Справа № 580/649/19 Суддя (судді) першої інстанції: А.М. Бабич
08 серпня 2019 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Парінова А.Б.,
суддів: Літвіної Н.М.,
Лічевецького І.О.,
при секретарі судового засідання Гужві К.М.
за участю представників учасників судового процесу:
від позивача: ОСОБА_6,
від відповідача: Савенко Ю.Н.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 30 травня 2019 р. у справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області про визнання протиправними та скасування рішень,-
До Черкаського окружного адміністративного суду звернулась фізична особа-підприємець ОСОБА_1 з позовом до Головного управління ДФС у Черкаській області, в якому просила суд:
- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 29.10.2018, якими до неї застосовано штрафні санкції за порушення законодавства щодо патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів, а саме:
1) № 0012961407 на суму 240013,95 грн.;
2) № 0012901407 на суму 17000,00 грн.;
3) № 0012871407 на суму 101,00 грн.;
4) № 0012891407 на суму 11538,00 грн.;
5) № 0012881407 на суму 510,00 грн.;
6) № 0012851407 на суму 510,00 грн.
Позов мотивований тим, що спірні рішення прийняті за відсутності податкового порушення. Зокрема, позивач стверджувала, що описані в акті перевірки порушення не підтверджені належними доказами, а факти непроведення розрахункових операцій через реєстратор розрахункових операцій (далі - РРО), продажу тютюнових виробів без марки акцизного податку, неоприбуткування готівкових коштів, наявності необлікованого товару та незабезпечення зберігання документів не доведені. Крім того вказує на відсутність правових підстав для проведення перевірки.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 30 травня 2019 року позов задовольнено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 29.10.2018 № 0012921407 про застосування штрафу на суму 10000,00грн. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням в частині відмови у задоволенні позовних вимог позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, а також невідповідність висновків суду обставинам справи просить скасувати рішення Черкаського окружного адміністративного суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що суд першої відмовляючи у задоволенні позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 00112961407 на суму 24003,95 грн., а також № 0012901407 на суму 1700,00 грн. залишив поза увагою протиріччя у показаннях посадових осіб відповідача, якими проводилась перевірка. Крім того, на думку позивача висновки суду грунтуються на достовірних та попустимих доказах. При цьому, звертає увагу суду апеляційної інстанції, що позивачем було надано суду для огляду у судовому засіданні оригінал Книги обліку доїодів та витрат фізичною особою-підприємцем. Вважає, що суд першої інстанції помилково посилається в оскаржуваному рішенні на КОРО замість Книги обліку доїодів та витрат фізичною особою-підприємцем. Наголошує, що приймачи рішення у даній справі суд безпідтавно надав перевагу доказам та правовій позиції відповідача, залишивши поза увагою доводи та докази нвадані позивачем, не зважаюси на те, що у відповідній категорії справ обов'язок доведення правомірності прийнятих рішень покладається саме на відповідача.
За наведених обставин, апелянт вважає, що рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог не відповідає вимогам законності та обгрунтованості, а тому підлягає скасуванню.
Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він заперечує проти викладених в апеляційній скарзі доводів і просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
У судовому засіданні учасники судового процесу підтримали доводи та вимоги апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу відповідно.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.
Як було встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, позивач зареєстрована фізичною особою-підприємцем та має ліцензії на роздрібну торгівлю тютюновими виробами та алкогольними напоями в магазинах: "ІНФОРМАЦІЯ_1" (АДРЕСА_1) та "ІНФОРМАЦІЯ_2" (АДРЕСА_2).
На підставі наказу від 26.09.2018 №1804 службові особи відповідача ОСОБА_2 та ОСОБА_3 28.09.2018 здійснили фактичну перевірку діяльності позивача з питань дотримання порядку розрахунків за товари, вимог з регулювання обігу готівки, наявності ліцензій за місцем провадження господарської діяльності у магазині "ІНФОРМАЦІЯ_1".
