Справа № 826/7273/17 Головуючий у 1 інстанції: Кузьменко В.А.
Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.
07 серпня 2019 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача Суддів За участю секретаряВівдиченко Т.Р. Ісаєнко Ю.А. Собківа Я.М. Борейка Д.Е.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Українсько-російського товариства з обмеженою відповідальністю «Галіон-Україна» на ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 березня 2018 року у справі за адміністративним позовом Українсько-російського товариства з обмеженою відповідальністю «Галіон-Україна» до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Старцевої Тетяни Володимирівни, Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Тімоніна Олександра Олексійовича, треті особи: Публічне акціонерне товариство «Діамантбанк», Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, Національний банк України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,-
Позивач - Українсько-російське товариство з обмеженою відповідальністю "Галіон-Україна" звернувся до суду з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Старцевої Тетяни Володимірівни , Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Тімоніна Олександра Олексійовича, треті особи: Публічне акціонерне товариство «Діамантбанк», Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, Національний банк України, в якому, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог, просив:
- визнати бездіяльність Уповноваженої особи Фонду на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Діамантбанк» Старцевої Тетяни Володимірівни в частині невиконання розпорядження про перерахування грошових коштів Українсько-російського товариства з обмеженою відповідальністю «Галіон-Україна» за платіжним дорученням №456 від 17 травня 2017 року на загальну суму 2 465 113,20 грн. протиправною;
- визнати бездіяльність Уповноваженої особи Фонду на здійснення ліквідації ПАТ «Діамантбанк» Тімоніна Олександра Олексійовича в частині невиконання розпорядження про перерахування грошових коштів Українсько-російського товариства з обмеженою відповідальністю «Галіон-Україна» за платіжним дорученням № 456 від 17 травня 2017 року на загальну суму 2 465 113,20 грн. протиправною та в частині невиконання вимоги від 07 липня 2017 року про повернення майна власнику щодо грошових коштів Українсько-російського товариства з обмеженою відповідальністю «Галіон-Україна», що обліковуються на поточному рахунку № НОМЕР_1 в сумі 2 464 988,20 грн.;
- зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Тімоніна Олександра Олексійовича на ліквідацію ПАТ «Діамантбанк» вчинити дії та повернути грошові кошти у розмірі 2 464 988,20 грн. шляхом перерахування з поточного рахунку Українсько-російського товариства з обмеженою відповідальністю «Галіон-Україна» № НОМЕР_1 в ПАТ "Діамантбанк" на поточний рахунок Українсько-російського товариства з обмеженою відповідальністю «Галіон-Україна» № НОМЕР_2 в ПАТ "Комерційний банк "Приватбанк".
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 березня 2018 року клопотання представника Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Тімоніна Олександра Олексійовича та Публічного акціонерного товариства "Діамантбанк" про закриття провадження у справі - задоволено. Закрито провадження у адміністративній справі №826/7273/17 за позовом Українсько-російського товариства з обмеженою відповідальністю "Галіон-Україна" до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Старцевої Тетяни Володимирівни та Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Тімоніна Олександра Олексійовича про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії.
Не погодившись з ухвалою суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та передати справу до суду першої інстанції для розгляду, посилаючись на порушення судом норм процесуального права. Зокрема, апелянт зазначає, що з моменту запровадження тимчасової адміністрації в ПАТ «Діамантбанк», повноваження його органів управління, в тому числі, щодо виконання операцій за розпорядженнями власників рахунків, має здійснювати Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, що є юридичною особою публічного права та є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених законом.
25 квітня 2018 року до суду апеляційної інстанції від Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Діамантбанк» Тімоніна Олександра Олексійовича надійшов відзив на апеляційну скаргу, яким підтримує позицію суду першої інстанції.
17 травня 2018 року до суду апеляційної інстанції від позивача надійшли додаткові пояснення до апеляційної скарги.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2018 року зупинено провадження по справі № 826/7273/17 за позовом Українсько-російського товариства з обмеженою відповідальністю «Галіон-Україна» до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, треті особи: Публічне акціонерне товариство «Діамантбанк», Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, Національний банк України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії до набрання законної сили судовим рішенням Великої Палати Верховного Суду у справі № 826/10002/15 (Головуючий суддя - Парінов А.Б.).
Дана справа разом з апеляційною скаргою на ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 березня 2018 року надійшла до Шостого апеляційного адміністративного суду, відповідно до ч. 3 ст. 29 КАС України, як визначеного ч. 6 ст. 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суду, якому передаються справи Київського апеляційного адміністративного суду, що ліквідований, згідно з Указом Президента України від 29 грудня 2017 року № 455/2017 "Про ліквідацію апеляційних адміністративних судів та утворення апеляційних адміністративних судів в апеляційних округах".
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2018 року справу 826/7273/17 було прийнято до провадження до Шостого апеляційного адміністративного суду (суддя-доповідач Вівдиченко Т.Р).
05 червня 2019 року до Шостого апеляційного адміністративного суду від позивача надійшли додаткові пояснення до апеляційної скарги, в яких позивач посилається на те, що характер правовідносин між сторонами має публічно-правову сутність.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 серпня 2019 року апеляційне провадження у справі поновлено.
Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Так, закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що даний спір не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
З таким висновком суду колегія суддів погоджується, виходячи з наступного.
В силу частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Абзацом 1 п. 2 ч. 1 ст. 4 КАС України визначено, що публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Згідно з п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України, суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
В силу пункту 1 частини 1 статті 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 травня 2019 року у справі №826/17974/17 зазначила, що: «… Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. Разом з тим, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин. Спір є приватноправовим також у тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень. Відтак, помилковим є поширення юрисдикції адміністративних судів на всі спори, стороною яких є суб'єкт владних повноважень, оскільки при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і господарських справ недостатньо застосовувати виключно формальний критерій - визначення суб'єктного складу спірних правовідносин (участь у них суб'єкта владних повноважень), тоді як визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір».
Відповідно до ч.1 та п. 8 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23 лютого 2012 року № 4452-VI (далі - Закон №4452-VI), основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.
На виконання свого основного завдання Фонд у порядку, передбаченому цим Законом, здійснює процедуру виведення неплатоспроможних банків з ринку, у тому числі шляхом здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків, організовує відчуження всіх або частини активів і зобов'язань неплатоспроможного банку, продаж неплатоспроможного банку або створення та продаж перехідного банку. Фонд розпочинає процедуру виведення неплатоспроможного банку з ринку не пізніше наступного робочого дня після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, під час тимчасової адміністрації Фонд має повне і виняткове право управляти банком відповідно до цього Закону, нормативно-правових актів Фонду та вживати дії, передбачені планом врегулювання (ч. 1, 5 ст. 34 Закону № 4452-VI).
В силу частини 1 статті 36 Закону № 4452-VI, з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту).
З моменту запровадження у банку тимчасової адміністрації, Фонд набуває повноваження органів управління та контролю банку з метою реалізації покладених на нього чинним законодавством функцій. При цьому банк зберігає свою правосуб'єктність юридичної особи та відповідного самостійного суб'єкта господарювання до завершення процедури його ліквідації та внесення запису про це до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Фонд як юридична особа публічного права може бути суб'єктом як публічно-правових, так і приватноправових правовідносин. При цьому в приватноправових відносинах, якими є здійснення функцій органу управління банку, у якому запроваджено тимчасову адміністрацію, чи банку, який ліквідується, Фонд не здійснює функцій суб'єкта владних повноважень у розумінні статті 4 КАС.
Дана правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі №826/17974/17.
Як вбачається з матеріалів справи, між Українсько-російським товариством з обмеженою відповідальністю "Галіон-Україна" та ПАТ «Діамантбанк» укладено Договір банківського рахунку №10-11-30-000/98 від 30 листопада 2010 року та Додаткову угоду №1. Відповідно до п. 1.1. договору банківського рахунку, банк зобов'язується відкрити клієнту поточний рахунок № НОМЕР_3 , приймати і зараховувати на поточний рахунок грошові кошти, що надходять клієнту, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних грошових сум та проведення інших операцій за поточним рахунком, передбачених законодавством.
Позивач вважає протиправним невиконання банком розпорядження про перерахування грошових коштів Українсько-російського товариства з обмеженою відповідальністю «Галіон-Україна» за платіжним дорученням №456 від 17 травня 2017 року, тобто обов'язків ПАТ «Діамантбанк» по розрахунковому обслуговуванню рахунку клієнта.
За таких обставин, колегія суддів зазначає, що у даній справі спірні правовідносини виникли, у зв'язку з невиконанням банком договірних зобов'язань за договором банківського рахунку, а саме, невиконанням розпорядження позивача про перерахування сум кошті з його рахунку, у приватноправових відносинах.
Отже, оскільки позивач оскаржує бездіяльність відповідача, вчинену ним не як суб'єктом владних повноважень, а як органом управління банком, який здійснює заходи щодо забезпечення збереження активів банку, запобігання втрати майна та грошових коштів, колегія суддів вважає, що такий спір не є публічно-правовим.
Даний висновок узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі №826/17974/17.
Відповідно до положень статті 20 ГПК України, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи -підприємці; справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб'єктів господарювання та їх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності, крім актів (рішень) суб'єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій, та спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем; й інші справи у спорах між суб'єктами господарювання.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що даний спір не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, а він повинен розглядатися за правилами Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України, суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Враховуючи вищевказане, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про закриття провадження у справі, оскільки її не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, а в порядку господарського судочинства.
Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно застосував положення чинного законодавства України при постановленні оскаржуваної ухвали із дотриманням норм процесуального права, а тому підстав для її скасування не вбачається.
Відповідно до ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 241, 250, 242, 243, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Українсько-російського товариства з обмеженою відповідальністю «Галіон-Україна» залишити без задоволення.
Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 березня 2018 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України.
Суддя-доповідач Судді Вівдиченко Т.Р. Ісаєнко Ю.А. Собків Я.М.
Повний текст постанови виготовлено 12.08.2019 року