Справа № 825/1359/18 Головуючий у 1 інстанції: Непочатих В.О.
Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.
07 серпня 2019 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача Суддів За участю секретаряВівдиченко Т.Р. Ісаєнко Ю.А. Собківа Я.М. Борейка Д.Е.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 травня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина 2253) Північного регіонального управління (1 категорія) Державної прикордонної служби України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач - ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина 2253) Північного регіонального управління (1 категорія) Державної прикордонної служби України, в якому просив:
- визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, код ЄДРПОУ 21390940, Чернігівського прикордонного загону (військова частина 2253) Північного регіонального управління (1 категорія) Державної прикордонної служби України, код ЄДРПОУ 14321765 протиправними щодо невірного призначення позивачу пенсії та відмови у проведенні перерахунку раніше призначеної пенсії з часу призначення;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, код ЄДРПОУ 21390940, провести перерахунок та виплату з 02 грудня 2017 року ОСОБА_1 пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-ХІІ (зі змінами на час звернення) в розмірі 70 % від суми грошового забезпечення, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виходячи з усіх видів грошового забезпечення з урахуванням розміру грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, щомісячної додаткової грошової винагороди, одноразової премії, з яких було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, згідно з довідкою про доходи військової частини НОМЕР_1 від 07.02.2018 № 35.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 травня 2018 року позов ОСОБА_1 - задоволено частково. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (вул. П'ятницька, буд. 83-А, м. Чернігів, 14005, код ЄДРПОУ 21390940) провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» в розмірі 70 % від суми грошового забезпечення, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виходячи з усіх видів грошового забезпечення з урахуванням розміру грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, щомісячної додаткової грошової винагороди, одноразової премії, з яких було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, відповідно до довідки про доходи військової частини НОМЕР_1 від 07.02.2018 № 35 з 13.02.2018. В решті позову відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду, відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права. Зокрема, апелянт зазначає про те, що суд першої інстанції безпідставно зобов'язав врахувати в грошове забезпечення щомісячну додаткову грошову винагороду. Також посилається на те, що грошова допомога на оздоровлення та матеріальна допомога для вирішення соціально - побутових питань, відповідно до правових позицій Верховного Суду України відносяться до разових платежів, а тому не можуть включатися до розміру грошового забезпечення.
07 вересня 2018 року до Шостого апеляційного адміністративного суду від Чернігівського прикордонного загону (військова частина 2253) Північного регіонального управління (1 категорія) Державної прикордонної служби України надійшов відзив на апеляційну скаргу.
Справа за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, Чернігівського прикордонного загону (військова частина 2253) Північного регіонального управління (1 категорія) Державної прикордонної служби України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, разом з апеляційною скаргою на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 травня 2018 року надійшла до Шостого апеляційного адміністративного суду, відповідно до ч. 3 ст. 29 КАС України, як визначеного ч. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суду, якому передаються справи Київського апеляційного адміністративного суду, що ліквідований згідно з Указом Президента України від 29 грудня 2017 року № 455/2017 «Про ліквідацію апеляційних адміністративних судів та утворення апеляційних адміністративних судів в апеляційних округах».
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2018 року вказану справу прийнято до провадження Шостого апеляційного адміністративного суду (суддя-доповідач Вівдиченко Т.Р.).
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2018 року зупинено провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням Великої Палати Верховного Суду у справі №522/2738/17 (провадження №11-806апп18).
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 серпня 2019 року апеляційне провадження у справі - поновлено.
03 червня 2019 року до Шостого апеляційного адміністративного суду від позивача - ОСОБА_1 надійшла заява про приєднання документа до справи.
Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, з наступних підстав.
Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 перебуває на обліку в Управлінні пенсійного забезпечення військовослужбовців та деяких інших категорій громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області та з 02.12.2017 р. отримує пенсію за вислугу років, відповідно до статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» в розмірі 70% грошового забезпечення.
Призначена позивачу пенсія за вислугу років була обрахована з грошового забезпечення, визначеного у грошовому атестаті військової частини 2253 № 257 та додатку до грошового атестату від 01.12.2017 р. № 257 про додаткові види грошового забезпечення для нарахування пенсії.