Результати вказаної перевірки оформлено актом від 03.10.2018 №286/23/23/14/2871507548 (далі - Акт перевірки), в якому зафіксовано, що у вказаному магазині ревізорами здійснено придбання однієї пляшки горілки ТМ "Златогор" 0,5 л. за ціною 80 грн. та однієї пачки цигарок "Marvel blue" за ціною 21 грн. без марки акцизного податку на загальну суму 101 грн. Продавець отримала від перевіряючого готівкові кошти, видала товар, решту. Проте не видала розрахунковий документ (фіскальний чек). Також установлено факт неоприбуткування готівкових коштів від продажу товарів через РРО з номером 3000139571 у книгу обліку доходів за період з 05.01.2018 до 31.05.2018 на підставі Z-звітів на суму 48002,79 грн. До перевірки не було надано книгу РРО за період з 01.10.2015 до 01.07.2018. Крім того, під час перевірки обліку товарних запасів установлено наявність неоприбуткованого товару - тютюнових виробів на загальну суму 5769,00 грн., водночас, документів на придбання, транспортування та зберігання товару не надано, про що складено відповідний акт від 28.09.2018, що підтверджується також допитом судом ревізорів.
Під час зазначеної перевірки було також складено акт від 03.10.2018 №76/23-002-14-072 ненадання документів (їх засвідчених копій), в якому зафіксовано ненадання на вимогу перевіряючих: книги обліку РРО № 300139571 за період 2016-2018 роки, накладних, товарно-транспортних накладних (далі -ТТН), документів на придбання алкогольних напоїв та тютюнових виробів за липень-вересень 2018 року, договору оренди приміщення, трудових угод та наказів про прийняття найманих працівників на роботу.
На підставі зазначених в Акті перевірки обставин, відповідачем 29.10.2018 було прийнято ППР, яким до позивача застосовано штрафні санкції, а саме:
1) № 0012961407 на суму 240013,95 грн. за неоприбуткування у касі готівки;
2) № 0012901407 на суму 17000,00 грн. за зберігання та реалізацію тютюнових виробів без марок акцизного податку;
3) № 0012871407 на суму 101,00 грн. за непроведення розрахункової операції через РРО;
4) № 0012891407 на суму 11538,00 грн. за реалізацію товарів, які не обліковані за місцем зберігання та реалізації;
5) № 0012881407 на суму 510,00 грн. за незабезпечення зберігання первинних облікових документів.
Також на підставі вказаного наказу від 26.09.2018 №1804 службові особи відповідача ОСОБА_4 , ОСОБА_5 28.09.2018 здійснили фактичну перевірку діяльності позивача з питань дотримання порядку розрахунків за товари, вимог з регулювання обігу готівки, наявності ліцензій за місцем провадження господарської діяльності у згаданому вище магазині "ІНФОРМАЦІЯ_2".
За її наслідками вказаної перевірки посадовими особами контролюючого органу було складено акт від 03.10.2018 №287/23/23/14/2871507548, в якому зафіксовано, що під час перевірки перевіряючим не надано книги ОРО № 3000143161р/1-р13.
На підставі даних вказаного Акта перевірки відповідачем було прийнято ППР від 29.10.2018 №0012851407 про застосування штрафних санкцій на суму 510,00 грн. за незабезпечення зберігання первинних облікових документів.
Незгода позивача із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями зумовила її звернення до суду з даним позовом.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що уповноважені спірні податкові повідомлення-рішення було правомірно прийнято відповідачем. що підтверджується наявними у справі дроказами та показаннями свідків. Натомість, позивачем не надано достаніх та належних доказів на підтвердження вимог позовної заяви.
Разом з цим, Черкаським окружним адміністративним судом було зазначено, що оскільки наказ про проведення перевірки від 26.09.2018 №1804 не є предметом даного спору, то суд питання щодо правомірності її призначення та проведення в межах даного спору не вирішує.
Переглядаючи справу за наявними у ній доказами, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про таке.
Згідно з приписами ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Як було правильно встановлено судом першої інстанції, вимог щодо визнання протиправним та скасування наказу про проведення фактичної перевірки від 26.09.2018 №1804 позивачем заявлено не було.
Крім того, відповідно до приписів ст. 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: як копія наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу.
Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.
Отже, з огляду на вказані норми законодавства, допустивши посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки позивач фактично погодилась з наявністю підстав для її проведення, а тому, колегія суддів погоджується з виссновком суду першої інстанції, що питання правомірності призначення вказаної перевірки в межах даного спору розлядку не піждлягає.
У свою чергу, твердження апелянта про те, що судом першої інстанції не було надано правової оцінки доводам позивача про відсутність правових підстав для проведення перевірки та відповідно прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень - не відповідають дійсності, а тому не приймаються колегією суддів до уваги.
Вирішуючи питання щодо правомірності прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення № 0012961407, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафу) або пені на суму 240013,95 грн. за порушення норм з регулювання з обігу готівки, а саме не оприбуткування у касі, колегія суддів зазначає про таке.
