посадовими особами банку приписів постанови НБУ про віднесення банку до категорії проблемних не може бути саме по собі підставою для висновку про нікчемність договору банківського вкладу (депозиту) саме відповідно до пункту 7 частини 3 статті 38 Закону №4452-VI.
Дане твердження узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладеною у постанові від 04 квітня 2019 року у справі № 818/286/16.
З приводу позовної вимоги про зобов'язання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб включити позивача до загального реєстру вкладників ПАТ «Дельта Банк», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 5 ст. 27 Закону № 4452-VI, протягом шести днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах «Урядовий кур'єр» або «Голос України» та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Згідно з п. 2 ч. 4 Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженим Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09 серпня 2012 року №14 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07 вересня 2012 року за №1548/21860 (далі - Порядок), Фонд складає на підставі Переліку загальний реєстр вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, за формою, наведеною у додатку 11 до цього Положення (далі - Загальний Реєстр).
Отже, загальний реєстр вкладників формується Фондом гарантування вкладів фізичних осіб виключно на підставі Переліку вкладників або додаткової інформації поданої Уповноваженою особою Фонду.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що позовна вимога щодо зобов'язання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб вчинити дії щодо включення до загального реєстру вкладників ПАТ «Дельта Банк», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб є такою, що заявлена передчасно, а тому не підлягає задоволенню, оскільки позивачем не надано жодного доказу порушення його прав з боку Фонду гарантування вкладів фізичних осіб під час формування загального реєстру вкладників.
Матеріали справи свідчать, що вклад розміщено на рахунку ПАТ "Дельта Банк" до запровадження тимчасової адміністрації, а тому, позивач підпадає під дію гарантій відшкодування коштів за вкладом на підставі ст. 26 Закону № 4452-VI. При цьому Уповноваженою особою Фонду не наведено правових підстав для не включення позивача до переліку вкладників ПАТ "Дельта Банк", які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, відповідно до Закону № 4452-VI.
Згідно п. 6 розділу ІІІ Порядку, протягом процедури ліквідації Уповноважена особа Фонду може надавати до Фонду додаткову інформацію про вкладників стосовно: зменшення (збільшення) кількості вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування; зміни розміру належних їм сум; зміни особи вкладника; змін реквізитів вкладників.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зазначити, що право позивача може бути захищене шляхом зобов'язання Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом у ПАТ "Дельта Банк" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, за договором №007-09505-180215 банківського вкладу (депозиту) «Найкращий від Миколая» у доларах США від 18 лютого 2015 року.
У правовому висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному у постанові від 30 січня 2019 року у справі №803/3514/15 зазначено:
«Правочин є нікчемним відповідно до закону, а не повідомлення уповноваженої особи. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення в силу закону (частини другої статті 215 Цивільного кодексу України та частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI) незалежно від того, чи проведена передбачена частиною другою статті 38 цього ж Закону перевірка правочинів і надіслано згадане повідомлення. Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону. Повідомлення уповноваженої особи не є підставою для застосування таких наслідків. Таке повідомлення є внутрішнім документом, яке прийнято уповноваженою особою, що здійснює повноваження органу управління банку.
Відповідна правова позиція відображена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11 квітня 2018 року (справа № 910/12294/16) та від 16 травня 2018 року (справа № 910/24198/16).
Оскільки вказане повідомлення є внутрішнім документом банку, яке прийнято особою, що здійснює повноваження органу управління банку, воно не створює жодних обов'язків для третіх осіб (у тому числі й контрагентів банку), будь-які права яких не можуть порушуватися унаслідок надіслання цього повідомлення. Звідси, права позивача в цій справі не можуть бути порушені внаслідок ухвалення внутрішнього документа банку, сфера застосування якого обмежується внутрішніми відносинами відповідного банку як юридичної особи.
Отже, встановлена правова природа згаданого повідомлення унеможливлює здійснення судового розгляду щодо визнання його недійсним, а тому позовні вимоги про визнання протиправними дій відповідача щодо виявлення та визнання нікчемними правочинів (договорів), визнання протиправним та скасування вказаного повідомлення уповноваженої особи не можуть розглядатися в судах (у тому числі господарських)».
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що провадження у справі в частині позовних вимог про визнання протиправним та визнання нечинним рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» та скасування повідомлення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» № 8821/2816 від 23.09.2015 р. про нікчемність договору № 007-09505-180215 банківського вкладу (депозиту) від 18.02.2015 р. підлягає закриттю, оскільки не може бути розглянуте в судовому порядку.
Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , а тому постанова суду підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позову частково.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).
При цьому, доводи викладені в апеляційній скарзі спростовують висновки суду першої інстанції та знайшли своє належне підтвердження в суді апеляційної інстанції.
Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Таким чином, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам по справі, допущені судом першої інстанції порушення норм матеріального та процесуального права призвели до неправильного вирішення справи, а тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 грудня 2017 року скасувати та прийняти нове рішення.
Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом у ПАТ "Дельта Банк" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за договором №007-09505-180215 банківського вкладу (депозиту) «Найкращий від Миколая» у доларах США від 18 лютого 2015 року.
Провадження у справі в частині позовних вимог про визнання протиправним та визнання нечинним рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» та скасування повідомлення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» № 8821/2816 від 23.09.2015 р. про нікчемність договору № 007-09505-180215 банківського вкладу (депозиту) від 18.02.2015 р. - закрити.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України.
Суддя-доповідач Судді Вівдиченко Т.Р. Ісаєнко Ю.А. Собків Я.М.
Повний текст постанови виготовлено 12.08.2019 року