13.02.2018 р. позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області з заявою про перерахунок пенсії, в якій просив здійснити перерахунок та виплату пенсії, з урахуванням надбавки за службу в умовах режимних обмежень, грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, одноразових премій та щомісячної додаткової грошової допомоги, з яких утримувався єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Однак, листом від 20.02.2018 р. № 1262/03/Ш-12, відповідач відмовив у здійсненні такого перерахунку, у зв'язку із тим, що відсутні законні підстави для включення додаткових видів грошового забезпечення, а саме: грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, щомісячної додаткової грошової винагороди та одноразової премії, оскільки вони не віднесені до складових грошового забезпечення, що носять постійний характер. Також, вказавши, що виплати які мають компенсаційний характер, не включають до грошового забезпечення, з якого обчислюють пенсію
Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся з позовом до суду.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, є Закон України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі Закон №2262-ХІІ). Цим Законом держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.
Згідно з ч. 4 ст. 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" № 2262-ХІІ від 09.04.1992 (далі - Закон № 2262-ХІІ), усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку зі зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством. Перерахунок пенсій здійснюється на момент виникнення права на перерахунок пенсій і провадиться у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, у строки, передбачені частиною другою статті 51 цього Закону. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим зі служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону № 2262-XII (в редакції, що діяла на час призначення пенсії позивачу), максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 90 % відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43).
В подальшому, Законом України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" №3668-VI від 08.07.2011, який набрав чинності 01.10.2011, до ст.13 Закону №2262-XII було внесено зміни, відповідно до яких, обмеження пенсії максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія призначена до набрання чинності цим Законом.
Законом України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" №1166-VII від 27.03.2014, який набрав чинності 01.04.2014, максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до статті 13 Закону №2262-XII, не повинен перевищувати 70 % відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43).
Так, з матеріалів справи вбачається, що пенсія позивачу була призначена з 02.12.2017 року у розмірі 70 % від його грошового забезпечення, у відповідності до норм Закону № 2262-ХІІ, що діяли на час її призначення.
Як зазначалося, 13.02.2018 р. позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області з заявою про перерахунок пенсії.
Проте, відповідач листом від 20.02.2018 р. № 1262/03/Ш-12 відмовив у здійсненні такого перерахунку, вказавши на відсутність законних підстав для включення додаткових видів грошового забезпечення, а саме: грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, щомісячної додаткової грошової винагороди та одноразової премії, оскільки вони не віднесені до складових грошового забезпечення, що носять постійний характер.
Так, основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їхніх сімей визначені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII).
В силу частини першої статті 9 Закону № 2011-XII, держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Згідно з частинами другою, третьою статті 9 Закону № 2011-ХІІ, до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Таким чином, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: 1) посадовий оклад; 2) оклад за військовим званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення; 4) одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Частиною першою статті 15 вказаного Закону № 2011-ХІІ визначено, що пенсійне забезпечення військовослужбовців після звільнення їх з військової служби провадиться відповідно до Закону № 2262-ХІІ.
Однією з умов пенсійного забезпечення військовослужбовців є визначення видів грошового забезпечення, які враховуються при обчисленні пенсій.
Частиною третьою статті 43 Закону № 2262-ХІІ визначено, що пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
В силу пункту 7 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей» пенсії обчислюються з таких видів грошового забезпечення: відповідних окладів за посадою, військовим (спеціальним) званням (для осіб рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту щомісячної надбавки за спеціальне звання) та відсоткової надбавки за вислугу років у розмірах, установлених за останньою штатною посадою, займаною перед звільненням; щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення, крім щомісячних надбавок (доплат), установлених особам, які мають право на пенсію за вислугу років згідно із законодавством і залишені за їх згодою та в інтересах справи на службі) та премії. Розмір щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії визначається за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням.