Як було встановлено судом та підтверджують учасники судового процесу, вказане повідомлення було прийнято контролюючим органом внаслідок того, що під час проведення фактичної перевірки господарської діяльності позивача в магазині «ІНФОРМАЦІЯ_1» посадовими особами контролюючого органу було встановлено, що позивачем не здійснено оприбуткування готівкових коштів з 05.01.2018 по 31.05.2018 від продажу товарів через РРО з фіскальним номером 30001139571 у книзі обліку доходів та витрат.
Відповідно до п.6 ст.33 Закону України від 20 травня 1999 року № 679-XIV «Про Національний банк України» визначення порядку ведення касових операцій для банків, інших фінансових установ, підприємств і організацій віднесено до повноважень НБУ.
Згідно з п.5 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 29 грудня 2017 року №148 (далі - Положення №148), суб'єкти господарювання здійснюють розрахунки готівкою між собою і з фізичними особами через касу як коштами, одержаними як готівкова виручка, так і коштами, одержаними із банків. Зазначені розрахунки проводяться також шляхом переказу готівки для сплати відповідних платежів. Суб'єкти господарювання здійснюють облік операцій з готівкою у відповідних книгах обліку.
На підставі п.11 Положення №148 готівка, що надходить до кас, оприбутковується в день одержання готівки в повній сумі.
Оприбуткуванням готівки в касах фізичних осіб - підприємців, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх товарними чеками (квитанціями) і веденням книги обліку доходів і витрат (або книги обліку доходів), є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у книзі обліку доходів і витрат (або книзі обліку доходів) на підставі товарних чеків (квитанцій).
Оприбуткуванням готівки в касах відокремлених підрозділів установ/підприємств, які проводять готівкові розрахунки із застосуванням РРО без ведення касової книги, є забезпечення зберігання щоденних фіскальних звітних чеків (щоденних Z-звітів) в електронній формі протягом строку, визначеного пунктом 44.3 статті 44 Податкового кодексу України і занесення інформації згідно з фіскальними звітними чеками до відповідних книг обліку (КОРО - у разі її використання).
Отже, у разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО оприбуткуванням готівки є сукупність таких дій: фіксація повної суми фактичних надходжень готівки у фіскальних звітних чеках РРО та відображення на їх підставі готівки у КОРО. Невиконання будь-якої із цих дій є порушенням порядку оприбуткування готівки, за яке встановлена відповідальність (абзац третій статті 1 Указу №436/95). Така правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 31 липня 2018 року (справа №813/2229/17), від 15 серпня 2018 року (справа №822/1985/17), від 24 жовтня 2018 року (справа №805/1735/16-а), яка відповідно до ч.5 ст.242 КАС України обов'язкова для врахування судом.
Абз.3 ст.1 Указу Президента України від 12.06.1995 № 436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» установлено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу: за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.
Під час допиту посадових осіб відповідача, які проводили вказану перевірку, суд першої інстанції з'ясував, що надана їм книга ОРО містила записи щодо оприбуткованої готівки магазину «ІНФОРМАЦІЯ_2», водночас не містилося записів щодо готівки, отриманої під час ведення господарської діяльності позивачем в магазині «ІНФОРМАЦІЯ_1».
Дослідивши засвідчену копію книги ОРО, що додана до матеріалів перевірки як додаток до Акту перевірки, а також наданий у судовому засіданні її оригінал суд першої інстанції встановив невідповідність копії вкащзаного документу її оригіналу, оскільки в ній останній заповнений аркуш щодо обліку готівки не містить повної інформації, яка є в оригіналі такої книги. Таким чином, з наведеного слідує, що на момент податкової перевірки відсутні були записи про облік руху готівки на підставі фіскальних звітних чеків у магазині «ІНФОРМАЦІЯ_1».
Доказів протилежного апелянтом суду у ході апеляційного розгляду справи суду не наддано та відповідно факту відсутності встановленого відповідачем у ході проведення перевірки порушення ФОП ОСОБА_1 порядку оприбуткування готівки (не включення записів про отриману готівку в магазині «ІНФОРМАЦІЯ_1» за період з 01.05.2018 до 31.05.2018 на загальну суму 48002,79 грн. у день їх фактичного одержання, у тому числі на момент проведення перевірки), за яке абзацом третім статті 1 Указу № 436/95 передбачена відповідальність не доведено.