Таким чином, Закон № 2262-ХІІ, який визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення, зокрема осіб, звільнених з військової служби, та має на меті реалізацію цими особами, конституційного права на державне пенсійне забезпечення і спрямований на встановлення єдності умов та норм пенсійного забезпечення зазначеної категорії громадян України, передбачає включення до грошового забезпечення, з розміру якого обчислюється пенсія, лише щомісячні основні види грошового забезпечення, до яких належать: посадовий оклад, оклад за військовим званням, процентна надбавка за вислугу років, а також щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії.
Тобто, при обчисленні пенсії не враховується такий складовий елемент грошового забезпечення як одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних, або тих, що виплачуються раз на місяць.
Факт сплати єдиного внеску не є безумовною підставою для включення виплати, з якої цей внесок утримано, до грошового забезпечення, з розміру якого обчислюється пенсія, та має значення лише для включення до цього грошового забезпечення його видів з переліку, визначеного статтею 43 Закону № 2262-ХІІ, який є вичерпним.
Враховуючи наведене, висновки суду першої інстанції про наявність підстав для включення до грошового забезпечення позивача, з якого обчислюється пенсія, отриманих позивачем грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, одноразової премії, виплата яких здійснювалася не щомісячно, ґрунтується на неправильному застосуванні норм матеріального права, адже вказані виплати не входять до встановленого частиною третьою статті 43 Закону № 2262-ХІІ переліку видів грошового забезпечення.
Така правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 6 лютого 2019 року у справі №522/2738/17 (провадження № 11-806апп18), в якій здійснено відступ від правового висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові цього суду від 10 березня 2015 року (№ 21-70а15).
Що стосується вимог про перерахунок та виплату пенсії з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, то така входить до складу (розміру) грошового забезпечення, з якого призначається (обчислюється) пенсія, згідно позиції Великої Палати Верховного Суду.
Отже, пенсія позивачу повинна виплачуватись в розмірі, який обчислений з грошового забезпечення, до якого мають бути включені суми щомісячної додаткової грошової винагороди.
Враховуючи вищевказане, позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню в частині зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 , відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» в розмірі 70 % від суми грошового забезпечення, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виходячи з усіх видів грошового забезпечення з урахуванням розміру щомісячної додаткової грошової винагороди, відповідно до довідки про доходи військової частини НОМЕР_1 від 07.02.2018 р. № 35 з 13.02.2018 р.
Таким чином, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо необхідності врахування при обчисленні пенсії позивача сум грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та одноразової премії, з яких було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
З огляду на що, рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню з прийняттям нового про відмову у задоволенні позову.
Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Відповідно до пунктів 21, 24 рішення у справі "Федоренко проти України" (№ 25921/02) Європейський суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути "існуючим майном" або "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи "законними сподіваннями" отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини у пункті 32 рішення по справі "Стреч проти Сполучного Королівства" (Stretch v. the United Kingdom № 44277/98).
Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Колегія суддів, також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (№ 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (№ 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Решта доводів та заперечень апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують.
Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції безпідставно в повному обсязі задовольнив позовні вимоги ОСОБА_1 , а тому постанова суду підлягає скасуванню в частині з прийняттям нового рішення в цій частині про відмову у задоволенні позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).
При цьому, доводи викладені в апеляційній скарзі частково спростовують висновки суду першої інстанції та знайшли своє належне підтвердження в суді апеляційної інстанції.
Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Таким чином, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам по справі, допущені судом першої інстанції порушення норм матеріального права призвели до неправильного вирішення справи, а тому оскаржувана постанова підлягає частковому скасуванню в частині з прийняттям нового рішення в цій частині.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області - задовольнити частково.
Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 травня 2018 року скасувати в частині задоволення позову щодо зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 , виходячи з усіх видів грошового забезпечення, з урахуванням розміру грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, одноразової премії, з яких було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Прийняти в цій частині нову постанову, якою у задоволенні позову ОСОБА_1 в цій частині - відмовити.
В іншій частині рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 травня 2018 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України.
Суддя-доповідач Судді Вівдиченко Т.Р. Ісаєнко Ю.А. Собків Я.М.
Повний текст постанови виготовлено 12.08.2019 року