З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем було правомірно прийнято ППР №0012961407, а тому підстави для його скасування відсутні.
Щодо ППР № 0012901407 відповідно до якого за порушення ч. 2 ст. 17 ЗУ «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального», а саме за зберігання та реалізацію тютюнових виробів без марок акцизного податку позивача було притягнуто до відповідальності у вигляді застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) або пені у розмірі 17000,00 грн., колегія суддів зазначає про таке.
Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України визначає Закон України від 19.12.1995 №481/95-ВР "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" (далі - Закон №481/95-ВР).
Відповідно до абз.3 ч.4 ст.11 Закону №481/95-ВР алкогольні напої та тютюнові вироби, які виробляються в Україні, а також такі, що імпортуються в Україну, позначаються марками акцизного податку в порядку, визначеному законодавством.
Згідно з приписами Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 №1251, на тютюнові вироби марки наклеюються: на пачки сигарет та цигарок серійного виробництва, сигар, сигарил, а також цигарок, упакованих у сувенірні коробки (незалежно від їх розміру), - у такій спосіб, щоб марки обов'язково розривалися під час відкривання; на тютюнові вироби в упаковці, що підлягає обгортанню у поліпропіленову плівку, - під плівку.
Ввезення на митну територію України, зберігання, транспортування, прийняття на комісію з метою продажу та продаж на митній території України маркованих з порушенням вимог цього Порядку алкогольних напоїв та тютюнових виробів забороняється.
Отже, зберігання та реалізація тютюнових виробів без марки акцизного податку заборонена.
Положеннями абз. 16 ч.2 ст.17 Закону № 481/95-ВР встановлено, що у разі виробництва, зберігання, транспортування, реалізації фальсифікованих алкогольних напоїв чи тютюнових виробів; алкогольних напоїв чи тютюнових виробів без марок акцизного податку встановленого зразка або з підробленими марками акцизного податку, або з використанням тари, що не відповідає вимогам, визначеним частиною першою статті 11 цього Закону, до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у розмірі 200 відсотків вартості товару, але не менше 17000 гривень.
Судом першої інстанції під час розгляду справи було допитано в якості свідків ревізорів, якими проводилась перевіркиа та останні, будучи попереджиними судом про кримінальну відповідальність за неправдивих відомостей, підтвердили факт реалізації позивачем у магазині "ІНФОРМАЦІЯ_1" однієї пачки сигарет "Marvel blue" без марки акцизного податку.
Факт продажу вказаної пачки сигарет підтверджується також наявними у матеріалах справи доказами, зокрема, фіскальним чеком, який є додатком до Акта перевірки №286/23/23/14/2871507548.
Натомість, позивачем факту відсутності відповідного порушення жодним чином не спростовано, а отже не доведено відсутності у відповідача підстав для притягнення суб'єкта господарювання до відповідальності за вчинення вказаного порушення та відповідно протиправності прийнятого податкового повідомлення-рішення № 0012901407.
Доводів щодо помилковості висновків суду першої інстанції щодо інших прийнятих відповідачем податкових повідомлень рішень апелянтом у апеляційній скарзі не вказується, а тому оскільки відповідно до приписів ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів правової оцінки іншій частині рішення суду першої інстанції не надає.
Відповідно до вимог ч. 1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 цього Кодексу передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Проте, враховуючи принцип змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів, а також у доведенні перед судом їх переконливості, суд зазначає, що обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідачем не звільняє позивача від обов'язку доказування протилежного.
Разом з цим, позивачем не наведено жодних обґрунтованих доводів та не надано належних та допустимих доказів які б свідчили про протиправність оскаржуваних рішень суб'єкта владних повноважень, що свідчить про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
За наведених обставин у їх сукупності та взаємозв'язку колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновку суду першої інстанції про правомірність прийнятих відповідачем податкових-повідомлень рішень від 29 жовтня 2019 року.
Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Разом з цим, колегією суддів встановлено, що судом першої інстанції було у повній мірі встановлено обставини справи, яким надано належну правову оцінку із дотриманням діючих норм матеріально та процесуального права.
У свою чергу, вказані позивачем в апеляційній скарзі доводи не свідчать про наявність передбачених ст. 317 КАС України підстав для скасування рішення суду першої інстанції, зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують та не дають підстав вважати, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 242-245, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328-329 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 30 травня 2019 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя А.Б. Парінов
Судді Н.М. Літвіна
І.О. Лічевецький
Повний текст постанови виготовлено 13 серпня 2019 року